Рішення № 59415232, 26.07.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" липня 2016 р.

Справа № 916/1625/16

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Діпнет Україна"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Лєкол"

про стягнення 74 511, 71 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ: позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Діпнет Україна", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Лєкол" 74 511, 71 грн., де 60 336,85 грн. – заборгованість, 9 665,18 грн. – пеня, 4 509,68 грн. – 10% штраф.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.06.2016р. позовну заяву (вх.№1738/16) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/1625/16 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Разом з позовною заявою позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, яка викладена в тексті позовної заяви, у задоволенні якої судом було відмовлено, з підстав її необґрунтованості та недоведеності.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх.№18600/16 від 26.07.2016р.) судом не задоволено, з підстав його необґрунтованості та недоведеності.

Представник позивача в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судові засідання не з’являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, відзив на позов та витребувані документи суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, суд встановив:

24 березня 2015р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Діпнет Україна" (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Лєкол" (Покупець) було укладено договір №24031, згідно умов п.1.1. якого, Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця товар у кількості та асортименті, передбаченому Договором (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар від Постачальника та оплатити його вартість на умовах даного Договору.

Відповідно до п.5.1. Договору умови, порядок та терміни оплати вказуються в Специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього Договору. У разі, якщо постачання товару здійснюється без складання Специфікації (п.13 Договору), вартість поставленого товару підлягає оплаті Покупцем протягом 10 календарних днів з дня поставки товару.

Зі змісту п.9.2. Договору вбачається, що у випадку порушення Покупцем термінів оплати товару, передбачених цим Договором, Покупець, протягом 5 календарних днів з дня отримання відповідної вимоги Постачальника, зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня від вартості не оплаченого в строк товару за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 9.3. Договору встановлено, що у разі невиконання Покупцем зобов'язань з оплати вартості товару на протязі календарного місяця, протягом якого виникло таке зобов'язання, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості не оплаченого в строк товару. Зобов'язання з оплати зазначеного в даному пункті Договору штрафу виникає у Покупця в перший день місяця, наступного за місяцем протягом якого виникло зобов'язання по оплаті вартості Товару.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до "31" грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків – до їх повного виконання. Датою підписання цього Договору є дата, зазначена в правому верхньому кутку першої сторінки Договору (п.13.1. Договору).

На виконання умов вищенаведеного договору поставки, позивачем було здійснено поставку товару в період з 05.05.2015р. по 24.11.2015р. на загальну суму 60 336,85 грн., що підтверджується видатковими накладними №241123 від 24.11.2015р. на суму 26 708,63 грн., №05118 від 05.11.2015р. на суму 18 388,22 грн., №05055 від 05.05.2015р. на суму 15 240,00 грн., однак відповідачем вартість отриманого товару залишено без оплати, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 60336,85 грн.

З підстав існування заборгованості, позивач звернувся до відповідача з претензією №1803/02 від 18.03.2016р., відповідно до якої вимагав сплатити суму заборгованості, яка відповідачем залишена без відповіді.

Неналежне виконання відповідачем умов договору №24031 в частині оплати отриманого товару і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. При цьому, зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар,визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ст.663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Умовами ст.665 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.

Із змісту ст.693 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В свою чергу, порушенням зобов’язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст.656 Цивільного Кодексу України).

Як вбачається з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів чинного законодавства України та договору поставки зобов’язання щодо оплати вартості отриманого від позивача товару не виконані, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 60336,85 грн., у зв'язку з чим стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю "Лєкол" на користь позивача підлягає сума заборгованості, встановлена судом в розмірі 60 336,85 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 9 665,18 грн. – пені та 4 509,68 грн. 10% штрафу.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.

Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.

Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошового зобов'язання відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення (пені).

Наданий позивачем розрахунок пені на думку суду, здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано пеню, наступним чином:

Сума боргу (грн.)

Період прострочки

Кількість днів прострочки

Розмір облікової ставки НБУ

Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день

Сума пені за період прострочки

18388,22

14.11.2015-17.12.2015

34

22.0000%

0.121%

753,67

18388,22

18.12.2015-28.01.2016

42

22.0000%

0.121%

931,00

18388,22

29.01.2016-03.03.2016

35

22.0000%

0.120%

773,71

18388,22

04.03.2016-21.04.20160

49

22.0000%

0.120%

1083,20

18388,22

22.04.2016-13.05.2016

22

19.0000%

0.104%

420,02

26708,63

03.12.2015-17.12.2015

15

22.0000%

0.121%

482,95

26708,63

18.18.2015-28.01.2016

42

22.0000%

0.121%

1352,26

26708,63

29.01.2016-03.03.2016

35

22.0000%

0.120%

1123,81

26708,63

04.03.2016-21.04.2016

49

22.0000%

0.120%

1573,33

26708,63

22.04.2016-26.05.2016

35

19.0000%

0.104%

970,56

26708,63

27.05.2016-02.06.2016

7

18.0000%

0,098%

183,90

Отже загальна сума пені за самостійним розрахунком суду складає 9 648,41 грн., у зв'язку з чим, судом підлягає стягненню з відповідача пеня в розмірі встановленому судом в сумі 9 648,41 грн. В іншій частині заявленої до стягнення пені в сумі 16,77 грн. суд відмовляє.

Перевіривши розрахунок позивача 10% штрафу в сумі 4 509,68 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв’язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги позивача, у зв’язку з чим стягненню відповідача на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Діпнет Україна" підлягає заборгованість в сумі 60 336,85 грн., пеня в сумі 9 648,41 грн., 10% штрафу в сумі 4 509,68 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути позивача до Державного бюджету України недоплачений судовий збір в сумі 260,32 грн., а з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 1 377,72 грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов – задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Лєкол" (67560, Одеська обл., Комінтернівський район, с. Ілічанка, вул. Шкільна, буд. 3, код ЄДРЮОФОПГФ 32398592) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Діпнет Україна" (62302, Харківська обл., Дергачівський район, м. Дерргачі, вул. Петровського, буд. 163-Г, код ЄДРЮОФОПГФ 38278035) основну заборгованість в сумі 60 336 (шістдесят тисяч триста тридцять шість) грн. 85 коп., пеню в сумі 9 648 (дев'ять тисяч шістсот сорок вісім) грн. 41 коп., 10% штраф в сумі 4 509 (чотири тисячі п'ятсот дев'ять) грн. 68 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 377 (одна тисяча триста сімдесят сім) грн. 72 коп.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Діпнет Україна" (62302, Харківська обл., Дергачівський район, м. Дерргачі, вул. Петровського, буд. 163-Г, код ЄДРЮОФОПГФ 38278035) на користь Державного бюджету України (№ рахунку 31210206783008, Отримувач: УК у м. Одесі/Приморський район код отримувача ЄДРПОУ 38016923, Банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, код класифікації: 22030101, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) судовий збір в сумі 260 (двісті шістдесят) грн. 32 коп.

4. В іншій частині позову – відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Накази видати в порядку ст.116 ГПК України

Повний текст рішення складено 01 серпня 2016 р.

Суддя О.В. Цісельський