Постанова № 59447933, 25.07.2016, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 липня 2016 рокум. Ужгород№ 807/631/16

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.

при секретарі судового засідання Кречко Л.В.

за участю сторін:

позивача: ОСОБА_1;

представника позивача: ОСОБА_2;

представника відповідача: Олашин Оксани Михайлівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, звільнення з посади та поновлення на посаді, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 25 липня 2016 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову у повному обсязі було складено 29 липня 2016 року.

06 травня 2016 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, якою просить суд: "1. Визнати протиправним і скасувати наказ т.в.о начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 11 квітня 2016 року № 359 в частині притягнення мене до дисциплінарної відповідальності; 2. Визнати протиправним і скасувати наказ т.в.о начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області по особовому складу від 22 квітня 2016 року № 58-о/с в частині звільнення мене з посади начальника сектора кримінальної поліції Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області; 3. Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Закарпатській області поновити мене на посаді начальника сектора Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області".

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що наказом від 11 квітня 2016 року за № 359 його притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади. Позивач зазначає, що таке дисциплінарне стягнення було накладене за те, що 17 березня 2016 року позивач, приймаючи в якості старшого керівника участь у проведенні в рамках відповідного кримінального провадження слідчої дії - обшуку у будинку громадянина ОСОБА_4, всупереч вимогам пункту 5 розділу 2 Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події письмовим рапортом не доповів в чергову частину та керівництву Ужгородського РВП про намагання прибулого на місце обшуку працівника прокуратури втрутитися у проведення вказаного обшуку шляхом перешкоджання у його проведенні та пропонування неправомірної вигоди за непроведення такого обшуку. Проте, як вважає позивач, наведені у наказі від 11 квітня 2016 року за № 359 обставини і висновки про вчинення ним дисциплінарного проступку є неповними, не відповідають дійсності і суперечать приписам закону. На підставі вищевказаного наказу відповідачем було видано наказ "По особовому складу" від 22 квітня 2016 року за № 58-о/с, яким позивача звільнено з посади начальника сектору Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, і призначено його оперуповноваженим (за рахунок старшого оперуповноваженого) Перечинського відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

Зважаючи на викладені в позовній заяві обставини, позивач та його представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали та просили суд даний адміністративний позов задовольнити повністю з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення даного адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях проти даного адміністративного позову. Зокрема, представник відповідача зазначив, що підставою для прийняття оскаржуваних наказів є висновок службового розслідування від 11 квітня 2016 року за фактом неналежного реагування працівниками Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення, а також порушення правил етичної поведінки працівника органу внутрішніх справ. В запереченнях зазначено, що вина позивача в порушенні службової дисципліни доведена матеріалами службового розслідування, що підтверджується доказами, зібраними під час проведення службового розслідування. При визначенні виду дисциплінарного стягнення було враховано всі обставини, тому дії відповідача в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ є правомірними і вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

Зважаючи на викладені обставини, представник відповідача в судовому засіданні просив суд у задоволенні даного адміністративного позову відмовити повністю.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до пункту 1 наказу т.в.о начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 11 квітня 2016 року за № 359 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Закарпатській області" майора поліції ОСОБА_1 притягнено до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади начальника сектора кримінальної поліції Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області. Дисциплінарне стягнення було накладено на позивача за порушення вимог розділу 2 пункту 5 Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від 06 листопада 2015 року за № 1377, що проявилося у неінформуванні чергової частини про вчинення кримінального правопорушення, відсутності письмово повідомлення керівництва відділення про перешкоджання у виконанні службових обов'язків під час проведення слідчої дії (а.с. 7).

Відповідно до наказу т.в.о начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області "По особовому складу" від 22 квітня 2016 року за № 58-о/с, що виданий, в тому числі, й на виконання пункту 1 наказу т.в.о начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 11 квітня 2016 року за № 359 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Закарпатській області" - майора поліції ОСОБА_1 призначено на посаду оперуповноваженого (за рахунок старшого оперуповноваженого) Перечинського відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатської області, звільнивши його з посади начальника сектору Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, з 25 квітня 2016 року (а.с. 8).

Під час розгляду даної справи, судом встановлено, що оскаржувані позивачем накази прийняті відповідачем за результатами службового розслідування.

Так, 19 березня 2016 року наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області за № 261 було призначено службове розслідування відносно окремих працівників Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області (а.с. 53).

Матеріалами службового розслідування встановлено, що 24 грудня 2015 року о 20.00 годині до чергової частини Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області надійшло повідомлення гр. ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1 про те, що з його будинку невідомі особи викрали карабін ОПСКС НОМЕР_1, 40 набоїв калібру 7.62 та грошові кошти в сумі 100 євро та 3000 гривень. Дане повідомлення зареєстровано в журналі ЄО Ужгородського районного відділення поліції за № 731 від 24 грудня 2015 року. 25 грудня 2015 року Ужгородською місцевою прокуратурою за даним фактом відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015071030000148 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 262 частиною 1 КК України. 22 лютого 2016 року в ході виконання окремого доручення у вказаному кримінальному провадженні начальник СКП Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області майор поліції ОСОБА_1 звернувся з рапортом до керівництва Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області про можливу причетність гр. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканця АДРЕСА_2 до вчинення вказаного кримінального правопорушення та необхідності проведення за місцем проживання останнього обшуку, з метою виявлення та вилучення викрадених речей. 09 березня 2016 року слідчий слідчого відділу Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з клопотанням про проведення обшуку за місцем проживання гр. ОСОБА_4, яке було погоджено з процесуальним керівником Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_7.. Цього ж дня суд постановив ухвалу про надання дозволу на проведення обшуку за місцем проживання гр. ОСОБА_4. 17 березня 2016 року слідчим Ужгородського РВП ОСОБА_6 за участі начальника СКП Ужгородського РВП ОСОБА_1, заступника начальника сектору Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_8, старшого оперуповноваженого Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_9, старшого оперуповноваженого Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_10, інспектора Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_11 та прокурора Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_7 згідно ухвали суду, проведено обшук за місцем проживання гр. ОСОБА_4, про що складено відповідний протокол у відповідності до вимог КПК України. В ході обшуку предметів, зазначених в ухвалі Ужгородського міськрайонного суду, виявлено не було. Однак, було виявлено 30 ящиків горілки "Пшенична", об'ємом пляшки по 0.5 л., кількістю 600 пляшок, без акцизних марок, виробництва - ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари", код - 24486154. Ліцензія № 585 ДСТУ4256:2003, про що зазначено у протоколі та засвідчено підписами понятих гр. ОСОБА_12 та гр. ОСОБА_13, які були присутніми під час слідчої дії, протокол підписано гр. ОСОБА_4. Цього ж дня, слідчий ОСОБА_6 про виявлену під час обшуку безакцизну горілку в кількості 600 пляшок рапортом доповів керівництву Ужгородського районного відділення полії, який було зареєстровано в ЖЄО Ужгородського РВП за № 1322 від 17.03.2016 та в подальшому відомості за даним фактом внесено до ЄРДР за №12016070170000433 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 199 частиною 1 КК України (а.с.а.с. 110-114).

Як було встановлено судом під час судового розгляду та вбачається із матеріалів службового розслідування, опитані ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 повідомили, що 17 березня 2016 року близько 01.30 години вони зустрілися на АЗС "ОККО" в с. Барвінок, Ужгородського району з прокурором Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_7, після чого на власних автомобілях поїхали в напрямку смт. Середнє, Ужгородського району, за місцем проживання гр. ОСОБА_4. Приїхавши близько 02.00 години в АДРЕСА_2, де мавпроводитися обшук. До них підійшов гр. ОСОБА_4, якому вони відрекомендувалися та ознайомили з ухвалою суду на проведення в його будинку обшуку. На це ОСОБА_4 відреагував агресивно, став погрожувати працівникам поліції звільненням зі служби та комусь телефонував. У подальшому близько 02.30 години до будинку гр. ОСОБА_4 приїхав автомобіль марки "Дейво". З автомобіля, переднього пасажирського сидіння, вийшов прокурор Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_14, який поспілкувавшись з гр. ОСОБА_4 підійшов до ОСОБА_7. Після цього ОСОБА_14 підійшов до працівників Ужгородського РВП (ОСОБА_1 та ОСОБА_8.) та намагався перешкодити проведенню обшуку будинку гр. ОСОБА_4, при цьому запропонував працівникам Ужгородського РВП неправомірну вигоду. Про вказану подію ОСОБА_1 повідомив начальника Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області полковника поліції ОСОБА_15. Разом з тим в ході службового розслідування відповідачем встановлено, що ОСОБА_1 про втручання працівника прокуратури з метою перешкодити виконанню працівниками поліції службових обов'язків, а саме проведення обшуку, в чергову частину та керівництву Ужгородського РВП письмовим рапортом не доповів, чим грубо порушив вимоги розділу 2 пункту 5 Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, що затверджена 06 листопада 2015 року наказом МВС України за № 1377. Поясненнями позивача, які були надані в процесі проведення службового розслідування стверджується (дослівно): "… працівник прокуратури Ужгородського району ОСОБА_14 відкликав ОСОБА_8 і мене в бік щоб поговорити і ми відійшли і він відразу почав говорити про те, що потрібно вирішити це питання і не проводити обшук за даною адресою… За вирішення питання ОСОБА_14 пропонував йому до 5000 дол. США …" (а.с.а.с. 90, 91). Також суд зазначає, що відповідно до пояснень ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які надані ними під час проведення службового розслідування, про пропонування прокурором ОСОБА_14. неправомірної вигоди за непроведення обшуку такі дізналися від своїх колег ОСОБА_1 та ОСОБА_8 (а.с.а.с. 77-87).

Наказом МВС України № 1377 від 06 листопада 2015 року затверджено Інструкцію про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події (далі по тексту - Інструкція). Зокрема даною інструкцією визначено, що джерелом інформації про вчинені кримінальні правопорушення та інші події є:

1) повідомлення осіб, які надходять до органу поліції або особи, уповноваженої здійснювати досудове розслідування (далі - слідчий);

2) самостійно виявлені слідчим або іншою посадовою особою органу поліції з будь-якого джерела обставини кримінальних правопорушень;

3) повідомлення осіб, які затримали підозрювану особу на місці вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, частиною 4 розділу II Інструкції визначено, що посадова особа органу поліції в разі перебування поза межами органу, в якому вона призначена, на території України в разі звернення до неї громадян або службових осіб із заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких зобов'язана вжити заходів щодо запобігання правопорушенням і їх припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події і повідомити про це найближчий орган поліції.

Пунктом 5 розділу II Інструкції передбачено посадова особа органу поліції при виявленні чи отриманні інформації про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію негайно повідомляє про це чергову частину органу поліції.

Таким чином, суд резюмує, що у випадку (у даному випадку), якщо позивачеві була запропонована неправомірна вигода за не проведення обшуку, то у позивача відповідно до пункту 5 розділу II Інструкції існував обов'язок негайного повідомлення про це чергову частину органу поліції.

Суд також констатує, що такий обов'язок щодо негайного повідомлення чергової частини органу поліції (закріплений у пункті 5 розділу II Інструкції) існував і в інших осіб, що були обізнані про те, що позивачеві була запропонована неправомірна вигода, а саме на інших осіб, які приймали участь при проведенні обшуку, і які дізналися про протиправну поведінку прокурора ОСОБА_14.. Суд вважає за необхідне зауважити, що не впливає на обов'язок, що закріплений у пункті 5 розділу II Інструкції, та обставина, з якого джерела суб'єкт повідомлення дізнався про протиправну поведінку.

Крім того, Закарпатський окружний адміністративний суд вважає необхідним вказати на те, що такий обов'язок щодо негайного повідомлення чергової частини органу поліції існував і в осіб, які проводили службове розслідування відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 19 березня 2016 року за № 261, та які 11 квітня 2016 року склали та підписали висновок службового розслідування відносно окремих працівників Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області.

Висновок службового розслідування відносно окремих працівників Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області 11 квітня 2016 року затвердив т.в.о. начальника ГУНП в Закарпатській області С.З. Довгунь, про що стверджує його підпис (а.с. 110). Також Закарпатський окружний адміністративний суд звертає увагу на обов'язок т.в.о. начальника ГУНП в Закарпатській області С.З. Довгуня щодо негайного повідомлення чергової частини органу поліції, в розумінні пункту 5 розділу II Інструкції.

Під час судового розгляду, було встановлено, що за результатами вищевказаного службового розслідування до дисциплінарної відповідальності інші працівники поліції, які приймали участь в обшуку та були обізнані про можливу протиправну поведінку прокурора ОСОБА_14. (за винятком позивача та ОСОБА_8.), відповідно до пункту 5 розділу II Інструкції, свого обов'язку не виконали але у зв'язку із цим до дисциплінарної відповідальності притягнуті не були. Також під час судового розгляду було встановлено, що й після проведення вищевказаного службового розслідування ні особи, що його проводили, ні особи, що відповідний висновок складали, підписували та затверджували, ні особи, що готували, видавали та підписували оскаржувані позивачем накази також не виконали свого обов'язку в розумінні пункту 5 розділу II Інструкції. Представником відповідача, зокрема, на запитання суду, це було підтверджено.

Відповідно до статті 76 частини 1 КАС України, сторони, треті особи або їхні представники, які дають пояснення про відомі їм обставини, що мають значення для справи, можуть бути за їхньою згодою допитані як свідки.

Під час судового розгляду було задоволене клопотання позивача про його допит як свідка.

Зокрема, ОСОБА_1, як позивач пояснив суду, що обшук у громадянина ОСОБА_4 проводився слідчим СВ Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП лейтенантом поліції ОСОБА_6 при участі процесуального керівника у кримінальному провадженні - прокурора Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_7. Отже, керівництво даним обшуком здійснювали уповноважені на це кримінально-процесуальним законом відповідні процесуальні особи, а саме слідчий ОСОБА_6 і прокурор ОСОБА_7.. Відтак наведений у наказі від 11 квітня 2016 за № 359 висновок про його перебування при проведенні обшуку в якості старшого керівника суперечить приписам КПК України та не відповідає дійсності. Позивач не був уповноважений здійснювати керівництво обшуком, не ніс відповідальності за законність і своєчасність його проведення. Крім цього, не підтверджений належним чином і наведений у наказі від 11 квітня 2016 року за № 359 висновок про те, що прибулий прокурор перешкоджав виконанню працівникам Ужгородського РВП своїх службових обов'язків при проведенні обшуку та пропонував їм неправомірну вигоду за відмову від проведення такого. Такі дії прокурора підлягають кваліфікації за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених статтями 365 і 369 КК України. Однак, до теперішнього часу будь-які відомості про такі кримінальні правопорушення у Єдиному реєстрі досудових розслідувань відсутні і жодне кримінальне провадження по факту таких правопорушень не розпочате і не розслідується, незважаючи на обізнаність про це як ГУНП, так і прокуратури Закарпатської області. Також позивач пояснив суду, що прибулий на місце обшуку прокурор ОСОБА_14 ні йому, ні його колезі ОСОБА_8 неправомірної вигоди не пропонував. Зокрема, позивач зазначив, що особа у якої повен був проводитися обшук - ОСОБА_4 після ознайомлення останнього із ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області щодо проведення у його помешканні обшуку, перебував у дворі свого будинковолодіння та комусь телефонував. Під час телефонної розмови ОСОБА_4 кричав, що "…у нього є товар вартість якого складає приблизно 5000 доларів США". Прокурор ОСОБА_14 лише звернув увагу на це позивача та вказав, що у ОСОБА_4 наявний товар на 5000 доларів США і такий не бажає, щоб у нього був проведений обшук. Прокурор ОСОБА_14 особисто йому неправомірної вигоди не пропонував і не просив посприяти у не проведенні обшуку. Про це все позивач розповів особам, що проводили службове розслідування, однак останні попросили позивача, щоб останній вказав у своїх поясненнях про те, що нібито прибулий прокурор ОСОБА_14 намагався перешкодити у проведенні обшуку та за таке не проведення обшуку пропонував позивачеві 5000 доларів США. Особи, що проводили службове розслідування пояснили це тим, що цей прокурор вже звільнений з роботи і такі пояснення нікому шкоди не завдадуть. Позивач вирішив в цій частині надати неправдиві пояснення.

Під час розгляду даної справи представником позивача надані суду відповіді прокуратури Закарпатської області, що надавалися адвокату ОСОБА_2 на його адвокатські запити. У відповіді від 18 липня 2016 року за № 11-81-16 в.о. прокурора Закарпатської області зазначив, що в прокуратурі відсутні матеріали, які б свідчили про факт втручання прокурора Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_14 у проведення обшуку 17 березня 2016 року у будинку громадянина ОСОБА_4. З цих підстав ОСОБА_14. до дисциплінарної відповідальності не притягувався. Відомості за вказаним фактом до ЄРДР не вносились, кримінальне провадження не розпочиналося (а.с. 45).

Про відсутність кримінального провадження по цьому факту на час ухвалення судового рішення у даній справі також повідомив й представник відповідача.

Допитаний як свідок ОСОБА_1 (позивач) надав показання, що є повністю аналогічними його поясненням як позивача. Крім того, свідок наголосив, що прибулий на місце обшуку прокурор ОСОБА_14 ні йому, ні його колезі ОСОБА_8 неправомірної вигоди не пропонував. Зокрема, свідок вказав, що особа у якої повен був проводитися обшук - ОСОБА_4 після ознайомлення останнього із ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області щодо проведення у його помешканні обшуку, перебував у дворі свого будинковолодіння та комусь телефонував. Під час телефонної розмови ОСОБА_4 кричав, що "…у нього є товар вартість якого складає приблизно 5000 доларів США". Прокурор ОСОБА_14 лише звернув увагу на це позивача вказавши при цьому, що у ОСОБА_4 наявний товар на 5000 доларів США і останній не бажає, щоб у нього був проведений обшук. Прокурор ОСОБА_14 особисто йому неправомірної вигоди не пропонував і не просив посприяти у не проведенні обшуку. Про це все позивач розповів особам, що проводили службове розслідування, однак останні попросили позивача щоб останній вказав у своїх поясненнях про те, що нібито прибулий прокурор ОСОБА_14 намагався перешкодити у проведенні обшуку та за таке не проведення обшуку пропонував позивачеві 5000 доларів США. Особи, що проводили службове розслідування пояснили це тим, що цей прокурор вже звільнений з роботи і такі пояснення нікому шкоди не завдадуть. Позивач вирішив в цій частині надати неправдиві пояснення. Крім того, свідок зазначив, що він не є керівником під час проведення слідчої дії в розумінні норм КПК, а тому ніяким чином не міг "сприяти" у не проведенні обшуку.

Право на звернення до адміністративного суду з позовом є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 55 Конституції України, відповідно до якої, права і свободи людини і громадянина захищаються судом і кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Із наведеними нормами Конституції України кореспондуються норми, закріплені у статті 2 частині 1 КАС України, відповідно до яких, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. При цьому у відповідності до статті 2 частини 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно пункту 15 частини першої статті 3 КАС України публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Громадянам згідно статті 43 Конституції України гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" 23 грудня 2015 року за № 901-VIII, до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширюється на поліцейських дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".

Відповідно до статті 12 частини 1 пункту 6 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, що затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року за № 3460-IV (далі по тесту - Статут), на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може накладатися дисциплінарне стягнення, зокрема, звільнення з посади.

Відповідно до статті 2 Статуту, дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно зі статтею 1 Статуту, службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента країни і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

З аналізу вказаних норм суд резюмує, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є невиконання або неналежне виконання поліцейським дисципліни шляхом недотримання конкретних актів законодавства та наказів і інших відомчих нормативно-правових актів.

Згідно зі статтею 14 Статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Відповідно до статті 14 частини 10 Статуту, при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватись тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації, тощо.

Як зазначалося судом вище, пунктом 5 розділу II Інструкції передбачено, що посадова особа органу поліції при виявленні чи отриманні інформації про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію негайно повідомляє про це чергову частину органу поліції. Тобто для того щоб негайно повідомити чергову частину органу поліції про виявлене кримінальне правопорушення чи отриману інформацію про таке правопорушення, посадова особа органу поліції, у даному випадку позивач, повинен це кримінальне правопорушення виявити чи отримати про його вчинення відповідну інформацію.

Вирішуючи даний спір Закарпатський окружний адміністративний суд приймає до уваги показання позивача як свідка виходячи з наступного. По-перше, позивач не є, в розумінні норм КПК, процесуальною особою, здатною вплинути на питання проведення чи не проведення відповідної процесуальної дії, зокрема обшуку; по-друге, про відсутність впливу на позивача прокурора ОСОБА_14. та пропонування позивачеві неправомірної вигоди, свідчить й подальша бездіяльність працівників відповідача, зокрема, осіб, які проводили службове розслідування, складали, підписували та затверджували висновок службового розслідування, готували та підписували оскаржувані накази, оскільки з їх сторони також відсутні відповідні дії в розумінні пункту 5 розділу II Інструкції, вже після проведення службового розслідування; по-третє, за невиконання пункту 5 розділу II Інструкції не були притягнуті до відповідальності інші учасники обшуку, які були обізнані про намагання перешкодити проведенню слідчої дії та пропонування неправомірної вигоди.

Вищевказане дає суду змогу резюмувати про неправдивість пояснень, зокрема, позивача при проведенні службового розслідування, а саме пояснень, що стосуються намагання прибулого прокурора Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_14 вплинути на позивача з метою не проведення обшуку помешкання громадянина ОСОБА_4 та пропонування неправомірної вигоди у розмірі 5000 доларів США.

Із врахуванням зазначеного суд критично оцінює пояснення інших осіб (учасників обшуку помешкання громадянина ОСОБА_4.) щодо зазначеної події.

З врахуванням викладеного суд дійшов висновку про відсутність обов'язку посадової особи органу поліції (позивача) негайно повідомляти чергову частину органу поліції при виявленні чи отриманні інформації про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію, у зв'язку з тим, що у спірному випадку відсутня інформація, про яку необхідно було повідомляти чергову частину, в розумінні пункту 5 розділу II Інструкції.

Таким чином, оскільки під час судового розгляду даної справи не встановлено, що прокурор ОСОБА_14 мав намір перешкодити позивачеві у виконанні ним своїх службових обов'язків та пропонував за це неправомірну вигоду, то відповідно у позивача був відсутній обов'язок в розумінні пункту 5 розділу II Інструкції.

Відповідно до статті 71 частини 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості.

Відтак, позовна заява про визнання протиправним та скасування наказу т.в.о начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 11 квітня 2016 року № 359 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Закарпатській області" в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню. Як наслідок підлягає скасуванню і наказ т.в.о начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області "По особовому складу" від 22 квітня 2016 року № 58-о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника сектора кримінальної поліції Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, яким фактично здійснено виконання наказу про застосування дисциплінарного стягнення.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку із протиправним звільненням позивач підлягає поновленню на посаді начальника сектора кримінальної поліції Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області з 25 квітня 2016 року, а постанова суду в частині поновлення на посаді підлягає негайному виконанню (стаття 256 частина 1 пункт 3 КАС України).

Суд вважає за необхідне вказати також наступне. Відповідно до статті 256 частини 1 пункту 3 КАС України, негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби, а тому не є необхідним зазначати обов'язок суб'єкта владних повноважень (у даному випадку ГУНП в Закарпатській області) щодо негайного виконання постанови суду в частині поновлення на посаді в резолютивній частині постанови.

Відповідно до вимог статті 94 частини 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі наведеного та керуючись статтями 7-14, 50, 71, 86, 94, 143, 158, 160-163, КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати наказ т.в.о начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 11 квітня 2016 року № 359 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Закарпатській області" в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Визнати протиправним і скасувати наказ т.в.о начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області "По особовому складу" від 22 квітня 2016 року № 58-о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника сектора кримінальної поліції Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

Поновити майора поліції ОСОБА_1 на посаді начальника сектора кримінальної поліції Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області з 25 квітня 2016 року.

Присудити на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1653,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

СуддяС.Є. Гаврилко