Постанова № 59426976, 27.07.2016, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/10517/16-а

н/п 2-а/640/252/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2016 Київський районний суд м. Харкова в складі:

Головуючого судді Зуб Г.А.

при секретарі Левченко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

05 липня 2016 року до Київського районного суду м. Харкова надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, в якому вона просить визнати рішення УПФУ України в Київському районі м. Харкова від 29.06.2016 року про відмову позивачеві в призначенні довічного грошового утримання судді у відставці згідно заяви від 22.06.2016 року - незаконним, а право позивача - порушеним; зобов'язати відповідача призначити позивачу щомісячне грошове утримання судді у відставці з моменту звернення - з 22.06.2016 року у розмірі 90% від заробітної плати 24 804 грн. (згідно довідки ТУ ДСА України в Харківській області від 21.06.2016 року); нарахувати та сплатити позивачу одноразово щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці за період з 22.06.2016 року по день ухвалення рішення судом за виключення отриманої позивачем за цей період пенсії за віком. В обґрунтування вимог зазначила, що 29.06.2016 року Комісія УПФУ в Київському районі м. Харкова прийняла рішення про відмову у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» згідно заяви від 22.06.2016 року. Дане рішення позивач вважає незаконним та таким, що порушує її право. З 21.06.1982 року по 20.11.2015 року позивач працювала суддею Фрунзенського районного суду м. Харкова. Постановою ВРУ №1895-ІІІ від 13.07.2000 року позивача обрано суддею безстроково. В період перебування на посаді судді, позивач досягла пенсійного віку і у 2011 році на загальних підставах позивачу була призначена пенсія за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплата якої була припинена з 01.04.2015 року на підставі ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року. 04.08.2014 року позивач подала до Вищої ради юстиції заяву про відставку. Постановою ВРУ від 12.11.2015 року №788-VIII, у зв'язку з поданням заяви про відставку та відповідно до п.9 ч.5 ст. 126 Конституції України, позивача звільнено з посади судді Фрунзенського районного суду м. Харкова. Наказом Голови Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20.11.2015 року №02/08-66 позивача відраховано зі штату суду у зв'язку з поданням заяви про відставку та наданням відставки на підставі зазначеної вище постанови. На цей час загальний трудовий (страховий) стаж позивача складає 48 років 05 місяців 02 дні; стаж державної служби - 47 років 8 місяців 14 днів; стаж на посаді судді - 33 роки 4 місяці 29 днів. Після звільнення з посади судді, УПФУ в Київському районі м. Харкова з січня 2016 року поновило виплату раніше призначеної позивачеві пенсії за віком на підставі ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення». Позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення довічного грошового утримання судді у відставці, але їй було відмовлено, посилаючись на п.5 Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення». Правовий статус судді, у тому числі, судді у відставці, врегульовано ЗУ «Про судоустрій і статус суддів». Право на щомісячне довічне грошове утримання судді є безперечно правом матеріальним. А тому ці відносини у часі регулюються законом, який діяв на час їх виникнення. 20 років необхідного стажу на роботі судді позивач набула 21 червня 2002 року, тому набула право на щомісячне довічне грошове утримання. Згідно довідки ТУ ДСА України у Харківській області від 21.06.2016 року заробітна плата позивача для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складала 24 804 грн. Отже, позивач має право на щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90%

від заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді. Таким чином, оскаржуване рішення позивач вважає незаконним, таким, що не відповідає вимогам Конституції України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів", та порушує набуте нею право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки з грудня 1992 року вихід у відставку за наявності стажу роботи на посаді судді не менше 20 років з наступним призначенням і виплатою щомісячного довічного грошового утримання, ближчого до рівня заробітної плати судді, були суттєвою умовою роботи на цій посаді, яка не могла бути змінена без її згоди і саме такі умови нею було прийнято як гарантію від держави, і за цих умов вона продовжувала працювати на посаді судді до дня виходу у відставку.

Відповідачем подані пояснення по справі, у яких зазначено, що після доопрацювання програмного комплексу АСОПД/КОМТЕХ щомісячне довічне грошове утримання ОСОБА_1 буде призначено у розмірі, встановленому чинним законодавством.

Суд розглядає справу на підставі ст. 183-2 КАС України в порядку скороченого провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова та їй призначена та виплачується пенсія за віком з 2011 року, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно наданих матеріалів, ОСОБА_1. з 21.06.1982 року по 20.11.2015 року працювала суддею Фрунзенського районного суду м. Харкова.

Постановою Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року № 788-VIIІ "Про звільнення суддів" у зв'язку з поданням заяви про відставку ОСОБА_1 звільнено з посади судді Фрунзенського районного суду м. Харкова.

На виконання постанови Верховної Ради України наказом голови Фрунзенського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 відраховано зі штату суду у зв'язку з поданням заяви про відставку та наданням відставки.

Таким чином, вказаними рішеннями ОСОБА_1 надано статус судді у відставці при наявності стажу на посаді судді 33 роки 04 місяці 29 днів.

22 червня 2016 року позивач звернулась до УПФУ в Київському районі м. Харкова з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Рішенням УПФУ в Київському районі м. Харкова від 29.06.2016 року за № 213, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з посиланням на скасування норм ст.141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідач, відмовляючи у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, посилався на дію пункту 5 Прикінцевих положень Закону Україні "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII від 02.03.2015 року, відповідно до якого з 1 червня 2015 року скасовано норму ст.141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо призначення суддям у відставці щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції України однією з підстав звільнення судді з посади органом, що його обрав або призначив, є подання суддею заяви про відставку.

При цьому звільнення судді відбувається за наявності в судді відповідного стажу роботи, який, відповідно до частини першої статті 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, чинній на час досягнення позивачем 65-річного віку та подання заяви про відставку), становить не менше двадцяти років, та подання суддею заяви, яка є підтвердженням вільного волевиявлення судді на реалізацію ним права на відставку.

Частиною першої статті 126 Основного Закону України передбачено, що незалежність і недоторканість суддів гарантуються Конституцією і законами України.

Зазначений конституційний принцип знайшов відображення і в положеннях Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року №2453-VI (далі Закон №2453-VI) у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року № 192-VIІІ (далі Закон № 192-VIІІ).

Так, у пунктах 8, 11 частини четвертої статті 48 цього Закону зазначено, що незалежність судді, у тому числі, забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді та правом судді на відставку. Крім того, згідно із частиною шостою статті 48 Закону №2453-VI у редакції Закону №192-VIІІ при прийнятті нових законів або

внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.

Тобто, гарантії незалежності суддів не можуть бути звужені чи скасовані під час прийняття нових законів і внесення змін до чинних, про що неодноразово було наголошено у правових позиціях Конституційного Суду України (зокрема, у рішеннях від 03.06.2013 року № 3-рп/2013, від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, від 11.10.2005 року № 8-рп/2005).

Зокрема, в абзаці третьому пункту 4, абзацах другому, третьому пункту 7 мотивувальної частини свого Рішення від 11 жовтня 2005 року N 8-рп Конституційний Суд України зазначив, що "... конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом статей 1, 3, 6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22, 23, 24 (частина перша) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і пов'язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене.

З урахуванням вищевикладеного, надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), що відповідає його високому статусу, є гарантією забезпечення незалежності".

Також, Конституційний Суд України в своєму рішенні від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013 зокрема зазначив, що аналіз розділу VІІІ Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" дає підстави для висновку, що відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання.

Таким чином, реалізація права судді на відставку за наявності підстав, встановлених Законом України "Про судоустрій і статус суддів" є підставою для виплати такому судді щомісячного довічного грошового утримання.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.04.2014 року р. позивач написала заяву про відставку.

На час реалізації нею набутого права на відставку право на отримання щомісячного довічного грошового утримання було гарантовано та визначено статтею 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

В лютому 2015 року було прийнято нову редакцію Закону України "Про судоустрій і статус суддів", який набрав чинності 28.03.2015р., де ч. 3 ст. 141 було передбачене право позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 80 % відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді із збільшенням розміру щомісячного довічного грошового утримання за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років на два відсотки заробітку, але яке не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Умовою виплати грошового забезпечення судді у відставці у зазначеному Законі є набуття особою певного стажу роботи, а тому позивач після набуття права на відставку мав законні правомірні очікування отримувати задекларований державою розмір щомісячного довічного грошового утримання як один з елементів гарантій незалежності судді.

Разом з тим, відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213 у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії ( щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до законів України, в тому числі, «Про судоустрій і статус суддів».

При цьому, такий закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року прийнято не було. Таким чином, з 1 червня 2015 року втратили чинність норми, за якими призначались спеціальні пенсії.

Але, 08 червня 2016 року Конституційний суд України прийняв рішення №4-рп/2016, яким вирішив визнати такими, що не відповідають Конституції України, положення п. 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року в частині скасування з 01.06.2015 року норми щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Не підлягає застосуванню положення п.5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року в частині скасування з 01.06.2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до ЗУ «Про судоустрій і статус суддів».

Тому, з огляду на вище викладене, суд вважає, що відповідачем необґрунтовано відмовлено позивачу в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з огляду на скасування норм щодо пенсійного забезпечення осіб, яким довічне грошове утримання призначається відповідно до, зокрема, Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до п. 1.1, 1.2.,1.3. Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 р. N 3-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 200/14891, заява про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 1) (далі - щомісячне довічне утримання) подається до управлінь Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах (далі - органи, що призначають щомісячне довічне утримання) за місцем проживання (реєстрації) судді через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи (далі - уповноважена особа).

Щомісячне довічне утримання призначається з дня, наступного після відрахування судді зі штату суду згідно з наказом, виданим на підставі акту Верховної Ради України або Президента України про звільнення у зв'язку з поданням заяви про відставку, у тому числі у відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків, та припинення виплати щомісячного грошового утримання працюючому судді, якщо звернення за призначенням щомісячного довічного утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду. У разі звернення пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду щомісячне довічне утримання призначається з дня звернення.

Днем звернення за призначенням щомісячного довічного утримання вважається день приймання органом, що призначає щомісячне довічне утримання, письмової заяви та документів, перелік яких наведено в розділі II цього Порядку, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Згідно з п. 5. 4 Порядку, не пізніше 10 днів після надходження заяви з потрібними для призначення щомісячного довічного утримання документами орган, що призначає щомісячне довічне утримання, розглядає подані документи та приймає рішення про призначення щомісячного довічного утримання або відмову в його призначенні.

Згідно довідки ТУ ДСА в Харківській області від 21.06.2016 року, заробітна плата ОСОБА_1 для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становила 24 804 грн. , з яких і повинно провести нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків.

Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці повинно бути призначене позивачу від дня подання нею відповідної заяви до УПФУ в Київському районі м. Харкова, тобто з 22 червня 2016 року.

Оскільки з виплата пенсії позивачу була припинена з 1 квітня 2015 року на підставі Закону України від 2 березня 2015 року № 213 - VIІІ, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці підлягає перерахунку з 22 червня 2016 року по день ухвалення судового рішення з урахуванням виплаченої їй за вказаний період пенсії за віком.

Таким чином, суд доходить висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та задоволення позову про визнання рішення відповідача незаконним, та зобов'язання відповідача призначити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків від заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, а також нарахування та виплати різниці між призначеним щомісячним довічним грошовим утриманням та отриманої ним пенсії.

Розподіл судових витрат суд вирішує в порядку ст. 87, 94 КАС України в зв'язку з чим вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова на користь ОСОБА_1 витрати в розмірі 551,20 грн., понесених нею при сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 6-14, 71, 72, 99-100, 122, 159-163, 167, 183-2, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати рішення Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова від 29 червня 2016 року за № 213 про відмову ОСОБА_1 в призначенні довічного грошового утримання судді у відставці, прийняте за її заявою від 22 червня 2016 року - незаконним.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова призначити ОСОБА_1, і.н. НОМЕР_1, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з моменту звернення - 22 червня 2016 року у розмірі 90 відсотків від заробітної плати - 24 804 грн, згідно до довідки ТУ ДСА в Харківській області від 21.06.2016 року.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова нарахувати та сплатити ОСОБА_1, і.н. НОМЕР_1, одноразове щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці за період з 22 червня 2016 року по день ухвалення рішення судом за виключенням отриманої нею за цей період пенсії за віком.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова (код ЄДРПОУ 22682017) на користь ОСОБА_1, і.н. НОМЕР_1, судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривень 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання сторонами копії цієї постанови.

Суддя: