ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2016Справа №910/9504/16
За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань за договором
Cуддя Нечай О.В.
Представники сторін:
від позивача:Демчук О.В., за довіреністю
від відповідача:Деркач Т.Г., за довіреністю
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - відповідач) про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань за договором в розмірі 4 196,88 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.05.2016 було порушено провадження у справі № 910/9504/16, розгляд справи призначено на 10.06.2016.
10.06.2016 представник позивача у судове засідання з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/9504/16 від 27.05.2016 позивач невиконав.
10.06.2016 представник відповідача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/9504/16 від 27.05.2016відповідач не виконав.
10.06.2016 суд, керуючись ст. 77 ГПК України, оголосив перерву в судовому засіданні до 13.07.2016.
14.06.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача був поданий письмовий відзив на позов.
15.06.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача були подані документи для долучення до матеріалів справи.
12.07.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано доповнення до відзиву.
13.07.2016 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача у судове засідання 13.07.2016 з'явився, надав суду усні пояснення по суті спору, проти позову заперечував.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва.
ВСТАНОВИВ:
30.12.2009 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - постачальник, позивач) та Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - покупець, відповідач) було укладено Договір поставки природного газу № 325-09/8 (далі - Договір), за умовами якого постачальник передає покупцеві у 2010 році імпортований природний газ, за наявності його обсягів, для власних потреб об'єктів, які знаходяться на балансі покупця, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.
Позивач зазначає суду про те, що оскільки відповідачем умови Договору щодо своєчасної та повної оплати отриманого природного газу не виконані, останній зобов'язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.
Позовні вимоги про стягнення основної суми боргу, інфляційних втрат, частини 3% річних до 20.03.2013 є предметом справи № 910/6252/13 в якій рішенням від 20.07.2015 позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором позивач звернувся до суду з позовом до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 3 % річних у розмірі 4 196,88 грн.
Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року N 14 (далі - Постанова) грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому право кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Згідно з п. 1.2 Постанови правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п. 1.3 Постанови з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відповідно до п. 1.10 Постанови за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).
Згідно з п. 4.1 Постанови сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідачем не доведено суду факту належного (вчасного) виконання грошового зобов'язання за Договором.
Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
З огляду на вищенаведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних є доведеними та обґрунтованими.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що позивачем не вірно здійснено нарахування 3% річних., однак, здійснивши перерахунок сум 3% річних, строків нарахування 3%, суд дійшов висновку про те, що позивач вірно розрахував вказаний показник.
Представником відповідача у відзиві заявлено заяву про застосування строку позовної давності.
Відповідач зазначає, що 3 % річних за період з 20.03.2013 по 06.12.2013 нараховані поза межами строку позовної давності.
Згідно з ст. 256 Цивільного Кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 Цивільного Кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною першою статті 261 Цивільного Кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до п. 1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29 травня 2013 року N 10 (далі - Постанова № 10) позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України, далі - ГК України).
Відповідно до п. 2.2 Постанови № 10 за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Згідно з п. 2.3 Постанови № 10 якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України)
Відповідно до частин 1 та 3 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.04.2013 було порушено провадження у справі № 910/6252/13.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.07.2015у справі № 910/6252/13, залишеним без змін постановоюКиївського апеляційного господарського суду від 02.11.2015, постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2016 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено повністю, а саме стягнуто з Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 277 632 (двісті сімдесят сім тисяч шістсот тридцять дві) грн. 57 коп. основного боргу, 33 593 (тридцять три тисячі п'ятсот дев'яносто три) грн. 54 коп. інфляційних втрат, 24 704 (двадцять чотири тисячі сімсот чотири) грн. 79 коп. трьох відсотків річних та 6 718 (шість тисяч сімсот вісімнадцять) грн. 62 коп. витрат на сплату судового збору.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що перебіг позовної давності переривався, в зв'язку з чим позивачем не пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення 3 % річних.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в загальному розмірі 4 196,88 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, 1;ідентифікаційний код: 31301827) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, 6;ідентифікаційний код: 20077720) 3 % річних в розмірі 4 196 (чотири тисячі сто дев'яносто шість) грн 88 коп. та 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Повне рішення складено 29.07.2016.
Суддя О.В. Нечай
Судове рішення № 59420587, Господарський суд м. Києва було прийнято 13.07.2016. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 910/9504/16. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: