Ухвала суду № 59419551, 13.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" липня 2016 р. м. Київ К/800/7135/16

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Загороднього А.А.

та представників сторін:

позивача - Гаврилюка А.В.,

відповідача - Денисенко О.Е.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Інспекція)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2016

у справі № 826/8265/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "У Хромого Пола" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року Товариство звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.11.2014 № 0008272201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2015 у позові відмовлено. У прийнятті цієї постанови суд першої інстанції виходив з того, що подані платником докази не підтверджують реальність виконання послуг з виготовлення та розміщення поліграфічної продукції задекларованим контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю «Лакшері Інвест» (далі - ТОВ «Лакшері Інвест»), а також господарський характер цих послуг для діяльності позивача у справі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2016 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено. Постанову мотивовано тим, що позивач належними засобами доказування підтвердив реальність виконання господарських операцій зі спірним контрагентом.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції по суті даного спору, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва зі спору.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням з такого.

Попередніми судовими інстанціями під час розгляду справи встановлено, що Інспекцією було проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Лакшері Інвест» за період з 01.06.2014 по 30.06.2014, оформлену актом від 10.11.2014 № 567/26-56-22-01-03/33348825.

Перевіркою не визнано право платника на формування податкового кредиту за операціями з придбання послуг з виготовлення та розповсюдження поліграфічної продукції у рамках взаємовідносин з названим контрагентом у зв'язку з безтоварністю цих операцій. Наведений висновок слугував підставою для прийняття Інспекцією оспорюваного податкового повідомлення-рішення, згідно з яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 200 370 грн. за основним платежем та на 100 185 грн. за штрафними санкціями.

Аналізуючи аргументи податкового органу, викладені в акті перевірки, суди встановили, що за договорами про надання послуг від 03.06.2014 № 80-пл та від 03.06.2014 № 81-пл ТОВ «Лакшері Інвест» зобов'язалося виготовити позивачеві поліграфічну продукцію (рекламні буклети, флаєри) та надати послуги мерчандайзингу торгівельної мережі Товариства.

На підтвердження фактичного надання цих послуг позивачем подано податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), якими засвідчено надання виконавцем поліграфічних послуг та мерчандайзингових послуг у ресторанах; оплата цих послуг здійснена зустрічною звіркою взаємних розрахунків між Товариством та ТОВ «Лакшері Інвест».

На стадії апеляційного розгляду справи позивачем також подано фотокопії виготовлених брошур і флаєрів, а також звіти про проведені заходи у місцях продажу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Наведені законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування витрат і податкового кредиту з ПДВ у податковому обліку є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг) з метою одержати економічний ефект та підтвердження такої операції належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт. Податкова вигода не може бути визнана обґрунтованою, якщо отримана не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності. Формально складений пакет первинних документів не може бути підставою для формування даних податкового обліку.

Керуючись наведеними правилами оподаткування, суд першої інстанції підтримав правову позицію податкового органу, викладену в акті перевірки, зазначивши, що подані платником докази не доводять факту виконання спірних послуг задекларованим контрагентом; за висновком суду, зазначені послуги не вплинули на збільшення обсягу продажів Товариства, а тому не мають економічного значення для позивача.

Вищий адміністративний суд України погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Так, у пункті 1.2 договору від 03.06.2014 № 81-мл мерчандайзинг визначено як сукупність послуг з підготовки до продажів, розміщення продукції на полицях, стендах, безпосередньо у торгових залах та ін. у торгівельній мережі, місцях продажів, інше з метою збільшення об'ємів продажів такої продукції; продукцію визначено як товар, що постачається замовником підприємствам-покупцям.

Таким чином, з огляду на сутність мерчандайзингових послуг вони призначені для збільшення обсягів продажів продукції у роздрібних точках продажу, а тому зміст розглядуваних послуг не відповідає сфері їх використання позивачем (у ресторанах, барах, кафе). Позивачем не зазначено, яку саме продукцію він постачав та яким саме покупцям. З урахуванням того, що у ресторанній сфері замовлення напоїв та їжі здійснюється за меню, незрозумілим є можливість збільшення обсягів продажу шляхом певного розташування товару на полицях у барній зоні.

Вказані обставини (які не одержали свого спростування у суді апеляційної інстанції), у сукупності з недостатністю поданих платником доказів для встановлення конкретного змісту наданих послуг та їх конкретних виконавців, підтверджують правильність висновку суду першої інстанції про недобросовісність податкової вигоди платника за розглядуваними операціями. У зв'язку з чим Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва зі спору як скасоване помилково.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2016 у справі № 826/8265/15 скасувати.

3. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2015 у справі № 826/8265/15 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько