Рішення № 59430856, 19.07.2016, Кам'янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області

Справа № 318/3317/15-ц Номер провадження №2/318/99/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2016 р. м. Кам'янка-Дніпровська

Кам'янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області в складі :

головуючого судді Петрова В.В,

при секретарі Бекетовій А.А

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Кам'янка-Дніпровська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: орган опіки та піклування Кам'янсько-Дніпровської райдержадміністрації, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка є бабусею неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився від фактичних шлюбних відносин відповідача та її сина ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 Неповнолітній онук позивача після смерті її сина постійно проживає з нею. Позивач вказує, що відповідач проживає окремо від дитини, свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до свого сина, життям дитини не цікавиться, вихованням не займається, не піклується про його фізичний, духовний та матеріальний розвиток, участі у його матеріальному забезпеченні не приймає. Позивач звернулась до органу опіки та піклування з заявою про позбавлення відповідача батьківських прав відносно її неповнолітнього сина, на її звернення вона отримала відповідь про те, що 03.12.2015 р питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 буде розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини. Позивач вважає, що ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків носить очевидний характер, а її ставлення до своєї неповнолітньої дитини надає підстави для позбавлення її батьківських прав відносно сина Просить позбавити відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та стягнути з відповідача сплачений нею судовий збір та витрати на правову допомогу.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала, суду пояснила, що відповідач покинула дитину на неї, не займається вихованням сина, не цікавиться його долею, не надає матеріальної допомоги. На час передачі ОСОБА_3 погано розмовляв, вона вимушена була скористатися послугами логопеда. В подальшому виявилося, що у дитини проблеми з зором. Всі витрати по утриманню та лікуванню дитини несе вона особисто. В лютому 2016 року відповідач забрала у неї ОСОБА_3, з цього часу він проживає з нею, де знаходиться дитина, їй невідомо.

Представник ОСОБА_1 ОСОБА_7 позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 суду пояснила, що її син народився з вадами здоров'я. Оскільки вона проживала у с. В. Знам'янка, де відсутні спеціалізовані дитячі установи, які б могли прийняти її дитину з урахуванням стану здоров'я та розвитку, вона попросила свою свекруху ОСОБА_1, яка проживає у м.Енергодар, влаштувати дитину у відповідний дитячий садочок для дітей з вадами розвитку. Вона постійно відвідувала дитину, відводити сина до дитячого садочку та забирати його звідти не могла, оскільки працювала. У лютому 2016 року вона зняла двокімнатну квартиру у м. Енергодар, забрала сина та проживає разом з ним. Вона влаштувалася на постійну роботу, несе всі витрати, пов'язані з утриманням дитини. Має намір в подальшому проживати з сином та виховувати його.

Представник відповідача ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, вважає, що підстави для позбавлення батьківських прав відсутні, просить не позбавляти ОСОБА_2 батьківських прав.

Представник третьої особи у судовому засіданні не заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає, що для цього є достатньо підстав, вимоги позивача вважає законними та обґрунтованими.

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що ОСОБА_1 самостійно виховує ОСОБА_3 Спочатку ОСОБА_3 ходив у дитячий садок № 13, потім його за станом здоров'я перевели до дитячого садку № 5 м. Енергодар. На даний час дитина дитячий садок не відвідує.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків:

Відповідач по справі та ОСОБА_3 є батьками неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, виданого 24.09.2009 відділом реєстрації актів цивільного стану Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області (а.с.10).

Факт родинних відносин позивача та неповнолітнього ОСОБА_3 підтверджується свідоцтвом про народження його батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвом по смерть серії НОМЕР_2, виданого 01.07.2013 р відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вільнянського РУЮ Запорізької області (а.с.8-9)

Позивач за місцем роботи характеризується позитивно (а.с.11)

Відповідач 24.10.2013 р надала довіреність позивачу на те, щоб вона представляла інтереси її малолітнього сина ОСОБА_3, довіреність серії ВТМ № 93714 та зареєстрована в реєстрі за № 4705 (а.с.12) Вказану довіреність своєю заявою від 18.01.2016 р відповідач скасувала (а.с.79), що також підтверджується витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей № 30420039 від 18.01.2016 р (а.с.80) Суд приймає вказаний доказ лише в тому розумінні, що відповідач надала позивачу можливість представляти інтереси дитини, а не передала ОСОБА_3 дитину, як помилково вважає позивач.

04.12.2015 р за № 2933/01-01-23 з Кам'янсько-Дніпровської райдержадміністрації позивач отримала відповідь на своє звернення, згідно якої 03.12.2015 р питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_3 буде розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини та буде по цьому питанню прийнято рішення (а.с.13)

Відповідач мешкає разом зі своїми трьома неповнолітніми дітьми за адресою: АДРЕСА_1 що підтверджується довідкою Великознам'янської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району № 392 від 25.01.2016 р (а.с.74)

Відповідач на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, що підтверджується довідкою КУ «Кам'янсько-Дніпровська ЦРЛ» від 27.01.2016 р (а.с.75)

Відповідач за місцем роботи та проживання характеризується позитивно (а.с.78, 82-83) згідно громадської характеристики від 29.10.2015

Відповідач працевлаштована та має постійний заробіток, що підтверджується її трудовою книжкою серії НОМЕР_3, трудовим договором від 12.01.2016 р, наказом (розпорядженням) № 2-ок від 11.01.2016 р та довідкою № 05/16 1 від 01.03.2016 р (а.с.84-87,90)

Згідно відповіді № 979/90/05-2016 від 29.01.2016 р Кам'янсько-Дніпровського відділу поліції відповідач у розшуку за злісне ухилення від сплати аліментів не перебуває та фактів щодо її ухилення від сплати аліментів не має, але відносно неї було складено 04.11.2015 р адміністративний протокол за ч.1 ст.184 КУпАП (а.с.77)

Відповідач ОСОБА_2 постановою Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 13.11.2015 р була притягнута до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП. (а.с.107 зв.бік)

Актом обстеження умов проживання від. 02.09.2015 р за адресою місця мешкання позивача встановлено, що житлово-побутові умови позивача сприятливі для проживання, виховання та розвитку малолітнього ОСОБА_3. Крім того, малолітній ОСОБА_3 тривалий час мешкає разом з бабусею, яка його забезпечує, матір його не відвідувала давно (а.с.111)

Актом обстеження умов проживання відповідача від 19.02.2016 р за адресою місця мешкання відповідача встановлено, що житлово-побутові умови відповідача сприятливі для проживання, виховання та розвитку малолітнього сина ОСОБА_11. Крім того, малолітній син відповідача бажає проживати разом з матір'ю (а.с.88)

Актом обстеження умов проживання від. 30.09.2015 р встановлено, що неповнолітні діти відповідача, а саме доньки ОСОБА_12 та ОСОБА_13, мешкають разом з дідусем та бабусею за адресою: АДРЕСА_1 Неповнолітній син відповідача, ОСОБА_3, мешкає в родині другої бабусі в м.Енергодар. Відповідач з дітьми не проживає, навідує їх рідко, участі у вихованні не приймає, матеріально дітей не забезпечує (а.с.102)

Висновками органу опіки та піклування Кам'янсько-Дніпровської районної державної адміністрації № 01-01-23/1141 від 08.12.2015 року та № 01-01-23/0142 від 19.02.2016 року вважається доцільним позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 у відношенні неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.100-101, 103-105).

Згідно відповідей ДЗ «СМСЧ № 1» лікуванням неповнолітньої дитини ОСОБА_3 займалась його бабуся ОСОБА_1, мати дитини вперше звернулась до лікаря з дитиною 19.02.2016 р (а.с.106,108,112)

Згідно інформації ДНЗ комбінованого тиру «Джерельце» № 15 від 04.10.2015 р неповнолітній ОСОБА_3 перебував у їх закладі з 16.09.2013 р по 22.08.2014 р. За період відвідування дитиною дошкільного закладу батьківські обов'язки переважно виконувала бабуся дитини ОСОБА_1 (а.с.107) Даний факт також підтверджується характеристикою на ОСОБА_3, що надана ДНЗ (ясла-садок) компенсую чого типу «Золотий ключик» № 5 (а.с.109)

Згідно інформації № 01-06/1419, виданої 26.11.2015 р районним центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, з 04.09.2015 р родина відповідача перебуває під соціальним супроводом. Мати дітей не проживає разом з ними, не цікавиться їх життям та не забезпечує матеріально. Вважають необхідним сприяти встановленню ОСОБА_12 опіки над дітьми: ОСОБА_13 та ОСОБА_12 (а.с.110 зв.бік).

Витрати відповідача на утримання своєї неповнолітньої дитини підтверджуються наданими чеками та квитанціями (а.с.91-99)

Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч.3 ст.51 Конституції України) Обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття також гарантується ч.2 цієї статті.

Батьківське право - це можливість або комплекс можливостей, наданих матері, батькові щодо дитини.

Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини закладені у ст. 150 СК України. Згідно положень цієї статті батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання інших осіб, передавати їх на виховання фізичним та юридичним особам (ч.ч.1-2 ст.151СК України) У ст..5 Хартії прав сім'ї, представленої Апостольським Престолом 22.10.1983 р зазначено: оскільки батьки дали життя своїм дітям, вони мають первинне і невід'ємне право виховувати їх; отже, їх слід вважати первинними і головними вихователями власних дітей.

Частина 4 ст.155 СК України вказує, що ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладання на них відповідальності, встановленої законом

Батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними (ч.1 ст.163 СК України)

Частина 1 ст. 164 СК України встановлює, що батько, матиможуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони:

-не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом 6 місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

- ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;

-жорстоко поводяться з дитиною;

-є хронічними алкоголіками або наркоманами;

-вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини та водночас і санкція за протиправну винну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю. Перечень підстав для позбавлення батьківських прав є вичерпний, тому ухилення матері чи батька від утримання дитини не можуть призвести до позбавлення батьківських прав.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ст..165 СК України)

Правові наслідки позбавлення батьківських прав зазначаються у ч.1 ст.166 СК України

Права дитини на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку регламентуються ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р. За приписами ч.1 ст.12 цього Закону виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

Абзац 2 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 р. за № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" встановлює, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Пункт 18 цієї Постанови зазначає, що позбавлення матері батьківських прав відносно дитини є крайнім заходом. Дитину не слід розлучати зі своєю матір'ю, крім тих випадків, коли є виняткові обставини (п.6 Декларації прав дитини)

Відповідно до ч. 6 ст.19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, оскільки дитина на теперішній час мешкає разом з матір'ю, яка піклується його життям, забезпечує необхідні умови для його розвитку, виховання. Крім того, згідно законодавства про права дитини та охорону дитинства в сукупності, розлучення дитини з матір'ю та позбавлення її батьківських прав є крайнім заходом.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст. ст. 3-11, 57-62, 64, 88, 212-215 ЦПК України, ст. ст.19,150-151,155,163-166 СК України, Декларацією прав дитини, Хартією прав сім'ї, Законом України «Про охорону дитинства», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року за № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційну скаргу може бути подано до Запорізького апеляційного суду через Кам'янсько-Дніпровський районний суд протягом десяти днів після оголошення рішення або його отримання.

Суддя:В. В. Петров