Ухвала суду № 59424882, 04.08.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6177/16 Справа № 205/3277/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Гайдук В.І.

Категорія 49

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Гайдук В.І.,

суддів Калиновського А.Б., Єлізаренко І.А.,

за участю секретаря Гулієва М.І.о,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2016 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2016 року позивач звернулась до суду з даним позовом, зазначаючи, що з 02 березня 2012 року перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільну дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Проте, спільне життя з відповідачем не склалося, фактичні шлюбні відносини припинені, а збереження шлюбу неможливе, тому позивач просила розірвати шлюб з відповідачем, визначити місце проживання дитини з нею та покласти на нього судові витрати (а.с. 2-3).

Справа розглянута без участі сторін, на підставі їх заяв.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Розірвано шлюб, зареєстрований 02 березня 2012 року виконавчим комітетом Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, за актовим записом № 11, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Прізвище позивача після розірвання шлюбу залишено без змін. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат (а.с. 17-18).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні судового рішення, у звязку з чим ставить питання про його скасування в частині відхилення позовних вимог та ухвалення нового про задоволення позовних вимог у повному обсязі (а.с. 25-30).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування рішення місцевого суду та задоволення апеляційної скарги відсутні, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони уклади шлюб 02 березня 2012 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб виданим виконавчим комітетом Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області 02 березня 2012 року, актовий запис №11 (а.с.5).

Від даного шлюбу сторони мають малолітню дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6).

Статтями 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна зі сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.

Згідно зі ст.141 СК України мати і батько мають рівні права та обовязки щодо дитини.

Положеннями ст.11 Закону України ,,Про охорону дитинства передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сімї разом з батьками або в сімї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обовязки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обовязком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ч.1 ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

За статтею 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ч.1 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

За правилами ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування , котрий подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів , які стосуються справи.

Пленум Верховного Суду України у п.14 постанови від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», зокрема, роз'яснив, що у випадку коли при розірванні шлюбу в судовому порядку встановлено, що подружжя не досягло згоди про те, з ким із них будуть проживати неповнолітні діти, або буде встановлено, що такої згоди досягнуто, але вона порушує інтереси дітей чи одного з подружжя, суд вирішує зазначене питання по суті одночасно з вимогою про розірвання шлюбу з дотриманням закону, який регулює ці правовідносини.

Разом з тим, позивачем не надано доказів про те, що між сторонами існує спір з приводу місця проживання малолітнього ОСОБА_4 Нікіти, ІНФОРМАЦІЯ_3, оскільки позивачем до матеріалів справи не було надано доказів того, що позивач зверталась до органів опіки та піклування про розгляд питання проживання дитини з нею і з цього питання органами опіки та піклування проводилась відповідна робота з батьками, досліджені матеріально-побутові умови та інші дані сторін, підготовлений відповідний письмовий висновок для суду. Орган опіки та піклування до участі у справі залучено не було.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вимога позивача про визначення місця проживання дитини є передчасною, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.

Доводи позивача в апеляційній скарзі на повне визнання відповідачем позовних вимог, не можна вважати також обґрунтованим, оскільки із поданих позивачем та відповідачем заяв до суду вбачається, що вони просили розглянути справу у їх відсутність про розірвання шлюбу (а.с.13,14).

Таким чином, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: