Постанова № 59447777, 04.08.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2016 р. Справа № 805/1845/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу»

до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання протиправними дій та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 7 квітня 2016 року № Ю-11-23 у сумі 4078567 грн. 03 коп.

ВСТАНОВИВ:

Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» заявлено позов до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними дій та скасування вимоги Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 7 квітня 2016 року № Ю-11-23 у сумі 4078567 грн. 03 коп.

Позивач вважає, що нарахування штрафних санкцій та пені є неправомірними, суперечить нормам матеріального права, що є підставою для визнання оскаржуваної вимоги від 7 квітня 2016 року № Ю-11-23 протиправною, посилаючись на Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 201 року № 1669-VII, Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, яким введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочате проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей. 3 серпня 2016 року представником позивача подане клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач у письмових запереченнях проти позовних вимог заперечує, вважає вимоги, викладені у позовній заяві, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить суд відмовити у задоволені позову, посилаючись на те, що станом на 31 березня 2016 року виникла недоїмка по єдиному внеску у сумі 4078567 грн. 03 коп., у звязку з несплатою зобовязань, нарахованих згідно наданої позивачем звітності про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування до органів доходів та зборів. Крім того, посилається на те, що станом на 1 липня 2016 року сума боргу по єдиному внеску не погашена. Також представник відповідача у письмових запереченнях просив суд розглянути справу без участі його представника.

Відповідно до частини 6 статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Таким чином, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду даної справи у письмовому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 00191678, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 20 лютого 2015 року, зареєстрований як платник податків з 26 листопада 1996 року, свідоцтво № 38769166.

Судом встановлено, що 7 квітня 2016 року відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VІ та на підставі даних інформаційної системи фіскального органу відповідачем винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-11-23, відповідно до якої станом на 31 березня 2016 року позивач має заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 4078567грн. 03 коп.

Як вбачається із заперечень відповідача, станом на 1 січня 2016 року в інтегрованій картці платника податків наявна недоїмка зі сплати єдиного внеску в сумі 3457579 грн. 45 коп. Станом на 31 березня 2016 року виникла недоїмка по єдиному внеску у сумі 4078567 грн. 3 коп. у звязку з несплатою зобовязань, нарахованих згідно наданої позивачем звітності про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування до органів доходів та зборів за періоди: грудень 2015 року від 18 січня 2016 року № НОМЕР_1 у сумі 319907 грн. 14 коп. по строку сплати 20 січня 2016 року, за січень 2016 року від 9 лютого 2016 року № НОМЕР_2 у сумі 135522 грн. 23 коп. по строку сплати 22 лютого 2016 року, за лютий 2016 року від 17 березня 2016 року № НОМЕР_3 у сумі 165558 грн. 21 коп. по строку сплати 21 березня 2016 року.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VІ єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом 1 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Позивач в розумінні зазначених норм Закону є страхувальником та на нього покладений обовязок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на платника єдиного внеску покладений обовязок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування. Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочате проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 201 року № 1669-VII (надалі Закон № 1669). Абзацом 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, яке втратило чинність 2 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, м. Маріуполь Донецької області було віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» м. Маріуполь Донецької області знову віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Статтею 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» доповнено пунктом 9-3 такого змісту (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин): платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обовязків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені статтями 25, 26 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» за невиконання обовязків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до зазначених платників єдиного внеску, не застосовуються.

Отже, для застосування положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» необхідно дотримуватися двох чинників одночасно: періоду дії законів та території, визначеної переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що 28 січня 2016 року за вихідним № 59 позивачем була подана до відповідача відповідна заява. З цього приводу суд також зазначає, що вищезазначеним Законом визначений період, протягом якого така заява подається, а саме не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Станом на день розгляду справи антитерористична операція не закінчена. Крім цього, суд зазначає, що норма, яка стосується не застосування штрафних та фінансових санкцій, передбачених статтями 25, 26 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» за невиконання обовязків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, не містить у собі такої умови як подання заяви.

Відповідно до частини 2-3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з абзацом 1 статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.

Пунктом 5 статті 11 Закону № 1669 передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 р. № 405/2014 у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення. На виконання абзацу 3 пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р до зазначених населених пунктів належить м. Маріуполь. В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Кабінет Міністрів України 2 грудня 2015 року розпорядженням № 1275-р затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (далі - Перелік), і пунктом 3 вказаного розпорядження визнав такими, що втратили чинність, розпорядження КМУ від 30.10.2014 року № 1053-р та від 05.11.2014 року № 1079-р.

За змістом частини 1 статті 58 Конституції України термін "відповідальність" необхідно розуміти як встановлені законом та іншими нормативно-правовими актами санкції. Санкція - це заходи відповідальності, що застосовуються державою за порушення передбачених нормою права зобов'язань і вимог, а також з метою захисту інтересів суспільства і держави, прав і свобод людини та організацій (тобто юридичних осіб), правопорядку. Преамбулою Закону № 1669 встановлено, що цей закон прийнятий з метою забезпечення підтримки в тому числі субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Судом також встановлено, що позивачу ОСОБА_1 палатою України видані сертифікати від 25 листопада 2014 року № 5270/05-4 та № 5268/05-4 про настання обставин непереборної сили, яким засвідчені настання обставин непереборної сили з 10 червня 2014 року при здійснення господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обовязкових платежів, а також для продовження граничного строку подачі податкових декларацій.

Стосовно посилання відповідача у листі від 15 лютого 2016 року № 2800/10/05-16-13-02-13-2 на те, що з 1 січня 2016 року набув чинності Закон України від 24 грудня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким виключений підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 щодо звільнення платників єдиного внеску від виконання своїх обовязків, суд зазначає, що більша частина заборгованості позивача виникла до 1 січня 2016 року, що підтверджує і відповідач у письмових запереченнях, а отже, загальна сума заборгованості визначена у спірній вимозі необґрунтовано та неправомірно. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в цій частині.

У задоволенні позовної вимоги позивача про визнання протиправними дій Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області суд відмовляє з огляду на наступне.

Стаття 17 КАС України визначає компетенцію адміністративних судів, яка відповідно до пункту 1 частини 1, зокрема, поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Завдання адміністративного судочинства, полягає, зокрема, у поновленні судом порушених субєктивних прав юридичних осіб, а тому передумовою надання судового захисту є встановлення його обєкту - порушеного права особи. З урахуванням вищевикладеного, в межах заявленої вимоги відсутній обєкт судового захисту та необхідність у поновленні прав позивача в цій частині, оскільки негативні наслідки для позивача спричиняє тільки спірна вимога та її скасування є достатнім та повним поновленням порушених прав позивача в межах спірних правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем сплачений судовий збір відповідно до платіжних доручень від 29 червня 2016 року на суму 1378 грн. та від 7 липня 2016 року на суму 59800 грн. 50 коп.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними дій та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 7 квітня 2016 року № Ю-11-23 у сумі 4078567 грн. 03 коп. задовольнити частково.

Скасувати вимогу Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 7 квітня 2016 року № Ю-11-23 у сумі 4078567 грн. 03 коп.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Стягнути з Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» витрати по сплаті судового збору у розмірі 59800 грн. 50 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті 3 серпня 2016 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.