Постанова № 59447958, 19.07.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2016 року о 12 год. 18 хв.Справа № 808/1431/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Семененко М.О.

за участю секретаря судового засідання Мєднікової Р.О.

за участю представників:

позивача - Воронцової Х.О.,

відповідача - Терехової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна»

до Запорізької митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

29 квітня 2016 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» до Запорізької митниці ДФС (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №112030000/2015/000127/2 від 28.10.2015;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112030000/2015/00190 від 28.10.2015.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивачем надано всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлення при перевірці розбіжностей є безпідставними. У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на ненадання позивачем усіх витребуваних документів, що зумовило відсутність підстав для оформлення заявленого товару за ціною договору. Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем та компанією «FY CO Limited», Китай, укладено контракт купівлі - продажу №13120092 від 06.01.2012 (далі-Контракт), поставка на умовах DAP Запоріжжя, відповідно до правил Інкотермс 2010.

На виконання умов Контракту позивачем імпортовано на митну територію України товар, а сам: цегла вогнетривка для робочої футеровки конвертера, переклазовуглецева цегла, вогнетривка цегла для льотки конвертера, картонні прокладки - вертикальні, картонні прокладки - горизонтальні.

Для здійснення митного оформлення товару 26.10.2015 позивачем засобами електронного зв'язку до Запорізької митниці ДФС подано митну декларацію №112030000/2015/017496, відповідно до якої заявлена митна вартість товарів:

за товар цегла вогнетривка для робочої футеровки конвертера - 97001,85 грн., додатковий імпортний збір становить - 97001,85 грн.;

за товар вогнетривка цегла для льотки конвертера - 6462,66 грн., додатковий імпортний збір - 3231,33 грн.;

за товар переклазовуглецева цегла - 66370,33 грн., додатковий імпортний збір - 1481,45 грн.;

за товар картонні прокладки - вертикальні - 0 грн., додатковий імпортний збір - 71,28 грн.;

за товар картонні прокладки - горизонтальні - 0 грн., додатковий імпортний збір - 41,59 грн.

Разом з митною декларацією позивачем для оформлення товару надано пакет документів, а саме: зовнішньоекономічний договір №13120092, додаткову угоду №5 від 12.05.2015 до контракту купівлі - продажу №13120092 від 06.01.2012, додаткову угоду від 20.08.2014 до контракту купівлі - продажу №13120092 від 06.01.2012, додаткову угоду від 18.10.2013 до контракту купівлі - продажу №13120092 від 06.01.2012; специфікацію №20 від 01.09.2015; інвойс №В178 від 02.09.2015; коносамент №BSSHA80052 від 04.09.2015; залізнична накладна №4208481 від 19.10.2015; залізнична накладна №42022293 від 19.10.2015; сертифікат якості №FTvMG-20A від 02.09.2015, сертифікат якості №FTvMТ-14S від 02.09.2015; сертифікат якості №FT9712 від 02.09.2015; сертифікат якості №FT9705 від 02.09.2015; сертифікат якості №FT9805 від 02.09.2015; сертифікат якості б/н від 02.09.2015; сертифікат походження №F11210901070789 від 02.09.2015; лист №2610/5 від 26.10.2015; пакувальний лист б/н від 02.09.2015 та інш.

Згідно ч.3 ст.53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості товару, а саме:

- у залізничних накладних наданих до митного оформлення, у графі 9 зазначений інший номер коносаменту (Bill of Lading) ніж у графі 44 МД;

- у сканованій копії коносаменту (Bill of Lading) від 04.09.2015 №BSSHA80052 зазначено «Freight Collect» - «Фрахт собран», але документи підтверджуючі сплату фрахту до митного оформлення не надані;

- пунктом 4 зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу від 06.01.2012 №13120092 обумовлена наявність МД країни відправлення, на момент митного оформлення вказаний документ не наданий;

- в сканованій копії зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу від 06.01.2012 №13120092, який наданий до митного оформлення, відсутні пункти з 5 по 7 включно.

У зв'язку зі встановленням розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, митницею 27.10.2015 направлено електронне повідомлення декларанту, із зазначенням про наявність у поданих до митного оформлення документах розбіжностей та про необхідність надати наступні додаткові документи: копію МД країни відправлення; виписку з бухгалтерської документації; прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, про вартість товару або сировини; інші документи для підтвердження митної вартості за бажанням декларанта.

Листом від 27.10.2015 №121-788 позивач повідомив митний орган про те, що в графі 44 МД помилково вказано невірний номер коносаменту, вірним вважати №DSSHA80052, як зазначено в коносаменті та у графі 9 залізничних накладних. Крім того позивачем додатково подано копію експертної декларації від 07.09.2015 №5724985222922345; повну скановану копію зовнішньоекономічного договору №13120092 від 06.01.2012; прайс-лист виробника №2610/6 від 26.10.2015.

Крім того, з пояснень представника відповідача встановлено, що під час проведення консультацій позивача було повідомлено про те, що в наданій копії митної декларації країни відправлення від 07.09.2015 №572498522922345 зазначена ціна товару «Вогнетривка цегла» - FTvMT-14S становить 2911,71 доларів США, а згідно МД та інвойсу №В178 від 02.09.2015 ціна товару Вогнетривка цегла» - FTvMT-14S становить 2862,79 доларів США.

Після розгляду наданої позивачем митному органу митної декларації та додаткових документів відповідачем 28.10.2015 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №112030000/2015/000127/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112030000/2015/00190.

Позивач, не погодившись з карткою відмови в прийнятті митної декларації та рішеннями про коригування митної вартості товару, звернувся з позовом до суду.

Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ч.1 ст.246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Відповідно ч.1 ст.248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно ч.1 ст.257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Згідно ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок базується на положеннях основного принципу, закріпленого у ст. VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито або аналогічного товару.

Суд зазначає, що відповідно до приписів ст.53 Митного кодексу України митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений ч.2 даної статті. Проте, наявність розбіжностей є суб'єктивною думкою працівників митного органу та може бути спростована в ході судового розгляду.

При розгляді справи судом встановлено, що позивачем на виконання запитів, отриманих від митного органу, надавались додаткові документи, а саме: копія експертної декларації від 07.09.2015 №5724985222922345; повна сканована копія зовнішньоекономічного договору №13120092 від 06.01.2012; прайс-лист виробника №2610/6 від 26.10.2015.

Проте, митний орган дійшов висновку, що надані на запит позивачем додаткові документи не усувають виявлених під час перевірки недоліків та не підтверджують заявлену митну вартість товару.

Згідно вимог ч.4 ст.57 МКУ проведено процедуру консультацій між митницею та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. За результатами проведеної консультації прийнято рішення про визначення митної вартості товару, що імпортується, із застосуванням резервного методу визначення митної вартості. Товар по вищевказаній вантажно-митній декларації був випущений у вільний обіг у відповідності до Х розділу Митного кодексу України.

З матеріалів справи судом встановлено, що серед виявлених розбіжностей митним органом було встановлено неподання до митного оформлення документів, подання яких є обов'язковим відповідно до приписів ч.2 ст.53 Митного кодексу України, а саме: в сканованій копії зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу від 06.01.2012 №13120092, який наданий до митного оформлення, відсутні пункти з 5 по 7 включно. Крім того, митним органом було встановлено розбіжності щодо невідповідності номеру поданого до митного оформлення коносаменту (Bill of Lading) номеру, зазначеному у графі 9 в залізничних накладних, наданих до митного оформлення.

Враховуючи встановлені порушення, суд вважає, що у зв'язку з неподанням повного тексту зовнішньоекономічного контракту та виявлених невідповідностях в обов'язкових для подачі до митного оформлення документах, вимога митного органу про надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості була обґрунтованою.

Разом з тим, з матеріалів справи встановлено, що додатково поданими документами позивач в повному обсязі усунув виявлені розбіжності, оскільки ним було надано повну скановану копію зовнішньоекономічного договору №13120092 від 06.01.2012 та пояснення щодо розбіжностей у графі 44 МД та коносаменті.

Щодо встановленої розбіжності «у сканованій копії коносаменту (Bill of Lading) від 04.09.2015 №BSSHA80052 зазначено «Freight Collect» - «Фрахт собран», але документи підтверджуючі сплату фрахту до митного оформлення не надані», суд зазначає наступне.

Відповідно до умов контракту поставка імпортованого товару здійснювалась на умовах поставки DAP «Delivered at Place» ст. Запоріжжя - Ліве, Україна, відповідно до умов якого саме продавець - «FY CO Limited» несе всі витрати та ризики пов'язані з доставкою товару на адресу покупця - ПАТ «Дніпроспецсталь».

Таким чином, з урахуванням того, що поставка товару здійснювалась на умовах DAP «Delivered at Place», позивач, відповідно до приписів ч.2 ст.53 Митного кодексу України, не зобов'язаний подавати до митного оформлення документи на підтвердження сплати фрахту, оскільки такі витрати несе продавець, а ціна на транспортування товару включена до вартості придбаного товару.

Стосовно посилань митного органу на те, що пунктом 4 зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу від 06.01.2012 №13120092 обумовлена наявність МД країни відправлення, а на момент митного оформлення вказаний документ не наданий, суд зазначає, що позивачем під час подачі додаткових документів було надано копію експортної декларації №572498522922345 від 07.09.2015.

Крім того, суд зазначає, що неподання до митного оформлення експортної декларації країни відправлення не може бути підставою для виникнення у митного органу сумнівів щодо правильності визначення митної вартості імпортованого товару, оскільки подача такого документа не передбачена ч.2 ст.53 МК України.

Також, суд не приймає посилання представника відповідача на те, що в наданій копії митної декларації країни відправлення від 07.09.2015 №572498522922345 зазначена ціна товару «Вогнетривка цегла» - FTvMT-14S становить 2911,71 доларів США, а згідно МД та інвойсу №В178 від 02.09.2015 ціна товару Вогнетривка цегла» - FTvMT-14S становить 2862,79 доларів США, оскільки така розбіжність була виявлена митним органом після направлення позивачу повідомлення про наявність розбіжностей в поданих документах та після подачі позивачем додаткових документів, а тому позивач не мав можливості, до прийняття оскаржуваних рішень, подати відповідні пояснення з приводу додатково виявленої розбіжності.

Крім того, з наданих до матеріалів справи копій платіжних доручень встановлено, що придбаний товар оплачений позивачем за ціною, визначеною у поданій до митного оформлення митній декларації, а не згідно митної декларації країни відправника, тобто у меншому розмірі, що підтверджує відсутність впливу даної обставини на визначення митної вартості імпортованого товару.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що додатково наданими до митного оформлення документами позивач усунув виявленні митним органом розбіжності та підтвердив заявлену митну вартість на імпортований товар.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з пунктом другим частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд зазначає, що відповідно до вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу України додаткові документи надаються декларантом за наявності, відтак, саме по собі подання таких документів не в повному обсязі, за умови належного підтвердження заявленої митної вартості, не може бути підставою для коригування митної вартості товару.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, судом встановлено, що митний орган дійшов висновку про неможливість застосування першого методу митної вартості товару, зокрема: «вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням резервного методу згідно наявної у органу доходів і зборів інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Враховуючи вимоги ч.2 ст.64 Митного кодексу України використана наявна в митниці інформація щодо раніше визначених митних вартостей за методом 1-6, а саме для товару №1 з розрахунку 0,9553 доларів США за кг; для товару №3 з розрахунку 1,5425 доларів США за кг; для товару №4 з розрахунку 4,5106 доларів США за кг; для товару №5 з розрахунку 0,7224 доларів США за кг (МД №112030000/2015/007624 від 27.05.2015).

Суд вважає за необхідне зазначити, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем у визначеному Митним кодексом України порядку підтверджено заявлену ціну товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару (метод №2ґ).

При розгляді справи суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, а відтак вказані рішення підлягають скасуванню.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна».

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 2, 4, 7-12, 69-71, 94, 158, 160-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №112030000/2015/000127/2 від 28.10.2015.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Запорізької митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112030000/2015/00190 від 28.10.2015.

Судові витрати зі сплати судового збору, в розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 коп.), присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці ДФС.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.О. Семененко