Вирок № 59442190, 04.08.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/18861/16-к

Провадження №1-кп/761/905/2016

В И Р О К

іменем України

04 серпня 2016 року

Шевченківський районний суд міста Києва у складі :

головуючої - судді Щебуняєвої Л. Л.,

при секретарі - Тарасенко О.С.,

за участю :

прокурора - Богацької В.М.,

законного представника потерпілої - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві

кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12016100100001485 05 лютого 2016 року,

за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, не працюючого, не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

-у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 вчинив злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів) ,при наступних обставинах :

Так, ОСОБА_2, згідно рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2015 року, яким збільшено розмір виплат за рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 17 серпня 2010 року, зобов'язаний сплачувати на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 гривень щомісячно, починаючи з 01 грудня 2014 року до ІНФОРМАЦІЯ_5.

Незважаючи на вимоги вказаного рішення, ОСОБА_2, маючи умисел на злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів (аліментів) на утримання дитини, добровільно рішення суду не виконував, заходів щодо погашення заборгованості по аліментах не вживав та матеріальної допомоги своїй дитині не надавав, незважаючи на те, що мав під час вказаного періоду заробітки.

ОСОБА_2, будучи ознайомлений з рішенням Шевченківського районного суду

м. Києва від 18 березня 2015 року та постановою про відкриття виконавчого провадження відділом Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 07 липня 2015 року, незважаючи на вимоги даного рішення, маючи умисел на злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів) та реальну можливість виконувати його, офіційно працюючи з 09 липня 2015 року та станом на 25 квітня 2016 року у військовій частині А0704 /код 24978957/, яка знаходиться за адресою: 08603, Київська область, м. Васильків-3, де щомісячно отримував заробітну плату,відповідно довідки з вказаної військової частини: за серпень 2015 року - 2840,26 грн.; за вересень 2015 року - 3548,58 гри; за жовтень 2015 року - 3548,61 грн.; за листопад 2015 року - 3548,61 грн.; за грудень 2015 року - 3663,14 грн.; за січень 2016 року - 8535,70 грн.; за лютий 2016 року - 7658 грн.; за березень 2016 - 7658 грн.; за квітень 2016 року - 7658 грн., разом 48658,9 грн., не сплачував аліменти на утримання неповнолітньої доньки, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, чим грубо порушив обов'язок, щодо її утримання до досягнення нею повноліття, а також здійснив посягання на нормальний її розвиток.

Крім того, злісне ухилення від сплати аліментів у діях ОСОБА_2 виразилось у тому, що він після офіційного працевлаштування у військову частину А0704 не повідомив керівництво про рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2015 року для здійснення фінансово - екомічною службою (бухгалтерією) відповідних відрахувань із отримуваної заробітної плати, тобто свідомо не вживав жодних дій, направлених на сплату аліментів, не з'являвся на виклики державного виконавця без поважних причин, а також змінив місце проживання без повідомлення державного виконавця та приховував отримувані доходи.

Згідно довідки-розрахунку Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві загальна заборгованість станом на 01 лютого 2016 року становить 30 000 (тридцять тисяч) гривень, що сукупно перевищує суму за 6 місяців відповідних платежів.

Обвинувачений ОСОБА_2 винним себе в скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, визнав повністю та пояснив, що він з 24 жовтня 2009 року по 2011 рік знаходився в шлюбі з ОСОБА_1, від якого мають малолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4. Донька є інвалідом з дитинства. У 2011 році, рішенням Деснянського районного суду м. Києва з нього на користь ОСОБА_1 були стягнуті аліменти на утримання неповнолітньої доньки. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2015 року, починаючи з 1 грудня 2014 року було збільшено розмір виплат аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, а саме в твердій грошовій сумі 2000 гривень, до ІНФОРМАЦІЯ_5. Йому достовірно відомо про рішення суду від 18 березня 2015 року, оскільки він був присутнім у суді при його винесенні. З моменту винесення зазначеного рішення судом він аліменти на утримання доньки, на користь ОСОБА_1 не сплачував, добровільно ніякої допомоги дитині не надавав, за викликами державного виконавця не з'являвся, не повідомив державного виконавця про зміну місця проживання, приховував місце роботи, з 9 липня 2015 року він проходив службу в якості сержанта-інструктора навчальної роти навчального батальйону у військовій частині А0704, у м. Васильків Київської області, отримував заробітну плату, однак не повідомляв по місцю служби про наявність у нього виконавчого листа про стягнення аліментів на утримання доньки та необхідності проведення відповідних відрахувань з отриманої заробітної плати. Звільнився зі служби 26 липня 2016 року. 9 липня 2016 року, під час розгляду кримінального провадження відносно нього судом,передав ОСОБА_1 в рахунок заборгованості по аліментам грошові кошти в сумі 1500 гривень. В скоєному щиросердечно кається, зобов'язується найближчим часом працевлаштуватися та погасити заборгованість по аліментам.

Відповідно до ст. 349 ч.3 КПК України в судовому засіданні, за згодою всіх учасників судового провадження, не досліджувались докази щодо фактичних обставин кримінального провадження, оскільки вони ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин, суд вважає доведеним, що ОСОБА_2 вчинив злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а тому ці його дії кваліфікує за ч.1 ст.164 КК України.

При обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд враховує ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який не судимий, позитивно характеризується за місцем роботи,проживання .

В якості обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_2, суд враховує його щире каяття у скоєному кримінальному правопорушенні.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_2, судом не встановлено.

З урахування вищевикладеного, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у вигляді штрафу, оскільки таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Керуючись ст.ст.368, 370 КПК України, суд

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України та призначити йому покарання за даною статтею у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду міста Києва через Шевченківський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому ОСОБА_2, прокурору.

Суддя Л.Л. Щебуняєва