Рішення № 59446190, 04.07.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/10548/14-ц Головуючий у 1-й інстанції Грицак Р.М. Провадження № 22-ц/789/627/16 Доповідач - Сташків Б.І.Категорія - 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2016 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Сташківа Б.І.

суддів - Кузьма Р. М., Костів О. З.,

при секретарі - Романюк Х.Ю.

з участю : ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2;представника ПАТ АБ " Укргазбанк"-Стрілкової І.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 01 квітня 2016 року у справі за позовом ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" в особі Тернопільської обласної дирекції ПАБ АБ "УКРГАЗБАНК" до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" про визнання кредитного договору недійсним,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ПАБ АБ "УКРГАЗБАНК" (правонаступник ВАТ АБ "Укргазбанк") звернувся в суд з позовом до відповідачів про стягнення боргу за договором кредиту в сумі 24263,53 доларів США та 552117,96 грн. пені, посилаючись на те, що 08.11.2007 року між ВАТ АБ "УКРГАЗБАНК" (далі Банк, Кредитор) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 112, у відповідності до якого Банк надав відповідачу кредитні кошти в сумі 16871 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,5 % річних до 06.11.2014 року. В якості забезпечення виконання кредитних зобов'язань за вказаним кредитним договором між Банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 51 від 08.11.2007 року. В порушення вимог, встановлених кредитним договором, відповідач не виконував умови договору та у встановлений договором строк кредит не повернув, внаслідок чого станом на 21.12.2015 року заборгованість за зазначеним кредитним договором становить 24263,53 доларів США та 552117,96 грн. пені, з яких: прострочена заборгованість по поверненню кредиту - 13727,50 долари США, прострочена заборгованість за процентами 10536,03 доларів США, 353940,51 грн. пеня за несвоєчасне повернення кредиту та 198177,45 грн. пеня за несвоєчасну сплату процентів. Враховуючи те, що відповідачі добровільно борг не погашають позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_4 в його користь вищевказану суму боргу, а також судовий збір в сумі 1253 грн. 15 коп.

ОСОБА_1 звернувся в суд з зустрічним позовом до ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" про визнання кредитного договору №112 від 08.11.2007 року недійсним, посилаючись на те, що заяви позичальника-фізичної особи від 17.10.2007 року на отримання кредиту в ВАТ АБ "УКРГАЗБАНК" від імені ОСОБА_1, кредитного договору №112 від 08.11.2007 року та договору застави від 08.11.2007 року він не підписував, кошти зазначені в позові він не отримував та ніколи коштів на погашення кредиту не вносив. Також він не писав Заяви про надання кредиту, а відсутність її оригіналу в Банку свідчить про те, що за наданням кредиту він не звертався. Вважає, що ОСОБА_4 підробивши його підписи на документах пов'язаних з видачею кредиту, ввів в оману Банк отримав кредит, а тому посилаючись на ст.ст. 203, 215 ЦК України просить визнати кредитний договір №112 від 08.11.2007 року недійсним.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 01 квітня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_4 в користь ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" заборгованість за кредитним договором №112 від 08.11.2007 року в сумі 24263,53 доларів США та 10 000 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_4 в користь ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" 1253,15 грн. судового збору (по 625,60 грн. з кожного).

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" про визнання кредитного договору №112 від 08.11.2007 року недійсним відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано те, що позивачем у відповідності до вимог ч.3 ст.10, ст.ст.57-59 ЦПК України не не доведено факту отримання відповідачем кредитних коштів, а тому оскільки моменту передачі грошей не було, то такий договір не можна вважати укладеним і відповідно стягувати заборгованість.

В судовому засіданні представник апелянта зазначив, що вони підтримують доводи апеляційної скарги, вважають рішення суду незаконним та необґрунтованим.

Представник ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" не погоджуються із апеляційною скаргою, просить її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ПАБ АБ "УКРГАЗБАНК" та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що між ОСОБА_1 та Банком існують правовідносини, що випливають із кредитного договору та договору застави, а тому у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору має місце порушення прав позивача, які підлягають захисту, шляхом солідарного стягнення із боржника та поручителя в користь позивача всієї суми заборгованості за кредитним договором та пені за несвоєчасне погашення кредиту.

Колегія суддів не може повною мірою погодитись з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позивальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника проценти від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

У відповідності до положень ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Судом першої інстанції встановлено, що 08.11.2007 року між Банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №112, за умовами якого Банк надав відповідачу кредит в розмірі 16871,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,5 % річних на строк з 08.11.2007 року по 06.11.2014 року (пункт 1.1 Договору). Мета кредитування придбання автомобілів ЗАЗ, модель TF699P, 2007 року випуску в кількості 2 штуки (пункт 1.3 Договору).

Пунктом 2.1 вказаного кредитного договору визначено, що згідно з Договором про заставу від 08.11.2007 року в забезпечення виконання зобов'язань за дійсним договором Банком прийнято від ОСОБА_1 в заставу автомобілі, які зазначені в п.1.3 даного договору.

Згідно п.3.3.3 кредитного договору ОСОБА_1 зобов'язався погашати заборгованість по кредиту щомісячними платежами, починаючи з місяця наступного за місяцем отримання кредиту, в розмірі, не менше 1/84 від суми отриманого кредиту, що становить 200,84 доларів США. Процентна ставка на залишок простроченої заборгованості нараховується, виходячи із 13,5 % річних починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості (п.3.1.10. Кредитного договору).

Крім цього, пунктом 5.3 Кредитного договору встановлено, що за порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі 0,1% річних від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення платежу від дня виникнення такої прострочи до повного погашення заборгованості, але в межах позовної давності.

В якості забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором між ВАТ АБ "УКРГАЗБАНК" та ОСОБА_4 укладено договір поруки №51 від 08.11.2007 року, пунктом 3.1. якого передбачено, що у разі невиконання зобов'язань по Кредитному договору та цьому Договору Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором кредиту, а саме не здійснення платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та нарахованим процентам, станом на 21.12.2015 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 24263,53 доларів США та 552117,96 грн. пені, з яких: заборгованість за кредитом - 13727,50 доларів США; заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом - 10536,03 доларів США; пеня за несвоєчасне повернення кредиту -353940,51 грн., пеня за несвоєчасну сплату відсотків - 198,177,45 грн.

Однак, ухвалюючи рішення у справі, судом першої інстанції не враховано того, що відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Одним із документів, що підтверджує дійсність та наявність права грошової вимоги до боржника і який є обов'язковим для пред'явлення під час примусового стягнення заборгованості боржника за кредитом в судовому порядку, є оригінал заяви на видачу готівки.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання банком умов кредитного договору №112 від 08.11.2007 року, позивачем надано копію заяви позичальника-фізичної особи ОСОБА_1 про видачу готівки від 17.10.2007 року (а.с.100,Т.1), оригінал вказаної заяви та інших підтверджуючих отримання кредиту відповідачем саме у вказаному розмірі та валюті документів в матеріалах справи відсутній.

Проте, вирішуючи спір, суд першої інстанції на порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України на вищевказані положення закону та обставини справи уваги не звернув, з урахуванням відсутності оригіналу заявки про видачу готівки та заперечень ОСОБА_1, щодо отримання ним кредиту, не перевірив наявність у позивача права вимоги повернення суми кредиту; належним чином не перевірив розрахунку заборгованості за кредитним договором, не навів у судовому рішенні доводів на спростування твердження ОСОБА_1. щодо сплати нею платежів за кредитним договором, не дав оцінки наданим нею квитанціям про сплату, не врахував зазначеного в сукупності з іншими запереченнями й, відповідно, не визначився з обґрунтованістю загальної суми боргу та його складових.

При цьому, суд першої інстанції не встановив факту отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у визначеному розмірі та в порушення вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд першої інстанції не сприяв повному та всебічному з'ясуванню дійсних обставин справи, які мають визначальне значення для правильного її вирішення та ухвалив рішення на припущеннях.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про необхідність задоволення позову ПАБ АБ "УКРГАЗБАНК" шляхом стягнення солідарно з боржника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_4 всієї суми заборгованості за договором кредиту та пені за несвоєчасне погашення кредиту, зменшивши її розмір у зв'язку із наявністю передбачених Законом умов, оскільки судом не з'ясовано факту укладення між сторонами кредитного договору та отримання кредитних коштів боржником, а тому відсутні підстави для стягнення коштів за кредитним договором.

Судова колегія прийшла до висновку, що суд першої інстанції підставно відмовив у зустрічному позові ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом першої інстанції встановлено, що 08 листопада 2007 року між сторонами укладено кредитний договір №112.

Висновком судово-почеркознавчої експертизи від № 142/143/15-22 від 26.06.2015 року встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 у заяві на отримання кредиту, в кредитному договорі та договорі застави виконано ОСОБА_1

Таким чином, вищевказані доводи апеляційної скарги не дають підстави визнавати кредитний договір недійсним, оскільки кредитний договір та договір застави підписані особисто ОСОБА_1,що підтверджує факт укладення кредитного договору між сторонами.

Разом з тим, рішення суду першої інстанції в частині стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_4 в користь ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" заборгованість за кредитним договором не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України, щодо законності й обґрунтованості, оскільки суд належним чином не перевірив доводів позивача та відповідача, не дав належної оцінки доказам у справі, неповно з'ясував обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору та в силу вимог ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.304, 307, 309, 311, 312, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 01 квітня 2016 року в частині задоволення позову ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" в особі Тернопільської обласної дирекції ПАБ АБ "УКРГАЗБАНК" до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" в особі Тернопільської обласної дирекції ПАБ АБ "УКРГАЗБАНК" до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В решті - рішення суду залишити без змін.

Рішення Апеляційного суду Тернопільської області набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Б.І. Сташків