Ухвала суду № 59448176, 03.08.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

03.08.2016 р. № 814/1022/16

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Кононенка Д.Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання відповідача в адміністративній справі

за позовомОСОБА_1, доГоловного управління Національної поліції в Миколаївській області, Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, треті особиНаціональна поліція України, провизнання протиправним та скасування наказу № 58 від 28.03.2016 р. поновлення на посаді,стягнення середнього заробітку,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу від 28.03.2016 р. № 58, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку.

Ухвалою суду від 06.06.2016 року відкрито провадження в адміністративній справі № 814/1022/16 за цим позовом.

03.08.16 від представника ГУНП надійшло клопотання про застосування наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду та залишення позовної заяви без розгляду.

Своє клопотання відповідач обґрунтував тим, що наказ про звільнення позивача видано 28.03.16, а до суду він звернувся лише 17.05.16, тобто з пропущенням передбаченого ч.3 ст.99 КАС України місячного строку для звернень з питань публічної служби.

Відповідно до ч.3 ст.99 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідач зазначив, що оскільки з 29.03.16 позивач перестав виходити на службу до Арбузинського відділення поліції, 18.04.16 з ним проведено остаточній розрахунок при звільнення, йому було відомо про його звільнення саме з 29.03.16, а тому він пропустив місячний строк на звернення до суду.

Постановою Верховного Суду України від 05.03.2012 року по справі №21-42а-12 (номер рішення у ЄДРСР - 24068075) встановлено, що питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням), урегульовані спеціальним законодавством. Тому, за загальним правилом, під час вирішення справ цієї категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у своїй постанові від 17.02.2015 року по справі №21-8а15 (номер рішення у ЄДРСР - 42946756).

Відповідно до ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою до суду у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Таким чином, у питаннях звільнення з публічної служби момент обрахунку місячного строку звернення до суду необхідно обраховувати з врахуванням вимог ст.233 КЗпПУ з моменту вручення наказу або видачі трудової книжки.

Доказів того, коли позивачу було вручено копію наказу про звільнення або видана трудова книжка відповідачем не надано.

Разом з тим, сам позивач стверджує, що копію наказу він отримав лише наприкінці квітня 2016 року, а тому просить поновити строк звернення до суду.

У будь-якому випадку, строки давності звернення до суду слугують забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними. При цьому, інститут строку давності, необхідно використовувати з урахуванням конкретних обставин справи, так щоб він не перешкоджав наявним у позивача засобами захисту своїх прав. Обмеження права на звернення до суду повинно бути пропорційно меті правової визначеності, у іншому випадку це буде порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини в частині права на справедливий судовий розгляд (рішення Європейського суду з прав людини в по справі «ОСОБА_2 проти України» (заява № 21722/11).

У цьому ж випадку, з моменту звільнення позивача до подання позовної заяви пройшло 2 місяця, за цей час докази сторін не втратили визначеності, та спірне питання може бути досліджено судом досить повно.

Зважаючи на викладене, клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 99, 100, 165 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1.В задоволенні клопотання відповідача відмовити.

2. Визнати причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду поважним.

Суддя В.В.Біоносенко