Ухвала суду № 59446638, 03.08.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №658/4719/15-ц Доповідач: Капітан І.А.

Провадження №22-ц/791/1759/2016 Головуючий в І інстанції Єйбог І.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючогоОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,секретар ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 21 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_7 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа: ОСОБА_7, про визнання договору позики недійсним,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_7 про стягнення боргу. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що 02 березня 2014 року її чоловік ОСОБА_8 позичив ОСОБА_7 1100,00 доларів США з кінцевим строком повернення до 02 травня 2014 року, що підтверджується відповідною розпискою. Крім того 02 травня 2014 року вона позичила дружині ОСОБА_7 ОСОБА_5 5000,00 доларів США, що також підтверджується відповідною розпискою. 19 липня 2014 року її чоловік ОСОБА_8 помер. Факт прийняття спадщини після смерті чоловіка підтверджується фактичним її прийняттям спільним проживанням на момент смерті спадкодавця. Станом на час звернення до суду з позовом позика відповідачами не повернута і складає 6100,00 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного Банку України, встановленого на 15 грудня 2015 року, складає 145247,10 грн. Оскільки до теперішнього часу кошти їй не повернуто, позивач просила суд: стягнути з ОСОБА_7 на її користь борг в сумі 1100,00 доларів США., що еквівалентно 26192,10 грн.; стягнути з ОСОБА_5 на її користь борг в сумі 5000,00 доларів США, що еквівалентно 119055,00 грн., а також стягнути з відповідачів понесені нею судові витрати та витрати на правову допомогу.

Під час розгляду справи позивач зменшила свої вимоги. Зазначаючи, що ОСОБА_7 частину боргу в сумі 365,00 доларів США повернув, позивач остаточно просила суд: стягнути з ОСОБА_7 на її користь борг в сумі 735,00 доларів США, що еквівалентно 17501,08 грн.; стягнути з ОСОБА_5 на її користь борг в сумі 5000,00 доларів США, що еквівалентно 119055,00 грн., а також стягнути з відповідачів понесені нею судові витрати та витрати на правову допомогу.

У лютому 2016 року ОСОБА_5 звернулася до суду з зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_6, третя особа на стороні позивача ОСОБА_7, про визнання договору недійсним. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_5 зазначала, що її чоловік ОСОБА_7 брав у ОСОБА_8 грошові кошти під 5% на місяць. Так 01 березня 2011 року між ОСОБА_8 та нею був укладений договір застави та договір позики на суму 10600,00 доларів США строком до 01 вересня 2011 року про що також нею і її чоловіком було складено відповідну розписку. Проте за даним договором вони фактично отримали 7000,00 доларів США, а решта суми це нараховані відсотки. 02 травня 2014 року ОСОБА_6 та ОСОБА_8 приїхали до неї до дому і фактично обманом змусили підписати договір застави, договір позики та розписку, яку написав власноручно чоловік, а підписала вона, яка нібито підтверджує, що дійсно вона бере у ОСОБА_6 в борг 5000,00 доларів США.

Крім того, 02 березня 2014 року її чоловік дійсно брав у ОСОБА_8 1000,00 доларів США, а розписка була складена на 1100,00 доларів США. 100 доларів США це відсотки за користування коштами за два місяці. Частину зазначених коштів в сумі 10500,00 грн. було повернуто, курс долару США до гривні на той час становив 9,699400грн., тобто борг повністю було сплачено.

Посилаючись на те, що ОСОБА_6 фактично шляхом обману примусила її написати розписку про борг в сумі 5000,00 доларів США, які вона фактично не отримувала і які, на думку ОСОБА_6, є відсотками за попередньо укладеними договорами позики, ОСОБА_5 просила суд визнати недійсним договір позики від 02 березня 2014 року на суму 5000,00 доларів США зі строком повернення до 01 липня 2015 року, укладеного між нею та ОСОБА_6 на підставі розписки, а судові витрати покласти на ОСОБА_6

Ухвалою Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 16 лютого 2016 року зустрічний позов ОСОБА_5 обєднано в одне провадження з позовними вимогами ОСОБА_6.

Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 21 червня 2016 року позовні вимогиОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_7 про стягнення боргу задоволено частково. Вирішено:

- стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 суму позики у розмірі 124 544,43 грн., що еквівалентно 5000,00 доларів США за курсом НБУ станом на 21 червня 2016 року, а також судові витрати в розмірі 1 168,37 грн.;

- стягнути з ОСОБА_7Г на користь ОСОБА_6 суму позики у розмірі 7 531,70 грн., що еквівалентно 302,37 доларів США за курсом НБУ станом на 21 червня 2016 року, а також судові витрати в розмірі 84,94 грн.

В задоволенні решти позову ОСОБА_6 відмовлено.

В задоволені зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_9 про визнання договору позики недійсним відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду змінити, яким відмовити ОСОБА_6 у задоволенні вимог про стягнення боргу, а її зустрічні вимоги про визнання недійсним договору позики задовольнити у повному обсязі.

В письмових запереченнях ОСОБА_6, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги та законність рішення, просить скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які зявилися в судове засідання, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково первісний позов та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції, виходив із доведеності факту передачі грошей ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в борг, невиконання ними своїх зобовязань по поверненню коштів у визначений договором строк та відсутності доказів на підтвердження факту підписання ОСОБА_5 розписки під впливом обману.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно дост.1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначеніродовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч.2 ст.1047 ЦК Українина підтвердженняукладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно дост.1049 ЦК Українипозичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у такій самій кількості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що 02 березня 2014 року ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_8 в борг грошові кошти в сумі 1100,00 доларів США на два місяці до 02 травня 2014 року, про що складено відповідну розписку, власноруч підписану ОСОБА_7 (а.с.90).

Факт отримання грошових коштів в сумі 1000,00 доларів США ОСОБА_7 не заперечував.

На звороті даної розписки зазначено про повернення коштів боржником, а саме: 09 червня 2014 року в розмірі 2000,00 грн., 29 квітня 2014 року 1000,00 грн., 11 травня 2014 року 1000,00 грн., 05 жовтня 2014 року 5000,00 грн. та 19 липня 2015 року 1500,00 грн. Зазначені обставини визнавалися сторонами під час розгляду справи.

18 липня 2014 року ОСОБА_8 помер (а.с.9). Після його смерті ОСОБА_6 фактично прийняла спадщину (а.с.5,6).

На підставі наведеного, висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_7 не в повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором позики, оскільки не повернув позикодавцеві позичені грошові кошти, чим прострочив виконання грошового зобов'язання, ґрунтується на матеріалах справи, тому суд обґрунтовано задовольнив вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та стягнув з останньогона користь позивача кошти за борговою розпискою від 02 березня 2014 року в сумі 7531,70 грн., визначену судом в іноземній валюті з вказівкою на конвертацію цієї суми в національну валюту на день повернення чергового платежу за розпискою.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що курс долара США по даним НБУ станом на 02 березня 2014 року складав 9,699400 і сплативши за борговою розпискою 10500,00 грн. ОСОБА_7 в повній мірі виконав свої зобовязання по поверненню боргу, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону, що регулює спірні правовідносини. Так судом першої інстанції під час визначення розміру заборгованості за борговою розпискою вірно враховано, що якщо в зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Посилання апелянта на те, що за розпискою від 02 березня 2014 року ОСОБА_7 отримав лише 1000,00 доларів США, а 100,00 доларів США це відсотки за користування коштами, колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки вказані обставини були предметом перевірки судом першої інстанції в результаті чого їм дана правильна правова оцінка За змістом положень ч. 1ст. 1053 ЦК Українипозичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. ОСОБА_7 зазначеним правом не скористався, укладений договір позики, у встановленому законом порядку не оспорив.

Також з матеріалів справи вбачається, що 02 травня 2014 року ОСОБА_5 отримала від ОСОБА_6 в борг грошові кошти в сумі 5000,00 доларів США зі строком повернення не пізніше 01 січня 2015 року, про що свідчить відповідний договір позики та власноруч підписана ОСОБА_5 розписка від 02 травня 2014 року (а.с.72,91).

Посилання ОСОБА_5 про безгрошовість зазначеного договору позики колегія суддів не приймає до уваги виходячи з наступного.

Відповідно дост. 1051 ЦК Українипозичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Вказаний договір укладений у письмовій формі і в ньому чітко зазначено про отримання ОСОБА_5 від ОСОБА_6 грошової суми в розмірі 5000,00 доларів США, а ОСОБА_5 не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували безгрошовість договору позики.

Крім того, відповідно до вимог ч.2ст. 59 ЦПК Україниобставини справи, які за закономмають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, визнані сторонами, згідно із ч. 1 ст.61 ЦПК Українине підлягають доказуванню.

Факт написання розписки на суму 5000,00 доларів США саме ОСОБА_5 останньою не заперечується та стверджується позивачем, тому ця обставина в силу вимог ч.1ст. 61 ЦПК Українине підлягає доказуванню.

Згідно із ч. 3 ст.10 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст.57-60 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 про те, що вона не брала гроші, а розписка була написана під примусом ОСОБА_6 та не була спрямована на реальне настання правових наслідків, є необґрунтованими, оскільки апелянтом не надано доказів, що договір позики був укладений внаслідок обману, а також не надано доказів безгрошовості цього договору.

На підставі наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що внаслідок невиконання ОСОБА_5 та ОСОБА_7 своїх зобов'язань за договорами позики, виникла заборгованість, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_6, яка є позикодавцем та спадкоємцем позикодавця ОСОБА_8

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 21 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий І.А.Капітан

Судді: Л.І.Вербицька

ОСОБА_3