Постанова № 59415715, 03.08.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

03.08.2016 справа № 908/656/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючогоОСОБА_1суддів:ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_4 за дов. № 14-88 від 18.04.2014, від відповідача:ОСОБА_5 за дов. № 222/20-19 від 11.07.2016, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, на рішення Господарського суду Запорізької областівід25.05.2016по справі№ 908/656/16 (ОСОБА_6Г.)за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,доКонцерну "Міські теплові мережі", м. Запоріжжя,простягнення 188 134 584, 67 грн.

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі ПАТ «НАК «Нафтогаз України»), м. Київ, звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Концерну «Міські теплові мережі» (далі Концерн «МТМ»), м. Запоріжжя, про стягнення основного боргу в розмірі 75 662 707, 77 грн., пені в сумі 38 983 214, 04 грн., 3 % річних у розмірі 4 943 303, 79 грн. та інфляційних втрат у сумі 68 545 359, 07 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.05.2016 у справі № 908/656/16 позовні вимоги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» задоволено частково та стягнуто з Концерну «МТМ» пеню у розмірі 100 000, 00 грн., 3 % річних у сумі 163 333, 80 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 490 152, 44 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 25.05.2016 у справі № 908/656/16 та прийняти нове, яким позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 38 883 214, 04 грн. задовольнити. Заявник апеляційної скарги вважає, що при вирішенні питання про зменшення розміру пені до суми 100 000, 00 грн. місцевий господарський суд, порушив норми як матеріального, так і процесуального права, необґрунтовано відхилив доводи позивача. Апелянт зазначає, що ПАТ «НАК «Нафтогаз України» є стратегічно важливим підприємством і перебуває у тяжкому фінансовому стані, а зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій спричинить позивачу збитки та безпідставно звільняє відповідача від відповідальності за порушення умов спірного Договору.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу не вбачає підстав для її задоволення та зазначає, що порядок розрахунків між сторонами врегульовано не тільки Договором купівлі-продажу природного газу, а й спільними протокольними рішеннями та Договорами про організацію взаємних розрахунків за участю ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та Концерну «МТМ», а також постановою Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014.

Супровідним листом від 08.06.2016 № 09-28/1119 справа № 908/656/16 на 87 аркушах була направлена до Донецького апеляційного господарського суду.

Всупереч вимогам пунктів 2.4.1-2.4.3, 2.4.14 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 28 від 20.02.2013, місцевим господарським судом порушено вимоги щодо формування справ, а відмітка про наявність інших томів на обкладинці справи відсутня.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17.06.2016 апеляційна скарга ПАТ «НАК «Нафтогаз України» була прийнята до провадження, розгляд справи призначено на 20.07.2016 об 11:10.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши зміст оскаржуваного рішення та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила, що значна частина документів, зокрема Договори про організацію взаємних розрахунків, спільні протокольні рішення за участю сторін, платіжні доручення на виконання цих рішень, а також клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та відстрочення виконання рішення та інші, у матеріалах справи відсутня.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.07.2016 з метою повного та всебічного вивчення обставин справи розгляд апеляційної скарги було відкладено на 03.08.2016, а зазначені документи витребувано у відповідача.

На виконання цієї ухвали представник Концерну «МТМ» надав належним чином засвідчені копії витребуваних документів.

Проте, 25.07.2016 супровідним листом № 09-28/1403 Господарським судом Запорізької області були надіслані 2, 3, 4 та 5 томи справи № 908/656/16, з яких вбачається, що при розгляді справи в суді першої інстанції сторони надали всі необхідні докази, зокрема документи, які в подальшому витребував апеляційний господарський суд.

За таких обставин колегія суддів вважає, що Господарським судом Запорізької області були порушені приписи частини третьої статті 91 ГПК України та пункту 2.7.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 28 від 20.02.2013, що призвело до безпідставного ускладнення апеляційного провадження у справі.

На підставі наведеного вище колегія суддів повернула відповідачу витребувані ухвалою від 20.07.2016 документи, оскільки вони містяться у томах 2-5 справи № 908/656/16.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи і заперечення, викладені в апеляційній скарзі, та просить її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення клопотання відповідача про зменшення пені до 100 000, 00 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 ГПК України та на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд

В С Т А Н О В И В :

Між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та Концерном «МТМ» 27.12.2013 було укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 851/14-ТЕ-13, відповідно до якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за кодом згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору (а. с. 10-15).

Згідно з пунктом 1.2 Договору газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

У пункті 3.3 Договору сторони погодили, що приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобовязується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з пунктом 5.2 Договору ціна за 1 000 м3 газу становить 1 309, 20 грн. з ПДВ.

Відповідно до пункту 6.1 Договору оплата за газ здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як встановлено пунктом 7.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобовязань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.

За пунктом 7.2 Договору у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів за умови їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1 Договору він у безспірному порядку зобов`язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У подальшому сторони уклали Додаткову угоду № 1 від 28.01.2014 до Договору, якою змінили порядок формування ціни природного газу та банківські реквізити Продавця (т. 1, а. с. 16), та Додаткову угоду № 2 від 30.04.2014 до Договору, згідно з якою газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (т. 1, а. с. 17).

На виконання умов Договору за Актами приймання-передачі позивач поставив відповідачу у період з січня по грудень 2014 року імпортований природний газ на загальну суму 333 973 173, 08 грн. (т. 1, а. с. 18-35).

Відповідач здійснив оплату поставленого природного газу на загальну суму 333 973 173, 08 грн., що підтверджується Актом взаємних розрахунків між сторонами від 25.04.2016 (т. 1, а. с. 74-76) і не заперечується сторонами.

Оскільки Концерн «МТМ» прострочив виконання зобов'язання за спірним Договором, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду з позовом про стягнення основної заборгованості, пені, 3 % річних та інфляційних втрат на загальну суму 188 134 584, 67 грн.

Вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає частковому скасуванню, виходячи з такого.

Апеляційний господарський суд, оцінивши зміст спірного договору, дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 ЦК України та статей 264-271 ГК України.

Відповідно до частини першої статті 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтями 526, 527 ЦК України передбачено, що боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

З Акту звірки взаємних розрахунків від 25.04.2016 (т. 2, а. с. 134-136) вбачається, що Концерн «МТМ» розрахувався за поставлений природний газ у повному обсязі, перерахувавши на рахунок позивача 333 973 173, 08 грн. у період з 31.01.2014 по 02.02.2016, тобто до звернення ПАТ НАК «Нафтогаз України» з позовною заявою до господарського суду (04.03.2016) та порушення провадження у справі (11.03.2016).

Проаналізувавши зміст рішення суду першої інстанції в цілому, колегія суддів доходить висновку, що місцевий господарський суд помилково, не врахувавши положення статті 80 ГПК України, а також розяснення, наведені у пункті 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18, зазначив про припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в мотивувальній частині рішення.

Оскільки в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 75 662 707, 77 грн. предмет спору був відсутній до порушення провадження у справі, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, викладеному в резолютивній частині рішення, про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Також позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 38 983 214, 04 грн. на підставі пункту 7.2 Договору, а також 3 % річних у сумі 4 943 303, 79 грн. за період з 15.02.2014 по 21.10.2015 та інфляційні втрати у розмірі 68 545 359, 07 грн. за період з лютого 2014 року по вересень 2015 року на підставі частини другої статті 625 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів вважає, що позовні вимоги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» в цій частині не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Уклавши Договори про організацію взаєморозрахунків № 1611/30 від 26.12.2014 (т. 3, а. с. 77-79), № 656/373-в від 23.12.2015 (т. 3, а. с. 92-94) та відповідні спільні протокольні рішення, сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до Договору купівлі-продажу природного газу № 851/14-ТЕ-13 від 27.12.2013.

Разом з тим, Договори про організацію взаєморозрахунків № 1611/30 від 26.12.2014 та № 656/373-в від 23.12.2015 зобовязують сторін не вчиняти до проведення взаємних розрахунків дій з погашення заборгованості (пункт 12) та не передбачали можливості існування між сторонами інших грошових зобовязань і підстав для інших грошових вимог (пункт 17).

Як вбачається з матеріалів справи, Концерн «Міські теплові мережі» виконав свій обовязок з перерахування коштів ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за зазначеними Договорами про організацію взаєморозрахунків належним чином, що підтверджується належним чином засвідченими копіями платіжних доручень, наявними у матеріалах справи.

Тому, виходячи з наведеного вище, колегія суддів не погоджується з твердженням суду першої інстанції про правомірність нарахування пені, відсотків річних та інфляційних втрат за період з 15.02.2014 по 21.10.2015, оскільки Договорами про організацію взаєморозрахунків встановлено новий порядок і строк проведення розрахунків, який відповідачем порушено не було, а тому підстави для застосування частини другої статті 625 ЦК та пункту 7.2 Договору купівлі-продажу природного газу відсутні.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, однак у резолютивній частині була відображена протилежна позиція суду про часткове стягнення з відповідача на користь позивача пені, 3 % річних та інфляційних втрат, яка в силу пункту 4 частини першої статті 84 ГПК України вважається остаточною.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, враховуючи правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постановах від 09.09.2014 у справах № 5011-35/1533-2012-19/522-2012, № 5011-35/1272-2012-42/527-2012 та № 5011-1/1043-2012-42/528-2012 та інших, вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано задоволено позовні вимоги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» у частині стягнення пені у розмірі 100 000, 00 грн., 3 % річних у сумі 163 333, 80 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 490 152, 44, а тому в цій частині рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, необхідність розгляду клопотань Концерну «Міські теплові мережі» про зменшення розміру неустойки та відстрочення виконання рішення відсутня.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ПАТ «НАК «Нафтогаз України» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 25.05.2016 у справі № 908/656/16 підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені у розмірі 100 000, 00 грн., 3 % річних у сумі 163 333, 80 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 490 152, 44 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на ПАТ «НАК «Нафтогаз України».

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.05.2016 у справі № 908/656/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 25.05.2016 у справі № 908/656/16 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені у розмірі 100 000, 00 грн., 3 % річних у сумі 163 333, 80 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 490 152, 44 грн.

Викласти резолютивну частину рішення у такій редакції:

«У задоволенні позову відмовити.»

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

ГоловуючийО.А. Скакун

Судді:В.М. Татенко

ОСОБА_3