Постанова № 59448942, 19.07.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19 липня 2016 року 14 год. 50 хв. № 826/22432/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" Чернявської Олени Степанівни, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" Тимошенка Костянтина Володимировича та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач-1, Фонд), уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" Чернявської Олени Степанівни (далі - відповідач-2, уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію) та уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" Тимошенка Костянтина Володимировича (далі - відповідач-3, уповноважена особа Фонду на ліквідацію) про:

- визнання протиправною бездіяльності відповідача-2 щодо не внесення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом, позивача за договором банківського вкладу №2630/49/186782 "Ваш динамічний" від 30 травня 2014 року;

- визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 щодо не внесення до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом, позивача за договором банківського вкладу №2630/49/186782 "Ваш динамічний" від 30 травня 2014 року;

- зобов'язання відповідача-3 внести зміни до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом, шляхом надання до відповідача-1 інформації стосовно включення позивача до переліку вкладників публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" (далі - ПАТ "Міський комерційний банк", Банк), яким необхідно здійснити виплати відшкодування у межах ліміту 200000,00 грн.;

- зобов'язання відповідача-1 включити позивача до загального реєстру вкладників для здійснення виплат коштів за вкладами у ПАТ "Міський комерційний банк" за рахунок відповідача-1 за договором.

В обґрунтування позову зазначено, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, оскільки протиправною бездіяльністю відповідача-2 порушено права та законні інтереси позивача як вкладника.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі №826/22432/15 (далі - справа), яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У відповідне судове засідання представники сторін не прибули, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи сторони повідомлені належним чином.

При цьому, від представників позивача та представника-3 до канцелярії суду надійшли клопотання про розгляд даної справи за відсутності представників ОСОБА_1 уповноваженої особи Фонду на ліквідацію в порядку письмового провадження.

Крім того, до суду через канцелярію від відповідача-1 надійшли письмові заперечення проти позову, які судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, судом, відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ПАТ "Міський комерційний банк", як банком, та позивачем, як вкладником, 30 травня 2014 року укладено договір №2630/49/186782 строкового банківського вкладу "Ваш динамічний", зі сплатою процентів наприкінці строку, з правом поповнення (далі - договір), за умовами якого банк приймає від вкладника грошову суму в розмірі 48000,00 грн. та відкриває рахунок вкладнику НОМЕР_2, строк депозиту 10 календарних днів з можливою пролонгацією.

Згідно п. 1.1, 1.2 цього договору вкладник має право передати грошові кошти банку протягом трьох робочих днів з моменту підписання цього договору шляхом їх внесення до каси банку або у безготівковій формі шляхом їх перерахування на свій рахунок, встановлений цим пунктом даного договору, що відкривається у банку. Зарахування на рахунок грошових коштів для вкладника від третьої особи не допускається.

Факт внесення коштів, всього у сумі 48000,00 грн. на вказаний депозитний рахунок позивача підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №4838 від 30 травня 2015 року. Зі змісту цього платіжного доручення вбачається здійснення Банком перерахування з рахунку НОМЕР_3 від платника ОСОБА_1 коштів у сумі 48000,00 грн. на вкладний (депозитний) рахунок останньої НОМЕР_2. На вказаному платіжному дорученні наявні відмітки Банку про прийняття платіжного документу до виконання та про проведення відповідної банківської операції.

20 листопада 2014 року Правлінням Національного банку України прийнята постанова №732 "Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "Міський комерційний банк" до категорії неплатоспроможних".

На підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду 20 листопада 2014 року прийнято рішення №124 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Міський комерційний банк", згідно з яким в ПАТ "Міський комерційний банк" з 21листопада 2014 року по 20 лютого 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію, призначено уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Міський комерційний банк" - Рязанцева Андрія Вікторовича.

В січні 2015 року на офіційному сайті Фонду (www.fg.gov.ua) було опубліковано оголошення наступного змісту: 30 січня 2015 року спеціально створеною робочою групою Фонду було надано звіт за результатами перевірки ПАТ "Міський комерційний банк". У звіті робочої групи зазначається, що, починаючи з 27 червня 2014 року, дати отримання банком постанови Правління Національного банку України від 26 червня 2014 року № 387/БТ, для ПАТ "Міський комерційний банк" було встановлено низку обмежень в діяльності банку. Зокрема, було обмежено діяльність ПАТ "Міський комерційний банк" за такими операціями як: залучення на вклади (депозити) коштів від фізичних осіб (у тому числі ощадних депозитних сертифікатів) у національній та іноземній валютах, а також, у банківських металах; відкриття поточних рахунків (у тому числі карткових) фізичним особам; зарахування на рахунки фізичних осіб коштів, що переказуються з рахунків, відкритих у ПАТ "Міський комерційний банк" (крім автоматичного зарахування відсотків за вкладами, автоматичного перенесення коштів після закінчення строку дії депозиту. З огляду на вищезазначене Фонд гарантування офіційно заявляє, що кошти, залучені банком від вкладників, а також що надійшли на рахунки вкладників до 27 червня 2014 року включно, будуть виплачені вкладникам в межах гарантованого розміру відшкодування у встановлені законодавством строки.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 31 січня 2015 року №23 уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію ПАТ "Міський комерційний банк" з 31 січня 2015 року призначено заступника начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Чернявську Олену Степанівну.

В лютому 2015 року на офіційному сайті Фонду (www.fg.gov.ua) було опубліковано оголошення про те, що з 20 лютого 2015 року ПАТ "Міський комерційний банк" розпочинає виплати коштів вкладникам за договорами банківського вкладу, строк дії яких закінчився до 21 листопада 2014 року включно, та за договорами банківського рахунку (поточні та карткові рахунки). Виплати коштів будуть здійснюватися через установи банків-агентів.

19 березня 2015 року правління Національного банку України прийнято постанову №187 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Міський комерційний банк".

Відповідно до вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 20 березня 2015 року №64 "Про початок процедуру ліквідації ПАТ "Міський комерційний банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Міський комерційний банк" Тимошенко Костянтина Володимировича строком на 1 рік з 20 березня 2015 року по 19 березня 2016 року включно.

25 березня 2015 року на офіційному сайті Фонду розміщення оголошення про початок виплат Фондом коштів вкладником даного банку з 27 березня 2015 року, згідно з яким для отримання гарантованої суму вкладники ПАТ "Міський комерційний банк" з 27 березня 2015 року по 12 травня 2015 року включно можуть звертатись з паспортом та документами про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційним номером) до установ банку-агента Фонду АТ "УкрСибБанк". Виплати гарантованої суми відшкодування здійснюватимуться відповідно до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

В травні 2015 року позивач подала до канцелярії банку заяву на ім'я уповноваженої особи Фонду на ліквідацію, де просив включити ОСОБА_1 до реєстру вкладників на виплату вкладу за договором №2630/49/186782 від 30 травня 2014 року.

Пізніше позивач отримала від Фонду лист № 02-036-28255/16, яким ОСОБА_1 повідомлено про відсутність відомостей про вклад останньої в отриманому переліку вкладників Банку.

31 серпня 2015 року позивач надіслала на адресу уповноваженої особи Фонду на ліквідацію претензію щодо повернення грошових коштів за договором №2630/49/186782 від 30 травня 2014 року в межах 48000,00 грн., яка залишилася без відповіді.

У контексті вище викладеного суд зазначає наступне.

Стосовно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 16 лютого 2016 року у справі №21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14, щодо того, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Однак, суд вважає за доцільне та необхідне відступити від правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року у справі №21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14, виходячи із нижче викладених мотивів.

Висновок Верховного Суду України у вище вказаних постановах зводиться до того, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вище зазначені спірні правовідносини, які регулюються нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон №2343-XII), а тому спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, належить вирішувати у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Нормами Закону №2343-XII визначено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №2343-XII, банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

Тобто, нормами Закону №2343-XII регулюються відносини щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, які вирішуються у порядку, визначеному нормами ГПК України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Закону №2343-XII, законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Суд звертає увагу на те, що у даній справі вирішуються спірні правовідносини у рамках норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон №4452-VI).

Закон №4452-VI є спеціальним, нормами якого, як уже зазначено вище, регулюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України.

Системний аналіз вище викладених норм Закону №4452-VI дає суду підстави дійти до висновку, що, у даному випадку, ліквідаційна процедура, яка застосовується при ліквідації банку у силу відмінного правового регулювання, відрізняється від процедури, передбаченої нормами Закону №2343-XII. Зокрема, відповідно до ст. 7 Закону №2343-XII, порядок ліквідації банкрута здійснюється шляхом застосування судових процедур банкрутства.

Тобто, необхідною умовою для застосування до спірних правовідносин у частині задоволення кредиторських вимог у рамках норм Закону №2343-XII є безпосередня наявність порушення справи про банкрутство у господарському суді.

У даному випадку, ліквідація банку здійснюється на підставі постанови Правління Національного банку України у рамках норм Закону №4452-VI, якими не передбачено порушення справи про банкрутство у господарському суді, а тому, у даному випадку, норми Закону №2343-XII до спірних правовідносин не застосовуються.

Крім того, згідно з п. 17 ч. 1 ст. 2, ч.ч. 1, 2 ст. 3, ч. 1 ст. 34, ч. 8 ст. 36, ч. 1 ст. 54 Закону №4452-VI, уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Дія Закону №2343-XII на банки не поширюється.

Рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Отже, оскільки Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а уповноважена особа Фонду виконує від імені Фонду делеговані останнім повноваження щодо ліквідації банку та гарантування вкладів фізичних осіб, тому спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають вирішенню за правилами КАС України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" від 20 травня 2013 року №8.

Вище вказані висновки також кореспондуються із позицією Вищого адміністративного суду України, що викладена в інформаційному листі №992/11/14-14 від 25 липня 2014 року.

Таким чином, враховуючи у сукупності вище викладені норми та з'ясовані обставини, а також з метою дотримання вимог ст. 17 КАС України, суд приходить до висновку про наявність підстав для відступлення від правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 16 лютого 2016 року у справі №21-4846а15 від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14 та вирішення справи № 826/22432/15 саме у порядку адміністративного судочинства.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначаються Законом №4452-VI.

Згідно з положеннями ст. 2 Закону №4452-VI (у чинній момент виникнення спірних правовідносин), вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 26 Закону №4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Виплата відшкодування здійснюється з урахуванням сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у банку.

Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, визначений нормами ст. 27 Закону №4452-VI.

Так, уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 28 Закону №4452-VI Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх представникам та спадкоємцям у національній валюті України в готівковій або безготівковій формі не пізніше семи днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти.).

Згідно п.п. 3 і 4 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14, що зареєстроване в Міністерстві юстиції України 07 вересня 2012 року за №1548/21860, (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Положення № 14), уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Пунктами 2, 4 і 5 розділу IV Положення № 14 передбачено, що Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).

Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

На підставі рішення виконавчої дирекції за розпорядженням директора-розпорядника Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів (здійснює перерахування гарантованої суми за Загальним Реєстром, передачу Загального Реєстру банку-агенту) не пізніше семи днів з дня прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Аналіз вказаних судом вище положень законодавства дає підстави дійти до наступних висновків. Виплата вкладів здійснюється Фондом після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування. Така виплата здійснюється через банки-агенти на підставі відомостей Загального Реєстру (Реєстрі переказів).

В свою чергу відомості Загального реєстру формуються на підставі Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, який формується та подається до Фонду уповноваженою особою Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

При цьому, у відповідності до п. 6 розд. ІІІ Положення № 14 протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.

Крім того, під час розгляду даної справи судом враховується наступне. Згідно з ч.ч. 2 - 5 ст. 38 Закону №4452-VI (в редакціях Законів України від 28 грудня 2014 року N 78-VIII та від 02 березня 2015 року № 218-VIII) протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України. Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Таким чином, з контексту наведених норм права вбачається законодавчо визначене право уповноваженої особи Фонду на визнання правочинів неплатоспроможного банку такими, що порушують публічний порядок, у випадках, визначених у ст. 38 Закону №4452-VI (дані висновки відповідають позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена в його постанові від 21 січня 2016 року №К/800/26658/15).

Наявні матеріали справи свідчать про те, що уповноваженими особами Фонду на тимчасову адміністрацію та ліквідацію ПАТ "Міський комерційний банк" рішення про визнання нікчемним договору вкладу та/або договору рахунку, укладених між позивачем та ПАТ "Міський комерційний банк" не приймалось.

У ході судового розгляду справи відповідачами не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували недобросовісність позивача або його обізнаність щодо можливих неправомірних дій третіх осіб.

Суд зазначає, що уповноваженими особами Фонду на тимчасову адміністрацію та ліквідацію ПАТ "Міський комерційний банк" не доведено факт наявності правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників цього банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а тому така бездіяльність відповідача-2 та відповідача-3 суперечить нормам Закону №4452-VI та є протиправною.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону №4452-VI (в чинній редакції) Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління;2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов'язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом року до дня прийняття такого рішення); 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - один рік до дня прийняття такого рішення); 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах; 11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду.

Жодних підстав відповідно до наведеної частини ст. 26 Закону №4452-VI для відмови у відшкодування позивачу коштів відповідачі в суді не довели.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

В ході розгляду даної справи обставини вчинення відповідачем-2 та/або відповідачем-3 будь-яких дій щодо проведення перевірки правочину (а саме договору №2630/49/186782 від 30 травня 2014 року), укладеного між Банком і позивачем, в порядку ст. 38 Закону №4452-VI документально не підтверджено, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що невнесення відомостей про позивача до переліку вкладників ПАТ "Міський комерційний банк" є результатом бездіяльності уповноважених осіб Фонду на тимчасову адміністрацію та ліквідацію ПАТ "Міський комерційний банк", та про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача-2.

Також, враховуючи протиправну бездіяльність відповідача-2 та відповідач-3 щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, необхідним є зобов'язання відповідача-3 подати до Фонду додаткову інформацію про позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Міський комерційний банк" за рахунок Фонду.

Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Фонду щодо не внесення позивача до загального реєстру вкладників та про зобов'язання Фонд включити позивача до такого реєстру.

Оскільки, заважаючи на те, що інформація про позивача до переліку вкладників внесена не була, а Фонду додаткова інформація про позивача уповноваженими особами Фонду не надавалась, то в діях Фонду відсутні ознаки протиправної бездіяльності по відношенню до позивача та у суду відповідно відсутні обґрунтовані підстави для задоволення вимоги про зобов'язання Фонду включити позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "Міський комерційний банк" за рахунок Фонду.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" Чернявської Олени Степанівни, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" Тимошенка Костянтина Володимировича та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії є таким, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" Чернявської Олени Степанівни щодо не внесення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом, відомостей про ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за договором банківського вкладу №2630/49/186782 "Ваш динамічний" від 30 травня 2014 року

3. Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" Тимошенка Костянтина Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у публічному акціонерному товаристві "Міський комерційний банк", за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

4. Позов в іншій частині залишити без задоволення.

5. Присудити на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) частину здійсненого нею судового збору у розмірі 243,60 грн. (двісті сорок три гривні шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016).

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин