Рішення № 59438652, 29.07.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 553/219/16-ц Номер провадження 22-ц/786/1499/16Головуючий у 1-й інстанції Кононенко С.Д. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді Пилипчук Л.І.,

суддів Карнауха П.М., Чумак О.В.,

секретар Філоненко О.В.,

за участю позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, відповідачки ОСОБА_4, її представника адвоката ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2,

на рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 01 квітня 2016 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Українська Страхова компанія «Гарант-авто», про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и л а:

У січні 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 із зазначеним позовом. Вказував, що 13.09.2014 року о 12.30 на перехресті вулиць Жовтнева та Сінна у м.Полтаві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Опель Астра», ВІ4641ПО, під його керуванням, та автомобіля НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4О, яка постановою Ленінського райсуду м.Полтави від 10.10.2014 року визнана винною в даній ДТП. В результаті пошкодження автомобіля йому заподіяні матеріальні збитки, які складають кошти на ремонт автомобіля у сумі 28319,57 грн., вартість послуг евакуатора 250 грн. та послуги юриста 2000 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 01 квітня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційні скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення районного суду скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Вважає, що мав право предявити вимоги про відшкодування заподіяної йому в ДТП шкоди до винної особи, тобто до ОСОБА_4

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 13.09.2014 року о 12 год. 30 хв. у м. Полтава, на перехресті вулиць Жовтнева та Сінна сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "ОСОБА_6, д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, та автомобіля "Шевролет Спарк", д.н.з ВІ0245 ВР, під керуванням ОСОБА_4

Постановою Ленінського райсуду м. Полтави від 10.10.2014 року (Справа № 553/4241/14-п) ОСОБА_4 визнана винною у вказаному адміністративному правопорушенні та на неї накладено штраф./а.с.6/

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Шевролет Спарк» ОСОБА_4 була застрахована в ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» згідно поліса №АІ/2002267 від 30.07.2014р.Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000 грн./а.с.64/

15.09.2014 року позивачем ОСОБА_2 направлено до страхової компанії ПАТ "УСК "Гарант-авто" повідомлення потерпілої особи про дорожньо-транспортну пригоду, а 21 жовтня 2014 року подано заяву про страхове відшкодування./а.с.10-12/

Листом за вих. № 7829/в від 16.12.2014 року ПАТ "УСК "Гарант-авто" повідомила ОСОБА_2 про нараховану суму страхового відшкодування в розмірі 17574,85грн., яка мала бути перерахована на вказаний заявником рахунок./а.с.8/

Однак сума страхового відшкодування страховою компанією позивачу не виплачена. Направлені ним на адресу страхової компанії та МТСБУ заяви 02.02.2015 р. 26.03.15 p.,14.09.2015р. не виконані, тому позивач предявив позов до ОСОБА_4

Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд виходив з того, що розмір шкоди, заподіяної майну ОСОБА_2, покривається сумою страхового відшкодування, а тому підстави для застосування ст.1197 ЦК України та стягнення з ОСОБА_4 вартості ремонту автомобіля позивача в сумі 28319,57грн. відсутні.

Однак такий висновок місцевого суду є помилковим, виходячи з наступного.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом із тим правила регулювання деліктних зобовязань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обовязок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обовязок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоровя, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обовязкове страхування). До відносин, що випливають із обовязкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обовязкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобовязання, в якому праву потерпілого вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обовязок особи, яка завдала шкоди. Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобовязання згідно з договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника в договірному зобовязанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобовязання не виключають одне одного. Деліктне зобовязання первісне, основне зобовязання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди.

Натомість страхове відшкодування виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обовязково припиняє деліктне зобовязання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобовязаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобовязаний виконати обовязок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 20.01.2016 року у справі №6-2808цс15, право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості предявити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності.

З урахуванням викладеного позивач, правомірно обрав спосіб здійснення свого права на відшкодування шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди.

Вирішуючи питання щодо розміру шкоди, що підлягає стягненню, колегія суддів виходить з наявних у матеріалах справи доказів.

Зокрема, Актом огляду транспортного засобу від 15.09.2014р. встановлені технічні пошкодження автомобіля «ОСОБА_6 астра», ВІ 4641 ВО./а.с.7-8/ Згідно калькуляції від 15.08.2014 року, складеної ПАТ «Полтава-АВТО», вартість ремонтних робіт автомобіля позивача становить 28 31957 грн./а.с.17/

У листопаді 2014 року позивачем частково здійснено ремонт автомобіля за власні кошти, що підтверджується рахунком-фактурою СЧ-0002102. і квитанцією від 6.11.2014р про сплату суми 8472,60грн., нарядом-замовленням №ЗП-0005362 від 26.11.2014р. і квитанцією від 28.11.2014 р. про сплату суми 5179,27 грн., а всього на загальну суму 13651,87грн./а.с.18-22/

Також підтверджені витрати позивача на послуги евакуатора в сумі 250 грн./а.с.14-15/

Згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи №020716 від 18.07.2016 року вартість матеріального збитку, завданого ОСОБА_2, власнику автомобіля «Опель Астра», реєстраційний номер НОМЕР_3, станом на 13.09.2014р. ( день ДТП) складає 33597,14грн./а.с.158/

Враховуючи, що за поясненнями позивача автомобіль на час розгляду справи повністю не відремонтований, колегія суддів приходить до висновку, що саме вказана в експертизі сума підлягає до відшкодування за рахунок відповідачки, а також витрати на евакуатор та відповідно до вимог ст.88 ЦПК України витрати по оплаті судового збору /а.с.1,70/.

Заявлені позивачем до відшкодування витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн. до стягнення не підлягають, оскільки вони не є витратами на правову допомогу в розумінні положень ст.84 ЦПК України.

Задовольняючи позов та стягуючи на користь позивача матеріальну шкоду та судові витрати, колегія суддів не знаходить передбачених ст.151 ЦПК України підстав для забезпечення позову, а тому в задоволенні заяви ОСОБА_2, поданої до апеляційної інстанції, відмовляє.

На підставі викладеного колегія суддів частково задовольняє апеляційну скаргу, скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, п. 3, 4 ст. 309, ст. 316,317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргуОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 01 квітня 2016 року скасувати та ухвалити нове.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 кошти на ремонт автомобіля в розмірі 33597,14 грн., вартість послуг евакуатора 250 грн., а всього 33847,14 грн. (тридцять три тисячі вісімсот сорок сім грн. 14 коп.).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1023,12грн.

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Л.І. Пилипчук

Судді : /підписи/ ОСОБА_7

ОСОБА_8

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1