Постанова № 59448595, 03.08.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 серпня 2016 р. № 820/3774/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Зінченка А.В.

при секретарі судового засідання Абоян І.І.

за участю сторін:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача не прибув

ІІІ особи не прибули

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_3, з участю третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, про скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_3, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.06.2016 № 30202063, прийняте приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_3, щодо державної реєстрації за ОСОБА_6 права власності на нерухоме майно квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що діями та рішеннями відповідачів порушені його права та законні інтереси як власника частки спільної часткової власності.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити позов.

Відповідач в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, але надав до суду письмові пояснення від 25.07.2016 року, в яких зазначив, що позов ОСОБА_4 визнає та просить суд ухвалити рішення про скасування рішення № 30202063 від 24.06.2016 року про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2.

Представники третіх осіб в судове засідання не прибули, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 (змінила прізвище та по батькові на ОСОБА_5 Германівна, що підтверджується свідоцтвом І-ВЛ № 002878) є співвласниками нерухомого майна квартири, загальною площею 42,8 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (згідно розпорядження голови Полтавської обласної адміністрації від 20.05.2006 № 207 назву вулиці «Нариманівська» було перейменовано на «Підмонастирська»), що підтверджується Свідоцтвом про право власності, виданим згідно з розпорядженням від 27.06.1997 року № 67 (а.с. 14).

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна 24.06.2016 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_3 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Полтава по справі № 2-1948/11-ц від 18.04.2012 року прийнято Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.06.2016 № 30202063 про державну реєстрацію за ОСОБА_6 права власності на нерухоме майно квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 21).

Позивач, вважаючи рішення відповідача протиправним, оскільки ані вона, ані її діти не здійснювали будь-яких дій по вилученню вказаної квартири, участі у судових справах з приводу оскарження права власності на квартиру не приймали, звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 вказаного Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч. 1, 3 ст. 10. Закону державним реєстратором є, зокрема, нотаріус. Державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обовязкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин повязує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 19 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127, державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про обєкти та субєктів цих прав. Під час проведення державної реєстрації прав державний реєстратор використовує відомості Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав. За відсутності відомостей у Реєстрі прав власності на нерухоме майно державний реєстратор використовує наявні відомості, які містяться на паперовому носії інформації (реєстрові книги та реєстраційні справи, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації).

Зі змісту наданих відповідачем письмових пояснень судом встановлено, що до відповідача звернувся гр. ОСОБА_6, який для здійснення реєстрації права власності надав рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 18.04.2012 року, згідно якого визнано право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_3 в порядку спадкування після померлих ОСОБА_1, ОСОБА_8 та ОСОБА_5, також надав оригінал довідки БТІ та оригінал технічного паспорта. Відповідач зазначив, що рішення суду мало мокру печатку, також відмітку «Рішення суду набрало законної сили 19.02.212 року», рішення було прошито і на прошивці також стояла мокра печатка.

В подальшому, державним реєстратором - приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_3 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Полтава по справі № 2-1948/11-ц від 18.04.2012 року прийнято Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.06.2016 № 30202063 про державну реєстрацію за ОСОБА_6 права власності на нерухоме майно квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Із матеріалів справи судом встановлено, що листом від 01.08.2016 року Ленінський районним суд м. Полтави повідомив ОСОБА_1 щодо неможливості надання копії рішення по справі № 2-1948/11-ц про визнання права власності за ОСОБА_6 на квартиру оскільки згідно даних автоматизованої системи документообігу суду за період часу з 2011 по 2012 рік вищевказана справа розглядалася за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_10 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів, неустойки за несплату аліментів, стягнення аліментів на навчання дитини після досягнення нею повноліття, і 18.04.2012 року було винесено рішення про стягнення з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_9 суми боргу зі сплати аліментів, згідно заяви.

Тобто, рішення Ленінського районного суду м. Полтава по справі № 2-1948/11-ц від 18.04.2012 року немає будь-якого відношення до встановлення факту визнання права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_6.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності;припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам'яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Як вже було зазначено судом, ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є співвласниками нерухомого майна квартири, загальною площею 42,8 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (згідно розпорядження голови Полтавської обласної адміністрації від 20.05.2006 № 207 назву вулиці «Нариманівська» було перейменовано на «Підмонастирська»), що підтверджується Свідоцтвом про право власності, виданим згідно з розпорядженням від 27.06.1997 року № 67.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи. Судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги те, що відповідач визнав позов в повному обсязі, суд дійшов висновку, що Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.06.2016 № 30202063, прийняте приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_3, щодо державної реєстрації за ОСОБА_6 права власності на нерухоме майно квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами.

А згідно ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно зясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного звязку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу згідно ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 71, 94, 159, 160 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про скасування рішення - задовольнити.

Скасувати Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.06.2016 року 30202063, прийняте приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_3 щодо державної реєстрації за ОСОБА_6 права власності на нерухоме майно квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_4.

Стягнути з Приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 21 коп.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова в повному обсязі виготовлена 04 серпня 2016 року.

Суддя А.В. Зінченко