Рішення № 59415497, 29.07.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2016 р. Справа № 911/2032/16

За позовом Приватного підприємства «ПЕРША ЛОГІСТИЧНА»

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

про стягнення 119 246,64 грн

Cуддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_2 (дов. б/н від 05.07.2016);

від відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_3 (дов. № 978 від 18.07.2016).

Обставини справи:

Приватне підприємство «ПЕРША ЛОГІСТИЧНА» (далі позивач) звернулося з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення 118 547,10 грн вартості втраченого вантажу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором транспортного експедирування при перевезеннях вантажів у міжнародному та міжміському сполученні № З/16 від 13.06.2013, а саме втратою вантажу, забезпечення перевезення якого здійснювалося відповідачем.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.06.2016 порушено провадження у справі № 911/2032/16, розгляд справи призначено на 15.07.2016.

14.07.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від відповідача разом із супровідним листом від 14.07.2016 (вх. № 14594/156 від 14.07.2016) надійшло заперечення на позовну заяву, згідно якої останній просив суд залучити до справи ТОВ «СП «ФЛАГМАН» в якості іншого відповідача, визнав позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, який прийнято судом. Клопотання відповідача про залучення ТОВ «СП «ФЛАГМАН» до участі у справі в якості іншого відповідача обґрунтоване тим, що ТОВ «СП «ФЛАГМАН» на замовлення відповідача здійснював перевезення вантажу, який втрачено, у звязку з чим ТОВ «СП ФЛАГМАН» зобовязано відшкодувати вартість втраченого під час перевезення вантажу на підставі ст. 924 Цивільного кодексу України та ст. 314 Господарського кодексу України. Вказане заперечення прийнято судом.

15.07.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 14728/16 від 15.07.2016), згідно якої останній на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України збільшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 119 246,64 грн вартості втраченого вантажу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.07.2016 розгляд справи відкладено на 29.07.2016.

У судовому засіданні 29.07.2016 суд, розглянувши клопотання відповідача про залучення ТОВ «СП «ФЛАГМАН» в якості іншого відповідача, вирішив відмовити у його задоволенні з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Враховуючи, що позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача на підставі ч. 3 ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» у звязку з неналежним виконанням відповідачем укладеного між сторонами договору транспортного експедирування при перевезеннях вантажів у міжнародному та міжміському сполученні № З/16 від 13.06.2013, суд дійшов висновку про відхилення клопотання відповідача про залучення ТОВ «СП ФЛАГМАН» до участі у справі в якості іншого відповідача.

У судовому засіданні 29.07.2016 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, відповідач та його представник заперечили проти задоволення позову повністю.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

13.06.2013 між Приватним підприємством «ПЕРША ЛОГІСТИЧНА» (Замовник) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Експедитор) було укладено договір транспортного експедирування при перевезеннях вантажів у міжнародному та міжміському сполученні № З/16, відповідно до якого замовник замовив, а експедитор за плату і за рахунок замовника організувати виконання транспортно-експедиторських послуг, повязаних з перевезенням вантажу.

Експедитор надає експедиторські послуги (організація та планування перевезень, отримання необхідних документів, виконання митних та інших формальностей, контроль за проходженням та одержанням вантажів, проведення взаєморозрахунків тощо) та забезпечує перевезення вантажів власним транспортом або залучаючи до цього третіх осіб. Експедитор виступає від свого імені, діє за дорученням замовника та має право укладати договори з третіми особами і оплачувати їх послуги грошовими коштами, що надійшли від замовника (п. 1.2. договору).

Згідно п.п. 2.2., 2.2.1., 2.2.2., 2.3., 2.4. договору детальні умови кожного перевезення (а саме: напрямок перевезення, пункти завантаження та розвантаження, пункт перетинання кордону України, відомості про вантаж, вантажовідправники, вантажоодержувачі, розмір оплати (що включає плату експедитору-виконавцю та вартість послуг третіх осіб, якщо вони залучені експедитором для виконання цього договору), строки доставки вантажу та інші умови зазначаються замовником у окремих заявках на експедирування вантажу. Підтвердженою вважається заявка, підписана сторонами і скріплена їх печатками або штампами. При цьому заявка може оформлюватись за допомогою обміну листами, що передаються з використанням факсимільного звязку. Заявки передані з використанням факсимільного звязку мають сили оригіналів. Підтверджена заявка обовязкова для виконання сторонами і є невідємною частиною договору. Приймання вантажу до переведення здійснюється на підставі та у відповідності до товарно-супровідних документів замовника. Факт виконання кожного перевезення, що є підставою для виконання розрахунків між сторонами, підтверджується товарно-транспортною накладною або CMR-накладною, на підставі яких сторони підписують відповідний акт виконаних робіт або інший документ, що має аналогічну силу.

Відповідно до п. 3.6. договору експедитор зобовязаний вживати всі необхідні заходи для доставки вантажів замовника без пошкоджень.

Пунктами 5.1., 5.2. договору сторонами погоджено, що розрахунки між замовником та експедитором здійснюються відповідно до діючого законодавства та нормативно-правових актів України не пізніше 5 днів з моменту отримання оригіналів документів: рахунку-фактури, товарно-транспортної накладної (CMR чи ТТН) з відміткою одержувача про прийняття вантажу, акту виконаних робіт, податкових накладних. Розрахунки між замовником та експедитором здійснюються за рахунок коштів клієнтів. Розмір оплати транспортних та експедиторських послуг узгоджується сторонами в заявках на експедирування, які є невідємною частиною договору, вказується в рахунку-фактурі експедитора та у підписаному сторонами акті виконаних робіт.

Згідно підписаної між сторонами заявки-договору на транспортно-експедиторські послуги № 27/04/15-1 від 27.04.2015 (а.с. 16) замовником було замовлено транспортно-експедиторські послуги з перевезення вантажу за маршрутом м. Київ м. Херсон, датою завантаження товару в даній заявці-договорі визначено 27.04.2015, датою розвантаження 28.04.2015. Крім того, у зазначеній заявці-договорі зазначено, що розвантаження відбувається на основі товарно-транспортної накладної.

Також, 27.04.2015 між ФОП ОСОБА_1 (Експедитор) та ТОВ «СП «Флагман» (Перевізник) укладено договір-заявку № 81 на транспортно-експедиційні послуги, за умовами якого експедитор доручив, а перевізник взяв на себе зобовязання забезпечити організацію та здійснення перевезень вантажу автомобільним транспортом в межах території України. Датою завантаження в даному договорі-заявці № 81 визначено 28.04.2015, терміном доставки 29.04.2015.

Згідно товарно-транспортної накладної № РОРІВН959 від 28.04.2015 (а.с. 18-19) перевізникові було завантажено для перевезення товар позивача.

При прийнятті вантажу представниками позивача 08.05.2015 було виявлено нестачу вантажу, що було зафіксовано в товарно-транспортній накладній № РОРІВН959 від 28.04.2015. Так, водій перевізника погодився з недостачею товару, про що зазначив в товарно-транспортній накладній. Зокрема, було виявлено нестачу наступного вантажу на загальну суму 119 246,64 грн: 1. зовнішній блок кондиціонеру Neoclima NU-09ASN у кількості 1 шт. загальною вартістю 2 835,06 грн; внутрішній блок кондиціонеру Neoclima NU-09ASN у кількості 1 шт. загальною вартістю 1 890,04 грн; внутрішній блок кондиціонеру Neoclima NS-12ASN у кількості 1 шт. загальною вартістю 1 957,54 грн; зовнішній блок кондиціонеру Neoclima NU-12ASN у кількості 1 шт. загальною вартістю 2 925,06 грн; внутрішній блок кондиціонеру Neoclima NS-09AUN у кількості 1 шт. загальною вартістю 1 694,50 грн; зовнішній блок кондиціонеру Neoclima NU-09AUN у кількості 1 шт. загальною вартістю 2 541,85 грн; зовнішній блок кондиціонеру Neoclima NU-12AUN у кількості 3 шт. загальною вартістю 8 012,94 грн; внутрішній блок кондиціонеру Neoclima NS-12AUN у кількості 3 шт. загальною вартістю 5 341,95 грн; внутрішній блок кондиціонеру Leberg LBS-TBR13 у кількості 1 шт. загальною вартістю 1 816,33 грн; зовнішній блок кондиціонеру Leberg LBS-TBR13 у кількості 1 шт. загальною вартістю 2 724,49 грн; внутрішній блок кондиціонеру Neoclima NS-09AHC у кількості 3 шт. загальною вартістю 5 083,50 грн; зовнішній блок кондиціонеру Neoclima NU-09AHC у кількості 3 шт. загальною вартістю 7 625,55 грн; внутрішній блок кондиціонеру Neoclima NS-09AHL1 у кількості 3 шт. загальною вартістю 8 696,49 грн; зовнішній блок кондиціонеру Neoclima NU-09AHL1 у кількості 3 шт. загальною вартістю 13 075,14 грн; котел газовий конденсаційний KON C24 у кількості 3 шт. загальною вартістю 53 026,20 грн. Вказане підтверджується актом про втрату вантажу від 18.07.2016 (а.с. 144).

Вартість втраченого товару підтверджується видатковою накладною № 3460 від 27.04.2015 (а.с. 20-23), актами приймання-передачі ТМЦ № ФП/15 від 23.03.2013, № 00000000023 від 27.02.2015, № П/30 від 30.03.2015, № П/2 від 02.03.2015 (а.с. 23, 112-113, 127-128).

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією-вимогою № 30/12 від 04.12.2015 (а.с. 24), яка 12.12.2015 отримана відповідачем, що підтверджується підписом останнього на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 26). Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Предметом позову, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 90-92), є вимога про стягнення з відповідача 119 246,64 грн вартості втраченого вантажу.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини транспортного експедирування.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо.

Згідно ст. 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

За порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу (ст. 934 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про транспортно-експедиторські послуги» експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування. Транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Нормами ст. 623 ЦК України та ст. 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (ч. 4 ст. 623 ЦК України).

Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. При цьому, для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки (збитки), причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Суд зазначає, що збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

При цьому, збитки не є санкцією заздалегідь визначеного розміру. Тягар доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Тобто упущена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Вищого господарського суду України від 09.07.2014 у справі № 912/518/13 та від 16.06.2014 у справі № 905/6318/13.

Суд встановив, що відповідачем під час здійснення транспортного експедирування згідно договору транспортного експедирування при перевезеннях вантажів у міжнародному та міжміському сполученні № З/16 від 13.06.2013 втрачено товар позивача, загальною вартістю 119 246,64 грн, що підтверджується видатковою накладною № 3460 від 27.04.2015 (а.с. 20-23), актами приймання-передачі ТМЦ № ФП/15 від 23.03.2013, № 00000000023 від 27.02.2015, № П/30 від 30.03.2015, № П/2 від 02.03.2015 (а.с. 23, 112-113, 127-128), у звязку з чим позивачу завдано збитки у вигляді вартості втраченого товару у розмірі 119 246,64 грн, які підлягають відшкодуванню відповідачем на користь позивача.

Судом критично оцінюються посилання відповідача на належне виконання відповідачем зобовязань за договором транспортного експедирування при перевезеннях вантажів у міжнародному та міжміському сполученні № З/16 від 13.06.2013, оскільки відповідно до п. 1.2. договору транспортного експедирування при перевезеннях вантажів у міжнародному та міжміському сполученні № З/16 від 13.06.2013 експедитор надає експедиторські послуги (організація та планування перевезень, отримання необхідних документів, виконання митних та інших формальностей, контроль за проходженням та одержанням вантажів, проведення взаєморозрахунків тощо) та забезпечує перевезення вантажів власним транспортом або залучаючи до цього третіх осіб, а відповідно до п. 3.6. вказаного договору експедитор зобовязаний вживати всі необхідні заходи для доставки вантажів замовника без пошкоджень. Судом встановлено, що зазначені положення договору були порушені відповідачем, у звязку з чим відповідача було притягнуто до відповідальності за втрату вантажу.

Доводи відповідача, що перевізник має нести відповідальність за втрату вантажу є безпідставними з огляду на те, що перевізник не є стороною укладеного між позивачем та відповідачем договору транспортного експедирування при перевезеннях вантажів у міжнародному та міжміському сполученні № З/16 від 13.06.2013, в той час як відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії. У разі ж встановлення вини перевізника за втрату вказаного вантажу, відповідач не позбавлений права звернутися з позовом про відшкодування збитків до перевізника.

Усі інші твердження та заперечення сторін не спростовують вищевикладених висновків суду.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

За таких обставин суд вважає, що позовна вимога про стягнення про стягнення з відповідача 119 246,64 грн вартості втраченого вантажу є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (07700, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «ПЕРША ЛОГІСТИЧНА» (03123, м. Київ, вул. Академіка Кримського, буд. 4 А; ідентифікаційний код 38080700) 119 246 (сто девятнадцять тисяч двісті сорок шість гривень) 64 коп. вартості втраченого вантажу та 1 788 (одну тисячу сімсот вісімдесят вісім гривень) 70 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 03.08.2016

Суддя П.В.Горбасенко