Рішення № 59445470, 28.07.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4435/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Калараш А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Калараш А.А.

суддів - Гірняк Л.А.,Заїкіна А.П.

з участю секретаря - Полякової В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Одеської області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Першого заступника прокурора Одеської області на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2016 року, -

встановила:

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди і в обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що 21.06.2010 року вона була незаконно затримана працівниками міліції Березівського МРВ УМВС України на три доби, чиї дії у подальшому за рішеннями суду були визнані протиправними.

01.12.2014 року вона звернулась до прокуратури Одеської області із заявою про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей щодо вчинених відносно неї кримінального правопорушення працівниками УВБ ДМБ ГУМВС України в Одеській області ,проте працівники прокуратури Одеської області допустили бездіяльність , що підтверджується ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси Каплі О.І. від 06 січня 2015 року.

Позивач посилаючись на те,що внаслідок бездіяльності працівників прокуратури Одеської області був порушенний звичайний уклад її життя, вона змушена була звертатися до суду за захистом своїх прав та витрачати свій час і свої грошові кошти, перенесла моральні страждання, їй була спричинена моральна шкода, яку вона оцінює в 50 000 грн. та матеріальні витрати , що полягає у понесених нею транспортних витратах, повязаних з її явкою до суду для подання скарги та явки у засідання за її скаргою на бездіяльність прокуратури у загальному розмірі 91,14 гривень.

Позивач просила суд стягнути з Прокуратури Одеської області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області матеріальну шкоду в розмірі 91,14 гривень , моральної шкоди в розмірі 50 000,0 гривень, витрати повязані з приїздом до суду.

Рішенням Приморського районного суду Одеської області від 13 квітня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Прокуратури Одеської області за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті вчинення неправомірних дій, в розмірі 1000,0 гривень.

Стягнуто з Прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 126,85 гривень.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення майнової шкоди у розмірі 91,14 грн. і в цій частині ухвалити нове рішення ,яким позовні вимоги задовольнити.

В апеляційній скарзі перший заступник прокурора Одеської області посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення ,яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_2,першого заступника прокурора Одеської області підлягають частковому задоволенню , а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що через бездіяльність працівників прокуратури Одеської області ,позивачу спричинена моральна шкода та ОСОБА_2 понесла судові витрати у розмірі 126,86 грн. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди у розмірі 91,14 грн. ,суд першої інстанції посилався на те,що понесені витрати позивачем в порядку кримінально-процесуального судочинства у сенсі пункту 1 частини 2 статті 22 ЦК України не є матеріальними збитками.

Проте повністю погодитися з висновками суду першої інстанції неможна.

Відповідно до загальних норм про відшкодування шкоди, майнова та моральна шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовуються особою, що їх завдала / ч. 1 ст.ст. 1166, 1167 ЦК України/.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових /службових/ обовязків.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.12.2014 року ОСОБА_2 звернулась до прокуратури Одеської області із заявою про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей щодо вчинених відносно неї кримінального правопорушення працівниками УВБ ДМБ ГУМВС України в Одеській області.

Згідно з вимогами чинного кримінально-процесуального законодавства відомості, викладені в заяві про вчинене кримінальне правопорушення, невідкладно, але не пізніше 24 години вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Рішення щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в обставинах, викладених в заяві про злочин, може бути прийнято слідчим, прокурором лише за результатами проведеного розслідування, яке розпочинається разом з внесенням відомостей про злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Оскільки відомості про вчинені кримінальні правопорушення, викладені у вищевказаній заяві ОСОБА_2 від 01.12.2014 року, посадовими особами прокуратури Одеської області у встановлені чинним кримінально-процесуальним законодавством України строки не були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, тому 09 грудня 2014 року ОСОБА_2 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси зі скаргою на бездіяльність прокурора, слідчого прокуратури Одеської області, яке полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, після отримання заяви.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси Каплі О.І. від 06 січня 2015 року у справі № 522/24839/14-к (провадження № 1-кс-522/18074/14) зазначену заяву ОСОБА_2 задоволено та зобовязано уповноважених на те посадових осіб Одеської області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальні правопорушення, викладені в заяві ОСОБА_2 за вихідним № 8196 від 01.12.2014 року, та розпочати розслідування (а.с.6).

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2 , суд першої інстанції ,посилаючись на положення ст. 61 ЦПК України виходив з того,що вина посадових осіб прокуратури Одеської області є доведеною , проте суд першої інстанції не звернув уваги на те,що сам факт неприйняття прокуратурою процесуального рішення не свідчить про завдання особі шкоди та про наявність підстав для її відшкодування, оскільки для наявності зобовязання по відшкодуванню шкоди відповідно до ст. ст. 1166, 1167, 1176 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу прокуратури, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний звязок між його діями та шкодою, які підлягають доказуванню на загальних підставах та є обовязком позивача (ст. ст. 10, 60 ЦПК України).

Матеріали справи не містять ,а позивачем всупереч до вимог ст. 60 ЦПК України не надані докази завдання їй моральної шкоди ,на які ОСОБА_2 посилалася в обгрунтування позовних вимог.

Оскільки підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди матеріали справи не містять ,тому позовні вимоги про стягнення з прокуратури Одеської області майнової шкоди є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та першого заступника прокурора Одеської області підлягають частковому задоволенню, оскільки колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційних скарг.

За таких підстав, відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, апеляційні скарги ОСОБА_2, першого заступника покурора Одеської області підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої істанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, п.4 ч.1 ст.309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Одеської області задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2016 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Прокуратури Одеської області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5