Рішення № 59432232, 02.08.2016, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/786/16-ц

Провадження № 2/355/420/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2016 року року Баришівський районний суд Київської області в складі

головуючого судді Лисюк О.Д.

при секретарі Ющенко Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: служба у справах дітей Баришівської районної державної адміністрації Київської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною,-

Встановив:

Позивач звернувся до суду з названим позовом стверджуючи, що відповідачка ОСОБА_2 ігноруючи розпорядження Баришівської районної державної адміністрації, не дає йому можливості в спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги викладені в заяві до суду підтримав повністю пояснивши, що 09 серпня 2013 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Баришівського районного управління юстиції у Київській області, за актовим записом № 88, було зареєстровано його шлюб із ОСОБА_2

Від спільного сумісного подружнього проживання у них народилася донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Оскільки спільне життя між ними із відповідачкою не складалося через різність поглядів на майбутнє життя, ними, в судовому порядку шлюб було розірвано та в судовому порядку стягнуто з нього аліменти на утримання дитини до її повноліття.

Після розірвання шлюбу донька залишилася проживати разом з матір'ю, відповідачкою по справі яка, з незрозумілих для нього причин, чинить перешкоди у спілкуванні та вихованні дитини.

Бажаючи спілкуватися з донькою, він звернувся до Служби у справах дітей при Баришівській районній державній адміністрації Київської області про встановлення днів побачень із дочкою та 19 лютого 2016 року отримав Розпорядження Баришівської районної державної адміністрації Київської області за № 59 , яким було встановлено днями побачень кожну суботу та неділю місяця протягом 2-3 годин день за попередньою домовленістю про час та місце побачень, при умові, що побачені не будуть негативно впливати на фізичний та психічний стан дитини. Однак, відповідач ОСОБА_2 категорично відмовляється виконувати дане Розпорядження РДА, що вимусило його звернутися з даним позовом до суду.|

Посилаючись на норми ст.159 СК України, просить суд зобов'язати відповідачку усунути перешкоди у спілкуванні та прийнятті участі у вихованні з донькою ОСОБА_3 та визначити способи його участі у вихованні малолітньої дитини, а саме :

- систематичні побачення щосуботи та щонеділі з 09.00 год. до 21.00 год. за місцем

проживанням дитини в присутності матері до досягнення дитиною 7 річного віку,

після досягнення даного віку без присутності матері дитини з можливим виїздом до місця проживання батька;

- можливість спільного відпочинку без присутності матері дитини, після її

досягнення 7 річного віку;

*спільно відвідувати центри дитячих розваг та інші дитячі заклади в присутності матері дитини до досягнення дитиною 7 річного віку, а після досягнення даного віку без матері дитини;

*спільно виїздити на оздоровлення до санаторіїв та місць відпочинку після досягнення дитиною 7 річного віку.

Заперечуючи проти заявленого позову, відповідач ОСОБА_2 суду пояснила, що від спільного проживання із відповідачем, вони мають дочку ОСОБА_4, яка після їх розлучення залишилася проживати разом з нею.

На перших порах, ОСОБА_1 проявляв турботу до дочки, а тому, вона не заперечувала щодо їхнього спілкування. Однак, згодом поведінка позивача різко змінилася, він почав в присутності інших осіб ображати її заявляючи, що ОСОБА_3, не його дочка і т.інше.

Окрім того, приїжджаючи на зустріч із донькою в стані алкогольного спяніння, він в грубій формі реагує на будь-які її зауваження з приводу його стану, та були випадки, коли в присутності дитини він застосовував до неї фізичне насилля.

Бажаючи не допускати порушення психіки дитини, яка неадекватно реагує на поведінку свого батька, намагаючись зберегти спокій у родині, вона перестала надавати ОСОБА_1 можливість спілкуватися з донькою навіть після винесення Баришівською РДА відповідного розпорядження.

Просить суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Українивід 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 9 Конвенції передбачає, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно із ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.141 СК України, батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (ст. 153 СК України).

Згідно до ч.ч.2,3 ст. 157 СК України той із батьків хто проживає окремо від дитини, зобовязаний брати участь у її виховані і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків з ким проживає дитина не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

За змістом положень ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 з 09 серпня 2013 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Баришівського районного суду Київської області від було розірвано (а.с. 6).

Від спільного подружнього життя сторони мають дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка після розірвання шлюбу проживає разом з відповідачкою ОСОБА_2 за адресою: селище Баришівка вул. Пархоменка,34 ( вул. Софіївська ), буд.33 кв.119.

Починаючи із січня місяця 2016 року у сторін виник спір щодо порядку участі позивача у вихованні дочки та спілкування з нею.

У звязку з тим, що ОСОБА_2 чинить перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною, останній звернувся для вирішення цього питання до служби у справах дітей Баришівської районної державної адміністрації.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

На підставі рішення та матеріалів Комісії з питань захисту прав дитини при Баришівській державний адміністрації, 19 лютого 2016 року було прийняте Розпорядження за № 59 « Про встановлення днів побачень ОСОБА_1 із дочкою». Відповідно до даного Розпорядження, було визначено про доцільність участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, надавши йому можливість безперешкодного спілкування з дитиною щосуботи та кожної неділі щомісячно протягом 2-3 годин на день за попередньою домовленістю про час та місце побачень при умові, що побачення не будуть негативно впливати на фізичний та психічний стан дитини. ( а.с.5 ).

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

З урахуванням встановлених обставин та положень вказаних вище норм, суд приходить до висновку про необхідність усунення перешкод позивачу у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3, 26.10.201113 року народження, оскільки позивач ОСОБА_1 має бажання спілкуватися з донькою, брати активну участь у її вихованні, утриманні та розвитку, проте відповідач ОСОБА_6 перешкоджає позивачу у спілкуванні з нею.

Між тим, вирішуючи питання позовних вимог щодо періодичності побачень позивача з донькою щосуботи та щонеділі із 9 години ранку до 21 год., суд враховує ту обставину, що донька о 9-й годині ранку ще може відпочивати, а тому, приймаючи за основу висновок Комісії з питань захисту прав дитини при Баришівській державній адміністрації щодо тривалості даного побачення, вважає за можливе даний час визначити із 11 години до 14 години, надавши батькам право змінювати порядок та час спілкування з дитиною за їх взаємною згодою.

Вимоги позивача щодо можливості спільного відпочинку із дитиною без присутності матері після досягнення дитиною 7 річного віку є передчасною.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що він, як дільничний інспектор міліції розглядав звернення ОСОБА_2 з приводу неправомірних як на думку заявниці дій її чоловіка ОСОБА_1

В ході проведених перевірок було встановлено, що сварки між колишнім подружжям виникають із-за того, що ОСОБА_2 не надає можливості для спілкування ОСОБА_1 із своєю донькою.

Характеризуючи особу позивача зазначає, що ОСОБА_1 в цілому характеризується з позитивної сторони, однак бувають випадки вживання останнім алкогольних напоїв, після чого останній стає занадто емоційним та дратівливим.

Свідок ОСОБА_8 підтвердив, що ОСОБА_2 не дає ОСОБА_1 можливості бачитися із своєю донькою. Був разом із ОСОБА_1 в салоні його автомобіля, коли останній, звернувся з проханням до своєї колишньої дружини з проханням дати йому дочку, щоб зїздити разом з нею в магазин. Однак, прохання ОСОБА_1 було відхилене в звязку з чим, він був дуже збудженим.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що її колишній зять ОСОБА_1, є неурівноваженою людиною з проявами розладу психіки. Так, під впливом вживання алкоголю, ОСОБА_1 стає агресивним, нецензурною лайкою ображає її особисто та її дочку заявляючи, що остання «нагуляла» дитину.

Її онука ОСОБА_3, боїться свого батька.

Покази свідка ОСОБА_9 судом не можуть бути взяті до уваги, оскільки вказаний свідок є матір'ю відповідачки, бабусею дитини і прямо заінтересована у результатах розгляду справи.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_9 і неодноразово чула, як ОСОБА_1 пізно ввечері приходив до квартири, в якій проживає його колишня дружина із донькою та сильно стукав у двері, висловлюючись при цьому грубою нецензурною лайкою.

Після таких «відвідин», малолітня дитина ОСОБА_3, коли хтось стукає у двері, заливається плачем.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дуже люблять свою дочку. Була свідком, як позивач ображав ОСОБА_2, коли та йшла із донькою.

Свідок ОСОБА_12, яка є депутатом селищної ради, суду пояснила, що до неї, як до депутата по виборчому округу, в якому проживають сторони, звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з приводу надання характеристики на позивача.

Виконуючи свої обовязки, нею були опитані особи, які були названі ОСОБА_1 та які характеризують його з позитивної сторони, та були опитані особи, які були названі ОСОБА_2, які негативно відзиваються про позивача.

Багато хто із мешканців житлового масиву, не бажали давати жодних свідчень посилаючись на неадекватну поведінку ОСОБА_1 під впливом алкоголя.

Свідчення даних свідків на думку заслуговують на увагу, але не можуть бути підставою для відмови у спілкуванні батька з донькою та участі у її вихованні, в якому останній хоче приймати активну участь.

Керуючись ст.ст. 4-11,14,30,57-60, 208,209,212-215 ЦПК України, ст. ст.3,9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ст.ст.11,15 Закону України « Про охорону дитинства », ст.ст.141,153,157,159 СК України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: служба у справах дітей Баришівської районної державної адміністрації Київської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, задовольнити частково.

Зобовязати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_3.

Визначити порядок спілкування батька ОСОБА_1 із малолітньою дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживає із матірю ОСОБА_2, шляхом надання побачень щосуботи та щонеділі кожного місяця протягом 2-3 годин на день за попередньою домовленістю про час та місце побачень надавши батькам право змінювати порядок та час спілкування з дитиною за їх взаємною згодою.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

На дане рішення апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Баришівського

районного суду ОСОБА_13