Постанова № 59448066, 28.07.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2016 року справа № 813/1123/16

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кухар Н.А.

за участю секретаря судового засідання Єдинак Г.Б.

представників:

позивача: ОСОБА_1;

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дунапак-Україна до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Дунапак-Україна звернулось із позовом до Головного управління ДФС у Львівській області у якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.03.2016 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта перевірки № 26/13-01-22-01/30028622 від 03.03.2016 р. У вищенаведеному акті контролюючий орган вказав про те, що господарські операції між ТОВ Дунапак-Україна та його контрагентом Адвокатським обєднанням Арцінгер не спричинили реального настання юридичних наслідків. Позивач з такими висновками не погоджується, зазначив про те, що відповідач не надав належної правової оцінки документам, які підтверджують факт реального здійснення господарських операцій позивача з названим контрагентом, а також доказам, які повязані із господарською діяльністю ТОВ Дунапак-Україна. Крім того, відповідачем зазначено, що позивачем списано дебіторську заборгованість на суму 1251452 грн., що не є господарською діяльністю та те, що позивачем реалізовано свою продукцію невстановленим фізичним особам. Долучені до матеріалів справи документи, на думку позивача, повністю спростовують висновки відповідача про порушення податкового законодавства, зазначені у акті податкової перевірки. А тому прийняті на основі таких висновків податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву, зміст яких зводиться до такого. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акта № 26/13-01-22-01/30028622 від 03.03.2016 р. , складеного за наслідками планової виїзної перевірки ТОВ Дунапак-Україна з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року. Відповідач зазначає, що позивачем не надано до перевірки необхідних первинних документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із контрагентом Адвокатським обєднанням Арцінгер, надані до перевірки первинні документи не містять інформації про обсяг, зміст та вартість наданих послуг. З огляду на наведене вважає, що формальне дотримання позивачем вимог законодавства не є підставою для визнання податкової вигоди обґрунтованою. Крім того, позивачем не здійснено коригування податкового кредиту на собівартість продукції, що використана не у господарській діяльності та здійснено реалізацію продукції фізичним особам в значних обсягах без ідентифікації особи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому запереченні, просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив письмові докази, якими такі обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини справи.

ТОВ Дунапак-Україна зареєстроване як юридична особа 28.08.1998 року Жидачівською районною державною адміністрацією Львівської області, узято на облік в органах ДПС 03.09.1998 року.

У період з 05.02.2016 року по 18.02.2016 року відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ Дунапак-Україна (ЄДРПОУ 30028622) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, за наслідками якої складено акт № 26/13-01-22-01/30028622 від 03.03.2016 р.

У висновках акта перевірки відповідач зазначив про порушення ТОВ Дунапак-Україна вимог:

- п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від»ємне значення обєкта оподаткування з податку на прибуток за 2014 р. на суму 140 284 грн. ;

- п.189.1 ст.189, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 585 841 грн., в тому числі за січень 2014 р.- на суму 3953,0 грн., березень 2014 р.-на суму 30994,0 грн., квітень 2014 р. на суму 187135,0 грн., травень 2014 р. на суму 17699,0 грн., липень 2014 р. на суму 46218,0 грн., серпень 2014 р. на суму 29603,0 грн., листопад 2014 р. на суму 167856,0 грн., грудень 2014 року на суму 102383,0 грн.

На основі таких висновків було прийнято податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 18.03.2016 року.

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Податковий кодекс України містить наступні нормативні положення щодо порядку формування валових витрат, податкового кредиту та сплати зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно з п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 57.3. ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з п. п. 135.4.1. п. 135.4. ст. 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).

Згідно з п. п. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4. ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) повязані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг( і охороною праці, тому право на зменшення обєкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Згідно з п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для формування валових витрат та віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що 24.09.2010 року ТОВ Дунапак-Україна (замовник) та Адвокатським обєднанням Арцінгер (виконавець) укладено договір № 1115 про надання юридичних послуг. Згідно з цим договором замовник доручає виконавцю, а виконавець зобовязується надати замовнику за оплачуваний ним гонорар та за умови відшкодування витрт виконавцю юридичні та/або адвокатські послуги в порядку, строки та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 3.2.1. вказаного договору визначено, що для визначення суми гонорарів, виконавець веде облік часу, витраченого його адвокатами та/або юристами на надання послуг.

Відповідно до пункту 4.1.1. цього ж договору факт надання виконавцем послуг підтверджується актом прийому-передачі виконаних послуг.

Крім того, ТОВ Дунапак-Україна та Адвокатським обєднанням Арцінгер було укладено додаткові угоди про внесення змін до Договору про надання юридичних послуг № 1115 від 24.09.2010 року.

Реальність господарських операцій з Адвокатським обєднанням Арцінгер позивач доводить наступними доказами: податковими накладними (т. 1, а. с. 110-113); рахунками-фактурами з додатками та актами про надання юридичних послуг (т. 1, а. с. 98-109); платіжними дорученнями (т. 1, а. с. 114-117).

Матеріалами справи підтверджено відображення у податковій звітності позивача показників, сформованих на підставі даних у вказаних документах (т. 1, а. с. 118-251, т. 2, а. с. 1-8).

Разом з тим, надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо контролюючим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Слід зазначити, що умовами реалізації права платника на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є, зокрема, фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з наміром одержати економічний ефект від їх використання у господарській діяльності та підтвердженість цих витрат необхідними документами, оформленими з дотриманням вимог чинного законодавства.

Критерієм зменшення оподатковуваного доходу платника є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу.

А відтак, на підтвердження витрат, понесених у зв'язку з оплатою юридичних послуг, позивач повинен був представити, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання саме конкретних видів послуг, про результат виконання кожної послуги, надати обґрунтовані пояснення щодо існування необхідності в отриманні відповідних послуг у виробничих цілях.

Слід зазначити, що специфіка юридичних послуг передбачає безпосередню взаємодію замовника та виконавця у процесі надання цих послуг. Втім, позивачем не подано будь-яких доказів існування такої взаємодії.

Як вбачається з матеріалів справи, в актах про надання юридичних послуг, отриманих від Адвокатського обєднання Арцінгер, не вказано обсяги наданих послуг, не конкретизовано зміст наданих послуг, їх вартість. Акти не містять інформації про фактично понесені витрати на здійснення наданих адвокатських послуг, відсутній розрахунок вартості наданих послуг.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 18.03.2016 року № НОМЕР_1 та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 на суму 28 038,00 грн. у відповідності до норм законодавства.

Перевіркою встановлено, відсутність відвантаження продукції на ідентифікованих фізичних осіб, що свідчить про складання первинних документів без мети настання реальних наслідків, так як позивач здійснював реалізацію товарно-матеріальних цінностей фізичним особам в значних обсягах без ідентифікації ( у видаткових накладних не вказано ІПН фізичної особи, номер та серія документу, що засвідчують фізичну особу) та інші дані щодо ідентифікації осіб,

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 14.1.202 п. 14.1. ст. 14 ПК України, продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Згідно з п. 1 ст. 698 Цивільного кодексу України за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його. Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним (п. 2 цієї статті Кодексу). Тобто, звичайне призначення придбаного товару не є виключним та може використовуватись покупцем в інших цілях.

В силу ч. 2 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Таким чином, чинним законодавством не передбачено кількісних обмежень при передачі товару покупцеві, а також не встановлено обов'язку продавця з'ясовувати ціль та мету придбання товару покупцем. Тобто, відповідно до чинного законодавства реалізація товару особі, яка не суб'єктом підприємництва на стандартних умовах продажу товару вважається роздрібною торгівлею незалежно від кількості проданого товару і його призначення, оскільки такий продаж здійснено на умовах публічного договору.

Як встановлено в судовому засіданні, продаж товару позивачем фізичним особам здійснювався на умовах публічного договору, який серед істотних умов правочинну не вимагає письмової форми. При розрахунках за отриманий товар покупцями вносились готівкові кошти через касу підприємства. При розрахунках фіксувались лише прізвище, ім'я, по-батькові покупця.

Позивачем, на підтвердження реальності здійснення реалізації товару фізичним особам, надано договори поставки, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні ( а.с. 21-250 т.ІІ, а.с.1-251 т.ІІІ, а.с. 1-19 т.ІУ). Дані документи вказують на реальність господарських операцій між позивачем та певними фізичними особами - покупцями товару, дають підстави суду вважати доведеними факти купівлі-продажу, переходу права власності на товар від продавця фізичним особам.

З огляду на вищевикладене, встановлене актом перевірки заниження податкового зобов'язання в сумі 387 251грн документально не підтверджується.

Щодо не здійснення позивачем коригування податкового кредиту на собівартість продукції, що використані не у господарській діяльності у квітні 2014 року відповідно до довідки про списання безнадійної заборгованості, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п.189.1. ст.189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Пункт 198.5 ПКУ містить вичерпний перелік подій, при яких, якщо під час придбання або виготовлення суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту, треба застосовувати норми п. 189.1 ПКУ. Такі події настають у разі якщо дані товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених пп. 196.1.7 ПКУ);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених пп. 197.1.28 ПКУ);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

В акті перевірки зазначено, що списання дебіторської заборгованості за відвантажену продукцію (товари) на фінансові результати діяльності підприємства не є господарською діяльністю.

Частиною 1 ст. 3 Господарського кодексу України та пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України дано визначення господарської діяльності.

Посилання перевіряючих на порушення позивачем норм п. 189.1 ПКУ вступає в пряме протиріччя зі змістом цих норм, а також із змістом п. 198.5 ПКУ, так як позивач списав дебіторську заборгованість за відвантажену продукцію передавши товар покупцю, продавець фактично здійснив поставку, і на дату такої передачі мав відобразити податкові зобовязання з ПДВ (абз. «б» п. 187.1 ст. 187 ПКУ). У подальшому, коли дебіторська заборгованість перейшла в розряд безнадійної, податкові зобовязання продавця не повинні коригуватися відповідно до ст. 192 ПКУ, яка регулює порядок коригування податкових зобовязань та податкового кредиту з ПДВ.

Крім того, суд зазначає, що норми ПКУ не містить ні однієї норми, відповідно до якої платник ПДВ повинен нараховувати податкові зобовязання при визнанні у покупця кредиторської заборгованості за товари/послуги безнадійною.

З огляду на вищевикладене, встановлене актом перевірки заниження податкового зобов'язання в сумі 170552,00 грн документально не підтверджується.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що відповідачем частково протиправно винесено 18.03.2016 року № НОМЕР_2 податкове повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов»язання з податку на додану вартість на суму 557803 грн.

Суд зазначає, що якщо встановлено невідповідність частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано та що без неї оспорюваний акт в іншій частині не втрачає свою цілісність, значення, що узгоджується із правовою позицією Вищого Адміністративного Суду України, викладеною в постанові від 17 лютого 2011 року у справі К-17781/07.

Разом з цим, суд, надаючи правову оцінку підставам відповідальності і розміру штрафної (фінансової) санкції, застосованої контролюючим органом, не вправі підміняти собою такий орган та приймати рішення щодо визначення розміру штрафної (фінансової) санкції.

Отже, до складу повноважень суду не входять питання визначення суми податкового зобов'язання. Суд виключно досліджує прийняті рішення суб'єкта владних повноважень на предмет їх правомірності.

Суд прийшов до висновку, що якщо частину оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яку суд вважає неправомірним, виокремити неможливо, то таке податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню повністю.

Скасування рішення контролюючого органу повністю у такій ситуації дає йому можливість визначити в установленому законодавством порядку правильне рішення, зокрема, через прийняття нового рішення.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення 18.03.2016 року № НОМЕР_2 слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до ст. 94 КАС України судовий збір слід стягнути з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області 18.03.2015 р. №0000352201.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дунапак-Україна судовий збір в сумі 13 181,40 ( тринадцять тисяч сто вісімдесят одну грн..40 коп) грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

СуддяКухар Н.А.

Повний текст постанови виготовлено 02.08.2016 року