Постанова № 59448014, 26.07.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2016 р. № 809/859/16

09 год. 50 хв. м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - Гундяка В.Д.

при секретарі Бунич Т.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Сушка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області про визнання дій неправомірними і зобов'язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В:

18.07.2016 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області про визнання дій неправомірними і зобов'язання до вчинення дій. Позовні вимоги мотивував тим, що відповідачем в порушення вимог чинного законодавства здійснено нарахування виплат за час щорічної основної та додаткової відпусток без врахування доплат, передбачених нормами Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що з грудня 1992 року по 02.07.2016 року обіймав посаду судді Богородчанського районного суду, а з квітня 1996 року був головою даного суду. 11.02.2016 року його повноваження щодо здійснення правосуддя припинилися у зв'язку з досягненням 65 річного віку. З 04.05.2016 року по 02.07.2016 року він перебував у відпустці. Пояснив, що при цьому нарахування виплат за час вищевказаної відпустки було проведено відповідачем з розрахунку посадового окладу без врахування доплат до посадового окладу за вислугу років, перебування на адміністративній посаді, роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Вважає, що здійснене нарахування суперечить нормам чинного законодавства, так як на його думку ч.10 ст.133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає право судді, який не здійснює повноваження, на отримання вищезгаданих доплат у разі перебування у щорічній оплачуваній відпустці. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених в поданому запереченні. Зазначив, що повноваження судді ОСОБА_1. із здійснення правосуддя відповідно до положень ч.1 ст.113 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» припинилися з 12.02.2016 року, тобто з наступного дня після досягнення ним 65 річного віку. Вказав, що суддя, який не здійснює правосуддя не має права на отримання доплат до посадового окладу. Відтак, вважає твердження позивача щодо права на отримання доплат до посадового окладу безпідставним, оскільки винятки, зазначені у ч.10 ст.133 вищевказаного Закону на думку відповідача стосуються виключно суддів, які мають право здійснювати правосуддя, проте не здійснюють його під час тимчасової непрацездатності або перебування у щорічній оплачуваній відпустці. З огляду на зазначене, просив в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши позивача та представника відповідача, розглянувши матеріали адміністративної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позов слід задовольнити повністю з наступних мотивів.

Судом встановлено, що з грудня 1992 по 02.07.2016 року ОСОБА_1 обіймав посаду судді Богородчанського районного суду. З квітня 1996 року був призначений головою вищевказаного суду. 11.02.2016 року повноваження ОСОБА_1 щодо здійснення правосуддя припинилися у зв'язку з досягненням ним 65 річного віку. Відповідно до наказу в.о. голови Богородчанського районного суду від 19.04.2016 року за №02-06/8 ОСОБА_1 надано щорічну основну та додаткову відпустки з 04.05.2016 року по 02.07.2016 року.

В судовому засіданні встановлено, що при цьому нарахування виплат за час вищевказаних відпусток було проведено з розрахунку посадового окладу без врахування доплат до посадового окладу за вислугу років, перебування на адміністративній посаді, роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Дані обставини не підлягають доказуванню відповідно до ч.3 ст.72 КАС України, як такі, що визнаються сторонами і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Оцінивши одержані в ході судового розгляду докази, їх достатність та взаємний зв'язок, суд не погоджується з проведеним відповідачем нарахуванням виплат за час відпусток без врахування доплат, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», з огляду на нижчевикладене.

Згідно вимог п.3 ч.3 ст.2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Спеціальним законодавством, яке визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, є Закон України "Про судоустрій і статус суддів " за N 2453-VI від 07.07.2010

Згідно ч.2 ст. 52 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судів загальної юрисдикції чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді. При цьому Закон не розділяє статус судді, який наділений повноваженнями на здійснення судочинства, від статусу судді, який таких повноважень не має.

Відповідно до ст.134 вищевказаного Закону суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

Статтею 133 Закону визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

З огляду на зазначене суду приходить до висновку, що відповідно до вищевказаних вимог чинного законодавства нарахуваня виплат за час щорічної основної та додаткової відпусток ОСОБА_1 слід було провести з розрахунку посадового окладу з врахуванням доплат до посадового окладу за вислугу років, перебування на адміністративній посаді, роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

При цьому суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо застосування до спірних правовідносин положень ч.10 ст.133 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", оскільки положення вищевказаної норми не можуть бути поширені на спірні правовідносини у зв*язку з перебуванням позивача у відпустці.

Так відносно визначена гіпотеза ч.10 ст.133 обмежує застосування даної норми у випадку тимчасової непрацездатності чи перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці.

Згідно ст. 8 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Аналіз вищевказаної практики ЄСПЛ дає підстави вважати, що у випадку неоднозначного тлумачення юридичної норми, державному органу слід застосовувати нормативно-правовий акт у спосіб, найбільш сприятливий для прав та інтересів особи, як об*єкта правового регулювання.

Таким чином за період перебування у щорічній оплачуваній відпустці ОСОБА_1, як суддя, який не здійснює правосуддя, має право на отримання доплат до посадового окладу, передбачені ч.2 ст.133 Закону.

За таких обставин суд, за результатами оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що відповідач діяв з порушенням норм чинного законодавства, а тому позов підлягає до задоволення.

На підставі ч.2 ст.19 Конституції України, ст.133, 134 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області щодо нарахування виплат за час щорічної та додаткової відпусток без врахування доплат до посадового окладу неправомірними.

Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області провести перерахунок та виплатити недоплачені відпускні за час щорічної основної та додаткової відпусток за період з 14.08.2013 року по 13.08.2014 року, з врахуванням доплат до посадового окладу за вислугу років, перебування на адміністративній посаді, роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя /підпис/ Гундяк В.Д.

Постанова складена в повному обсязі 01.08.2016 р.