Постанова № 59447920, 28.07.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2016 року (о 10 год. 55 хв.) Справа № 808/1867/16 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

представника позивача Івлєвій О.Ф.,

представника відповідача Кузнецової Г.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку»

до Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області

третя особа, яка не заявляє вимоги щодо предмету спору Мелітопольське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про зняття арешту з коштів, що містяться на рахунку

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку» (далі - ТОВ «Товари народного вжитку», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - Мелітопольський МРВДВС, відповідач), третя особа, яка не заявляє вимоги щодо предмету спору Мелітопольське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просить зняти арешт з коштів, що містяться на р/р 26047707708407 МФО 380805 АТ «Райффайзен банк аваль».

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав із підстав викладених у позовній заяві. Зокрема, зазначає, що постановою головного державного виконавця Кузнецової Г.Г. від 15.01.2013 за виконавчим провадженням №34038994 було накладено арешт на кошти, що містяться на всіх рахунках АТ «Райфайзен Банк Аваль», МФО 380805, проте в межах виконавчого провадження постановою начальника відділу державної виконавчої служби від 03.06.2013 арешт було скасовано. Вказує, що при зверненні до установи банку з метою виплат коштів соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та виплат, зумовленим похованням, які містяться на рахунках банку, позивачу було відмовлено у зв'язку з тим, що у травні 2014 року арешт на рахунки було накладено повторно. Вважає, що такими діями відповідача було порушено вимоги Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», який діяв на момент накладення арешту, оскільки арештовані кошти є цільовими, що належать до рахунків зі спеціальним режимом використання та не можуть бути спрямовані стягнення на підставі виконавчих та інших документів. Крім того, звертає увагу суду на те, що згідно роз'яснень НБУ від 14.12.2010 №25-111/2972-22535 «Щодо відкриття страхувальниками - роботодавцями окремих поточних рахунків» у відповідності до Закону банк відкриває страхувальнику - роботодавцю окремий рахунок за балансовим рахунком 2604 «Цільові кошти на вимогу суб'єктів господарювання». Виконавча дирекція Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності України у м. Мелітополь не стягувала заборгованість по страховим внескам у судовому порядку, не є стягувачем, отже, і стороною зведеного виконавчого провадження, відкритого у відношенні боржника - ТОВ «Товари народного вжитку», а тому на думку представника позивача,відповідач також не може стягувати кошти, призначені на виплати соціального страхування, на які накладено арешт. На підставі вищевикладеного, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснила, що на примусовому виконанні у Мелітопольському МРВДВС перебуває зведене виконавче провадження ВП №32822533 на загальна сума, що підлягає стягненню з боржника ТОВ «Товари народного вжитку» 10 385 478,00 грн., основним виконавчим документом у якому є рішення №03/ю-292 від 02.08.2012 УПФУ в м. Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області. Вказує, що при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження постановою від 22.05.2014 накладений арешт на кошти, що містяться на всіх рахунках МФО 380805 АТ «Райфайзен банк аваль» та належать боржнику згідно із довідкою Мелітопольської ОДПІ про відкриті рахунки боржника. Ураховуючи викладене, розгляд справи залишає на розсуд суду.

На підставі статті 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

Постановою ВП №34038994 про арешт коштів боржника, винесеною 15.01.2013 головним державним виконавцем Мелітопольського МРВДВС, накладено арешт на кошти, що містяться на всіх рахунках: МФО 313827, ЗОДАТ «Райффайзен Банк Аваль» та належать боржнику ТОВ «Товари народного вжитку» у межах суми 1 115 469,78 грн.

31 травня 2013 року а вх. №5808/03/45 до відділу надійшло подання Мелітопольського міжрайонного прокурора радника юстиції Сірого Р. №87-4409вих.-13 про усунення порушень вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», «Про виконавче провадження», причин та умов, що їм сприяють, з вимогою скасувати постанову державного виконавця в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на р/р 26047707708407 МФОЛ 380805 АТ «Райфайзан банк аваль». Так, відповідно до постанови від 03.06.2013 начальника відділу вищевказану постанову державного виконавця про арешт коштів боржника скасовано в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на р/р 26047707708407 МФОЛ 380805 АТ «Райфайзан банк аваль» та знято арешт з грошових коштів, що містяться на вказаному рахунку.

Судом з'ясовано, що на даний час у Мелітопольському МРВДВС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на примусовому виконанні перебуває зведене виконавче провадження ВП№32822533 на загальну суму стягнення з боржника ТОВ «Товари народного вжитку» 10 385 478,00 грн., основним виконавчим документом у якому є рішення №03/ю-292 від 02.08.2012 УПФУ в м. Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області.

22 травня 2014 року головним державним виконавцем винесено постанову ВП №340338994, якою при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження ВП №32822533 накладено арешт на кошти, що містяться на всіх рахунках МФО 380805 АТ «Райфайзен банк аваль» та належать ТОВ «товари народного вжитку» у межах суми 10 385 478,00 грн.

У зв'язку з неможливістю користуватися цільовими коштами соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та виплат, зумовленим похованням, які містяться на р/р 26047707708407 МФО 380805 АТ «Райффайзен банк аваль», що належать до рахунків зі спеціальним режимом використання, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 606-XIV).

Під виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження та примусового виконання рішень інших органів (посадових осіб), в контексті статті 1 Закону № 606-XIV розуміють сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 2 Закону № 606-XIV передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (частини перша та друга статті 2 Закону № 606-XIV).

Частинами першою та другою статті 11 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

За приписами частини першої статті 33 Закону № 606-XIV у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Статтею 32 Закону № 606-XIV визначено заходи примусового виконання рішення, серед іншого, звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Частинами першою, другою та четвертою статті 52 Закону № 606-XIV встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Статтею 57 Закону № 606-XIV передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах (частини перша та друга вказаної статті Закону № 606-XIV).

Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи (частини третя та четверта статті 65 Закону № 606-XIV).

Із матеріалів справи вбачається, що у межах примусового виконання зведеного виконавчого провадження постановою від 22.05.2014 накладений арешт на кошти, що містяться на всіх рахунках МФО 380805 АТ «Райфайзен банк аваль» та належать боржнику ТОВ «Товари народного вжитку» згідно із довідкою Мелітопольської ОДПІ про відкриті рахунки боржника у межах суми стягнення 10 385 478,00 грн.

Поряд з цим, відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» № 2240-III від 18.01.2001 (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) було визначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків роботодавцем, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Приписами частини другої статті 19 вказаного Закону встановлювалось, що кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню та використовуються тільки за цільовим призначенням. У разі їх невикористання в поточному році вони переходять на наступний фінансовий рік.

Статтею 21 цього ж Закону передбачалось, що фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду. Для цього страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України. Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку. Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до Закону.

Таким чином, вказаними нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» було встановлено заборону на стягнення страхових коштів, зарахованих на окремий рахунок, в тому числі й за виконавчими документами, що підлягають примусовому виконанню в порядку і у спосіб, встановленими Законом України «Про виконавче провадження».

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України N 77-VIII від 28.12.2014 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», яким Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-XIV від 23.09.1999 викладено в новій редакції Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Так, відповідно до статті 1 даного Закону загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - соціальне страхування) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України; при цьому, страховими коштами є акумульовані страхові внески, суми від фінансових санкцій та інші надходження відповідно до законодавства для здійснення матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг згідно з цим Законом.

Приписами частини четвертої статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються тільки за цільовим призначенням.

Статтею 34 цього ж Закону передбачено, що фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється робочими органами Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду. Страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України. Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку. Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону..

Отже, вказаними нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» також встановлено заборону на стягнення страхових коштів, зарахованих на окремий рахунок, в тому числі й за виконавчими документами, що підлягають примусовому виконанню в порядку і у спосіб, встановленими Законом України «Про виконавче провадження».

Окрім того, згідно з пунктом 1.8 глави 1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 12.11.2003 № 492, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

До поточних рахунків також належать: рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

На поточних рахунках розміщуються страхові кошти, які можуть бути використані виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам.

Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Статтями 72, 73 Закону № 606-XIV наведений перелік соціальних виплат, на які не може бути звернено стягнення, зокрема, на допомогу по державному соціальному страхуванню.

Як вбачається із довідки АТ «Райфайзен Банк Аваль» від 25.07.2016 № 81-15-8-1/5304-БТ та виписок по рахунку, які міститься у матеріалах справи, рахунок № 26047707708407 є поточним рахунком (цільові кошти) за спеціальним режимом використання (соціальне страхування), дата відкриття 05.04.2011, що саме представником відповідача не заперечене.

У відповідності до частин другої та третьої статті 60 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний зняти арешт з рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом.

З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Судом встановлено, що 03.06.2013 постановою начальника відділу скасовано постанову державного виконавця від 15.01.2013 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на р/р 26047707708407 МФОЛ 380805 АТ «Райфайзан банк аваль» та знято арешт з грошових коштів, що містяться на вказаному рахунку із тих самих підстав, на які посилається позивач у своєму позові.

Згідно із частиною п'ятою статті 60 Закону № 606-XIV у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною першою статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено частинами першою та другою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, відповідно до статті 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Зобов'язати Мелітопольський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області зняти арешт з коштів, що містяться на р/р 26047707708407 МФО 380805 АТ «Райффайзен банк аваль», що належить ТОВ «Товари народного вжитку ».

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку» суму судового збору у розмірі 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривен) за рахунок бюджетних асигнувань Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак