Рішення № 59435707, 28.03.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/10280/15-ц Головуючий у І інстанції Усатов Д. Д.Провадження № 22-ц/780/900/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 24 28.03.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

28 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого судді - Сержанюка А.С., членів колегії суддів Журби С.О., Матвієнко Ю.О., із участю секретаря Говорун В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 грудня 2015 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" до ОСОБА_2 про стягнення в порядку регресу суми сплаченого страхового відшкодування,

В С Т А Н О В И Л А :

18 вересня 2015 року Приватне акціонерне товариство "Українська охоронно-страхова компанія" звернулось до суду із позовом, де просить стягнути з ОСОБА_2 в порядку регресу суму сплаченого страхового відшкодування потерпілій особі у розмірі 14 702,88 грн. та витрати на проведення авто-товарознавчого дослідження - 300 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 12.01.2013 року між Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія» та ОСОБА_2.Д. укладеного договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів АЕ/2416568, відповідно до якого, в період з 12.01.2013 року по 11.01.2014 року забезпечувалася цивільно-правова відповідальність водія, який керував автомобілем «Mitsubishi», держномер АІ 19 26 СВ.

27.09.2013 року по вул. Святошинській в м. Вишневе, Києво-Святошинського району Київської області, сталася ДТП за участю автомобіля «Mitsubishi», держномер АІ 19 26 СВ, під керуванням ОСОБА_2 та «Opel», держномер СА 77 32 ВК, під керуванням ОСОБА_3

Постановою Святошинського районного суду Київської області від 07.10.2013 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

На підставі заяви на виплату страхового відшкодування, довідки ВДАІ, звіту з оцінки транспортного засобу №1638, акту про настання страхового випадку №12762 від 12.02.2014 року позивач виплатив страхове відшкодування потерпілій особі у зазначеному розмірі, а витрати на проведення авто-товарознавчого дослідження становлять 300 грн.

Після виплати страхового відшкодування до ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» перейшло право регресної вимоги до ОСОБА_2

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 грудня 2015 року вимоги Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" задоволені з посиланням на викладені у позові мотиви.

Не погоджуючись із вказаними рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права при його ухваленні.

Просить рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Суд, зясувавши обставини та перевіривши їх доказами у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши учасників процесу в судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, 12.01.2013 року між Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно- страхова компанія» та ОСОБА_2 укладено договір АЕ/2416568 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів ( а.с. 5-6 ).

Відповідно до умов, правочином забезпечувалася цивільно-правова відповідальність водія який керував автомобілем «Mitsubishi», держномер АІ 19 26 СВ в період часу з 12.01.2013 року по 11.01.2014 року ( там же ).

27.09.2013 року по вул. Святошинській в м. Вишневе, Києво-Святошинського району, Київської області, сталася ДТП за участю автомобіля «Mitsubishi», держномер АІ 19 26 СВ, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Opel», держномер СА 77 32 ВК, під керуванням ОСОБА_3 ( а.с. 12 ).

Постановою Святошинського районного суду Київської області від 07.10.2013 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності штрафу 425 грн. ( а.с. 12, 42 ).

22 жовтня 2013 року відповідач повідомив позивача про настання зазначеного ДТП ( а.с. 37-38 ).

У встановленому законом порядку Приватне акціонерне товариство "Українська охоронно-страхова компанія" виплатило ОСОБА_3 14702,88 грн. страхового відшкодування, зокрема, 23 червня 2014 року 2000 грн., 19 серпня 2014 року 5000 грн., 20 серпня 2014 року 7702,88 грн. та 300 грн. ФОП ОСОБА_4 - за товарознавче дослідження і 18 вересня 2015 року звернулось до суду із зазначеними вимогами ( а.с. 1-4, 7-8, 10-11, 13-14, 17-21, 30-31, 32-34 ).

Ухвалюючи судове рішення у справі, місцевий суд виходив із факту виплати позивачем потерпілій у ДТП особі страхового відшкодування, унаслідок чого до страховика перейшло право вимоги до відповідальної за заподіяний збиток особи у відповідності до положень ст. 27 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

При цьому, суд не звернув уваги на ту обставину, що відповідач застрахував свою цивільно-правову відповідальність за вказаною пригодою і повідомив страховика, правда невчасно, про її настання, був притягнутий до адміністративної відповідальності, страховий випадок ніким не оспорюється.

Окрім цього, поза його увагою залишилась і правова позиція, викладена у постанові №6-284 цс 15 Верховного суду України від 16 вересня 2015 року, яка згідно ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для всіх судів України, де зазначено, що підпунктом 33.1.4 пункту 33.1 статті 33, підпунктом «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ( у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин ) установлено обов'язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди ( далі ДТП ), яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП. Такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.

Оскільки судами у справі, яка переглядається, встановлено, що факт настання страхового випадку ніким не оспорюється; він зафіксований правоохоронними органами; відповідач, як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності; сам позивач його визнав, добровільно сплативши страхове відшкодування, тому сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховику про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення рішення, яке в своїй основі повинно базуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з них мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції прийшов до переконання про помилковість висновку місцевого суду про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідності стягнення зазначених позивачем грошових коштів, неправильне застосування ним норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 993 ЦК України, ст.ст. 27, 33 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 10, 11, 58-60, 212-213 ЦПК України.

А тому, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у відповідності до положень ст. 309 ЦПК України із ухваленням нового про відмову в позові на підставі зазначених норм матеріального та процесуального права, правової позиції, викладеній у постанові №6-284 цс 15 Верховного суду України від 16 вересня 2015 року.

При цьому, доводи позивача про виплату страхового відшкодування потерпілій особі, винність відповідача у скоєнні ДТП, неповідомлення ним страховика протягом трьох робочих днів про її настання, названа ним правова позиція, на переконання апеляційного суду та у силу викладеного не є правовою підставою для задоволення заявлених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 грудня 2015 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" до ОСОБА_2 про стягнення в порядку регресу суми сплаченого страхового відшкодування скасувати і ухвалити по справі нове рішення про відмову в позові.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішення апеляційного суду.

Головуючий: А.С. Сержанюк

Судді: С.О. Журба

ОСОБА_5