Рішення № 59416348, 06.07.2016, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" липня 2016 р.Справа № 921/285/16-г/5

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрушків Г.З.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромстал Україна", вул.. Новоконстантинівська, 4-А, м.Київ, 04655

до відповідача: Фізичної особи підприємця - ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 46023

про стягнення 355 842,33грн.

За участю представників від:

Позивача: Венглевський Богдан Богданович - представник ( довіреність б/н від 27.04.2016р.)

Відповідача : ОСОБА_3 - представник (договір про надання юридичних послуг б/н від 08.06.2016р.);

ОСОБА_1 - підприємець

Суть справи:

В розпочатому судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено права і обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 81-1 ГПК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ромстал Україна" звернулося в господарський суд Тернопільської області із позовом до відповідача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 355 845,33 грн. із них 37 220,29грн. втрат від інфляції, 22668,55грн. три відсотки річних, 114 076,39грн. пені та 181 842,51грн. - 10% штрафу.

В обґрунтування позовних вимог, позивач в позовній заяві та його уповноважений представник в судових засіданнях, посилається на несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки на умовах відстрочення платежу №2601-1/12 від 26.01.2012р. в частині оплати поставленого йому товару, в зв'язку з чим відповідачу за несвоєчасно проведені розрахунки нараховані, пеня, 10% штрафу, інфляція та 3% річних від простроченої суми, які позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Ухвалою суду від 18.05.2016 р. розгляд справи призначено на 08.06.2016р. на 11год. 00хв.

В подальшому, для надання сторонам можливості подати додаткові документи, в судовому засіданні в порядку ст.. 77 ГПК України оголошувалися перерви з 08.06.2016р. до 29.06.2016р. на 10год. 30хв. та з 29.06.2016р. до 06.07.2016р. до 10год. 00хв.

Відповідач у відзиві на позов б/н від. 08.06.2016р. вважає, що позов задоволенню не підлягає, посилаючись при цьому на ст..ст.549, 253, 258, 266, 267 ЦК України та практику Верховного Суду України, викладену у постановах №6-474цс16 від 18.05.2016р. та №6-100цс14 від 03.09.2014 року, зазначаючи, що згідно з поданим позивачем розрахунком в графі "Термін оплати (90 календарних днів з дня поставки) та згідно з поданими копіями платіжних доручень про оплату відповідачем отриманого товару, вбачається, що термін оплати за кожною з поставок настав в терміни, починаючи з 23.04.2012р., закінчуючи 18.02.2014р., оплата здійснена з 16.01.2012р. по 01.10.2014р., тобто, як з моменту настання строку платежу так і з дат погашення заборгованостей станом на день розгляду справи минув річний строк для захисту порушених прав, а твердження позивача про те, що сторони в договорі збільшили строк позовної давності, визначивши нарахування неустойки без обмеження певними строками суперечить ч.1ст.259 ЦК України, яка передбачає саме збільшення строку давності, а не його необмеженість чи продовження до фактичного виконання зобов'язання, тобто, відповідач вважає, що має бути встановлено конкретний строк, що визначається днями, місяцями роками., однак саме такої домовленості на виконання ч.1 ст. 259 ЦК України сторони не досягли, а відтак відповідач просить застосувати наслідки спливу позовної давності, що відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові. З тих же підстав відповідач вважає безпідставним нарахування 3% річних та інфляції та просить суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Разом з тим, відповідач звернувся до суду з клопотанням про зменшення неустойки (вхідний №115560 від 08.06.2016р.), в якому зазначив, що у разі неврахування заперечень, наведених у відзиві щодо безпідставності нарахувань пені, 3% річних, інфляційних втрат, просить суд відповідно до вимог ст.. 83 ГПК України та з врахуванням погашення сум основного боргу ще в жовтні 2014р. зменшити суму неустойки.

06.07.2016 від відповідача поступило клопотання, в якому останній, посилаючись на ст. 257 та ст. 261 ЦК України, зазначає, що з врахуванням 3-річного строку позовної давності інфляційні втрати та 3% річних підлягають до стягнення лише в розмірі 53863,20 грн., щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат в сумі 6059,98грн. строк давності минув, з врахуванням того, що позивач звернувся з позовом до суду 27.04.2016р., а отже всі накладні, по яких строк платежу настав до 27.04.2013р. та вони неоплачені до вказаної дати, відтак відповідач просить суд застосувати наслідки спливу строків позовної давності та відмовити в задоволенні позову в тому числі частини стягнення 3% річних та інфляційних втрат в сумі 6059,98грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись при цьому на п. 9.3 договору, в якому сторони передбачили, що нарахування та сплата неустойки (штрафу, пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання за договором здійснюється без обмеження певним строком, протягом усього періоду від дня , коли зобов'язання повинні бути виконані, до дня їх фактичного виконання, а тому вважає, що сторонами в договорі встановлено необмежений строк позовної давності. Окрім того, представник позивача вважає, що перебіг строку позовної давності щодо стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань перервався зверненням з позовом в Третейський суд.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

26 січня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Ромстал Україна", (надалі - Постачальник/позивач по справі) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 ( надалі - Покупець/ відповідач по справі), укладено договір поставки на умовах відстрочення платежу №2601-1/12 (надалі - договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставляти Покупцеві Товари, а Покупець прийняти та оплатити Товари у відповідності до положень цього договору (п.2.1. договору).

Ціна на Товар визначається у рахунку - фактурі (п. 5.1. договору).

Відповідно до п. 6.1. договору форма оплати - оплата з відстроченням платежу, строк відстрочення з оплати товару складає 90 (дев'яносто) календарних днів з дати відвантаження товару.

Згідно п. 9.1 договору у випадку порушення Покупцем строків платежів, визначених цим Договором, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Крім пені, Покупець сплачує Постачальнику штраф за кожен факт порушення умов договору у розмірі 10% від суми відвантаженого Товару.

Нарахування та сплата неустойки (штрафу, пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором здійснюється без обмеження певним строком, протягом усього періоду від дня коли грошові зобов'язання повинні були виконані, до дня їх фактичного виконання ( п. 9.3. договору).

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до повного виконання Сторонами зобов'язань за цим Договором. (п.8.1)

Як вбачається із вищезазначеного, між позивачем та відповідачем виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 ст. 530 ЦК України визначає що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як слідує з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання за договором поставки, поставивши відповідачу в період з січня 2012р. по листопад 2013р. (включно) товар на загальну суму 2715155,94грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані представниками сторін та завірені їх печатками (належним чином засвідчені копії накладних знаходяться в матеріалах справи).

Як стверджує позивач та про що не заперечую відповідач. станом на день звернення з даним позовом до суду відповідачем зобов'язання по оплаті вартості отриманого за період з січня 2012 по листопад 2013р. (включно) товару, виконані, однак платежі здійснено з порушенням встановленого п. 6.1 ст. 6 Договору строку, а саме платежі здійснено в період з січня 2012р. по 01жовтня 2014р. (включно).

Враховуючи, що згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідачем даний строк порушений, в зв'язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами договору (п.п. 9.1.), у вигляді сплати пені, що згідно розрахунку позивача становить 114076,39грн. , нарахованої за період з30.04.2012р. по 01.10.2014 року

Разом з тим, приймаючи до уваги, що:

- статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

- відповідно до приписів ст.. 258 ЦК України спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

-ч.3 ст.267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4ст.267 ЦК України);

- як зазначено судом вище, відповідач звернувся до суду із заявою, викладеною у відзиві на позовну заяву (лист б/н від 08.06.2016р.- вхідний №11549 від 08.06.2016р.) про застосування позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій у вигляді пені ;.

- предметом розгляду даного спору є зокрема стягнення пені за несвоєчасно проведені розрахунки за отриманий товар, яка нарахована позивачем за період з 30.04.2012 року по 01.10.2014 року, враховуючи що останній платіж за поставлений товар відповідачем було здійснено 01.10.2014р., а з даним позовом позивач звернувся до суду 12.05.2016 року, про що свідчить поштовий штемпель підприємства зв'язку на конверті, в якому була направлена позовна заява, відповідно позов в частині стягнення 114076грн. 39коп. пені за несвоєчасне своєчасне виконання зобов'язань за договором, у відповідності до вищезазначених вимог ЦК України (ч.4ст.267 ЦК України) задоволенню не підлягає із-за пропуску строку позовної давності, про застосування якого (строку позовної давності) відповідач завернувся до суду з відповідною заявою.

При цьому судом не приймаються до уваги твердження представника позивача про те, що сторони в договорі, а саме в п. 9.3. договору, за домовленістю сторін у відповідності до вимог ст..259 ЦК України збільшили строки позовної давності, встановивши, що нарахування та сплата неустойки (штрафу, пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання за договором здійснюється без обмеження певним строком, протягом усього періоду від дня, коли зобов'язання повинні бути виконані, до дня їх фактичного виконання, оскільки відповідно до ст.. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом може бути збільшена за домовленістю сторін, договір про збільшення позовної давності укладається в письмовій формі, при цьому норми ст.. 252 ЦК України встановлюють, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями годинами, однак як слідує з даного пункту договору сторони змінили передбачений ч.2 ст. 232 ГК України термін нарахування пені, а не строк позовної давності як це передбачено ст.. 259 ЦК України з врахуванням вимог ст..252 ЦК України.

Окрім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що становить 37139грн.20коп., а також 3% річних від простроченої суми, що становить 16724грн. 25коп.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 81грн.09коп. інфляційних втрат та 5944грн. 30коп. 3% річних задоволенню не підлягають, з огляду на наступне:

До вимог про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та про стягнення сум трьох процентів річних (передбачених ст..625 ЦК України) застосовується загальна позовна давність (ст.257 ЦК України) - в три роки ;

- відповідач у відповідності до вимог ст. 267 ЦК України звернувся до суду із заявою (клопотання вхідний №12963 від 06.07.2016р.) про застосування позовної давності щодо стягнення 3% річних та інфляційних витрат;

- предметом розгляду даного спору є зокрема стягнення інфляційних втрат та 3% річних, які нараховані позивачем за період з 30.04.2012 року по 01.10.2014 року, однак як слідує з матеріалів справи, (накладних, розрахунку суми позову та, що також підтвердили повноважні представники сторін в судовому засіданні), частина товару отримана відповідачем та оплачена ним в період з січня 2012р. по квітень 2013р.(включно), а з даним позовом позивач звернувся до суду 12.05.2016. року, про що свідчить поштовий штемпель підприємства зв'язку на конверті, в якому була направлена позовна заява, тому відповідно 3% річних та інфляційні втрати, що нараховані позивачем на товар який поставлений відповідачу в період з січня 2012р. по квітень 2013р та оплачений ним до 12.05.2013р., нараховані із пропуском строку позовної давності, про застосування якого (строку позовної давності) відповідач завернувся до суду з відповідною заявою.

При цьому, не заслуговують на увагу посилання уповноваженого представника позивача в судовому засіданні на переривання строку позовної давності зверненням позивача з позовом до третейського суду, оскільки наявність третейського застереження в укладеному між сторонами 26 січня 2012 року договорі, з огляду на вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.8, 55, 124, 129 Конституції України, якими передбачена необхідність збереження гарантій доступу до правосуддя і реалізації права на справедливий судовий розгляд, не позбавило позивача права в межах строку позовної давності звернутися до компетентного суду (господарського суду) за захистом порушеного права.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 10 % штрафу в розмірі 181842,51грн. то такі задоволенню не підлягають, з огляду на наступне:

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Пунктом 6.1 спірного договору передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

Поряд з цим, у вищезазначеному пункті договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, сторонами передбачено також крім пені сплата штрафу у розмірі 10% від суми відвантаженого товару за кожен факт порушення умов договору

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом України в постанові від 21.10.2015 р. по справі №6-2003цс15.

Окрім того, позивачем пропущений і строк позовної давності, встановлений законом щодо стягнення штрафних санкцій (1 рік) і про застосування якого (строку позовної давності) відповідач звернувся із заявою до суду.

При таких обставинах та відповідно до вимог ст. ст. 509, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193 ГК України та ст. ст. 33, 34 ГПК України, позов в частині стягнення - 37139,20грн. інфляційних втрат та 16724,25грн. - 3% річних підлягає задоволенню, як обґрунтовано заявлений.

Судовий збір, згідно ст. 49 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця - ОСОБА_1, АДРЕСА_2 46023, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромстал Україна", вул.. Новокостянтинівська, 4-А, м. Київ, 04655, код ЄДРПОУ 32346937 - 37139грн.20коп. інфляційних втрат, 16724грн.25коп. - 3% річних та 807грн.95корп. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Повний текст рішення складено "25" липня 2016 року.

Суддя Г.З. Андрушків