Рішення № 59422503, 01.08.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2016Справа №910/10674/16

За позовом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»

про стягнення 3 074,58 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Осадчий А.М. за довіреністю № 524/2015 від 23.12.2015

від відповідача: Мандрикін Я.В. за довіреністю № 15/526 від 02.12.2015

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08.06.2016 Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (відповідач) про стягнення 3.074,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «ПРОСТО-страхування» на підставі договору добровільного страхування № ПКРі 000438 від 21.05.2015 внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування у зв'язку з пошкодженням автомобіля «KIA SORENTO», реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження в ДТП, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «FORD FOCUS», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АЕ/4302979), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди покладається на відповідача. Оскільки відповідач перерахував позивачу лише частину страхового відшкодування, виплаченого позивачем страхувальнику за договором добровільного страхування № ПКРі 000438 від 21.05.2015, то позивач вважає, що стягненню з відповідача підлягає сума недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 3 074,58 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2016 порушено провадження у справі № 910/10674/16 та призначено розгляд справи на 08.07.2016 о 10:00 год.

29.06.2016 через відділ діловодства суду у відповідь на запит суду надійшов лист Моторного (транспортного) страхового бюро № 7/2-28/17405 від 23.06.2016 з інформацією про страхове покриття за полісом № АЕ/4302979.

В судове засідання, призначене на 08.07.2016, представники позивача та відповідача з'явилися.

В судовому засіданні 08.07.2016 представник позивача подав заяву, якою повідомив про відсутність аналогічного спору та просив залучити документи до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 09.06.2016. Заява судом задоволена та передана до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.07.2016 подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Відзив залучено судом до матеріалів справи та передано до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник позивача в судовому засіданні 08.07.2016 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 08.07.2016, проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, поданому 08.07.2016 в судовому засіданні.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 08.07.2016 та оголосив перерву в судовому засіданні до 01.08.2016 о 14:00 год.

В судове засідання, призначене на 01.08.2016, представники позивача та відповідача з'явилися.

Представник позивача в судовому засіданні 01.08.2016 подав заяву, якою просив суд долучити до матеріалів справи копію листа № 12 від 26.03.2015 як доказ того, що ФОП ОСОБА_3 є одним з підрядчиків ТОВ «Автоком». Заява залучена судом до матеріалів справи та передана до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 01.08.2016, надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 01.08.2016, заперечував проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві, поданому 08.07.2016 в судовому засіданні.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 01.08.2016 у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.05.2015 між Приватним акціонерним товариством «ПРОСТО-страхування» та ОСОБА_4 (страхувальник) було укладено договір № ПКРі 000438 добровільного страхування (надалі - договір страхування).

Згідно з договором страхування у позивача був застрахований, зокрема, автомобіль «KIA SORENTO», реєстраційний номер НОМЕР_1. Строк дії договору страхування визначений з 22.05.2015 до 21.05.2016.

12.12.2015 у місті Бровари Київської області на вулиці Черняхівського сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля «KIA SORENTO», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля «FORD FOCUS», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керувала ОСОБА_6.

Вищезазначена ДТП за взаємним погодженням водіїв, оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколом), у якому ОСОБА_6 визнала свою вину у спричиненні даної ДТП.

Внаслідок ДТП, автомобіль «KIA SORENTO», реєстраційний номер НОМЕР_1, застрахований позивачем - Приватним акціонерним товариством «ПРОСТО-страхування», отримав механічні пошкодження.

Як вбачається із матеріалів справи, 14.12.2015 страхувальник звернувся до позивача з повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку, 16.12.2015 - із заявою на виплату страхового відшкодування, згідно з умовами договору страхування ПКРі 000438 від 21.05.2015.

Умовами п. 1.8.2. вищезазначеного договору сторони погодили, що відновлення ТЗ здійснюється на базі СТО за направленням страховика (сертифіковане по марці, моделі ТЗ за п. 1.4. зазначеного договору страхування.

Відповідно до п. 2.8.9.2. договору, при пошкодженні ТЗ внаслідок страхового випадку розмір збитку визначається на підставі рахунків на проведення відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ на сертифікованому або несертифікованому СТО, на яку страхувальник був направлений страховиком.

Вартість відновлювального ремонту автомобіля «KIA SORENTO», реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до рахунку-фактури Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 № РО-0000174 від 15.12.2015, становить 19 753,20 грн. (надалі - рахунок-фактура № РО-0000174 від 15.12.2015).

За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № 111410 від 22.12.2015 по договору страхування визначено суму страхового відшкодування в розмірі 19 699,87 грн.

Позивач, відповідно до заяви страхувальника, перерахував на рахунок СТО Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 суму страхового відшкодування у розмірі 19 699,87 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 20617 від 23.12.2015.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль). В п. 1.1, 1.4, 1.7 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 12.12.2015) наведені визначення наступних термінів:

- страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;

- особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду;

- забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Стаття 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» надає визначення поняття «шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого». Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:

з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;

з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;

з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

У відповідності до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В спірному випадку позивачем заявлено до стягнення з відповідача страхове відшкодування в частині суми 3 074,58 грн., яку позивач виплатив страхувальнику на умовах договору страхування, тоді як відповідач в наведеній частині страхового відшкодування не здійснив виплату позивачу.

Відповідачем на вимогу ухвали Господарського суду міста Києва від 09.06.2016 не представлено договору (полісу № АЕ/4302979) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Матеріали справи містять інформацію МТСБУ про страхове покриття за зазначеним полісом, надану на запит суду, та надану позивачем разом із позовною заявою.

Відповідно до полісу № АЕ/4302979, судом встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна» (відповідачем), страхувальником за даним полісом визначено ОСОБА_6, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 50 000,00 грн., строк дії даного полісу з 16.6.2015 по 15.06.2016.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що ОСОБА_6 керувала автомобілем «FORD FOCUS», реєстраційний номер НОМЕР_2, на законних підставах.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в межах, передбачених полісом № АЕ/4302979, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Матеріалами справи, зокрема, копією заяви № 04-326 від 20.01.2016 про страхове відшкодування на 19 699,87 грн. підтверджено, що позивач звертався з претензією до відповідача, про що свідчать матеріали справи (копії заяви та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення наявні в матеріалах справи).

10.02.2016 відповідачем частково було виконане зобов'язання за полісом № АЕ/4302979 та здійснено страхове відшкодування у розмірі 16 625,29 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги позивача про стягнення 3 074,58 грн. складаються з різниці між фактично сплаченим позивачем страховим відшкодуванням - 19 699,87 грн., за вирахуванням часткової виплати відповідачем страхового відшкодування в розмірі 16 625,29 грн.

Водночас, відповідач, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, зауважує, що страховик відшкодовує лише оцінену шкоду з урахуванням зносу, що визначена та розрахована уповноваженою на те особою та за результатами якої складено відповідний звіт (експертиза). Враховуючи, що в матеріалах справи відсутній звіт про оцінку майна з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, відповідач здійснив розрахунок розміру страхового відшкодування за допомогою програми «Audatex», за наслідками якого складено ремонтну калькуляцію № НОМЕР_3 від 05.02.2016 (копія ремонтної калькуляції наявна в матеріалах справи, надана відповідачем разом із відзивом, поданим 08.07.2016 в судовому засіданні). Відповідно до зазначеної ремонтної калькуляції вартість відновлювального ремонту автомобіля «KIA SORENTO», реєстраційний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, становить 16 625,29 грн.

Матеріали справи містять відзив відповідача, поданий 08.07.2016 в судовому засіданні, відповідно до якого відповідач повідомив суд про те, що, на думку відповідача, різниця між фактично сплаченим позивачем страховим відшкодуванням - 19 699,87 грн., за вирахуванням часткової виплати відповідачем страхового відшкодування в розмірі 16 625,29 грн., не підлягає відшкодуванню.

У відзиві відповідач зазначає, що розмір страхового відшкодування розрахований позивачем на підставі рахунку-фактури Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 № РО-0000174 від 15.12.2015.

Крім того відповідач звертає увагу суду на те, що, на думку відповідача, позивачем не додано доказу проведення сплати страхового відшкодування на рахунок СТО «Автоком», а навпаки додано копію платіжного доручення про сплату 19 669,87 грн. на користь ФОП ОСОБА_3, в той час, як матеріали справи містять заяву про виплату/доплату страхового відшкодування від 16.12.2015, яка підписана власником автомобіля «KIA SORENTO», реєстраційний номер НОМЕР_1, в розділі «Одержувач» ОСОБА_4 зазначила, що належне їй страхове відшкодування необхідно провести на рахунок СТО «Автоком».

Дослідивши матеріали справи, суд не приймає до уваги твердження відповідача, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України, статтею 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до абз. 9 ч. 2 ст.і 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 19.07.2011 «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування», визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру заподіяної шкоди, як правило, виходять із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварозначної експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Отже, до виплати зі страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належна сума в розмірі 19 699,87 грн. (сума матеріального збитку, визначена рахунком-фактурою № РО-0000174 від 15.12.2015, страховим актом № 111410 від 22.12.2015.2015 по договору страхування та платіжним дорученням № 20617 від 23.12.2015).

Крім того, суд відхиляє твердження відповідача стосовно неправомірного проведення сплати страхового відшкодування на користь ФОП ОСОБА_3 В матеріалах справи наявна копія листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоком» № 12 від 26.03.2015, зі змісту якого вбачається, що ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_7 є підрядчиками ТОВ «Автоком».

Зокрема, суд зазначає, що СТО «Автоком» не може розглядатися судом в якості юридичної особи, оскільки відсутній ідентифікаційний код та організаційно-правова форма. В той же час в заяві про виплату страхового відшкодування зазначено про необхідність виплати суми страхового відшкодування згідно рахунку СТО, а рахунок СТО виставлено ОСОБА_3, саме тією особою, якою здійснено ремонтні роботи.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

По матеріалам справи судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розмір збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що визначений рахунком-фактурою № РО-0000174 від 15.12.2015, страховим актом № 111410 від 22.12.2015.2015 по договору страхування та платіжним дорученням № 20617 від 23.12.2015, а з відповідача заявляється до стягнення сума збитку, підтверджена матеріалами справи.

Положеннями Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За встановлених обставин, до виплати зі страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належала сума в розмірі 19 699,87 грн., оскільки франшиза за полісом № АЕ/4302979 дорівнює 0,00 грн.

Згідно порядку виплати страхового відшкодування відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 12.12.2015 відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

У відповідності до вимог п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Таким чином, підставою вважати порушеними права позивача з боку відповідача є саме неотримання коштів від відповідача протягом зазначених строків від дня отримання останнім вимоги про відшкодування, неприйняття рішення про здійснення страхового відшкодування чи про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Невиконання вказаних вимог є підставою для звернення до суду та стягнення зазначеної суми коштів згідно судового рішення.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою заяви № 04-326 від 20.01.2016 про страхове відшкодування на 19 699,87 грн.

Як вище було встановлено, відповідач перерахував позивачу лише частину страхового відшкодування, виплаченого позивачем страхувальнику за договором № ПКРі 000438 від 21.05.2015 добровільного страхування в сумі 16 625,29 грн., тоді як належало перерахувати 19 699,87 грн. Таким чином, недоплачена відповідачем сума страхового відшкодування за завдані збитки дорівнює 3 074,58 грн. (19 699,87 грн. - 16 625,29 грн. = 3 074,58 грн.).

Станом на час розгляду справи по суті докази на підтвердження здійснення відповідачем виплати недоплаченої суми страхового відшкодування в сумі 3 074,58 грн. в матеріалах справи відсутні, відповідачем до суду не подані та до матеріалів справи не залучені.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наведених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 3 074,58 грн. недоплаченої суми страхового відшкодування підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню повністю в сумі 3 074,58 грн.

Судові витрати позивача на оплату судового збору в розмірі 1 378,00 грн. відповідно до положень ч. 1 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (03049, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 25; ідентифікаційний код 23510137) на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10; ідентифікаційний код 24745673) 3 074,58 грн. (три тисяч тисячі сімдесят чотири гривні 58 коп.) страхового відшкодування, 1 378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень 00 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.08.2016.

Суддя Гумега О.В.