Рішення № 59427765, 12.05.2016, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Провадження 2/646/398/2016

Справа № 646/6464/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.16 року Червонозаводський районний суд міста Харкова в складі:

Головуючого судді Міндарьової М.Ю.

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Страхової компанії «ВУСО», про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування,-

Встановив:

Позивач ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до СК «ВУСО» про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування, з урахуванням уточнених вимог, просила стягнути на її користь недоплачене страхове відшкодування за запчастини та роботу фахівців у розмірі - 14781, 00 грн., витрати вартості експертизи 885, 60 грн., витрати за послуги СТО 15 січня 2015 року 237, 50, витрати за послуги СТО 9 грудня 2015 року 502, 50 грн., витрати по сплаті за телеграми 132, 97 грн., моральну шкоду у сумі 3000, 00 грн., судові витрати 256, 00 грн., 3% річних 469, 00 грн., інфляційні витрати 4827, 88 грн., пеню 3438, 91 грн., а всього 28533, 45 грн.. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що 04.12.2014 року о 20 год. 40 хв. по пр-ту Гагаріна в м. Харків, водій автомобіля марки Lifan 620 АХ 5691СК - ОСОБА_3, не обрав безпечну швидкість руху та не впорався з керуванням, внаслідок чого скоїв наїзд на стоячий автомобіль НОМЕР_1, чим заподіяв матеріальну шкоду, постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2014 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. Позивач, зазначає, що одразу після отримання копії постанови суду нею було подано до страхової компанії заяву про страхове відшкодування, поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у ОСОБА_4 оформлений у відповідача - СК «ВУСО», страховий поліс АІ №2901389, позивач вказує, що відповідно до висновку експертного товарознавчого дослідження розмір матеріального збитку спричиненого власнику автомобілю НОМЕР_2 становить 36100, 54 гривень, вартість експертного дослідження складає 885, 60 гривень, позивач вказує, що відповідно до меморандуму про реєстрацію, вона зобовязалася ремонтувати автомобіль у ТОВ «Техно-Арт», відповідно до рахунку фактури №7-001683 наданого ТОВ «Техно-Арт, матеріальний збиток завданий її автомобілю складає 38643, 50, з яких 5072, 25 становить НДС. Позивач зазначає, що згідно акту виконаних робіт № 7-217071 від 14 квітня 2015 року наданого ТОВ «Техно-Арт» вартість запчастин, матеріалів та виконаних робіт становить 17873, 50 гривень, оплата нею вказаної суми підтверджується квитанцією від 21.04.2015 року, також нею було придбано необхідні запчастини вартістю 25000, 00 гривень, що підтверджується квитанцією від 24.03.2015 року, крім цього позивач зазначає, що нею було сплачено 237, 50 гривень та 502, 50 гривень за послуги СТО, 65, 99 гривень та 66, 98 гривень за подачу телеграм для виклику керівника СК «ВУСО» та водія ОСОБА_5 для огляду автомобілю. Позивач вказує, що 13.03.2015 року нею було отримано часткову виплату від СК «ВУСО» 23410, 42 гривень, після чого вона зверталася з вимогою-претензією від 16.03.2015 року щодо перегляду відповідачем суми страхового відшкодування, однак відповідач зазначив, що підстав для перегляду суми збитку немає. В звязку з чим просить суд стягнути з відповідача на її користь зазначені у позові суми.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_6 не зявилася, надала до суду заяву про слухання справи за її відсутності позовні вимоги підтримала в повному обсязі просила їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_7 у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася вчасно та належним, причини своєї неявки суду не повідомила, 25.06.2015 року та 15.03.2016 року на адресу суду представником відповідача були подані письмові заперечення, в яких в задоволенні позову остання просила відмовити.

За таких обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року), суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши відповідні обставинивважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення ( ч. 1 ст. 179 ЦПК України).

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

Судом достовірно встановлено, що відповідно до копії постанови Червонозаводського районного суду міста Харкова від 18.12.2014 року, у ДТП, що мало місце 04.12.2014 року водій ОСОБА_3, який керував автомобілем Lifan АХ 5691СК не обрав безпечну швидкість руху та не впорався з керуванням, внаслідок чого скоїв наїзд на стоячий автомобіль НОМЕР_2, встановлена вина ОСОБА_3, в звязку з чим на останнього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Відповідно до копії полісу №АІ/2901389 обовязкового страхування цивільно - правовової відповідальності власників наземних транспортних засобів автомобіль Lifan 620 державний номер АХ 5691СК застраховано у ПрАТ СК « ВУСО» терміном дії до 26.09.2015 року.(а.с.51)

Відповідно до висновків судових авто товарознавчих експертиз №389 від 02.03.2015 року та №9091 від 15.02.2016 року вартість відновлювального ремонту автомобілю НОМЕР_2 складає 36100, 54 гривень.

Відповідно до платіжних доручень №2137 від 02.03.2015 року та №6693 від 15.06.2015 року позивачу було сплачено страхове відшкодування у розмірі 23410, 42 гривень та 4682, 08 гривень.(а.с.61, 62)

Крім цього позивачем було сплачено вартість експертизи №389 у розмірі 885, 60 гривень, що підтверджується копією квитанції(а.с.25). Також позивачем було сплачено 65, 99 гривень та 66, 98 гривень за подачу телеграм для виклику керівника СК «ВУСО» та водія ОСОБА_5 для огляду автомобілю (а.с.28-29), .

Частиною 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки,відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом,використання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як передбачено ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній в договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати умови договору.

Згідно статті ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільноївідповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004 року, страховик має обовязок відшкодування оціненої шкоди в межах ліміту відповідальності.

Таким чином позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми недоплаченого страхового відшкодування підлягають стягненню у розмірі 8008, 04 гривень. З урахуванням сплачених відповідачем сум та виходячи з висновків експертиз №389 від 02.03.2015 року та №9091 від 15.02.2016 року.

Відповідно до статті 992 Цивільного Кодексу України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Згідно до ч.36.2 ст. 36 Закону України « Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Статтею 36.5 цього ж Закону встановлено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до копії заяви про виплату страхового відшкодування позивач 05.12.2014 року звернулася до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування.

Враховуючи, що виплата страхового відшкодування відповідачем була здійснена не в повному обсязі, що підтверджується експертними дослідженнями №389 від 02.03.2015 року та №9091 від 15.02.2016 року, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача пені з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період її нарахування, з 16.06.2016 року, з дати виплати другої частини суми страхового відшкодування у сумі 4682, 08 гривень, по 18.04.2016 року, а саме у сумі 3290, 96 гривень.

Щодо стягнення суми відшкодування шкоди з урахування індексу інфляції та відсотків за користування коштами суд приходить до наступного.

Пунктом 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013 року передбачено, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу страхувальника зобовязаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК).

Правовий висновок, відповідно до якого будь-яке зобовязання, яке зводиться до сплати грошей, є грошовим зобовязанням незалежно від правових підстав його виникнення і в разі його порушення підлягає застосуванню ч. 2 ст. 625 ЦК України. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобовязання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобовязання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, також зроблений в постанові ВСУ №6-113цс14 від 01.10.2014 року.

А тому вимога позивача про стягнення суми індексу інфляції підлягає задоволенню у сумі 2094, 89 гривень (за період 29.03.2015 року по 15.06.2015 року) та 560, 52 гривень(за період з 16.06.2015 року по 18.04.2016 року),та відсотків за користування коштами у сумі 82, 40 гривень(за період 29.03.2015 року по 15.06.2015 року) та 202, 72 гривень (за період з 16.06.2015 року по 18.04.2016 року).

Також, позивач зазначає, що внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди їй була заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що нею було вчинено усі необхідні дії для врегулювання страхового випадку та здійснення страхової виплати, що забрало у нею значну частину робочого та вільного часу, спричинило їй душевні хвилювання, оскільки через постійне звертання в різні інстанції, телефонні переговори, та необхідність пошуку великої суми коштів для здійснення ремонту авто, вона відлучалася з робочого місця, мало часу проводила з сімєю, що вплинуло на родинні стосунки, стосунки з керівництвом та колегами по роботі та друзями, а тому просить стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 3000, 00 гривень.

Згідно ст. 23 Закону України « Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя.

Статтею 26-1 Закону України « Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що Страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону,- МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав

ушкодження здоровя під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоровю.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем не надано доказів того, що в наслідок ДТП її здоровю було завдано шкоди, а тому вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 3000, 00 гривень задоволенню не підлягає.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача відповідно до положень статті 88 ЦПК України, а саме у сумі 885, 60 гривень за проведення експертизи №389 від 02.03.2015 року, за подання телеграм для виклику керівника СК «ВУСО» та водія ОСОБА_5 для огляду автомобілю, та судовий збір пропорційно до частини задоволених вимог у сумі 145, 70 гривень.

Керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

ОСОБА_8 Сергіївни задовольнити частково.

Стягнути з ПрАТ СК «ВУСО» (код 31650052) на користь ОСОБА_2 (ід.н.3139805045) недоплачену суму страхового відшкодування у сумі 8 008, 04 гривень.

Стягнути з ПрАТ СК «ВУСО» (код 31650052) на користь ОСОБА_2 (ід.н.3139805045) пеню у розмірі 3290, 96 гривень.

Стягнути з ПрАТ СК «ВУСО» (код 31650052) на користь ОСОБА_2 (ід.н.3139805045) інфляційні витрати в сумі 2655, 41 гривень, та 3% річних за користування коштами у сумі 285, 12 гривень.

Стягнути з ПрАТ СК «ВУСО» (код 31650052) на користь ОСОБА_2 (ід.н.3139805045) судові витрати у сумі 1164, 27 гривні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області шляхом подання апеляційної скарги через Червонозаводський районний суд міста Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, у разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: М.Ю. Міндарьова