Ухвала суду № 59416496, 20.07.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"20" липня 2016 р. справа № 808/902/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1. (довіреність від 06.04.2016 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2016 року у справі №808/902/16

за позовом ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання відповідачів вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

У березні 2016 року ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач -1), Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області (далі - відповідач - 2), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області форми "Ф" № 11-17 від 30.06.2015;

- зобов'язати ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області скласти та надати Управлінню Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області висновок про повернення ОСОБА_2, сплачених грошових коштів у розмірі 25000 грн. до місцевого бюджету;

- зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області повернути ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 25 000 грн., які були сплачені на підставі податкового повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області форми "Ф" №11-17 від 30.06.2015 року (а.с. 3-7).

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення - рішення форми «Ф» №11-17 від 30.06.2015 року. На думку позивача, оскільки транспортний податок на території міста Запоріжжя був встановлений рішенням міської ради від 15.01.2015 року та доведений до відома його платників 28.01.2015 року, то його справляння, відповідно до норм Податкового кодексу України та Бюджетного кодексу України, повинно розпочатися лише з 01.01.2016 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення форми "Ф" №11-17 від 30.06.2015, винесене Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області відносно ОСОБА_2;

-в іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовлено (а.с.56-59).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач-1 оскаржив її в апеляційному порядку (а. с. 62-63).

В апеляційній скарзі відповідач-1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Заявник апеляційної скарги зазначає, що Закон України №71-VIII від 28.12.2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» набув чинності з 01.01.2015 року та ним не передбачено особливих умов сплати транспортного податку у 2015 році, отже у спірному випадку базовим податковим періодом для сплати транспортного податку є 2015 рік.

Позивачем були надані письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких він зазначає, що транспортний податок на території м. Запоріжжя, з урахуванням дати його прийняття та оприлюднення, повинен справлятися, відповідно до норм Податкового та Бюджетного кодексів України з 01 січня 2016 року і ніяк не раніше (а.с. 82-86).

Відповідачі по справі були належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи (а.с. 77, 79-80).

У судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_1 проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив суд залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За приписами ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

З апеляційної скарги відповідача-1 вбачається, що доводи останнього стосуються фактично постанови суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

Таким чином, переглядаючи постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником автомобіля NissanMurano. 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, з об'ємом двигуна 3498 куб. см. (а.с.49).

30 червня 2015 року відповідачем-1 винесене податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 11-17, яким позивачу згідно з п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п. 286.5 ст. 286 ПК України визначено податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн. (а. с. 11).

Суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що нарахування податковим органом позивачу у 2015 році транспортного податку є передчасним, оскільки, з огляду на затвердження Положення про податок на майно (в частині транспортного податку) Запорізькою міською радою лише 15.01.2015 року, тому бюджетним періодом, в якому має застосовуватися транспортний податок у м. Запоріжжі, має бути лише 2016 рік. Крім того, податковим органом в силу п.1 ч.2 ст.71 КАС України не доведена правомірність своїх дії, яка полягала у ненаданні розрахунку податкового зобов'язання, яке визначене оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, що унеможливлює визначення податкового періоду, за який контролюючим органом було нараховане податкове зобов'язання.

Колегія суддів вважає вірним такий висновок суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Приписи пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України визначають, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Базою оподаткування у відповідності до пп. 267.3.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

При цьому згідно з п. 267.4 ст. 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до пп. 267.5.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 ст. 267 ПК України закріплено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Згідно з пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями ПК України 01.01.2015 року, власники транспортних засобів віком до 5 років та об'ємом більше 3000 куб. см є платниками транспортного податку.

Відповідно до ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу; стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Пунктом 4.3 ст. 4 Податкового кодексу України передбачено, що податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

При цьому згідно з п. 4.4 ст. 4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст. 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Приписи пп. 10.1.1 п. 10.1 та п. 10.2 ст. 10 Податкового кодексу України відносять до місцевих податків податок на майно в частині транспортного податку.

Згідно з п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1 ПК України).

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 ПК України).

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп. 12.3.3 ПК України).

Статтею 58 Податкового кодексу України та пунктом 2.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1236 від 28.11.2012, передбачено, що до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання.

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, відповідачем до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення або під час судового розгляду, розрахунку податкового зобов'язання, яке визначене таким податковим повідомленням-рішенням, додано не було, що унеможливлює визначення податкового періоду, за який період податкове зобов'язання було нараховане, та не дозволяє встановити обґрунтованість та коректність визначення податкового зобов'язання. Зазначений дефект оскаржуваного повідомлення-рішення не дає змоги встановити податковий період, за який податкове зобов'язання було нараховане, а отже, й впливає на суть оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (пп. 12.3.4 ПК України).

При цьому судовою колегією враховується, що відповідно до пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Приписи п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України визначають, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Системний аналіз наведених норма дає підстави для висновку, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

15.01.2015 року Запорізька міська рада прийняла рішення №8-2015-01-15 «Про встановлення податку на майно (в частині транспортного податку)», яким встановила транспортний податок в місті Запоріжжі на 2015 рік" та 28 січня 2015 року оприлюднила його в газеті «Запорізька Січ», тобто, враховуючи пп.12.3.4 п.12.3 та п.12.5 ст.12 ПК України, зазначене рішення набирає чинності з 01 січня 2016 року, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що застосування контролюючим органом положень ПК України з урахуванням внесених Законом змін та рішення з метою оподаткування транспортним податком, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Крім того, до спірних правовідносин не може бути застосовано положення пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України, оскільки до 31.12.2014 року відповідний транспортний податок не справлявся.

Таким чином, з урахування вищезазначеного, колегія суддів вважає безпідставним твердження відповідача-1 стосовно того, що Закон України №71-VIII від 28.12.2014 року набув чинності з 01.01.2015 року та ним не передбачено особливих умов сплати транспортного податку у 2015 році, а отже, базовим податковим періодом для сплати транспортного податку у спірному випадку є 2015 рік.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд апеляційної інстанції враховує у контексті розгляду даної справи практику висловлену Європейським судом з прав людини у рішеннях від 14.01.2011 року у справі "Щокін проти України" та від 07.10.2011 року у справі "Серков проти України" в частині необхідності застосування національного законодавства у разі допущення можливості його неоднозначного тлумачення у найсприятливіший для заявника спосіб.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що визначення ОСОБА_2 суми податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн. не відповідає положенням Податкового кодексу України та є протиправним, відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а отже, відповідач-1, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч з вимогами ч.2 ст.71 КАС України, не довів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення форми «Ф» №11-17 та не переконав суд у своїй правоті.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2016 року у справі №808/902/16 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України упродовж двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун