Ухвала суду № 59425100, 04.08.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 211/3730/14-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1446/К/16 суддя Папарига В.А.

Категорія - 52 (I) Доповідач Грищенко Н.М.

УХВАЛА

Іменем України

04 серпня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Грищенко Н.М.,

суддів Братіщевої Л.А., Михайлів Л.В.,

секретар Чубіна А.В.,

за участю: представника позивача Виконкому Довгинцівської районної у місті Кривому Розі ради - Виноградова Дениса Васильовича,

відповідача - ОСОБА_4,

його представника - ОСОБА_5,

представника третьої особи - служби у справах дітей Виконкому Довгинцівської районної у місті Кривому Розі ради - Русило Світлани Дмитрівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Виконкому Довгинцівської районної у місті Кривому Розі ради на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 17 травня 2016 року у справі за позовом Виконкому Довгинцівської районної у місті Кривому Розі ради до ОСОБА_4, третя особа служба у справах дітей Виконкому Довгинцівської районної у місті Кривому Розі ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2014 року Виконком Довгинцівської районної у місті Кривому Розі ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач ОСОБА_4 є батьком неповнолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, мати якого ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_6. Сім'я ОСОБА_4 перебуває під соціальним супроводом фахівців Криворізького міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді з 17.02.2014 року, як сім'я, яка опинилася у складних життєвих обставинах.

17.12.2003 року ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, був влаштований до Комунального закладу «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Криворізької міської ради.

Відповідно до інформації служби у справах дітей виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, батько мешкає окремо від сина, його вихованням не займається, не піклується про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, не забезпечує здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, не готує його до самостійного життя.

ОСОБА_7 є учнем Криворізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 10, схильний до бродяжництва, пропусків занять без поважних причин. Неповнолітній проживав разом з бабусею - ОСОБА_9 у найманому житлі за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_4 мешкає за адресою: АДРЕСА_2, разом зі своє дружиною ОСОБА_10 та неповнолітніми дітьми ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3

Відповідач повідомив, що син не має бажання проживати разом з його новою родиною, погрожував вчинити самогубство у період з 2010 року по 2012 роки проживав разом з батьком, але у зв'язку з виникненням непорозумінь між ними, дитину було передано на виховання бабусі.

Посилаючись на те, що відповідач не має бажання брати участь у вихованні сина та спільно проживати з ним, матеріально не допомагає, у зв'язку з непорозумінням між ними, девіантною поведінкою підлітка, позивач просив суд позбавити відповідача ОСОБА_4 батьківських прав відносно його сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та на підставі ст. 166 Сімейного кодексу України стягнути з нього аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_7, на користь опікуна дитини, або державного закладу, в якому буде перебувати дитина, у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 30% від прожиткового мінімуму у місяць для дитини відповідного віку.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 17 травня 2016 року Виконком Довгинцівської районної у місті Кривому Розі ради відмовлено в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що дитина мешкає разом із бабусею, перебуває на її утриманні, батько матеріальної допомоги не надає, не піклується про його розвиток, не вчиняв жодних дій до повернення сина у свою родини з 2012 -2016 рр. Знаючи достеменно про місце проживання дитини, батько його не навідував , не приїздив, не цікавився його життям.

Судом не врахована позиція підлітка, який висловив бажання про позбавлення батька його батьківських прав.

В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що рішення суду, на його думку, є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому просив відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду - залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, є батьком неповнолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 4).

Мати ОСОБА_7 - ОСОБА_8, померла ІНФОРМАЦІЯ_6 ( а.с. 4, 5).

Сім'я неповнолітнього ОСОБА_4 перебуває під соціальним супроводом фахівців Криворізького міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді з 17.02.2014 року, як сім'я, яка опинилася у складних життєвих обставинах.

17.12.2013 року ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, за заявою бабусі ОСОБА_9 був влаштований до Комунального закладу «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Криворізької міської ради( а.с. 9,10).

Відповідно до інформації служби у справах дітей виконкому Центрально-Міської районної у місті ради від 07.02.2014 року, батько ОСОБА_4 мешкає окремо від сина, його вихованням не займається, не піклується про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, не забезпечує здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, не готує його до самостійного життя. ОСОБА_7 є учнем Криворізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 10. Хлопець схильний до бродяжництва, пропусків занять без поважних причин. Малолітній проживав разом з бабусею, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5 у найманому житлі за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 10-11).

Згідно висновку виконкому Довгинцівської районної у місті ради м. Кривого Рогу від 25.04.2014 року про доцільність позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав, виконком Довгинцівської районної у місті ради м. Кривого Рогу вважає за доцільним позбавити його батьківських прав у відношенні неповнолітнього ОСОБА_7.(а.с. 21 ).

Неповнолітній ОСОБА_7 з 2010 року по 2012 роки проживав разом з батьком, але у зв'язку з виникненням непорозумінь між батьком, бабусею та дитиною, ОСОБА_7 передано на виховання бабусі.

Станом на вересень 2015 року ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає разом з бабусею ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_3, та навчався в Красінській загальноосвітній школі з 2014 року, за час навчання виявив низький рівень знань, інтересу до навчання не має, потребує постійного контролю( а.с. 70-72 ).

Звертаючись до суду із позовом, Виконком Довгинцівської районної у місті Кривому Розі ради посилався на те, що відповідач не цікавиться життям свого неповнолітнього сина, не приймає участь у його вихованні та утриманні, тому вважав необхідним позбавити його батьківських прав та стягнути аліменти на користь опікуна.

Ухвалюючи рішення про відмову Виконкому Довгинцівської районної у місті Кривому Розі ради в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що між батьком, бабусею та дитиною склалася конфліктна ситуація. Врахував бажання та можливість відповідача приймати участь у вихованні, забезпеченні та спілкуванні із сином. З урахуванням позитивно характеризуючих даних відповідача за місцем проживання, роботи та у сім'ї, вважав недоцільним позбавити його батьківських прав. Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення аліментів суд виходив з того, що особа з якої дитина проживає та сама дитина, не заявляли таких вимог.

Колегія суддів погоджується з такими з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 164 СК України встановлено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ч.1 п.2 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Із системного аналізу діючого законодавства України вбачається, що позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого - заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов'язки стосовно дитини. Позбавлення батьківських прав можливе виключно на підставі рішення суду.

Згідно роз'яснень, що містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Разом із тим, відповідно до абз.2 п.18 вказаної постанови, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Як встановлено в судовому засіданні колегією суддів, відповідач бажає приймати участь у вихованні дитини, її забезпеченні, проте між ним, бабусею, а також сином, склалася конфліктна ситуація. Бабуся заперечує про проживання онука ОСОБА_7 разом із батьком, син також не бажає жити у родині батька.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідач має сім'ю, де виховує двох неповнолітніх дітей, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, має можливість та бажання спілкування з сином та брати участь у його вихованні та забезпеченні бажає, щоб він проживав у його сім'ї.

Відповідно до ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, а судом першої інстанції встановлено, що протягом 2010-2012 р.р. неповнолітній проживав в сім'ї відповідача, але із бабусею та самим неповнолітнім склалася конфліктна ситуація, стосовно небажання його проживати із батьком, та з урахуванням девіантної поведінки неповнолітнього, порушені відповідачем вимоги законодавства щодо виховання дитини не носять системного характеру, відповідач ОСОБА_4 категорично заперечував проти позбавлення його батьківських прав, прагне брати участь у вихованні дитини, суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для позбавлення його батьківських прав.

Колегія суддів також погоджується із висновком суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення аліментів, оскільки, як видно з позовних вимог, позивач просив суд стягнути аліменти з відповідача на користь опікуна, проте відомостей про особу, або заклад, визначені піклувальником неповнолітнього ОСОБА_7 матеріали справи не містять.

Позовних вимог про стягнення аліментів з відповідача на утримання та на користь самого неповнолітнього ОСОБА_7 не заявлено, що унеможливлює суд вирішити дане питання. Неповнолітній, ОСОБА_7, який досяг 14 років має право особисто звернутися до суду із вимогами про стягнення з відповідача аліментів на своє утримання відповідно до ч.4 ст.152 , ч.3 ст193 СК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду на підставі ст.308 ЦПК України - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Виконкому Довгинцівської районної у місті Кривому Розі ради відхилити.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 17 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Н.М. Грищенко

Судді: Л.А. Братіщева

Л.В. Михайлів