Постанова № 59448770, 02.08.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 серпня 2016 року № 826/9115/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Іщука І.О., суддів: Вовка П.В., Кобилянського К.М., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПершого віце-прем'єр-міністра України - Міністра економічного розвитку і торгівлі України Кубіва Степана Івановичадо Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України провизнання протиправними дійОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Міністерство економічного розвитку і торгівлі України з адміністративним позовом до Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчука Тараса Володимировича (далі також - державний виконавець, відповідач), в якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо звернення з поданням (повідомленням) від 25 квітня 2016 року № 20.1-346/14 про кримінальне правопорушення до Печерського РУ головного управління Національної поліції в м. Києві.

Ухвалою суду від 16 червня 2016 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні.

В обґрунтування позовних вимог Міністерство економічного розвитку і торгівлі України зазначило про безпідставність вчинення відповідачем оскаржуваних дій з огляду на ускладнення, які виникли в процесі виконання позивачем, як боржником, відповідного рішення суду, і про які позивачем було повідомлено відповідачу та запропоновано звернутись до суду, який видав виконавчий лист, із заявою щодо зміни способу виконання такого рішення суду, що б дозволило його виконати в повному обсязі.

Відповідачем письмових заперечень на заявлені позовні вимоги надано не було.

У судове засідання, призначене на 22 липня 2016 року, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи представники Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та державного виконавця не з'явились.

Водночас, 22 липня 2016 року на адресу суду надійшло письмове клопотання Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про здійснення розгляду даної справи без його представника.

Відповідно до вимог ч. 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на зазначене, оскільки у судове засідання 22 липня 2016 року не з'явились представники Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та державного виконавця, належним чином повідомлені про дату, час та місце його проведення, з огляду на подане Міністерством економічного розвитку і торгівлі України клопотання та враховуючи відсутність необхідності заслухати свідка чи експерта, з урахуванням вимог статті 128 КАС України, суд, дослідивши матеріали справи, перейшов до розгляду справи в подальшому у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Ухвалою суду від 27 липня 2016 року було замінено неналежних позивача та відповідача у справі на належних - Першого віце-прем'єр-міністра України - Міністра економічного розвитку і торгівлі України Кубіва Степана Івановича та Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відповідно.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Рівненського міського суду від 23 грудня 2015 року у справі №569/12305/15-ц за позовом ОСОБА_3 до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа - Державне підприємство «Рівненський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», про поновлення на роботі в задоволені позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 15 лютого 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, а зазначене рішення Рівненського міського суду скасовано, а позов ОСОБА_3 задоволено шляхом визнання незаконним та скасування наказу з особового складу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14 липня 2015 року № 80-п «Про звільнення ОСОБА_3.», поновлено ОСОБА_3 на посаді генерального директора Державного підприємства «Рівненський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» з 14 липня 2015 року.

На виконання рішення Апеляційного суду Рівненської області від 15 лютого 2016 року Рівненський міський суд 25 лютого 2016 року видав виконавчий лист, який було прийнято до виконання відповідачем, на підставі чого відкрито виконавче провадження ВП № 50416655, про що винесено відповідну постанову від 09 березня 2016 року.

Відповідач звернувся до Печерського РУ Головного управління Національної поліції в м. Києві з поданням (повідомленням) про кримінальне правопорушення від 25 квітня 2016 року № 20.1-346/14, в якому просив порушити кримінальне провадження за фактом умисного невиконання посадовими особами Міністерства економічного розвитку і торгівлі України рішення Апеляційного суду Рівненської області від 15 лютого 2016 року у справі № 569/12305/15-ц, відповідальність за що передбачено статтею 382 Кримінального кодексу України, внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Непогоджуючись з такими діями відповідача, з огляду на зазначення у поданні (повідомленні) відповідача від 25 квітня 2016 року № 20.1-346/14 обставин невиконання посадовими особами Міністерства економічного розвитку і торгівлі України рішення Апеляційного суду Рівненської області від 15 лютого 2016 року у справі № 569/12305/15-ц, в той час як саме позивач законодавчо уповноважений видавати наказ про поновлення на посаді відповідного керівника державного підприємства, позивач звернувся з даним позовом до адміністративного суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (далі - державні виконавці).

Згідно з ч. 2 статті 25 вказаного Закону, державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження», після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 89 вказаного Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Як вбачається з системного аналізу наведених правових положень, державний виконавець наділяється правом звернення до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності за невиконання ним рішення суду лише у випадку відсутності поважних причин такого невиконання.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 березня 2016 року, разом з постановою про відкриття виконавчого провадження, відповідачем було складено вимогу державного виконавця № 20.1-346/14, якою Міністерство економічного розвитку і торгівлі України зобов'язувалось виконати виконавчий лист Рівненського міського суду № 569/12305/15-ц від 25 лютого 2016 року та поновити ОСОБА_3 на посаді генерального директора Державного підприємства «Рівненський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» з 14 липня 2015 року.

Постановою відповідача від 24 березня 2016 року за неналежне виконання без поважних причин рішення суду про поновлення на роботі на Міністерство економічного розвитку і торгівлі України накладено штраф у розмірі 850, 00 грн.

28 березня 2016 року відповідачем було складено другу вимогу державного виконавця № 20.1-346/14, якою Міністерство економічного розвитку і торгівлі України зобов'язувалось виконати виконавчий лист Рівненського міського суду № 569/12305/15-ц від 25 лютого 2016 року та поновити ОСОБА_3 на посаді генерального директора Державного підприємства «Рівненський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» з 14 липня 2015 року.

Постановою відповідача від 11 квітня 2016 року за неналежне виконання без поважних причин рішення суду про поновлення на роботі на Міністерство економічного розвитку і торгівлі України накладено штраф у розмірі 1 700, 00 грн.

Як було зазначено вище, 25 квітня 2016 року відповідачем були вчинені оскаржувані дії щодо звернення з поданням (повідомленням) від 25 квітня 2016 року №20.1-346/14 про кримінальне правопорушення до Печерського РУ головного управління Національної поліції в м. Києві.

Водночас, на підставі наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 370 від 04 березня 2016 року, тобто прийнятого після прийняття рішення Апеляційного суду Рівненської області від 15 лютого 2016 року про поновлення ОСОБА_3 на посаді генерального директора Державного підприємства «Рівненський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» але до вчинення відповідачем оскаржуваних дій щодо звернення до правоохоронних органів, було затверджено нову редакцію Статуту Державного підприємства «Рівненський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», яка, у порівнянні з попередньою, передбачає, що Уповноважений орган управління реалізує свої права щодо управління Підприємством через директора, який підзвітний Уповноваженому органу управління.

Отже, у зв'язку з прийняттям нової редакції Статуту Державного підприємства «Рівненський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» відбулись зміни у назві посади, на якій ОСОБА_3 поновлено Апеляційним судом Рівненської області, а саме посаду «генеральний директор» змінено на посаду «директор».

Так, ч.ч. 1, 2 статті 65 Господарського кодексу України встановлено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з позицією позивача про наявність на момент вчинення відповідачем оскаржуваних дій об'єктивних обставин, які унеможливлюють виконання рішення Апеляційного суду Рівненської області від 15 лютого 2016 року у спосіб та в порядку, визначеному в такому рішенні суду.

Згідно з ч. 2 статті 2 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», Міністерства діють за принципом єдиноначальності.

Статтею 8 вказаного Закону визначено, що Міністр, в тому числі, очолює міністерство, здійснює керівництво його діяльністю, представляє міністерство у публічно-правових відносинах з іншими органами, підприємствами, установами та організаціями в Україні та за її межами, підписує накази міністерства.

Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» уповноважені органи управління призначають на посаду та звільняють з посади керівників державних підприємств, установ, організацій та господарських структур, укладають і розривають з ними контракти, здійснюють контроль за дотриманням їх вимог.

Тобто, з вищевказаних норм випливає, що уповноважений орган управління державним підприємством, видає наказ про призначення, звільнення керівника відповідного державного підприємства, а також видає накази про поновлення відповідного керівника державного підприємства на посаді. Ці накази підписуються керівником уповноваженого органу управління, в даному випадку - позивачем.

Водночас, враховуючи наведені вище обставини наявності об'єктивних причин, які унеможливлюють виконання рішення Апеляційного суду Рівненської області від 15 лютого 2016 року у спосіб та в порядку, визначеному в такому рішенні суду, суд вважає поважними причини невиконання вказаного судового рішення позивачем, з огляду на що, беручи до уваги наведені правові положення Закону України «Про виконавче провадження», оскаржувані дії відповідача щодо звернення з поданням (повідомленням) від 25 квітня 2016 року №20.1-346/14 про кримінальне правопорушення до Печерського РУ головного управління Національної поліції в м. Києві визнаються судом протиправними, оскільки вони були вчинені без законодавчо передбачених підстав.

В контексті наведеного суд окремо звертає увагу на те, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі України неодноразово звертало увагу відповідача на відсутність можливості належного виконання рішення Апеляційного суду Рівненської області від 15 лютого 2016 року.

Так, крім пояснень щодо неможливості виконання рішення суду за вих. № 2432-03/209 від 14 березня 2016 року, про які відповідачем було зазначено в своєму поданні (повідомленні) до Печерського РУ головного управління Національної поліції в м. Києві, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України була направлена на адресу відповідача заява від 21 березня 2016 року № 2432-03/234, зі змісту якої вбачається, що боржник у виконавчому провадженні просив державного виконавця у визначеному законом порядку звернутись до Апеляційного суду Рівненської області із заявою про зміну способу виконання рішення цього суду від 15 лютого 2016 року у справі №569/12305/15-ц у зв'язку з неможливістю поновлення ОСОБА_3 саме на посаді «генерального директора».

Зазначене, ну думку суду, стверджує про спрямованість дій Міністерства економічного розвитку і торгівлі України саме на належне виконання рішення Апеляційного суду Рівненської області 15 лютого 2016 року у справі № 569/12305/15-ц.

Між тим, як свідчать матеріали справи, таке звернення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України було необґрунтовано проігнороване відповідачем.

Згідно зі статтею 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч. 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-12, 71, 122, 158-163 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Першого віце-прем'єр-міністра України - Міністра економічного розвитку і торгівлі України Кубіва Степана Івановича до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчука Тараса Володимировича щодо звернення з поданням (повідомленням) від 25 квітня 2016 року № 20.1-346/14 про кримінальне правопорушення до Печерського РУ головного управління Національної поліції в м. Києві.

Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя І.О. Іщук

Судді: П.В. Вовк

К.М. Кобилянський