Рішення № 59415309, 27.07.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" липня 2016 р.Справа № 916/1741/16

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Зайцева Ю.О.

при секретарі судового засідання Себовій О.О.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 на підставі довіреності від 18.02.2016р.;

Від відповідача: ОСОБА_2 на підставі довіреності № 01-2449/06 від 11.07.2016р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства Спеціалізована державна експертна організація Центральна служба Української державної будівельної експертизи до відповідача ОСОБА_3 автомобільних доріг в Одеській області про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: 30.06.2016р. до господарського суду Одеської області звернулось Державне підприємство Спеціалізована державна експертна організація Центральна служба Української державної будівельної експертизи з позовом до відповідача ОСОБА_3 автомобільних доріг в Одеській області про стягнення заборгованості.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.07.2016р. було порушено провадження у справі №916/1741/16 із призначенням її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

25.07.2016р. до канцелярії суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

ОСОБА_3 автомобільних доріг в Одеській області правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористалась, хоча про час і місце судових засідань була повідомлена належним чином та її представник був присутній у судових засіданнях.

Приймаючи до уваги, що представник ОСОБА_3 автомобільних доріг в Одеській області приймав участь у судових засіданнях та не був позбавлений можливості подати відзив на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

27.07.2016р. у судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення, суд встановив:

01 грудня 2014 року між ДП «Укрдержбудекспертиза» в особі директора філії ДП «Укрдержбудекспертиза» - «Укрдордержбудекспертиза» ОСОБА_4 та ОСОБА_3 автомобільних доріг в Одеській області було укладено договір на виконання експертизи проекту будівництва №28-0238-14 (надалі - договір), відповідно до умов якого, позивач зобовязався виконати експертизу проекту «Капітальний ремонт автомобільної дороги загального користуван: державного значення Київ-Одеса на ділянці км 405+000 - км 407+000, Одесь область».

Відповідно до п. 2.2. Договору, та Протоколу погодження договірної ціни (з урахуванням положень Додаткової угоди № 2 до Договору №28-0238-14) позивач та відповідач погодили вартість виконаних робіт у розмірі 96 032,38 грн.

Згідно з п. 2.4. Договору, замовник у строк не більше пяти календарних днів з дня підписання акта приймання-передачі виконаних робіт зобовязується здійснити на користь виконавця оплату розмірі 100% вартості виконаних робіт за Договором.

Відповідно до пп. 3.1.3. п. 3.1. Договору, замовник зобовязаний прийняти та оплатити роботи в порядку та строки, передбачені даним Договором.

Згідно п. 5.1. Договору, приймання Замовником виконаних робіт за цим Договором оформляється актом приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно з пунктом 6.1. Договору, у випадку порушення своїх зобовязань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену чинним в Україні законодавством.

За умовами п. 6.2. Договору, у разі порушення строків виконання своїх зобовязань за Договором винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від вартості робіт за цим Договором за кожен день прострочення.

На виконання умов договору позивач виконав експертизу проекту «Капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування державного значення Київ-Одеса на ділянці км 405+000 - км 407+000, Одеська область» та за її результатами склав та надав відповідачу експертний звіт від 25.11.2015 р. № 28-0238-14-А.

Крім того, на виконання умов договору сторони підписали Акт приймання-передачі виконаних робіт від 25.11.2015 року.

Однак, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, відповідач оплату за виконані роботи не здійснив.

18.03.2016 року за № 139 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити заборгованість за виконання робіт по Договору №28-0238-14.

Відповідачем у відповідь на вказану претензію було направлено на адресу позивача лист від 12.05.2016р. № 01-1758/06, у якому повідомив, що відповідачем не прийняті виконані роботи за Договором №28-0238-14 у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування.

З наведених підстав, Державне підприємство Спеціалізована державна експертна організація Центральна служба Української державної будівельної експертизи звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача ОСОБА_3 автомобільних доріг в Одеській області про стягнення заборгованості за Договором №28-0238-14.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК Україниє обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннямист. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагенту та визначенні умов договору з урахуванням вимог чинного законодавства.

Виходячи з вищевказаних норм Цивільного кодексу України, суб'єкт господарювання має можливість укладати договори, визначати зміст або утримуватися від їх укладання на свій розсуд.

Судом встановлено, що правовідносини сторін по справі склались на підставі укладеного між ними договору на виконання експертизи проекту будівництва №28-0238-14 від 01 грудня 2014 року.

Відповідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Роботи - будь-яка діяльність, пов'язана з проектуванням, будівництвом нових, розширенням, реконструкцією, капітальним ремонтом та реставрацією існуючих об'єктів і споруд виробничого та невиробничого призначення, технічним оснащенням діючих підприємств, а також супровідні послуги, у тому числі геодезичні роботи, буріння, сейсмічні дослідження, аеро- і супутникова фотозйомка та інші, якщо вартість виконання зазначених послуг не перевищує вартості самого будівництва.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 839 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу.

Таким чином, сторони договору підряду можуть в межах договору підряду узгодити умови щодо матеріалів, з яких підрядник зобов'язаний виконати роботу за даним договором, зокрема порядку їх замовлення та забезпечення.

Згідно ст.ст. 525,526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як встановлено судом, сторони при укладенні договору обумовили, розрахунки за виконану роботу, відповідно до яких, замовник у строк не більше пяти календарних днів з дня підписання акта приймання-передачі виконаних робіт зобовязується здійснити на користь виконавця оплату розмірі 100% вартості виконаних робіт за Договором (п. 2.4 Договору).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк /термін/ його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 5.1. Договору, приймання Замовником виконаних робіт за цим Договором оформляється актом приймання-передачі виконаних робіт.

На виконання умов договору сторони підписали Акт приймання-передачі виконаних робіт від 25.11.2015 року. Таким чином позивач виконав всі свої зобовязання за договором.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми основного боргу заявленої до стягнення з відповідача, судом встановлено що такий розрахунок здійснений належним чином у звязку із чим вимоги про стягнення заборгованості за договором на виконання експертизи проекту будівництва №28-0238-14 від 01 грудня 2014 року підлягає судом задоволенню у повному обсязі у загальній сумі 96 032,38 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 20 489,83грн. пені, 1 578,61 грн. 3% річних та 4 954,28 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання.

За умовами п. 6.2. Договору, у разі порушення строків виконання своїх зобовязань за Договором винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від вартості робіт за цим Договором за кожен день прострочення.

Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення зобовязання вчиняється у письмовій формі.

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Із змісту ст.551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки сторони у договорах не передбачили інший розмір відсотків за користування коштами, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Перевіривши розрахунок пені, 3% річних та інфляційних витрат наданий позивачем, суд встановив, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, здійснений належним чином, у звязку з чим позовні вимоги в даній частині підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 32,33,34,38,43,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства Спеціалізована державна експертна організація Центральна служба Української державної будівельної експертизи до відповідача ОСОБА_3 автомобільних доріг в Одеській області про стягнення заборгованості задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_3 автомобільних доріг в Одеській області (65031, м. Одеса, вул.М.Грушевського, 49; код ЄДРПОУ 25829550) на користь Державного підприємства Спеціалізована державна експертна організація Центральна служба Української державної будівельної експертизи (01133, м.Київ, б-р. Л.Українки, буд. 26; код ЄДРПОУ 35691621) суму основного боргу у розмірі - 96 032 /девяносто шість тисяч тридцять дві/ грн. 38 коп., пеню у розмірі 20 489 /двадцять тисяч чотириста вісімдесят девять/ грн. 83 коп., 3% річних у розмірі 1 578 /одна тисяча пятсот сімдесят вісім/ грн. 61 коп., інфляційні витрати у розмірі 4 954 /чотири тисячі девятсот пятдесят чотири/ грн. 28 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 845 /одна тисяча вісімсот сорок пять/ грн. 83 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 01 серпня 2016 р.

Суддя Ю.О. Зайцев