Постанова № 59415860, 01.08.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2016 р. Справа №917/2718/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Ільїн О.В., суддя Терещенко О.І.,

при секретарі Євтушенко Є.В.,

за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - Луценко Р.О., за довіреністю б/н від 25.05.2016 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Зубр-Бейс», м.Київ, (вх.№1708П/1-40) на рішення господарського суду Полтавської області від 10.03.2016 року по справі №917/2718/15,

за позовом Лубенської міської ради, м.Лубни, Полтавська область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зубр-Бейс», м.Київ,

про стягнення 85159,57 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.03.2016 року по справі №917/2718/15 (суддя Погрібна С.В.) позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зубр-Бейс» на користь Лубенської міської ради збитки за користування без правоустановчих документів земельною ділянкою по вул. Радянській, 214, площею 1,3682 га кадастровий номер 5310700000:01:062:0001 у період з 22.04.2014 року по 18.11.2015 року в розмірі 85159,57 грн.

Відповідач із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 10.03.2016 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що він є платником єдиного податку з 25.12.2013 року, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку. На думку скаржника, в силу вимог п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 28.12.2014 року) з дати державної реєстрації права власності на майновий комплекс у відповідача виник обов'язок сплачувати земельний податок. Однак, оскільки на момент державної реєстрації права власності на майновий комплекс відповідач був зареєстрований платником єдиного податку, то на підставі п.п. 297.1.4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України звільнявся від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку. Таким чином, відповідач вважає, що збитків у зв'язку із користуванням земельною ділянкою без право установчих документів завдано не було і суд першої інстанції неправомірно задовольнив позовні вимоги.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зубр-Бейс» прийнято до провадження та призначено до розгляду.

18.07.2016 року від позивача надійшов відзив (вх.№7131), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач зазначає, що предметом спору по даній справі є стягнення збитків, які нараховані за користування апелянтом земельною ділянкою площею 1,3682 га по вул. Радянській, 214 в м.Лубни без правоустановчих документів. Апелянт дійшов до помилкового висновку про те, що він має сплачувати податок, а не орендну плату. Так, згідно пункту 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Однак, апелянт не підпадає під визначені категорії. Відповідачу разом з правом власності на майновий комплекс перейшло право на оренду земельної ділянки (яка знаходилась у попереднього власника), яке відповідач повинен був реалізувати заключенням договору оренди, як передбачено ст. 124 Земельного кодексу України.

Ухвала суду про відкладення розгляду апеляційної скарги на 01.08.2016 року була направлена позивачу рекомендованим листом 19.07.2016 року за адресою, зазначеною в апеляційній скарзі і отримана ним 26.07.2016 року, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи. Однак, позивач у судове засідання не з'явився, про причини не з'явлення суд не повідомив.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, зважаючи на те, що ухвала про відкладення розгляду справи направлялась рекомендованою кореспонденцією, а також на те, що явка представника позивача не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника позивача.

У судовому засіданні 01.08.2016 року представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та просив її задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника відповідача, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про право власності від 22.04.2014 року майновий комплекс за адресою вул. Радянська, 214, м. Лубни, Полтавська область належить на праві власності ТОВ «Зубр-Бейс» (відповідач у справі).

Вказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці загальною площею 1,3682 га з кадастровим номером 5310700000:01:062:0001, яка зареєстрована за Лубенською міською радою.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.20-21) цільове призначення вказаної земельної ділянки: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості».

Позивач зазначає, що ТОВ «Зубр-Бейс» всупереч ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України не було оформлено правоустановлюючі документи на земельну ділянку під об'єктами нерухомого майна, що призвело до використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів на землю та є порушенням чинного законодавства - недотримання принципу платності за використання земельної ділянки, що встановлено ст. 206 Земельного кодексу та ст.ст. 269, 287 Податкового кодексу України.

Згідно наданого до матеріалів справи листа Лубенської ОДПІ, ТОВ «Зубр-Бейс» плату за користування земельною ділянкою за адресою вул. Радянська 214, м.Лубни, станом на 20.01.2016 року не сплачує.

Як вбачається з матеріалів справи, Лубенською міською радою неодноразово направлялись на адресу відповідача листи: вих.№1-12/470 від 18.06.2015 року, вих.№1-8/499 від 30.06.2015 року з вимогою оформлення документів стосовно права користування земельною ділянкою відповідно до чинного земельного законодавства, однак відповідач відмовився від укладення договору оренди земельної ділянки.

13.11.2015 року комісія Управління з питань комунального майна та земельних відносин проведено обстеження земельної ділянки та встановлено, що земельна ділянка по вул. Радянській, 214 площею 1,3682 га перебуває у фактичному користуванні відповідача, плата за землю не справляється, про що було складено відповідний акт обстеження земельної ділянки від 17.11.2015 року.

Рішенням виконавчого комітету Лубенської міської ради №291 від 09.12.2015 року затверджено акт комісії по визначенню збитків власникам землі та землекористувачам від 18.11.2015 року.

Так, як вказує позивач, внаслідок порушення відповідачем земельного законодавства, сума збитків становить 85159,57грн. При цьому, розмір заподіяних збитків визначено із застосуванням Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року №284 та Порядку визначення та відшкодування територіальній громаді міста Лубни в особі Лубенської міської ради збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог земельного законодавства, затвердженого рішенням Лубенської міської ради від 14.02.2014 року, як не отримані доходи у вигляді орендної плати.

Як стверджує позивач, користування земельною ділянкою без оформлення договору оренди та не внесення плати до місцевого бюджету, відсутність з боку ТОВ «Зубр-Бейс» відшкодування заподіяних збитків визначених у рішенні виконавчого комітету Лубенської міської ради №291 від 09.12.2015 року, є порушенням інтересів Лубенської міської ради, як власника земельної ділянки.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Згідно ч.1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (ст. 122 Земельного кодексу України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з п. 2.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» відповідно до частини 2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача.

Відповідно до абз. 1 п. 3.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» за змістом статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України, до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Отже, у разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку.

При цьому, виходячи зі змісту частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України, з виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

Згідно з абз. 2 п. 2.11. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» до відносин, пов'язаних з переходом права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда, до особи, що набула права власності на відповідне нерухоме майно, в тому числі стосовно розміру такої земельної ділянки, застосовується законодавство, що діяло на час переходу права власності на житловий будинок, будівлю, споруду.

Таким чином, після набуття відповідачем права власності на майновий комплекс на земельній ділянці загальною площею 1,3682 га за адресою: вул. Радянська, 214, м.Лубни, Полтавська область, до відповідача перейшло і право користування спірною земельною ділянкою, яка знаходиться під цією нерухомістю, на тих же умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У матеріалах справи наявний договір оренди землі від 09.12.2008 року, який був укладений між Лубенською міською радою та ТОВ «Загальне управління будівельних робіт», який є попереднім власником нерухомого майна розташованого на земельній ділянці загальною площею 1,3682 га з кадастровим номером 5310700000:01:062:0001.

Тобто, враховуючи вищевикладене, можливо дійти висновку, що до відповідача разом з правом власності на майновий комплекс перейшло право на оренду земельної ділянки площею 1,3682 га,

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Аналогічні положення містяться також в ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 792 Цивільного кодексу України.

Реєстрація земельної ділянки передбачена статтею 202 Земельного кодексу України. Право на земельну ділянку здійснюється згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

За статтею 123 Земельного кодексу України надання земельної ділянки державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймаються на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Частиною 1 ст.124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Для реєстрації земельної ділянки зацікавлена особа повинна замовити документацію із землеустрою. Більша частина цієї документації не може бути виготовлена сторонами самостійно. Для її підготовки слід звернутися до відповідної землевпорядної організації, замовити «технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку».

Згідно чинного земельного законодавства, використання землі здійснюється або на праві власності, або на праві користування земельною ділянкою (в даному випадку - договору оренди земельної ділянки).

Як свідчать матеріали справи, право користування земельною ділянкою, яка знаходиться під нерухомістю належним чином відповідачем не оформлене.

Позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що ТОВ «Зубр-Бейс» користується земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Встановлені судом першої інстанцій обставини справи свідчать про бездіяльність відповідача щодо вчинення передбачених законодавством заходів зі своєчасного оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташований майновий комплекс, що належать ТОВ «Зубр-Бейс» на праві власності.

Так, згідно ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Зокрема, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ст. ст. 152, 156 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:

а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Вказаний перелік підстав для відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії (бездіяльність) щодо відповідних земельних ділянок за процедурою, визначеною Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року №284.

Відповідно до п. 1 Порядку власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії (п.2 Порядку).

У пункті 3 Порядку зазначено, що відшкодуванню підлягають, зокрема, інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Лубенської міської ради від 09.12.2015 року №291 затверджено акт по визначенню розміру збитків за фактичне використання ТОВ «Зубр-Бейс» земельної ділянки без правоустановчих документів. Дане рішення у встановленому законом порядку не оскаржене та не визнане незаконним, а отже є дійсним та обов'язковим для виконання на відповідній території.

Комісією визначено, що на підставі розрахунку виконаного Управлінням з питань комунального майна та земельних відносин, збитки нанесені відповідачем в результаті користування земельною ділянкою без належного оформлення правоустановчих документів та не внесення плати за користування землею за період з 22.04.2014 року по 18.11.2015 року становлять 85159,57 грн.

Збитки відшкодовуються власниками землі і землекористувачами, у тому числі орендарями, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісії, а при вилученні (викупі) земельних ділянок - після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина (п. 5 Порядку).

Разом з тим, як встановлено місцевим господарським судом, рішенням Лубенської міської ради від 14.02.2014 року затверджено Порядок визначення та відшкодування Лубенській міській раді збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог земельного законодавства.

Даний Порядок встановлює єдину процедуру відшкодування збитків, заподіяних Лубенській міській раді внаслідок порушення вимог земельного законодавства. Збитки відшкодовуються внаслідок: використання земельної ділянки без оформлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку відповідно до закону (п. 3).

У разі використання земельної ділянки без документів, що підтверджують право користування, збитки визначаються за фактичний період користування земельною ділянкою.

У випадку не оформлення документу, що посвідчує право користування земельною ділянкою збитки визначаються за період використання земельної ділянки з порушенням вимог, встановлених рішеннями Лубенської міської ради про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Лубни (п.п. 5.1, 5.2 Порядку).

Відшкодування збитків проводиться за період використання землі з порушенням земельного законодавства у розмірі орендної плати за землю, яку власник землі (міська рада) міг би отримати при належному виконанні (дотриманні) землекористувачем вимог земельного законодавства.

Збитки визначаються за ставками орендної плати, які діяли на момент виникнення таких збитків із застосуванням коефіцієнтів, які дорівнюють подвійній обліковій ставці Національного банку України на початок кожного звітного року (п. 5.3. Порядку).

У п.3.8. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» роз'яснено, що вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення статті 22 Цивільного кодексу України та частини другої статті 224 Господарського кодексу України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

У розгляді таких справ господарські суди мають докладно з'ясовувати причини не оформлення чи несвоєчасного оформлення відповідного землекористування та обставини, пов'язані із вжиттям господарюючими суб'єктами усіх залежних від них заходів щодо одержання документів, які посвідчують право землекористування. При цьому суду слід враховувати вимоги частини другої статті 120 Земельного кодексу України, якою передбачено що у разі коли жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Якщо у розгляді справи буде з'ясовано обставини, зазначені в абзаці третьому підпункту 3.4 пункту 3 цієї постанови, і що суб'єкт господарювання вживав необхідних заходів до оформлення свого права землекористування, то відсутність у нього переоформлених на його ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може розцінюватися як правопорушення.

Колегія суддів зазначає, що відповідач з 22.04.2014 року, не оформив право користування земельною ділянкою на якій розміщена належна відповідачу нерухомість, а саме майновий комплекс розташований в м. Лубни по вул. Радянській 214. При цьому, матеріали справи не містять відомості щодо вчинення відповідачем дій направлених на оформлення права користування земельною ділянкою.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що наразі наявні всі елементи складу цивільного правопорушення в діях відповідача, як то: факт порушення відповідачем вимог земельного законодавства, що виявився у тривалому використанні земельної ділянки без договору оренди, що є підставою для нарахування збитків, визначення і відшкодування яких врегульовано вказаним Порядком; причинний зв'язок між збитками і протиправною поведінкою відповідача, оскільки використання земельної ділянки відповідачем без належного правового оформлення, позбавило міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї земельної ділянки дохід у вигляді орендної плати. Відсутності свої вини у спричиненні збитків відповідач не довів.

Щодо посилань апелянта на те, що він звільнений від сплати земельного податку, оскільки є платником єдиного податку, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідач невірно трактує поняття земельний податок та орендна плата, посилаючись на п.п. 297.1.4, п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України, відповідно до яких вказано, що платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку.

Як вже зазначалося, відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним.

Згідно пункту 14.1.147 ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок - це обов'язковий платіж, що стягується з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п. 14.1.72. ст. 14 Податкового кодексу України).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.14.1.136. ст. 14 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Власники земельних ділянок - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно (пункт 14.1.34 ПКУ).

Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пункт 14.1.73 ПКУ).

Однак, відповідачем не надано доказів які б підтверджували наявність у нього права власності на земельну ділянку або права користування земельною ділянкою і не обґрунтовано, що він в силу приписів чинного законодавства звільнений від обов'язку сплачувати орендні платежі.

При цьому, в силу приписів ст. 120 Земельного кодексу України до відповідача, який набуваючи право власності на майновий комплекс перейшло право користування земельною ділянкою на якій він розміщений на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У попереднього землекористувача, спірна земельна ділянка знаходилася в оренді, що підтверджується відповідним договором. Отже, до відповідача разом з правом власності на майновий комплекс перейшло право на оренду земельної ділянки, яке відповідач повинен був реалізувати шляхом укладення договору оренди, як це передбачено ст. 124 Земельного кодексу України. Проте, відповідного вчинено не було.

Колегія суддів також зазначає, що відносини по наданню земельних ділянок в оренду побудовані на принципах диспозитивності та імперетивності, які полягають у тому, що надання земельних ділянок в оренду вчиняється у відповідності до норм чинного законодавства та згідно чітко встановленого порядку, а диспозитивність полягає у тому, що для надання земельної ділянки відповідна особа спочатку повинна самостійно вчинити певні дії, зокрема, звернутись до управлінського суб'єкта з заявою щодо надання земельної ділянки в оренду, а не навпаки. Однак, матеріали справи не свідчать, що відповідач скористався наданими йому правами та здійснив оформлення спірної земельної ділянки належним чином. Натомість, матеріали справи свідчать про бездіяльність відповідача щодо оформлення спірної земельної ділянки.

Враховуючи те, що суд першої інстанції встановив усі обставини, які входять до предмета доказування при вирішенні даного спору, зокрема, наявність усіх складових цивільного правопорушення, висновок суду про стягнення з відповідача збитків, у перерахованому судом розмірі, визнається правомірним.

Колегія суддів апеляційної інстанції враховує те, що відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України, яка викладена у постанові від 07.10.2015 року по справі №916/3371/14 та Вищий господарський суду України: справа №917/226/15 постанова від 04.11.2015 року, справа №917/2501/14 постанові від 23.07.2015 року.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Зубр-Бейс» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Полтавської області від 10.03.2016 року по справі №917/2718/15 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зубр-Бейс» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 10.03.2016 року по справі №917/2718/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 02 серпня 2016 року.

Головуючий суддя Хачатрян В.С.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Терещенко О.І.