Ухвала суду № 59447623, 04.08.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 742/2208/16-к Головуючий у І інстанції Білокур В.І. Провадження № 11-сс/795/246/2016 Категорія - взяття під варту Доповідач Воронцова С. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_1

суддів - Карнауха А.С., Короїда Ю.М.,

при секретарі - Дудко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 в інтересах підозрюваної ОСОБА_3 та прокурора на ухвалу слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 25 липня 2016 року,

за участю учасників судового провадження:

прокурора - Михайлової А.О.

захисника - ОСОБА_2,

слідчого - Тимошенка О.С.,

підозрюваної - ОСОБА_3,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду міста Чернігова від 25 липня 2016 року відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, Російська Федерація, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючої, одруженої, зареєстрованої ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючої в ІНФОРМАЦІЯ_5, не судимої в порядку ст. 89 КК України,

яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 3 статті 187 КК України,

застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на шістдесят днів, рахуючи з 01 години 20 хвилин 23 липня 2016 року, та визначена застава в сумі 137 800 (сто тридцять сім тисяч вісімсот) гривень та в разі внесення застави, покладено обовязки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Згідно ухвали слідчого судді, підставою для застосування щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стала наявність в матеріалах провадження обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків неналежної процесуальної поведінки та відсутність підстав вважати, що менш суворі запобіжні заходи здатні запобігти доведеним у кримінальному провадженні ризикам.

Не погодившись з прийнятим рішенням, в частині визначення суми застави для підозрюваної ОСОБА_3, прокурор звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Прилуцького міськрайонного суду в частині визначення розміру застави скасувати та постановити нову, якою обрати відносно підозрюваної запобіжний захід виключно у вигляді тримання під вартою.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні. На думку прокурора, слідчий суддя під час розгляду клопотання не врахував, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років та не передбачено іншого будь-якого альтернативного виду покарання. При цьому, ОСОБА_3 вчинила злочин у групі разом з двома іншими особами жіночої статі відносно потерпілої, що є особою досить похилого віку. Під час вчинення нападу в бік потерпілої виказувались погрози застосування насильства небезпечного для життя та здоровя, що супроводжувались приставлянням сокири до шиї, а також нанесенням тілесних ушкоджень. Вважає, що з врахуванням даних про особу обвинуваченої, обставин та наслідків кримінального правопорушення, у слідчого судді були відсутні обґрунтовані підстави для визначення ОСОБА_3 розміру застави.

Захисник ОСОБА_2 також не погодився з ухвалою слідчого судді та звернувся з апеляційною скаргою в інтересах підозрюваної ОСОБА_3, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді про обрання щодо підозрюваної запобіжного заходу в виді тримання під вартою та постановити нову ухвалу, якою відмовити слідчому у задоволенні клопотання про обрання вказаного запобіжного заходу та обрати щодо ОСОБА_3 запобіжний захід, що не повязаний із позбавленням волі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що слідчий суддя не дотримався вимог ст. 194 КПК України. Наголошує на тому, що одного лише зазначення в клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини про те, що підозрювана не виконує покладених на неї процесуальних обовязків, а також намагається чи намагатиметься переховуватись від органів досудового розслідування та суду чи вчиняти інші дії, направлені на протидію розслідуванню, є недостатнім обґрунтуванням. Зазначене повинно підтверджуватися відповідними матеріалами, які має право дослідити слідчий суддя при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу. Вважає, що висновок суду про неможливість застосування до ОСОБА_3 іншого більш мякого запобіжного заходу, виходячи лише з аналізу тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона підозрюється, та даних про її особу, є непереконливим, оскільки всі вказані слідчим у клопотанні ризики, не підтверджені реальними доказами та ґрунтуються на припущеннях слідчого.

Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_2, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав там наведених, ухвалити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого та обрати відносно ОСОБА_3 запобіжний захід не повязаний з триманням під вартою в виді домашнього арешту, не погодився з апеляційною скаргою прокурора та просив відмовити у її задоволенні, підозрювану ОСОБА_3, яка підтримала апеляційну скаргу захисника та просила обрати їй запобіжний захід, що не буде повязаний з триманням під вартою в виді домашнього арешту, та заперечувала проти апеляційної скарги прокурора, пояснення який погодився з апеляційною скаргою прокурора та просив її задовольнити, у задоволенні апеляційної скарги просив відмовити, думку прокурора, який підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_3 запобіжний захід виключно у вигляді тримання під вартою, у задоволенні апеляційної скарги захисника просив відмовити, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен зясувати чи ініційовано слідчим відповідне клопотання за наявності для цього підстав, зазначених у ст. 177 КПК України та на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобовязаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

При апеляційному розгляді встановлено, що зазначені вимоги слідчим суддею дотримані.

Відповідно до ухвали, слідчий суддя встановив, що в провадженні старшого слідчого Чернігівської області перебувають матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016270210001431 від 22 липня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 187 КК України.

23 липня 2016 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

Слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні слідчого доводи свідчать про обґрунтованість предявленої підозри та підтверджуються доказами, достатніми, на етапі досудового розслідування, для застосування саме такого запобіжного заходу.

Врахувавши в сукупності доведені слідчим та прокурором ризики, з метою забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обовязків для запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, з врахуванням того, що ОСОБА_3 не займається суспільно корисною працею, підозрюється у скоєнні особливо тяжкого кримінального правопорушення проти власності, поєднаного із застосуванням до потерпілої насильства небезпечного для життя та здоровя, перебуваючи на волі може переховуватись від слідства та суду, зважаючи на тяжкість можливого покарання, оскільки санкція ч. 3 ст. 187 КК України передбачає покарання від семи до дванадцяти років позбавлення волі, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для застосування щодо підозрюваної ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та задовольнив клопотання слідчого.

Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді та вважає твердження апеляційної скарги захисника про необґрунтованість та невмотивованість клопотання слідчого та ухвали судді слідчого такими, що не ґрунтуються на матеріалах провадження.

Наразі, колегія суддів не може погодитись і з твердженнями захисника про те, що вказані у клопотанні ризики неналежної поведінки ОСОБА_3 є надуманими та не підтверджуються жодним доказом, що були надані слідчим.

Зокрема, слідчий суддя суду першої інстанції та колегія суддів в ході апеляційного перегляду достеменно встановили, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення з корисливих мотивів, в групі осіб, із погрозами застосуванням небезпечного для життя та здоровя насильства щодо особи похилого віку, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, санкція якої передбачає безальтернативне покарання від семи до дванадцяти років позбавлення волі.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах провадження маються копії заяви потерпілої ОСОБА_4 та рапорту працівника поліції про здійснення тиску зацікавлених осіб з боку родичів підозрюваних у вчиненні даного кримінального правопорушення. Дані документи були предметом дослідження в суді першої інстанції та, на думку колегії суддів, слідчий суддя вірно прийняв їх до уваги під час постановлення судового рішення. Зокрема той факт, що потерпіла є особою похилого віку та зазнала нападу з погрозами застосування насильства небезпечного для здоровя, більш того, після затримання осіб, які підозрюються у вчиненні даного кримінального правопорушення, продовжує отримувати погрози від їх родичів, що на думку колегії суддів, є неприпустимим по відношенню до потерпілої особи, з врахуванням її поважного віку, та свідчить про перешкоджання проведенню повного, обґрунтованого, всебічного та обєктивного розслідування обставин події злочину.

Таким чином, поведінка підозрюваної під час вчинення кримінального правопорушення та встановлені під час судового розгляду обєктивні дані вказують на те, що інші, більш мякі запобіжні заходи не зможуть забезпечити належної процесуальної повідки ОСОБА_3 під час досудового розслідування.

Крім того, наполягаючи на постановленні ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого, захисником не наведено жодних даних, які б свідчили про бездоганну поведінку підозрюваної, окрім того факту, що вона зявилась за телефонним викликом слідчого, про необґрунтованість вказаних слідчим ризиків неналежної поведінки ОСОБА_3 та не наведено жодних доказів на спростування доводів слідчого щодо можливості неналежної процесуальної поведінки підозрюваної.

Колегія суддів не може погодитись з тим фактом, що суд безпідставно врахував обставину про те, що підозрювана ніде не працює, в звязку з тим, що вона має тяжке захворювання. Так, стан здоровя особи це лише дані, що характеризують її особу. Більш того, з довідки вбачається, що ОСОБА_3 проходила лікування в 2015 році та самовільно покинула стаціонар, та мала можливість влаштуватись на показану для свого здоровя роботу, однак, як вірно визначив суддя слідчий, взагалі не займалась суспільно корисною працею, що свідчить про відсутніх стабільних законних доходів.

При цьому, відсутність у ОСОБА_3 судимостей та звязків з антигромадськими елементами, як на цьому наголошує захисник, не може свідчити про забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної під час досудового розслідування, окрім того вказане кримінальне правопорушення було вчинено в групі з раніше неодноразово засудженою особою, та притягувалась до кримінальної відповідальності як на території України так і Російській Федерації.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з апеляційною скаргою прокурора та вважає помилковими висновки суду першої інстанції в частині визначення застави зазначеного в ухвалі розміру.

Так, частиною 4 статті 183 КК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.

Положення вищевказаної частини статті 183 кримінального процесуального кодексу України, зокрема, стосується злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, злочину, який спричинив загибель людини, особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею. Ці положення унеможливлюють застосування застави при вчиненні насильницьких та особливо тяжких злочинів.

Слідчий суддя, приймаючи рішення про встановлення суми застави дані положення кримінального процесуального закону залишив поза увагою.

Так, слідчий суддя належним чином не врахував, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років та не передбачено іншого будь-якого альтернативного виду покарання, не повязаного з позбавленням волі. Крім того, кримінальне правопорушення вчинено ОСОБА_3 в групі разом з двома іншими особами жіночої статі відносно потерпілої, яка є особою похилого віку, проживає одна у своєму будинку, в той же час під час нападу в її бік висловлювались погрози застосування насильства небезпечного для життя та здоровя, що супроводжувались приставлянням сокири до її шиї, а також нанесенням тілесних ушкоджень. Також не може залишитись поза увагою колегії суддів і наявність заяви потерпілої ОСОБА_4 та рапорту інспектора поліції про те, що на потерпілу здійснюється тиск зацікавлених осіб з боку родичів осіб, які підозрюються у вчиненні даного кримінального правопорушення.

З врахуванням вищевикладеного, даних про особу підозрюваної, встановлені у судовому засіданні обставини та наслідки кримінального правопорушення, колегія суддів вважає, що у слідчого судді були відсутні обґрунтовані підстави для визначення ОСОБА_3 розміру застави, а тому колегія суддів вважає, що визначена слідчим суддею застава не здатна забезпечити виконання підозрюваною ОСОБА_3 покладених на неї обов'язків, у зв'язку із чим апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 409, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах підозрюваної ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора Прилуцької місцевої прокуратури задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 25 липня 2016 року щодо ОСОБА_3, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в сумі 137 800 (сто тридцять сім тисяч вісімсот) гривень скасувати.

Застосувати відносно підозрюваної ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у виді тримання під вартою в Чернігівському слідчому ізоляторі Управління ДПтС України в Чернігівській області без визначення суми застави терміном шістдесят днів, рахуючи з 01 години 20 хвилин 23 липня 2016 року.

Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_5 ОСОБА_1 ОСОБА_6