Рішення № 59430062, 29.07.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/268/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2016 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

судді Микуляк П.П.

при секретарі Остич Л.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2

представника відповідача АТ «Дельта Банк» - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4, публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатмясопромсервіс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з зазначеною позовною заявою посилаючись на те, що 06.12.2013 року між ОСОБА_6 «Закарпатм'ясопромсервіс», в особі директора ОСОБА_4, та АТ «Дельта Банк» було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований у реєстрі за № 3370. За умовами даного договору ОСОБА_6 «Закарпатм'ясопромсервіс» передало, а АТ «Дельта Банк» прийняло у власність належне Товариству на праві приватної власності нерухоме майно в рахунок часткового виконання зобовязань Позичальника ОСОБА_6 «Енергоресурси» за кредитним договором.

Позивач, будучи кінцевим бенефіціаром ОСОБА_6 «Закарпатм'ясопромсервіс», вважає, що вказаний договір ОСОБА_4 від імені ОСОБА_6 «Закарпатм'ясопромсервіс» було укладено без дотримання вимог, які встановлені ст..203 ЦПК України та інших норм чинного законодавства, зокрема ОСОБА_4 договір підписав з порушенням вимог Статуту, цивільного та господарського кодексів, а також Закону України «Про господарські товариства», оскільки не мав права на підписання такого.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав та просив суд договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського РНО та зареєстрований у реєстрі за № 3370, визнати недійсним, а дії ОСОБА_4 щодо підписання такого договору неправомірними.

Представник відповідача АТ «Дельта Банк» ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідач ОСОБА_4, представник відповідача ОСОБА_6 «Закарпатм'ясопромсервіс» та третя особа приватний нотаріус Ужгородського РНО ОСОБА_5 у судове засідання не зявились повторно, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, пояснення представника відповідача АТ «Дельта Банк», дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку:

Як вбачається з матеріалів справи, 06 грудня 2013 року між ОСОБА_6 «Закарпатм'ясопромсервіс» та АТ «Дельта Банк» було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований у реєстрі за № 3370.

За умовами даного договору ОСОБА_6 «Закарпатм'ясопромсервіс» передало, а АТ «Дельта Банк» прийняло у власність належне Товариству на праві приватної власності нерухоме майно в рахунок часткового виконання зобовязань Позичальника ОСОБА_6 «Енергоресурси» за кредитним договором №001-Д/Л від 24.07.2007 року (із змінами і доповненнями).

Відповідно до ст. 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що недодержання сторонами або стороною в момент вчинення правочину вимог, встановлених частинами 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, має наслідком визнання правочину недійсним. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним на підставах, встановлених законом в разі заперечення його дійсності однією із сторін або іншою заінтересованою особою.

Згідно ст.6 ЦК Українисторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. міст правочину становлять права та обовязки, про набуття, зміну або припинення яких учасники правочину домовилися. Зміст договору чи іншого правочину закріплюється у його статтях (пунктах).

За змістом ст.65 ГК України, ст.145 ЦК України та ст.62 Закону України «Про господарські товариства» управління товариством з обмеженою відповідальність здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.

Керівник товариства з обмеженою відповідальністю без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Директор вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників.

Установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю, згідно ст.82 ГК України, ст.ст. 87, 143 ЦК України та ст. 4 ЗУ «Про господарські товариства» є статут.

Приписами ст. 237 ЦК Українивстановлено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Таким актом юридичної особи є її статут.

Частиною 2 статті 238 ЦК Українивстановлено, що представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.

Відповідно до ст. 92 ЦК Україниюридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

З досліджених судом матеріалів слідує, що при укладенні договору про задоволення вимог іпотекодержателя від імені ОСОБА_6 «Закарпатм'ясопромсервіс» діяв директор - ОСОБА_4, повноваження якого визначено Статутом, що затверджений зборами засновників протоколом від 17.09.2010 року за №01/10 та зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області 22.09.2010 року за №13241450000004678.

Пунктом 7.27 Статуту визначено, що директор вирішує усі питання діяльності Товариства, за винятком тих, які належать до виключної компетенції зборів учасників Товариства (згідно цього статуту).

Згідно підпункту «и» пункту 7.7. Статуту питання відчуження майна Товариства на суму, яка становить пятдесят і більше відсотків майна Товариства, відноситься до виключної компетенції зборів учасників цього Товариства.

З аналізу дослідженого судом оспорюваного Договору, зокрема п.2.1 Договору слідує, що загальна вартість обєкту нерухомості, за якою іпотекодержатель набуває його у власність становить 5880188,64 грн., що складає більше п'ятдесяти відсотків від усього майнаОСОБА_6 «Закарпатм'ясопромсервіс», а саме сто відсотків всього майна.

Враховуючи, що за вказаним договором ОСОБА_6 «Закарпатм'ясопромсервіс» відчужено на користь АТ «Дельта Банк» більше п'ятдесяти відсотків від усього майна ОСОБА_6 «Закарпатм'ясопромсервіс», відповідно до пунктів 7.7. та 7.27. Статуту ОСОБА_6 «Закарпатм'ясопромсервіс» такий договір міг укладатись виключно за згодою, в порядку та уповноваженою на те особою, визначеними зборами учасників ОСОБА_6 «Закарпатм'ясопромсервіс».

При цьому, зборами учасників ОСОБА_6 «Закарпатм'ясопромсервіс» додаткові повноваження ОСОБА_4 щодо права відчуження майна Товариства не наділялись.

А отже, наслідком укладення оскаржуваного договору без наявності відповідних на це повноважень є недодержанням сторонами в момент вчинення правочину вимог, встановлених частинами 1 та 2 ст. 203 ЦК України.

До зазначених вище висновків суд приходить на тій підставі, що зміст договору від 06.12.2013 рокупро задоволення вимог іпотекодержателя, який посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу та зареєстрований у реєстрі за № 3370 суперечить наступним нормам законодавства: статтям 4, 6, 87, 92, 143, 145, 203, 237, 238 ЦК України; статтям 65, 82 ГК України; статтям 4, 62 Закону України «Про господарські товариства».

При цьому, дійсність даного договору заперечується зацікавленою особою ОСОБА_1, а відтак вимога щодо визнання недійсним договору від 06.12.2013 рокупро задоволення вимог іпотекодержателя, який посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського РНО та зареєстрований у реєстрі за № 3370,підлягає задоволенню.

В той же час, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині визнання неправомірними дій директора ОСОБА_6 «Закарпатм'ясопромсервіс» - ОСОБА_4 по підписанню договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 06.12.2013 рокудо задоволення не підлягають, оскільки перевищення повноважень представником не являє собою порушення закону, зокрема ст. 241 ЦК України, самим представником.

Таке порушення відбулось однією із сторін договору за фактичною згодою іншої сторони.

Натомість, укладенням оспорюваного договору було порушено права іншої (третьої) особи, а саме позивача - ОСОБА_1, який являється кінцевим бенефіціаром ОСОБА_6 «Закарпатм'ясопромсервіс», що і стало підставою для звернення останнім до суду з відповідним позовом. Дане право надане позивачу ст.215 ЦК України, як іншій заінтересованій особі.

Так само, визнання договору недійсним не має наслідком визнання неправомірними дій представника по вчиненню такого правочину.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 14, 60, 208, 209, 212,-215, 218, 294 ЦПК України, суд ,-

Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсним у цілому договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 06.12.2013 року, укладений міжПублічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпатм'ясопромсервіс», який посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований у реєстрі за № 3370.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій ОСОБА_4 по підписанню договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 06.12.2013 року, укладеного між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Закарпатм'ясопромсервіс», який посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований у реєстрі за № 3370 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Микуляк П.П.