Постанова № 59415807, 28.07.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2016 р.Справа № 914/1380/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - суддіМатущака О.І.

суддівДавид Л.Л.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробничої компанії Перша приватна броварня Для людей - як для себе! м.Львів

на ухвалугосподарського суду Львівської області від 21.06.2016р.

провизнання неправомірними дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області

у справі№ 914/1380/15

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Мерефянська скляна компанія м.Мерефа Харківського району Харківської області

до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробничої компанії Перша приватна броварня Для людей - як для себе! м.Львів

про стягнення 4 887 103,05 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 15.07.2015 р.;

відповідача: не зявився;

ДВС: не зявився;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.06.2016 р. (суддя М.М. Петрашко) відмовлено у задоволенні скарги ТОВ торгово-виробничої компанії «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції.

Ухвала суду мотивована тим, що боржником не здійснено виконання рішення суду у строк наданий для добровільного виконання, а саме: до 30.12.2015 р., у звязку з чим, державним виконавцем 04.01.2016 р. винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та про стягнення з боржника виконавчого збору.

Боржником подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду та визнати недійсною постанову про стягнення виконавчого збору від 04.01.2016р. ВП №49710925. В своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що згідно із платіжними дорученнями від 06.01.2016р. боржник сплатив залишок заборгованості в сумі

3 447 935,17 грн. Арешти з рахунків було знято. У рішенні Верховного Суду України від 28.01.2015 р. у справі №3-217гс14 зазначено, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець повязує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання. З огляду на наведене, скаржник стверджує, що жодних дій, спрямованих на примусове виконання рішення державним виконавцем не вчинялось, а відтак, постанова від 04.01.2016р. винесена неправомірно. Апелянт також вказує, що оскаржувана постанова не надходила на адресу товариства.

Відзивів сторонами не подано.

В судове засідання представники позивача та ДВС не зявилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.07.2016 р. (у складі колегії суддів: головуючого судді Матущака О.І., суддів Давид Л.Л., Плотніцького Б.Д.) апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 28.07.2016 р.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду

№ 416 від 28.07.2016 р. у звязку з відпусткою судді Плотніцького Б.Д. зобовязано провести автоматичну заміну складу колегії суддів у справі № 914/1380/15.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 28.07.2016р. у звязку з відпусткою судді Плотніцького Б.Д. у склад колегії суддів для розгляду даної справи введено замість судді Плотніцького Б.Д. суддю Зварич О.В.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, 12.11.2015р. на виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 29.10.2015р. господарським судом Львівської області видано судовий наказ про стягнення з ТОВ торгово-виробничої компанії «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» на користь ТОВ «Мерефянська скляна компанія» 4 674 855,17 грн. (з яких: 2 604 075,53 грн. заборгованість за поставлений товар; 43 560,00 грн. заборгованість за деревяні піддони; 505 408,41 грн. пеня; 156 561,10 грн. 3% річних; 1 365 250,13 грн. - інфляційні) та 73 080,00 грн. сплаченого судового збору.

Позивачем була подана заява про примусове виконання рішення суду до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що 23.12.2015р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №49710925, а також постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. При цьому, боржнику надано строк для самостійного виконання виконавчого документа до 30.12.2015р.

В подальшому 04.01.2016р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області було винесено постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та про стягнення з боржника виконавчого збору.

Скаржник вважає, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 04.01.2016р. ВП №49710925 є незаконною, а дії державного виконавця, що спрямовані на утримання виконавчого збору у даному виконавчому провадженні неправомірними та такими, що порушують норми чинного законодавства, що і стало підставою звернення до суду.

При прийнятті постанови судова колегія виходила з такого.

Згідно ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.ст. 1, 2, ч.1, 2 ст. 25, ч.3 ст.27, ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження".

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у звязку з внесення змін до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції Закону України від 12.02.2015 р. N 191-VIII), виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

З огляду на викладене, постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 04.01.2016р. ВП №49710925 є правомірною та прийнята відповідно до чинного законодавства на момент виникнення спірних правовідносин.

Щодо тверджень скаржника про те, що вищезазначена постанова не була надіслана товариству, то необхідно зазначити таке.

Відповідно до п.1 ст.31 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Виходячи з вищевикладеного, державний виконавець зобовязаний надіслати боржнику рекомендованою кореспонденцією лише постанову про відкриття виконавчого провадження, всі інші документи надсилаються простою поштою.

Тобто, в даному випадку суд не вправі вимагати у державного виконавця докази надіслання постанови про стягнення виконавчого збору в адресу боржника, скільки такий процесуальний документ не повинен був бути надісланий рекомендованою кореспонденцією.

Колегія суддів також зазначає таке.

Відповідно до ст. 12 вищевказаного Закону, сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що боржник мав право ознайомитися з відповідними документами виконавчого провадження, зробити з них копії, однак, всупереч зазначеній нормі Закону, заявник вказаним правом не скористався.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що ухвала прийнята із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для її зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106, 112-2 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Ухвалу господарського суду Львівської області від 21.06.2016 р. у справі №914/1380/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Матеріали справи скерувати в господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 02.08.2016 р.

Головуючий-суддяМатущак О.І.

СуддіДавид Л.Л.

ОСОБА_1