Постанова № 59448257, 01.08.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2774/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Гунько О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Імексбанк» ОСОБА_1 до Виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Одеської міської виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправними та скасування рішень № 106/101 від 04.04.2016 року, № 1 від 25.05.2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Імексбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Імексбанк» ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернулося до суду з позовом до Виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Одеської міської виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Одеської міської виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 106/101 про повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства від 04.04.2016 року та рішення Виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про зупинення виплат з Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 1 від 25.05.2016 року.

Ухвалою суду на місці від 23.06.2016 року, яка була занесена до журналу судового засідання до розгляду справи у якості третього відповідача залучено Одеське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при винесенні рішення №106/101 про повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства від 04.04.2016 року відповідачем не були враховані приписи ст. 36, 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року за №4452-УІ, який є єдиним спеціальним нормативно - правовим актом, який визначає регулювання процедури ліквідації банків та порядку задоволення вимог кредиторів. Також як зазначив позивач, у акті перевірки «Про результати позапланової перевірки по коштах загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратам, зумовленими похованням» за №190 від 30.03.2016 року вбачається порушення АТ «Імексбанк» приписів постанови КМУ «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням» від 26 вересня 2001 року №1266, але дана сума може бути повернута, виключно в рамках ліквідаційної процедури банку. Вказана заборгованість згідно даного рішення є кредиторською заборгованістю. Кошти, що будуть одержані в результаті ліквідаційної процедури, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у черговості, а тому при його винесенні Фондом не враховано норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року за №4452-УІ в частині того, що сума надмірно сплачених застрахованій особі коштів буде відшкодовано у сьому чергу, відповідно до вимог ст. 52 цього Закону, а нарахування штрафу взагалі незаконне. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань, при цьому статтею 52 Закону № 4452-УІ встановлено черговість при задоволенні вимог кредиторів. Також позивач зазначає, що не дотримавшись строку, який наданий страхувальнику на реалізацію свого права на оскарження рішення Одеської міської виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за №106/101 «Про повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства» від 04.04.2016 року (з урахування термінів оскарження та розгляду повторної скарги), Виконавча дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності прийняла неправомірне рішення про зупинення виплат з Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за №1 від 25.05.2016 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові та письмових поясненнях.

Представник відповідачів у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд в їх задоволенні відмовити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у письмових запереченнях на позов.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що у період з 28.03.2016 року по 30.03.2016 року службовими (посадовими) особами Одеської міської виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було проведено позапланову документальну перевірку по коштах Фонду страхувальника Філії Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» в частині дотримання вимог чинного законодавства про загальнообовязкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням за період з 01 квітня 2013 року по 30 березня 2016 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 190 про результати позапланової перевірки по коштах загальнообовязкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням від 30.03.2016 року (а.с. 10-17).

На підставі встановлених порушень, які викладені у вищезазначеному акті перевірки від 30 березня 2016 року за №190 Одеською міською виконавчою дирекцією прийнято рішення № 106/101 про повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства від 04.04.2016 року, яким позивача зобовязано повернути неправомірно витрачені кошти Фонду у розмірі 2 488,91 гривень, а також застосовано до позивача відповідно до ч. 6 статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 50 відсотків від суми неправомірно витрачених після 1 січня 2015 року страхових коштів, що становить 805,09 грн., всього за рішенням необхідно сплатити кошти в сумі 3 294,00 грн. (а.с. 18-19).

Позивач не погодився з вищезазначеним рішенням та подав до Одеської міської виконавчої дирекції скаргу за №96 від 13.04.2016 року, яка рішенням Одеської міської виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22 квітня 2016 року №01-36-500 була залишена без задоволення (а.с. 20-27).

В подальшому, після отримання відповіді на вищезазначену скаргу, позивачем була подана повторна скарга №2916 від 12.05.2016 року (а.с. 28-32), яка рішенням Виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності від 25 травня 2016 року за №2 була відхилена (а.с. 35-37).

При цьому, Виконавчою дирекцією Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності було прийнято рішення про зупинення виплат з Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25 травня 2016 року за №1 (а.с. 34).

Вважаючи рішення №106/101 про повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства від 04.04.2016 року та рішення про зупинення виплат з Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №1 від 25.05.2016 року такими, що не відповідають чинному законодавству, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 26.01.2015 року №50 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд) прийнято рішення від 26.01.2015 року № 16 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «Імексбанк», згідно з яким в Публічне акціонерне товариство «Імексбанк» з 27.01.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію, а з 27 травня 2015 року рішенням Фонду №105 від 27.05.2015 року розпочато процедуру ліквідації АТ «Імексбанк».

Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Статтею 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків з метою захисту прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Пунктом 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

За змістом частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноважена особа Фонду від імені Фонду виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього Закону та приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду.

З дня призначення уповноваженої особи Фонду: строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку, а також не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.

Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

При цьому суд зазначає, що ч.2 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 року № 2240 передбачено, що у разі порушення провадження у справі про банкрутство страхувальника-роботодавця страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, повертаються до районної, міжрайонної, міської виконавчої дирекції відділення Фонду, яка в подальшому забезпечує надання матеріального забезпечення застрахованим особам. Фінансування такого страхувальника виконавчою дирекцією відділення Фонду припиняється.

Згідно ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 року № 2240 страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

У акті перевірки «Про результати позапланової перевірки по коштах загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратам, зумовленими похованням» за №190 від 30.03.2016 року вбачається порушення АТ «Імексбанк» приписів постанови Кабінету Міністрів України «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням» від 26 вересня 2001 року №1266, проте суд зазначає, що у відповідності до вищевикладених норм чинного законодавства, дана сума може бути повернута, виключно в рамках ліквідаційної процедури банку.

Заборгованість згідно оскарженого рішення є кредиторською заборгованістю. Кошти, що будуть одержані в результаті ліквідаційної процедури, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у черговості, а тому при його винесенні Фондом не враховано норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року за №4452-УІ в частині того, що сума надмірно сплачених застрахованій особі коштів буде відшкодовано у сьому чергу, відповідно до вимог ст. 52 цього Закону, а нарахування штрафних санкцій під час тимчасової адміністрації є неправомірним.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань, при цьому статтею 52 Закону № 4452-УІ встановлено черговість при задоволенні вимог кредиторів.

Відповідно до статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

При цьому, суд також звертає увагу, що з 01.01.2015 року Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» втратив чинність на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» № 77-VIII від 28.12.2014 року. Оскільки момент припинення дії нормативно - правового акту є моментом втрати його юридичної сили, за таких обставин він не може бути застосований.

Судом встановлено, що оголошення про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку та початок процедури ліквідації АТ «Імексбанк» було оприлюднене відповідно до норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Тобто станом на чай прийняття оскаржених рішень відповідачі були обізнані про ліквідацію АТ «Імексбанк».

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що при винесені оскаржуваних рішень №106/101 про повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства від 04.04.2016 року та № 1 про зупинення виплат з Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25.05.2016 року, відповідачами не були враховані приписи ст.ст. 36, 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року за №4452-УІ, який є єдиним спеціальним нормативно - правовим актом, який визначає регулювання процедури ліквідації банків та порядку задоволення вимог кредиторів, а тому зазначені рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Крім того, щодо рішення Виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності про зупинення виплат з Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №1 від 25.05.2016 року, суд вважає необхідним також зазначити наступне.

У відповідності до пункту 7.1 постанови Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності «Про затвердження Інструкції про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийняття рішень за їх результатами та процедуру оскарження» від 22.12.2010 року за №29 страхувальник може оскаржити рішення органу Фонду.

Скарга на рішення органу Фонду, визначені абзацами другим та третім цього пункту, подана з дотриманням порядку і строків, визначених цим пунктом, зупиняє строки сплати страхових коштів та фінансових санкцій до винесення рішення органом Фонду вищого рівня або до дня набрання судовим рішенням законної сили.

У відповідності до пункту 7.3 постанови Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності «Про затвердження Інструкції про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийняття рішень за їх результатами та процедуру оскарження» від 22.12.2010 року за №29, у разі незгоди страхувальника, який подав скаргу, з прийнятим рішенням, ним може бути подано повторну скаргу на рішення органу Фонду до органу Фонду вищого рівня або в судовому порядку.

Щодо оскарження до органу Фонду вищого рівня то пунктом 7.1 постанови Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності «Про затвердження Інструкції про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийняття рішень за їх результатами та процедуру оскарження» від 22.12.2010 року за №29 передбачено, що страхувальник має таке право протягом 10 календарних днів з моменту отримання.

Як встановлено судом, позивач отримав рішення Виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності про результати розгляду скарги від 25 травня 2016 року за №2 - 25.05.2016 року за вх.№4116/79153.

Тобто рішення Одеської міської виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за №106/101 «Про повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства» від 04.04.2016 року вважається узгодженим та таким що набрало законної сили після спливу строку передбаченому пунктом 7.1 постанови Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності «Про затвердження Інструкції про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийняття рішень за їх результатами та процедуру оскарження» від 22.12.2010 року за №29.

Разом з тим, як встановлено судом, не дотримавшись строку, який наданий страхувальнику на реалізацію свого права на оскарження рішення Одеської міської виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за №106/101 «Про повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства» від 04.04.2016 року (з урахування термінів оскарження та розгляду повторної скарги), Виконавча дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності прийняла протиправне рішення про зупинення виплат з Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за №1 від 25.05.2016 року.

З огляду на встановлені вище обставини, суд приходить до висновку, що відповідачі при прийнятті оскаржуваних рішень, діяли необґрунтовано, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, на підставі ст. 10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, зясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Імексбанк» ОСОБА_1 обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, у звязку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати розподілити за правилами ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Імексбанк» ОСОБА_1 до Виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Одеської міської виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправними та скасування рішень № 106/101 від 04.04.2016 року, № 1 від 25.05.2016 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської міської виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 106/101 про повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства від 04.04.2016 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про зупинення виплат з Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 1 від 25.05.2016 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» (код ЄДРПОУ 20971504) в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Імексбанк» ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2756 грн. 00 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 27 липня 2016 року.

Постанова у повному обсязі виготовлена 01 серпня 2016 року.

Суддя С.О. Cтефанов