Рішення № 5942834, 15.09.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" вересня 2009 р.Справа № 17/61-1248(( 9/18-341)10/71-1876) Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

Розглянув матеріали справи

За позовом Лановецького споживчого товариства, м. Ланівці Тернопільської області

до відповідача Лановецького районного споживчого товариства, м. Ланівці Тернопільської області

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Приватне сільськогосподарське підприємство “Промінь”, м. Ланівці Тернопільської області;

2. Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_2, м. Ланівці Тернопільської області;

3. Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_3, м. Ланівці Тернопільської області;

4. ОСОБА_4, м. Ланівці Тернопільської області

5. Лановецьке районне бюро технічної інвентаризації, м. Ланівці Тернопільської області

про визнання права власності на павільйон ПП-І (магазин) по АДРЕСА_1 в м. Ланівці

За участю представників сторін:

позивача: не зявився;

відповідача: не з"явився;

третіх осіб: ОСОБА_5, уповноважений, довіреність№ 1732 від 25.06.08р., представник субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_6;

ОСОБА_5, уповноважений, довіреність№ 47 від 25.12.08р., представник ПСП "Промінь";

Учасникам судового процесу, котрі зявилися в судове засідання, розяснено права та обовязки сторін у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 26, 811 ГПК України.

У травні 2008 року до господарського суду Тернопільської області звернулося з позовом Лановецьке споживче товариство, м. Ланівці до відповідача - Лановецького районного споживчого товариства, м. Ланівці, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства "Промінь", м. Ланівці; Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_6, м. Ланівці; Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3, м. Ланівці Тернопільської області, ОСОБА_4, м. Ланівці Тернопільської області, про визнання права власності на павільйон ПП-І (магазин), що знаходиться по АДРЕСА_1.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на рішення загальних зборів пайовиків від 07.02.2003 року про проведення реорганізації Лановецького РайСТ шляхом виділення з нього Лановецького та Вишгородецького споживчих товариств; передачу створеним товариствам частини активів і пасивів, чисельність пайовиків з їх пайовими внесками та власністю на основні засоби (будівлі, споруди), які вказані в акті передачі від 01.04.2004 року, підписаному комісією, створеною у звязку з реорганізацією РайСТ .

Вказує, що актом приймання-передачі від 01.04.2004 року позивачу фактично передано у власність спірний павільйон ПП-1 по АДРЕСА_1 (територія ринку) в м. Ланівці, початковою вартістю 98490 грн., зношення 64584 грн., залишковою балансовою вартістю 33906 грн.; вказана будівля з 01.04.2004 року обліковується на балансі позивача і на неї нараховуються амортизаційні відрахування.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 14.08.2008 року провадження по справі № 10/71-1876 припинено за відсутності предмету спору.

Дану ухвалу Лановецьке споживче товариство оскаржило у апеляційному порядку.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2008 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.05.2009р. ухвалу господарського суду Тернопільської області від 14.08.2008 року скасовано, а справу № 10/71-1876 скеровано до суду першої інстанції для розгляду по суті.

У відповідності до розпорядження заступника голови господарського суду Тернопільської області Стопника С.Г. від 26.06.2009р. справу передано на новий розгляд судді Андрусик Н.О.

Ухвалою суду від 01.07.2009 р. справу прийнято до провадження з присвоєнням їй номеру 17/61-1248(9/18-341(10/71-1876) та в порядку ст. 27 ГПК України судом залучено до участі у справі Лановецьке районне бюро технічної інвентаризації в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Представник позивача в судові засідання жодного разу не зявився, витребуваних судом документів не подав, причин неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку (повідомлення про вручення поштового відправлення без номеру (вручено 28.07.09р.) № 2442761 та телеграмою від 14.09.2009 р.). Позатим, 15.09.2009 р. на адресу суду поступило клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, а саме: довідки статуправління про включення позивача до ЄДРПОУ, виданої 29.12.2003 року Тернопільським обласним управлінням статистики та квитанцію пошти (фіскальний чек № 6176 від 15.09.2009 р.) про надіслання Лановецькому БТІ копії позовної заяви з доданими до неї документами.

Відповідач в судовому засіданні 10.09.2009 р. проти задоволення позовних вимог не заперечив та зазначив, що павільйон на ринку (АДРЕСА_1) був власністю Лановецького РайСТ. Право власності на павільйон визнано рішенням Лановецької селищної ради № 97 від 12.09.1997 року; право власності на павільйон зареєстровано за Лановецьким РайСТ у Лановецькому БТІ 16.09.1997 року за № 132. Також відповідач звертає увагу суду на ту обставину, що згідно рішення господарського суду Тернопільської області від 05.08.2005 року у справі № 6/135-1892, яке набрало законної сили, визнано недійсним реєстраційне посвідчення від 05.04.1999 року, видане на ПСП “Промінь“ у відповідності до рішення Лановецької селищної ради № 103 від 02.04.1999 р.

Разом з тим повідомив, згідно рішення загальних зборів пайовиків від 07.02.2003 року, проведена реорганізація Лановецького районного споживчого товариства шляхом виділення із нього Лановецького споживчого товариства та у зв'язку з цим передано останньому частину активів і пасивів реорганізованого РайСТ, в тому числі спірний павільйон ПП-1 на ринку в АДРЕСА_1, про що свідчить акт приймання-передачі від 01.04.2004 року. На даний момент, павільйон обліковується на балансі Лановецького споживчого товариства.

Окрім того, відповідач заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості подати необхідні для розгляду справи додаткові документи та у зв"язку з наміром заявити суду клопотання про зупинення провадження у справі.

В судове засідання 15.09.2009 р. відповідач не з"явився. Натомість, подав клопотання, котре підписано представником відповідача за дорученням ОСОБА_8, про перенесення розгляду справи у звязку з відрядженням голови правління Лановецького споживчого товариства (позивача у справі).

Розглянувши подане клопотання суд відхиляє його, оскільки зазначена обставина не може слугувати підставою для відкладення судового засідання, адже, по-перше: відповідач вказує на відрядження керівника позивача; по-друге: брати участь в судовому засіданні є правом сторони, визначеним статтею 22 ГПК України; по-третє: судом явка сторін, в тому числі і представника відповідача не визнавалася обов"язковою, а право представляти інтереси в суді за статтею 28 ГПК України, можуть безпосередньо керівники юридичних осіб та їх представники на підставі виданої їм довіреності від імені підприємства, організації.

Також, в ході судового розгляду Лановецьким районним БТІ згідно поданого листа №157 від 09.09.2009р., повідомлено суд про те, що Лановецьким споживчим товариством не виконані вимоги ухвали господарського суду від 01.07.2009р. та 21.07.2009р. в частині надіслання копії позовної заяви, що позбавляє БТІ надати мотивований відзив на позов.

Позатим, Лановецьке районне БТІ, ознайомившись із позовними вимогами, які зазначені в ухвалі суду, вважає їх безпідставними, посилаючись на те, що згідно реєстраційного посвідчення, виданого 13.10.2000 року на домоволодіння б/н по вул. Грушевського (територія ринку) право власності на магазин зареєстровано в рівних частках за покупцями - ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Лановецького районного нотаріального округу ОСОБА_9 13.10.2000 року, котре було придбано у продавця - ПСП “Промінь". Просить в задоволенні позову відмовити, а справу розглядати без участі їхнього представника.

Представник третіх осіб - ОСОБА_6 та ПСП “Промінь”, пояснив, що згідно рішення Лановецької селищної ради №115 від 27.03.08 р. приміщенню магазину присвоєно по господарський номер АДРЕСА_1, тому під час укладення договору купівлі-продажу магазину між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на Ѕ частину приміщення в угоді зазначено адресу - АДРЕСА_1.

У поданому відзиві на позов треті особи позовних вимог не визнають з підстав, викладених у відзиві (а.с.48-51 та 60-65 том І).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані та додатково представлені докази, заслухавши доводи представника третьої особи, суд встановив:

Пунктом 2 статті 20 Господарського кодексу України визначено, що кожний субєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених субєктів захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Позивач по справі Лановецьке споживче товариство, місцезнаходження якого м. Ланівці, вул. Грушевського, 2 зареєстровано як юридична особа Лановецькою районною державною адміністрацією 11.12.2003 року і включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується Довідкою № 22-331, виданою Тернопільським обласним управлінням статистики, ідентифікаційний код 32290764 і наділено повноваженнями на судовий захист своїх прав та інтересів .

Предметом позову Лановецьке споживче товариство м. Ланівці визначило як визнання за ним права власності на павільйон ПП-1 (магазин) по АДРЕСА_1 (територія ринку).

Згідно приписів ст. 392 ЦК України підставою для предявлення позову про визнання права власності є оспорення або невизнання права іншою особою.

Позивач, зазначивши відповідачем у справі Лановецьке районне споживче товариство тим самим стверджує, що РайСТ порушує його права як власника.

У судових засіданнях встановлено, що 12 вересня 1997 року виконавчим комітетом Лановецької селищної ради прийнято рішення № 97 “Про визнання права власності на житлові будинки та нежитлові приміщення“, згідно якого визнано право власності на приміщення павільйону ПП-1за Лановецьким районним споживчим товариством та зобовязано Лановецьке районне бюро технічної інвентаризації провести реєстрацію нежитлових та складських приміщень і видати реєстраційне посвідчення.

16 вересня 1997 року Лановецьким районним бюро технічної інвентаризації видано Реєстраційне посвідчення, в якому зазначено, що приміщення павільйону ПП-1 на території ринку в цілому зареєстроване за Лановецьким районним споживчим товариством на підставі рішення виконкому Лановецької селищної ради № 97 від 12 вересня 1997 року (копія Реєстраційного посвідчення знаходиться в матеріалах справи).

Також матеріалами справи підтверджується, що Лановецькому районному споживчому товариству було видано Державний акт на право постійного користування землею серії ТР №21 від 17.02.1998р., відповідно до рішення Лановецької селищної Ради народних депутатів від 23 січня 1998 року №4 для обслуговування території ринку в розмірі 1,57 га.

Відповідно до статті 9 Закону України “Про споживчу кооперацію“ власність споживчої кооперації є однією з форм колективної власності, і складається, зокрема з власності підпорядкованих споживчим товариствам підприємств та організацій.

Володіння, користування та розпорядження власністю споживчої кооперації здійснюють її органи відповідно до компетенції, визначеної статутом споживчих товариств та їх спілок .

Як зазначає у позовній заяві Лановецьке споживче товариство і зазначене підтверджується наданими документами, загальними зборами пайовиків Лановецького районного споживчого товариства прийнято рішення про реорганізацію Лановецького районного споживчого товариства шляхом виділення Лановецького та Вишгородецького споживчих товариств, передачею їм відповідної кількості пайовиків, активів та пасивів балансу і частини власності пайовиків в майні Лановецького районного споживчого товариства.

Отже, в силу приписів Закону України “Про споживчу кооперацію“ загальні збори пайовиків Лановецького районного споживчого товариства реорганізували Лановецьке РайСТ та виділили з нього Лановецьке споживче товариство, передавши йому кількість пайовиків, активи та пасиви балансу і частину власності. Зазначене підтверджується Постановою зборів уповноважених пайовиків Лановецького районного споживчого товариства від 07 лютого 2003 року.

01.04.2004 року комісією підписано Акт безоплатної передачі основних засобів, яким підтверджено передачу у власність Лановецького споживчого товариства із балансу Лановецького районного споживчого товариства павільйону ПП-1(ринок), що знаходиться в м. Ланівці.

Матеріалами справи також підтверджується, що Лановецьке споживче товариство зверталося до Лановецького районного споживчого товариства з відповідними клопотаннями про передачу йому правовстановлюючих документів для перереєстрації власності на передані обєкти згідно акту приймання-передачі від 01.04.2004 року (листи № 18 від 06.07.2004 року та № 90 від 18.10.2005 року знаходяться в матеріалах справи).

Згідно листа від 17.01.2008 року за № 8 Лановецьке РайСТ надало позивачу правовстановлюючі документи на павільйон ПП-1 по АДРЕСА_1 (територія ринку), а саме: рішення виконавчого комітету Лановецької селищної ради від 12.09.1997 року № 97 “Про визнання права власності на житлові будинки та не житлові приміщення“; реєстраційне посвідчення на приміщення павільйону ПП-1від 16.09.1999 року з реєстраційним записом № 132; технічний паспорт від 15.03.1996 року; Рішення шостої сесії Лановецької селищної ради від 02.04.1999 року № 103 “Про приведення у відповідність пункту 3 другого розділу рішення виконкому селищної ради від 12 вересня 1997 року № 97 і розділ третій даного рішення“; рішення господарського суду Тернопільської області від 19 серпня 2004 року у справі № 8/48-1191(12/287-3034(10/19-917); рішення господарського суду Тернопільської області від 05 серпня 2005 року № 6/135-1892 .

Таким чином, суд вважає, що станом на 17.01.2006 року відповідач у справі передав позивачу необхідні для здійснення перереєстрації права власності на павільйон ПП-1 в м. Ланівці правовстановлюючі документи.

Порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно визначає Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року (з наступними змінами) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за № 2223225-02.

Пунктом 6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, оформлення права власності на обєкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані обєкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття обєкта і введення його в експлуатацію.

В додатку 1 до пункту 2.1. Тимчасового положення визначено Перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на обєкти нерухомого майна.

В силу вимог п. 6 Тимчасового положення позивач у справі Лановецьке споживче товариство вправі звертатися до органу місцевого самоврядування з відповідною заявою про оформлення за ним права власності на павільйон ПП-1, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (територія ринку) та видачі Свідоцтва про право власності.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За даних обставин, слід дійти висновку про те, що представленими документами Лановецьке споживче товариство м. Ланівці не довело суду, що воно зверталося до органу місцевого самоврядування з клопотанням про оформлення за ним права власності на павільйон ПП-1 по АДРЕСА_1 та про видачу Свідоцтва про право власності, та не надало доказів відмови Лановецькою селищною (міською) радою у розгляді такого клопотання.

Окрім того, судом встановлено, що 02 квітня 1999 року шоста сесія двадцять третього скликання Лановецької селищної ради прийняла рішення № 103 “Про приведення у відповідність пункту 3 другого розділу рішення виконкому селищної ради від 12 вересня 1997 року № 97 і розділ третій даного рішення“, пунктом 2 якого було визнано право власності на магазин, який знаходиться на території ринку за МГП по виробництву яловичини, а також зобовязано Лановецьке районне бюро технічної інвентаризації провести реєстрацію приміщення магазину і видати реєстраційне посвідчення МГП по виробництву яловичини на даний магазин (п. 3рішення).

На виконання рішення Лановецької селищної ради № 103 від 02 квітня 1999 року Лановецьким районним бюро технічної інвентаризації видано МГП по виробництву яловичини Реєстраційне посвідчення від 05.04.1999 року, в якому зазначено, що приміщення магазину по вул. Грушевського № б/н в цілому зареєстровано за МГП по виробництву яловичини та записано в реєстрову книгу за № 11.

Отже, рішенням Лановецької селищної ради № 103 від 12.04.1999 року було визначено власника приміщення магазину по вул. Грушевського б/н - Міжгосподарське підприємство по виробництву яловичини (правонаступником якого є приватне сільськогосподарське підприємство "Промінь").

Дане рішення шостої сесії Лановецької селищної ради № 103 від 02.04.1999 року було чинне до 24.09.2004 року, позаяк рішенням господарського суду Тернопільської області у справі №8/48-1191(12/287-3034-10/19-917) від 19.08.2004 р. відповідне рішення селищної ради визнано в судовому порядку недійсним з моменту його прийняття, як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Оскільки МГП по виробництву яловичини, було власником приміщення магазину по АДРЕСА_1, тому в силу приписів ст. 4 Закону України “Про власність“ правомірно відчужило належне йому приміщення магазину, уклавши 13.10.2000 року з ОСОБА_6 і ОСОБА_3, жителями м. Ланівці договір купівлі-продажу, згідно якого останні придбали у Продавця в рівних частках належне Лановецькому міжгосподарському підприємству по виробництву яловичини приміщення магазину, що знаходиться в АДРЕСА_1 (територія ринку). Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Лановецького районного нотаріального округу ОСОБА_9 13.10.2000 року і є чинним на даний момент, що підтверджується постановою Львівського апеляційного господарського суду у справі № 4/173-3289 від 31.01.2008 р.

Таким чином, уклавши договір купівлі-продажу і відчуживши приміщення магазину по АДРЕСА_1 , МПГ по виробництву яловичини припинило право власності на вказане приміщення.

Подаючи позов до господарського суду Лановецьке споживче товариство вказало третіми особами ПСП “Промінь“ м. Ланівці, СПД ОСОБА_6 м. Ланівці, ОСОБА_3 м. Ланівці та ОСОБА_10 м. Ланівці, тобто фізичних осіб власників приміщення магазину, адже даним судовим рішенням будуть зачіпатися їхні законні права на нежитлове приміщення.

Заперечуючи позовні вимоги треті особи зокрема зазначають, що в АДРЕСА_1 знаходиться приміщення магазину, а не павільйон ПП-1, на яке позивач просить визнати право власності.

Треті особи звертають увагу суду на ту обставину, що зазначені нежитлові приміщення не є одним і тим же об'єктом, оскільки в реєстраційних документах значаться різні адреси приміщень (АДРЕСА_1, АДРЕСА_1), різні найменування обєктів (павільйон ПП- та приміщення магазину), а на підтвердження обґрунтованості своїх доводів вважають, що Позивачем не надано суду первинних документів на спірний об'єкт, які б засвідчували будівництво павільйону, його адресу, тобто не надано проектно-кошторисної документації, акту прийняття в експлуатацію тощо.

Між тим, договір купівлі-продажу від 13.10.2000 року як правовстановлюючий документ, який визначений Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року ( з наступними змінами) та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за № 2223225-02 підтверджує, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 є співвласниками в рівних частинах приміщення магазину по АДРЕСА_1, тобто добросовісними набувачами майна. Дана обставина не потребує доведення, позаяк згідно ст. 35 ГПК України, є встановленим судом фактом у справі № 4/173-3289.

Оцінюючи доводи позивача та документи, подані на обґрунтування позову, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (ч. 2 ст. 16 ЦК України) .

Конституція України визначає, що виключно законами України визначається правовий режим власності (ст. 92 Конституції України).

Закон визначає способи набуття майна тими чи іншими особами у власність. Майно, набуте особою за вказаними у законі підставами, вважається належним цій особі. Майно може належати лише власнику, який має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, а також вимагати від інших осіб, аби ті не перешкоджали йому у здійсненні його права.

Функція інституту права власності полягає не лише у закріпленні приналежності майна за конкретним субєктом, але у визначені змісту та обсягу наданих власнику правомочностей по використанню належним йому майном. Для того, аби власник міг реально користуватися належними йому правомірностями, необхідно забезпечити їх реальне здійснення. Тому право власності включає норми, що гарантують здійснення даних правомочностей.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 05 серпня 2005 року у справі № 6/135-1892 визнано недійсним реєстраційне посвідчення від 05 квітня 1999 року, видане Лановецьким бюро технічної інвентаризації МГП по виробництву яловичини на підставі рішення Лановецької селищної ради № 103 від 02 квітня 1999 року. Дане судове рішення є чинним.

Статтею 392 Цивільного Кодексу України передбачено, що власник може предявити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Суд вважає, що перебування майна на балансі Товариства не встановлює факту знаходження такого майна у власності, оскільки баланс підприємства є лише формою бухгалтерського обліку, визначення складу та вартості майна, обсягу фінансових зобовязань на певну дату.

Основним з критеріїв визначення законності володіння майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування, передача підприємству у володіння такого майна безпосередньо власником (уповноваженим органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання.

Відповідно до ч.1 статті 392 ЦК України захист прав власника здійснюється шляхом подання ним позову про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Водночас, власник індивідуально-визначеної речі може звернутися до суду із позовом про визнання права власності з метою усунення невизначеності відносин права власності щодо індивідуально-визначеного майна, або отримання документа, що засвідчує його право власності та був раніше втрачений ним. У цьому разі шляхом звернення до суду вимагається підтвердити наявність у позивача права власності на відповідне майно, оскільки відсутність документа, що засвідчує право власності на майно, заважає власнику володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не доведено суду шляхом подання належних доказів (правовстановлюючих документів) в порядку ст. 33, 34 ГПК України на спірний обєкт павільйон ПП-1, які б свідчили та надали суду змогу ідентифікувати, чи є спірний обєкт нерухомості одним і тим же об'єктом, що перебуває у власності гр. ОСОБА_6 та ОСОБА_4

Позивачем також не доведено суду наявності спору між сторонами щодо спірного обєкту нерухомості; не підтверджено факт звернення до органу місцевого самоврядування з клопотанням про перереєстрацію права власності на павільйон ПП-1 по АДРЕСА_1 та відповідного розгляду останнім такого клопотання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У звязку з наведеним, господарський суд не знаходить правових підстав для визнання права власності на павільйон ПП-І (магазин) по АДРЕСА_1 в м. Ланівці, відтак, відмовляє в задоволенні позову як необґрунтованому та неправомірно заявленому, а судові витрати покладаються на позивача у справі згідно статті 49 ГПК України.

У судовому засіданні 15.09.2009 р. за згодою представника ПСП "Промінь" та ОСОБА_6 оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 59, 124 Конституції України, ст. 6 Закону України "Про судоустрій України", ст.ст. 42-47, 20, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 811, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України господарський суд ,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог - відмовити.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення «_28_»_вересня__ 2009 р. через місцевий господарський суд.

СуддяН.О. Андрусик