Постанова № 59415729, 03.08.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2016 року Справа № 904/7293/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії

суддів: головуючого судді - Величко Н.Л. (доповідач)

суддів: - Чус О.В., Подобєд І.М.

секретар судового засідання: Мацекос І.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Зибало Н.О., представник, довіреність № 03-01/942 від 04.12.2015 р.;

від відповідача: ОСОБА_4, представник, довідка на постійне місце проживання НОМЕР_1 від 23.02.2011 р.;

ОСОБА_5, представник, довіреність №255 від 02.10.2014 р.

розглянувши апеляційну скаргу металургійного підприємства «Дніпродзержинський сталеливарний завод» дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства «Дніпровагонмаш», м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2016 року у справі № 904/7293/14

за позовом: металургійного підприємства «Дніпродзержинський сталеливарний завод» дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства «Дніпровагонмаш»,

м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

про: стягнення 89 941 грн. 06 коп.

та за зустрічним позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_4,

м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

до: металургійного підприємства «Дніпродзержинський сталеливарний завод» дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства «Дніпровагонмаш»,

м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

про: стягнення 26 300 грн. та моральної шкоди у сумі 48 000 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду.

Металургійне підприємство «Дніпродзержинський сталеливарний завод» дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства «Дніпровагонмаш» звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 78 100 грн. залишку суми передоплати, на яку останньою не було надано послуг по впровадженню комп'ютерних систем відповідно до договору № 013/09/01 від 12 вересня 2013 року; 10 082 грн. 21 коп. - інфляційних та 1 758 грн. 85 коп. - 3% річних.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до господарського суду з зустрічним позовом про стягнення з металургійного підприємства «Дніпродзержинський сталеливарний завод» дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства «Дніпровагонмаш» основного боргу у розмірі 42 800 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2014 року у справі № 904/7293/14 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь металургійного підприємства «Дніпродзержинський сталеливарний завод» дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства «Дніпровагонмаш» 78 100 грн. заборгованості та 1 586 грн. 47 коп. судового збору. В іншій частині первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.02.2015р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2014 року у справі № 904/7293/14 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.04.2015р. скасовано постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.02.2015р., а справу № 904/7293/14 передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

В ході нового розгляду справи господарським судом Дніпропетровської області, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 подала 26.05.2015р. до суду уточнену зустрічну позовну заяву про збільшення позовних вимог, в якій окрім основного боргу у розмірі 42 800 грн. просила стягнути з відповідача за зустрічним позовом збитки у розмірі 12 000 грн.

26.05.2015р. позивач за первісним позовом також подав уточнення позовних вимог, в яких просив стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишок попередньої оплати в розмірі 78100 грн., та нарахованих на нього 10082,21грн. інфляційних витрат, 1758,85грн. 3% річних та судовий збір.

Вказані уточнені позовна та зустрічна заяви прийняті судом першої інстанції до розгляду.

За результатами нового розгляду господарським судом Дніпропетровської області прийнято рішення від 17.06.2015р. по справі 904/7293/14, залишене без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.11.2015р., яким в задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічні позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з металургійного підприємства «Дніпродзержинський сталеливарний завод» дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства «Дніпровагонмаш» на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 26 300 грн. основної заборгованості, 876 грн. 78 коп. судового збору. В решті зустрічних позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.01.2016р. скасовано постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.11.2015р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2015р. по справі № 904/7293/14 в частині стягнення з металургійного підприємства «Дніпродзержинський сталеливарний завод» дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства «Дніпровагонмаш» на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 26 300 грн. основної заборгованості. Справу № 904/7293/14 в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області. В решті постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.11.2015р. по справі № 904/7293/14 залишено без змін.

Вищий господарський суд України у постанові від 13.01.2016р. зазначив, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, спростував твердження позивача за первісним позовом щодо визначення ФОП ОСОБА_4 в односторонньому порядку ціни договору в розмірі 146800грн., тоді як ціна договору визначена в розмірі 110000грн., вказав про погодження сторонами в підпункті 5.4.3 пункту 5.4 спірного договору можливості збільшення загальної вартості робіт. Разом з тим, судами попередніх інстанцій не надана належна правова оцінка, всупереч ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, збільшенню ФОП ОСОБА_4 обсягу виконаних робіт за спірним договором на підставі п.п.5.4.3 п.5.4 договору, не з'ясовано збільшення трудовитрат виконавця за договором зі з'ясуванням робіт на які збільшилися трудовитрати, необхідної кількості годин для їх виконання та їх вартості у відповідності до переліку робіт визначеного в додатку №1 до договору та додатку №3 до договору.

Відповідно до статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

В ході нового розгляду справи господарським судом Дніпропетровської області, позивачем за зустрічним позовом подано до суду 22.02.2016р. заяву про збільшення позовних вимог, в якій окрім основного боргу у розмірі 42 800 грн. просила стягнути з відповідача за зустрічним позовом моральну шкоду у розмірі 48 000 грн.

11.04.2016р. господарським судом Дніпропетровської області за результатами нового розгляду прийнято рішення по справі 904/7293/14, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з металургійного підприємства «Дніпродзержинський сталеливарний завод» дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства «Дніпровагонмаш» на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 26 300 грн. основної заборгованості, 646 грн. 70 коп. судового збору. В задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди відмовлено.

Рішення мотивоване доведеністю належними доказами вимог позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом основного боргу у сумі 26 300 грн. Натомість, звертаючись з вимогою про відшкодування моральної шкоди, позивач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про приниження його ділової репутації або наявності втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням його ділової репутації, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до діяльності позивача за зустрічним позовом, що стало підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення.

Не погодившись з судовим рішенням, Металургійне підприємство «Дніпродзержинський сталеливарний завод» дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства «Дніпровагонмаш» звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати частково рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2016 р. в частині стягнення 26 300 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні зустрічного позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

3. Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу

Відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2016 року у справі № 904/1363/16 законним та обґрунтованим, тому просить залишити це рішення без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

4. Дослідивши матеріли справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини:

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між металургійним підприємством "Дніпродзержинський сталеливарний завод" дочірнім підприємством публічного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш" (позивач за первісним позовом, замовник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (відповідач за первісним позовом, виконавець) укладено договір на впровадження комп'ютерних систем №013/09/01 від 12.09.2013р. Відповідно до умов вказаного договору замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання здійснити роботи з впровадження на комп'ютерах замовника програмного продукту - "1С: Підприємство 8", що належить замовнику на праві власності, в обсязі та вартістю відповідно до переліку робіт, що є невід'ємним додатком № 1 до договору, в строки, що визначаються планом-графіком робіт з розробки та впровадження автоматизованої системи обліку (додаток №3 до договору).

Загальна вартість робіт за даним договором складає 110000грн. (додаток № 1 до договору).

Згідно п. 2.1 договору виконавець проводить роботи з впровадження на території і комп'ютерах замовника програмного продукту "1С: Підприємство 8 для України", його налаштування відповідно до підготовлених виконавцем і підписаними обома сторонами переліком робіт, плану-графіку і замовленнями на виконання робіт за методикою, викладеною в додатку №4 до договору.

Додатком №3 "План-графік робіт до договору" сторонами узгоджено строк виконання робіт: з 01.10.2013р. по 28.02.2014р.

Відповідно до п. 5.4 договору облік робіт виконавця ведеться кожного місяця. Оплата робіт здійснюється попередньо в наступному порядку:

- виконавець відповідно до плану-графіку виписує рахунок на оплату робіт наступного етапу (п. 5.4.1 договору);

- протягом 3 робочих днів з дати виставлення рахунку замовник здійснює оплату виставленого рахунку (п. 5.4.2 договору );

- по завершенні етапу, у разі якщо трудовитрати виконавця, зафіксовані в документах обліку робочого часу, перевищать попередньо оплачений час, виконавець має право виставити додаткові рахунки, які замовник зобов'язаний оплатити в порядку, передбаченому п. 5.4.2 договору (п. 5.4.3 договору);

- по завершенні робіт за договором, у разі якщо трудовитрати виконавця будуть меншими, ніж сума авансового платежу, виконавець протягом 3 робочих днів з моменту складання акту здачі-приймання робіт повинен здійснити повернення зайво отриманих сум (п. 5.4.4 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору облік робочого часу і виконаних робіт ведеться сторонами шляхом складання документів обліку робочого часу - Листів обліку робочого часу.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що документи обліку робочого часу складаються і підписуються уповноваженими представниками сторін і містять такі відомості: дату складення; прізвище спеціаліста виконавця, який виконав роботу; перелік виконаних робіт (проведення налаштувань) і вказівки на необхідність їх продовження, або на їх завершення і приймання налаштувань замовником; кількість витраченого робочого часу.

Згідно з п.4.3. договору, зазначені документи робочого часу, з одного боку, є документами, що підтверджують приймання виконаних робіт (проведених налаштувань), а з іншого - визначають обсяг, який підлягає оплаті. На їх підставі в кінці кожного етапу робіт виписується акт виконаних робіт із зазначенням сумарного часу роботи виконавця.

По завершенню роботи по кожному з етапів, сторони підписують акт здачі-приймання етапу робіт, в якому на підставі демонстрації роботи системи, а також документів обліку робочого часу, відображають обсяг виконаних робіт та їх оцінку: задовільно/незадовільно (п.6.3. договору).

Виконавець приступає до виконання робіт за договором відповідно до плану-графіку не пізніше 5 днів після отримання оплати програмного продукту та послуг згідно з розділом 5 договору (п. 2.5 договору).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ФОП ОСОБА_4 надала металургійному підприємству "Дніпродзержинський сталеливарний завод" дочірньому підприємству публічного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш" рахунки-фактури №СВ-0000117 від 23.09.2013р. на суму 35300 грн. та №СВ-0000123 від 01.12.2013 р. на суму 68700грн., які оплачені позивачем за первісним позовом, як попередня оплата на загальну суму 104000грн. (платіжні доручення №3638 від 25.09.2013р., №4477 від 10.12.2013р.).

Сторонами підписано акт прийняття робіт №СВ-0000245 від 12.11.2013р. про виконання ФОП ОСОБА_4 робіт на суму 25900грн., який складений на підставі листів обліку робочого часу за відповідний період.

В подальшому на адресу відповідача за зустрічним позовом 07.10.2014 листом з описом вкладень направлені акти здачі-приймання виконаних робіт на оплату (а.с. 59-67 том 1): акт за жовтень 2013 року №СВ-0000252 від 01.12.2013 на суму 9 400,00грн., акт за листопад 2013 року № СВ-0000252 від 01.12.2013 на суму 33 020,00грн., акт за листопад - грудень 2013 року № СВ-0000001 від 08.01.2014 на суму 35 680,00грн., акт за січень-лютий 2014 року № СВ-0000188 від 01.03.2014 на суму 3700,00грн., кт за січень-лютий 2014 року № СВ-0000002 від 08.01.2014 на суму 2300,00грн., акт за січень-лютий 2014 року № СВ-0000189 від 01.03.2014 на суму 20 300,00грн., акт за березень-червень 2014 року № СВ-0000190 від 01.08.2014 на суму 16 500,00грн., та рахунки-фактури: рахунок - фактура № СВ-0000001 від 08.01.2014 на суму 6 000,00грн., рахунок - фактура № СВ-0000090 від 09.03.2014 на суму 20 300,00грн., рахунок - фактура № СВ-0000091 від 01.08.2014 на суму 16 500,00грн.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 посилається на обставини невиконання металургійним підприємством "Дніпродзержинський сталеливарний завод" дочірнім підприємством публічного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш" зобов'язань за договором на впровадження комп'ютерних систем №013/09/01 від 12.09.2013, наявність заборгованості за виконані роботи у сумі 26 000,00грн. за період з 01.10.2013 по 28.02.2014, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною спору.

5. Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови:

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 цього ж кодексу визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору позивачка за зустрічним позов надала металургійному підприємству "Дніпродзержинський сталеливарний завод" дочірньому підприємству публічного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш" рахунки-фактури №СВ-0000117 від 23.09.2013р. на суму 35300 грн. та №СВ-0000123 від 01.12.2013 р. на суму 68 700грн., які оплачені позивачем за первісним позовом, як попередня оплата на загальну суму 104000грн. (платіжні доручення №3638 від 25.09.2013р., №4477 від 10.12.2013р.).

Сторонами підписано акт прийняття робіт №СВ-0000245 від 12.11.2013 про виконання ФОП ОСОБА_4 робіт на суму 25 900грн., який складений на підставі листів обліку робочого часу за відповідний період.

В подальшому на адресу відповідача за зустрічним позовом 07.10.2014 листом з описом вкладень направлені акти здачі-приймання виконаних робіт на оплату (а.с. 59-67 том 1): акт за жовтень 2013 року №СВ-0000252 від 01.12.2013 на суму 9 400,00грн., акт за листопад 2013 року № СВ-0000252 від 01.12.2013 на суму 33 020,00грн., акт за листопад - грудень 2013 року № СВ-0000001 від 08.01.2014 на суму 35 680,00грн., акт за січень-лютий 2014 року № СВ-0000188 від 01.03.2014 на суму 3700,00грн., акт за січень-лютий 2014 року № СВ-0000002 від 08.01.2014 на суму 2300,00грн., акт за січень-лютий 2014 року № СВ-0000189 від 01.03.2014 на суму 20 300,00грн., акт за березень-червень 2014 року № СВ-0000190 від 01.08.2014 на суму 16 500,00грн., та рахунки-фактури: рахунок - фактура № СВ-0000001 від 08.01.2014 на суму 6 000,00грн., рахунок - фактура № СВ-0000090 від 09.03.2014 на суму 20 300,00грн., рахунок - фактура № СВ-0000091 від 01.08.2014 на суму 16 500,00грн.

З наведеного вбачається, що позивач належним чином виконав свій обов'язок щодо направлення на адресу відповідача за зустрічним позовом актів виконаних робіт.

Також з матеріалів справи вбачається, що перелічені акти здачі-приймання виконаних робіт на оплату складені на підставі Листів обліку робочого часу, підписаних представником замовника без зауважень. Згідно з п.4.3. договору, зазначені документи робочого часу, з одного боку, є документами, що підтверджують приймання виконаних робіт (проведених налаштувань), а з іншого - визначають обсяг, який підлягає оплаті.

Відповідно до ч.1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно наданого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 розрахунку суми позову за період з 01.10.2013 по 28.02.2014 заплановано до виконання 544,5 годин на 20 робочих місць на суму 110000,00грн. металургійним підприємством "Дніпродзержинський сталеливарний завод" дочірнім підприємством публічного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш" фактично оплачено 104 000,00грн. Разом з тим, позивач за зустрічним позовом посилається на виконання робіт у зазначений період з 01.10.2013 по 28.02.2014 у більшому обсязі, а саме: 640,5год. на 40 робочих місць на загальну суму 130 300,00грн.

Отже, залишок несплаченої суми за виконані роботи (послуги) складає 26 300,00грн.

Враховуючи, що акти здачі-приймання виконаних робіт на оплату складені на підставі Листів обліку робочого часу, підписаних представником замовника без зауважень. Згідно з п.4.3. договору, зазначені документи робочого часу, з одного боку, є документами, що підтверджують приймання виконаних робіт (проведених налаштувань), а з іншого - визначають обсяг, який підлягає оплаті.

З огляду на наведені вище положення законодавства, умови пунктів 5.4.1, 5.4.2., 5.4.3. договору, суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок,що строк виконання замовником своїх зобов'язань з оплати наданих послуг у спірній сумі, є таким, що настав.

Доказів оплати вартості наданих послуг з влаштування комп'ютерних систем повністю відповідач за зустрічним позовом не надав.

Таким чином, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду погоджується з позицією місцевого господарського суду про те, що є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом основного боргу у сумі 26 300,00грн.

Колегія суддів також погоджується з позицією господарського суду Дніпропетровської області про відхилення доводів відповідача за зустрічним позовом щодо збільшення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 в односторонньому порядку вартості робіт, тоді як ціна договору визначена в розмірі 110000грн.

Відповідно до умов п.5.4.3. договору, по завершенні етапу, у разі якщо трудовитрати виконавця, зафіксовані в документах обліку робочого часу, перевищать попередньо оплачений час, виконавець має право виставити додаткові рахунки, які замовник зобов'язаний оплатити в порядку, передбаченому п. 5.4.2 договору.

Судом встановлено, що такі рахунки були виставлені позивачем за зустрічним позовом на адресу відповідача, однак не оплачені останнім. Також на адресу відповідача направлені акти виконаних робіт (послуг), що не спростовано відповідачем. Документи обліку робочого часу (листи обліку робочого часу), які, в силу положень п.4.3. договору, є документами, що підтверджують приймання виконаних робіт (проведених налаштувань), та визначають обсяг, який підлягає оплаті, містяться в матеріалах справи, підписані сторонами. Отже, надані позивачем за зустрічним позовом документи обліку робочого часу в повній мірі відображають обсяг виконаних робіт та їх оцінку.

Також в листах обліку робочого часу зафіксоване збільшення трудовитрат виконавця за договором, вказані роботи, на які збільшилися трудовитрати та необхідна кількість годин для їх виконання, їх вартість та вказані особи, які виконували роботи. При цьому, наведені в листах обліку робочого часу роботи не суперечать Переліку робіт визначеному в додатках №1 та №3 до договору про налаштування комп'ютерних систем.

Крім того, суд враховує, що відповідач за зустрічним позовом без заперечень підписав акт №СВ-0000245 від 12.11.2013 на суму 25900,00грн. Цей акт також складений на підставі листів обліку робочого часу за відповідний період. При цьому, листи обліку робочого часу у даній справі як за неоспорюваний період, так і за оспорюваний складені однаково та містять одні й ті самі підписи з боку замовника без зазначення прізвища осіб; у власних письмових поясненнях (а.с.162 том 1) відповідач за зустрічним позовом визнав, що до березня 2014р. підписи у листах обліку робочого часу ставилися його повноважною особою.

Щодо вимог позивача за зустрічним позовом про стягнення моральної шкоди у сумі 48 000,00грн.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода завдана юридичній особі полягає у приниженні ділової репутації юридичної особи. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Зокрема, з'ясуванню підлягає підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Звертаючись з вимогою про відшкодування моральної шкоди позивач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про приниження ділової репутації позивача або наявності втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням його ділової репутації, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до діяльності позивача.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Враховуючи ту обставину, що позивач за зустрічним позовом не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції доказів заподіяння (наявності) моральної шкоди, вимога позивача про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, оскаржуване рішення ґрунтується на чинному законодавстві, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу металургійного підприємства «Дніпродзержинський сталеливарний завод» дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства «Дніпровагонмаш» - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2016 року у справі №904/7293/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.Л. Величко

Суддя І.М. Подобєд

Суддя О.В. Чус