Постанова № 59448725, 28.07.2016, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2016 року м. Чернігів Справа № 825/672/16

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Соломко І.І.,

суддів Падій В.В.,

Житняк Л.О.,

за участю секретаря Пархомчука Д.А.,

позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Хряпи А.М.,

представника третьої особи Замури Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Генеральної прокуратури України в особі заступника Генерального прокурора України Говди Романа Михайловича, третя особа Державна пенітенціарна служба України про визнання дій протиправними та скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_2 до Генеральної прокуратури України в особі заступника Генерального прокурора України Говди Романа Михайловича (далі-відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державна пенітенціарна служба України (далі-третя особа) про визнання протиправними дій відповідача щодо винесення вказівки від 26.01.2016 № 16/2-28 вих-16 про усунення порушень кримінально-виконавчого законодавства та скасування її.

На переконання позивача вказівка заступника Генерального прокурора України Говди Романа Михайловича від 26.01.2016 № 16/2-28 вих-16 про усунення порушень кримінально-виконавчого законодавства, яка внесена за результатами перевірки рішення Апеляційної комісії ДПтС України з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарань осіб, засуджених до позбавлення волі, від 15.01.2016, підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не наведено, якій саме правовій нормі не відповідає рішення Апеляційної комісії.

Ухвалою суду від 04.07.2016 судове засідання призначено в режимі відеоконференції.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав письмові заперечення проти адміністративного позову (а.с.167-174). Зазначає, що оскаржувана вказівка внесена на підставі Закону України "Про прокуратуру", відповідно до якого прокурор має право перевіряти законність наказів, розпоряджень, інших актів відповідних органів і установ та в разі невідповідності законодавству вимагати від посадових чи службових осіб їх скасування та усунення порушень закону, до яких вони призвели. Ураховуючи наведене, вважає, що внесення такої вказівки належить до дискреційних повноважень прокуратури, відтак відсутні підстави для його скасування.

Представник третьої особи в судовому засідання пояснила, що права позивача не порушені, оскільки на даний час йому встановлені кращі умови тримання. Позовні вимоги просила вирішити на розсуд суду.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та представника третьої особи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Рішенням Апеляційної комісії з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарань осіб, засуджених до позбавлення волі Державної пенітенціарної служби України (протокол від 15.01.2016 № 1) ОСОБА_2, 1980 року народження, засудженому 08.06.2011 року Кіровським районним судом АР Крим за статтями 15 ч. 3, ч. 1 ст. 393, ст. 71 Кримінального кодексу України до 11 років позбавлення волі, змінено умови тримання шляхом переведення з виправної колонії середнього рівня безпеки до виправної колонії мінімального рівня безпеки, з полегшеними умовами тримання та направлено для подальшого відбування покарання до Крюковської виправної колонії управління ДПтС України в Полтавській області № 29, що підтверджується витягом з протоколу засідання Апеляційної комісії від 15.01.2016 (а.с.166).

07.01.2016 до Генеральної прокуратури України надійшла скарга ОСОБА_6, в якій остання просила встановити, якими правовими засадами керувалася Апеляційна комісія ДПтС України при прийнятті рішення щодо повернення документів ОСОБА_2 до управління ДПтС України в Чернігівській області та встановити причини відмови у прийнятті скарги від ОСОБА_2, притягнути винних осіб до відповідальності (а.с.140-141)

За результатами розгляду скарги, 26.01.2016 заступником Генерального прокурора України Р. Говдою проведена перевірка та Голові Державної пенітенціарної служби України внесена вказівка про усунення порушень кримінально-виконавчого законодавства від 26.01.2016 № 16/2-28 вих-16, якою відповідач вимагає скасувати, з направленням на повторний розгляд, рішення Апеляційної комісії ДПтС України з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, від 15.01.2016 про зміну істотних умов тримання, шляхом переведення ОСОБА_2, з виправної колонії середнього рівня безпеки до виправної колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, а саме Крюковської виправної колонії № 29 управління ДПтС України в Полтавській області. Вирішити питання щодо призупинення етапування засудженого ОСОБА_2 до ухвалення остаточного рішення. Про результати розгляду та вжиті заходи письмово проінформувати Генеральну прокуратуру України у строк до 02.02.2016 (а.с.10).

Досліджуючи правомірність оскарженої вказівки, суд брав до уваги таке.

Приписами статті 26 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII ''Про прокуратуру'' передбачено, що прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, має право перевіряти законність наказів, розпоряджень, інших актів відповідних органів і установ та в разі невідповідності законодавству вимагати від посадових чи службових осіб їх скасування та усунення порушень закону, до яких вони призвели, а також скасовувати незаконні акти індивідуальної дії. Письмові вказівки прокурора щодо додержання встановлених законодавством порядку та умов тримання осіб у місцях, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, а також письмові вказівки прокурора, надані іншим органам, що виконують судові рішення у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення, є обов'язковими і підлягають негайному виконанню.

Статтею 22 Кримінально-виконавчого кодексу України від 11.07.2003 № 1129-IV передбачено, що письмові вказівки прокурора щодо додержання встановлених законодавством порядку і умов тримання осіб у місцях, зазначених у частині першій цієї статті, а також письмові вказівки прокурора, надані іншим органам, які виконують судові рішення у кримінальних справах, є обов'язковими і підлягають негайному виконанню.

З аналізу наведених нормативно-правових актів вбачається, що лише в разі невідповідності законодавству наказів, розпоряджень, інших актів відповідних органів і установ прокурору надано право вимагати від посадових чи службових осіб їх скасування та усунення порушень закону, до яких вони призвели, а також скасовувати незаконні акти індивідуальної дії.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню суд також керується частиною третьою статті 2 КАС України, згідно з якою у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд наголошує на тому, що відповідачу як посадовій особі суб'єкта владних повноважень повинні бути відомі вимоги частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, на відповідність яким суд оцінює його дії і рішення. Ці вимоги є однаково важливими, ієрархічно не підпорядкованими й відповідають міжнародним, європейським стандартам щодо діяльності публічної адміністрації. Вони можуть і повинні бути застосовані всіма суб'єктами владних повноважень безпосередньо, для попереднього аналізу своїх дій і рішень.

Принцип законності гарантовано частиною другою статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Саме це положення Конституції України на найвищому рівні гарантує дотримання прав особи під час та в результаті вчинення органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами (суб'єктами владних повноважень, владними суб'єктами) відносно неї юридично значущих дій або прийняття рішень.

Прийняття юридично значущих рішень виключно на підставі закону, так само як і неухильне дотримання юридичної процедури їх прийняття є проявом принципу законності і має сутнісне значення передовсім для забезпечення прав особи, стосовно якої суб'єкт владних повноважень таке рішення приймає. Дотримання принципу законності є гарантією недопущення свавілля з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, що є однією з передумов дотримання принципу верховенства права, який відповідно до статті 8 Конституції України визнається і діє в Україні.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що рішення суб'єкта владних повноважень є законним тоді, коли, виконавши всі вимоги чинного законодавства і всебічно перевіривши обставини, суб'єкт владних повноваженьприйняв рішення на підставі конкретної норми закону. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для справи, висновки про встановлені обставини і правові норми, які порушені при прийнятті рішення, що було предметом перевірки.

Разом з тим, рішення відповідача від 26.01.2016 № 16/2-28 вих-16 не містить висновку про встановлені обставини і правові норми, які були порушені при прийнятті рішення Апеляційною комісією від 15.01.2016, що суперечить приписам статті 26 Закону України ''Про прокуратуру'', а відтак свідчить про порушення відповідачем принципу законності та обґрунтованості.

На переконання суду, такий підхід до прийняття рішення суб'єктом владних повноважень є неприйнятним у демократичному суспільстві. Суд вважає, що визначені Конституцією та законами України вимоги до рішень суб'єктів владних повноважень, які є важливими гарантіями дотримання прав особи, не були дотримані.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування вказівки заступника Генерального прокурора України Говди Романа Михайловича від 26.01.2016 № 16/2-28 вих-16 про усунення порушень кримінально-виконавчого законодавства.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо винесення вказівки від 26.01.2016 № 16/2-28 вих-16 про усунення порушень кримінально-виконавчого законодавства, то суд зазначає таке.

Позивачем оскаржуються дії відповідача, результат яких знайшов своє відображення у рішенні, яке визначено позивачем як об'єкт оскарження. При оскарженні відповідного рішення суд перевіряє правомірність дій щодо його прийняття і, у випадку встановлення протиправності в таких діях, скасовує дане рішення. Вказане свідчить про те, що визнання протиправним та скасування рішення охоплює в собі й визнання протиправності дій щодо його прийняття, а тому питання протиправності дій в даному випадку, окремого окреслення судовим рішенням не потребує.

Згідно з частиною другою статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірності прийнятого рішення. Натомість суд установив, що оскаржена вказівка не відповідає критеріям законності та обґрунтованості рішень відповідача як суб'єкта владних повноважень, а отже підлягає скасуванню.

Приймаючи вказане рішення, суд керується статтею 162 КАС України, відповідно до якої у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними дій, рішення суб'єкта владних повноважень та про скасування рішення.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення в повному обсязі.

Частиною першою статті 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.07.2016 позивача звільнено від сплати судового збору, відтак присудженню судові витрати не підлягають.

Керуючись статтями 158 - 163, 167, КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії заступника Генерального прокурора України Р.Говди щодо винесення вказівки від 26.01.2016 № 16/2-28 вих-16 про усунення порушень кримінально-виконавчого законодавства та скасувати її.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий суддя І.І. Соломко

Судді В.В. Падій

Л.О. Житняк