Постанова № 59415783, 26.07.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2016 р. Справа№ 927/117/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Растєгаєва Ю.В. - представник;

від відповідача: не з»явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз"

на рішення

Господарського суду Чернігівської області

від 29.03.2016р.

у справі №927/117/16 (суддя Скорик Н.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз"

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

про стягнення 13 140,82 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення 6652,58 грн. боргу, 579,11 грн. пені, 5310,33 грн. інфляційних нарахувань, 598,80 грн 3% річних договором про надання послуг з теплопостачання від 18.11.2011року.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 29.03.2016р. у справі №927/117/16 позов задоволено частково, стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" 2309,71 грн. боргу, 1841,60 грн. інфляційних, 191,17 грн. річних, 455,37 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні позову у стягненні з відповідача заборгованості з 17.07.2013 по жовтень 2013 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на неповне з»ясування місцевим господарським судом обставин справи, що призвело до висновків, які не відповідають дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що місцевий суд відхиляючи позовні вимоги по стягненню заборгованості за липень 2013- жовтень 2013 місцевий суд послався на те, що з 17.07.2013 року відповідач не є власником договірного об'єкту нерухомості та, відповідно, споживачем послуг з теплопостачання за цим об'єктом», оскільки в рішенні Чернігівського районного суду Чернігівської області від 14.02.2014 по справі №748/3689/13-ц зазначено, що Приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу Петрушиною Л.М. посвідчено, що ОСОБА_5 належить на праві власності майно, що складається з нежитлової будівлі, магазину НОМЕР_2 , яке знаходиться за адресою : АДРЕСА_2 та видано йому свідоцтво від 17.07.2013.

Апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що право власності на договірний об'єкт нерухомості не є предметом позовних вимог та не має відношення до надання послуг з теплопостачання відповідачу. Позивач надав послуги відповідно до діючого договору між позивачем та відповідачем від 18.11.2011, умовами п.8.3. якого визначено, що договір може бути розірваний достроково у разі зміни споживача або переходу права власності на квартиру (приватний будинок) до іншої особи, якій надаються послуги з централізованого водопостачання, теплопостачання та водовідведення у житловому фонді та підсобних приміщеннях.

Крім того, відповідачем не було надійслано на адресу позивача ніяких пропозицій щодо дострокового розірвання договору, а отже, на думку апелянта, відповідач зобов'язаний був оплатити послуги з централізованого опалення надані на адресу відповідача включно до жовтня 2013, що підтверджується квитанціями за надані комунальні послуги.

Апелянт зазначає, що рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 14.03.2014 по справі 748/3689/13-ц встановлено факт того, що ОСОБА_3 чинить перешкоди в користуванні магазином не звільняє приміщення та не вивозить свої речі з нього. Зазначене на думку апелянта, підтверджує, що відповідач фактично знаходився за адресою магазину до 2014 року і отримував послуги з теплопостачання надані позивачем з 17.07.2013 по листопад 2013 року.

В судове засідання представник відповідача не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, про причини неявки суд не повідомлено.

Вислухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача, оскільки він не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, колегія встановила наступне.

18.11.2011 р. між Дочірньою компанією "Укртрасгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз", відповідно до п.1.2. Статуту Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", затвердженого рішенням від 25.12.2012 року установчих зборів Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" ( постачальник за умовами договору) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (споживач за умовами договору) було укладено договір про надання послуг з теплопостачання.

Відповідно до п. 1.1. - 1.3. договору постачальник зобов'язується надати споживачу послуги з теплопостачання до магазину, який знаходиться за адресою: Чернігівський район, с. Олишівка, вул.. Газопровід, буд. 2, а споживач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування послугами з центрального опалення приміщення загальною площею 95,8 квадратних метрів.

Пунктом 2.1 договору визначено, що позивач надає відповідачу послуги з дотримання якісних показників і режимів з центрального опалення (забезпечує своєчасний початок і закінчення опалювального сезону, безперебійне теплопостачання протягом всього опалювального сезону, або в режимі, затвердженому розпорядженням райдержадміністрації).

Відповідно до п. 3.1 договору розмір щомісячної плати за надані послуги з теплопостачання становить 3,70 грн. за 1 кв. метр / місяць з ПДВ.

Пунктом 8.1 договору сторони погодили, що даний договір діє протягом року. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не висловила наміру внести до нього зміни або доповнення, він продовжується на наступний рік.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору від 18.11.2011р. позивач з грудня 2011 року по 17.07.2013 року надав відповідачу послуги з теплопостачання, щомісячна вартість яких становила 354 грн. 46 коп., що підтверджується квитанціями по особовому рахунку №1020101, копії яких додані до матеріалів справи (а.с. 21-33).

Відповідно до пункту 4.1. договору розрахунок здійснюється не пізніше ніж 10 числа місяця наступного за розрахунковим (розрахунковий період оплати послуг - один календарний місяць).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання щодо оплати послуг з теплопостачання виконав частково, оплативши 354,46 грн. за грудень 2011 року, що підтверджується банківською випискою від 29.11.2013 року та 1500 грн. банківська виписка від 30.12.2013 року з призначенням платежу "за листопад 2013 року".

Позивачем 02.12.2013 було направлено відповідачу претензію №2272 щодо сплати заборгованості наданих послуг з теплопостачання в розмірі 9 214, 41 грн. та 12.05.2014 претензію №1042/01 про оплату заборгованості наданих послуг з теплопостачання на суму 8 560, 51 грн.

Відповідач відповідь на претензії на адресу позивача не надіслав, заборгованість не сплатив, у зв»язку із чим позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача заборгованості, яка за розрахунком позивача на момент подання позову складає 6 652, 58 грн. основного боргу, 579, 11 грн. пені, 598, 80 грн. - 3% річних, 5 310, 33 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом під час розгляду справи, відповідач свої зобов'язання щодо оплати послуг з теплопостачання виконав частково, оплативши 354,46 грн. за грудень 2011 року, що підтверджується банківською випискою від 29.11.2013 року та 1500 грн. (банківська виписка від 30.12.2013 року).

Однак місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що відповідачем у банківській виписі від 30.12.2013 помилково зазначено підставу платежу "за листопад 2013 року", а позивачем зараховано 354, 46 грн. в рахунок боргу за листопад, оскільки рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 14.02.2014 по справі №748/3689/13-ц залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 15.04.2014 встановлено, що приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу Петрушиною Л.М. посвідчено, що ОСОБА_6 належить на праві власності майно, що складається з нежитлової будівлі, магазину НОМЕР_2 "ІНФОРМАЦІЯ_1", яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та видано йому свідоцтво від 17.07.2013 реєстровий номер НОМЕР_3.

Також місцевий суд дійшов висновку про часткове задоволення позову те, що з 17.07.2013 року відповідач не є власником договірного об"єкту нерухомості та, відповідно, споживачем послуг з теплопостачання за цим об"єктом, а отже за таких обставин позовні вимоги про стягнення боргу за період з 17.07.2013 року по жовтень 2013 року, включно в сумі 1234,89 грн. не підлягають задоволенню, а заборгованість відповідача за послуги з теплопостачання за період з січня 2013 року по 17 липня 2013 року становить 2309 грн. 71 коп. та підлягає стягненню.

Колегія не погоджується з висновком місцевого господарського суду в цій частині виходячи з наступних підстав.

Умовами п. 8.3. укладеного між позивачем та відповідачем договору визначено, що договір може бути розірваний достроково у разі зміни споживача або переходу права власності на квартиру (приватний будинок) до іншої особи, якій надаються послуги з централізованого водопостачання, теплопостачання та водовідведення у житловому фонді та підсобних приміщеннях.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів передбачено ст. 651 Цивільного кодексу України та ст.188 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Відповідачем не було надіслано на адресу позивача ніяких пропозицій щодо дострокового розірвання договору.

Колегія зазначає, що зміна власника договірного об»єкту нерухомості у даному випадку не звільняє відповідача від сплати за надані позивачем послуги з теплопостачання.

Крім того, у рішенні Чернігівського районного суду Чернігівської області від 14.03.2014 у справі № 748/3689/13-ц встановлено факт того, що ОСОБА_3 чинить перешкоди в користуванні магазином не звільняє приміщення , та не вивозить свої речі з нього. Чернігівський районний суд Чернігівської області визначив, що ОСОБА_3 фактично визнає здійснення ним перешкод у користуванні вищезазначеним магазином.

Тобто вищезазначеним рішенням підтверджується, що відповідач фактично знаходився за адресою магазину до 2014 року і отримував послуги з теплопостачання, надані позивачем з 17.07.2013 по листопад 2013 року.

Також підтвердженням того, що відповідачем були прийняті надані позивачем послуги з теплопостачання після 17.07.2013 є виписка з банку від 30.12.2013, в якій зазначено в призначені платежу сплата за листопад 2013 .

На підставі вищевикладеного колегія приходить до висновку про те, що у відповідності до умов договору відповідач зобов'язаний був оплатити послуги з централізованого опалення надані на адресу відповідача включно до жовтня 2013, що підтверджується квитанціями за надані комунальні послуги

Таким чином рішення місцевого суду в частині відмови у стягненні заборгованості з відповідача за період з 17.07.2013 по жовтень 2013 в розмірі 1 240, 61 грн. підлягають скасуванню, а вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання за зазначений період є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

На день пред'явлення позову строк позовної давності про стягнення заборгованості з грудня 2011 року по грудень 2012 року закінчився.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення ( ч.3 ст.. 267 Цивільного кодексу України).

Представником відповідача було заявлено про застосування позовної давності, зокрема, до вимог про стягнення заборгованості. Заява відповідача прийнята судом.

Відповідно до ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення 2753 грн 52 коп. заборгованості, що виникла за період з травня 2012 року по грудень 2012 року, включно, задоволенню не підлягають, в позові в цій частині вимог повинно бути відмовлено за спливом позовної давності, а в частині вимог про стягнення боргу в сумі 82,16 грн за травень 2012 року та боргу в сумі 272 грн 30 коп. за квітень 2012 року позов задоволенню не підлягає так як цей борг сплачено.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.

За визначенням статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Пунктом 7.1. договору визначено, що за прострочення термінів внесення відповідачем платежів за послуги сплачується пеня з розрахунку 0,5% несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась.

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 579,11 грн. за прострочення платежу за період прострочки за період з 11.01.2012 по 09.05.2014.

Відповідно до ст.. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

На день пред'явлення позову строк позовної давності про стягнення штрафних санкцій закінчився.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення ( ч.3 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Представником відповідача заявлено про застосування позовної давності до вимог про нарахування пені. Заява відповідача прийнята судом.

Відповідно до ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи наведене, місцевий суд дійшов правильного висновку, що вимоги позивача про стягнення 579,11 грн. пені задоволенню не підлягають, в позові в цій частині слід відмовити.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 5310,33 грн. інфляційних за період прострочки оплати з лютого 2013 року по лютий 2016 року боргу, що виник з грудня 2011 по листопад 2013 та 598,80 грн. - трьох відсотків річних за період прострочки оплати з 05.02.2013 року по 05.02.2016 року боргу, що виник з грудня 2011 по жовтень 2013 р., включно.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Місцевий суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення трьох відсотків річних в розмірі 191,17 грн. за період прострочки з 11.02.2013 по 05.02.2016, включно, оплати боргу за період з січня 2013 року по 17.07.2013 року та 1841,60 грн інфляційних втрат за період з лютого 2013 року по січень 2016 року, включно, боргу за період з січня 2013 року по 17.07.2013 року.

Тобто, місцевий суд відмовив у задоволенні вимоги про сплату інфляційних та 3% річних нарахованих на суму послуг в період після 17.07.2013 року, коли за помилковим висновком суду відповідач не був споживачем послуг теплопостачання. Також місцевим судом відмовлено у стягнення інфляційних та 3% річних нарахованих на борг, в стягненні якого судом відмовлено за спливом позовної давності.

Відповідно до ст. 266 Цивільного Кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги, вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно, тощо).

Враховуючи, що апеляційним судом встановлено помилковість висновку місцевого суду про те, що відповідач не був споживачем послуг з теплопостачання після 17.07.2013, рішення суду в частині відмови у задоволенні інфляційних втрат за період з 17.07.2013 по жовтень 2013 в розмірі 1000, 81 грн. та 3% річних за цей період у розмірі 87, 33 грн. підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду підлягає частковому скасуванню, як таке, що ґрунтуються на висновках, які не відповідають в повній мірі обставинам справ.

У зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги слід здійснити перерозподіл судових витрат між сторонами пропорційно до задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" на рішення Господарського суду Чернігівської області від від 29.03.2016р. у справі №927/117/16 задовольнити.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.03.2016р. № 927/117/16 скасувати в частині відмови у стягненні з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» в особі Філії «Управління магістральних газопроводів «КИЇВТРАНСГАЗ» Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» заборгованості з 17.07.2013 по жовтень 2013 року , а саме 1 240,61грн. - основного боргу, 87,33 грн. 3% річних , 1000,81 грн. інфляційних втрат.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ - ПІДПРИЄМЦЯ ОСОБА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 14000 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРТРАНСГАЗ" код 30019801 м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, в особі філії Управління магістральних газопроводів "КИЇВТРАНСГАЗ" Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ", код 23517243, проспект Космонавта Комарова, 44, м. Київ, 03065 (р. 26007086659001 в ПАТ "КБ "Надра" МФО 380764) за період з 17.07.2013 по жовтень 2013 року 1 240,61грн. - основного боргу, 87,33 грн. 3% річних, 1000,81 грн. інфляційних втрат, 28,75 грн. - витрат по сплаті судового збору за подання позову.

Видати наказ.

В іншій частині рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.03.2016р. № 927/117/16 залишити без змін.

Стягнути з ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ - ПІДПРИЄМЦЯ ОСОБА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 14000 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРТРАНСГАЗ" код 30019801 м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, в особі філії Управління магістральних газопроводів "КИЇВТРАНСГАЗ" Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ", код 23517243, проспект Космонавта Комарова, 44, м. Київ, 03065 (р. 26007086659001 в ПАТ "КБ "Надра" МФО 380764) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 515, 80 грн.

Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду Чернігівської області.

Матеріали справи № 927/117/16 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх