Рішення № 59415162, 21.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2016Справа №910/10276/16

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/10276/16

за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»;

до приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова

компанія»;

про стягнення 39 302,02 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Беляєв Ю.Л., довіреність № 176/16 від 30.12.2015р.;

від відповідача: Лисенко Д.В., довіреність № 1720 від 27.05.2016р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (надалі - позивач) до приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія " (надалі - відповідач) про стягнення страхового відшкодування в сумі 39302,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі Договору облігаторного перестрахування наземних транспортних засобів № 10-2012/ОБЛ-УПСК, у відповідача виник обов'язок відшкодувати позивачу частини збитків у сумі 22309,47 грн., у зв'язку з настанням страхової події. Позивач направив відповідачу лист від 17.04.2014р. за вих. №966 з вимогою виплатити страхове відшкодування, проте відповідач відмовив у її виплаті, пославшись на те, що позивач здійснив виплату без попереднього погодження із перестраховиком, у зв'язку з чим в останнього не виник обов'язок виплачувати частину страхового відшкодування. Позивач, не погодившись з рішенням відповідача, звернувся до суду з даним позовом та додатково нарахувавши, у зв'язку з порушенням відповідачем виконання грошового зобов'язання 15 659,55 грн. втрат від інфляції та 1333,00 грн. - 3% річних.

До початку розгляду справи через канцелярію господарського суду від відповідача 05.07.2016р. надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позов не визнає, а 06.07.2016р. - клопотання про відкладення розгляду справи.

Присутній у судовому засіданні 07.07.2016р. представник позивача подав витребувані судом докази та не заперечував проти відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2016р. розгляд справи був відкладений, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача на 21.07.2016р.

Присутній у судовому засіданні 21.07.2016р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на обставини, наведені у відзиві на позовну заяву,

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2012р. між товариством з додатковою відповідальність «Експрес Страхування» (за договором - перестрахувальник) та приватним акціонерним товариством «УАСК» (за договором - перестраховик) було укладено Договір облігаторного перестрахування наземних транспортних засобів № 10-2012/ОБЛ-УПСК (надалі - Договір перестрахування).

Згідно з розділом 1 договору, предметом Договору перестрахування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземними транспортним засобом і додатковим обладнанням, яке встановлено на наземному транспортному засобі.

Відповідно до п. 2.2 Договору перестрахування, предметом договору є страхування перестрахувальником на визначених даним договором умовах ризику виконання частини своїх зобов'язань за договорами добровільного страхування наземних транспортних засобів у Перестраховика, які Перестрахувальник укладатиме у відповідності з Правилами добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), затверджених директором ТДВ «Експрес Страхування» та зареєстрованих Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

Тип договору перестрахування - облігаторний пропорційний квотний.

Ємність договору - 1 000 000 гривень 00 коп. (п. 3.2. Договору перестрахування).

У відповідності з п. 3.3. Договору перестрахування, власне утримання перестрахувальника за кожним договором страхування наземних транспортних засобів складає 50% від ємкості договору по кожному транспортному засобу, але не більше 500 000,00 гривень.

Розмір квоти перестраховика за договором становить 30% від страхової суми за окремим транспортним засобом, але не більше 200 000,00 гривень (п. 3.4. Договору перестрахування).

Згідно п. 3.7. Договору перестрахування, перестрахувальник зобов'язується передавати, а перестраховик зобов'язується приймати в перестрахування частину відповідальності перестрахувальника по всіх транспортних засобах, прийнятих ним на страхування, починаючи з 01.09.2012р., страхова сума яких є більшою 150 000,00 гривень.

Договори страхування транспортних засобів, страхова сума за якими є меншою 150 000,00 гривень, не підлягають перестрахуванню згідно даного договору і перестраховик не несе відповідальності за ним.

Відповідно до п. 3.12. Договору перестрахування, основний документообіг між сторонами здійснюється шляхом оформлення перестрахувальником щомісячних рахунків-бордеро премій, рахунків-бордеро збитків та щоквартальних бордеро збитків, які заявлені, але не сплачені.

Договір, згідно з умовами п. 10.1., набирає чинності з 01 вересня 2012р. і діє до 31 серпня 2013р. (обидві дати включно).

Відповідно до п. 10.2. Договору перестрахування, перестраховик несе відповідальність по кожному наземному транспортному засобу, який перестрахований за цим договором, починаючи з 01 вересня 2012р., до дати повного виконання прийнятих зобов'язань перед перестрахувальником, навіть якщо даний договір буде припинено достроково, або строк його дії скінчиться.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з умовами Договору перестрахування та на підставі рахунку-бордеро премій №10-2012/ОБЛ-УПСК-02-2013 від 15.03.2013р., позивач передав відповідачу на перестрахування ризики за Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом застави устави № 202.13.2157337 від 01.02.2013p., страхувальник ОСОБА_3, автомобіль Opel Combo, д/н НОМЕР_3, кузов № НОМЕР_2, 2012 року випуску, страхова сума - 151 290,00 грн., франшиза по ДТП 0,75 %, відповідальність перестрахувальника 50% - 75 646,00 грн., відповідальність перестраховика - 20% - 30 258,00 грн. перестрахувальна премія 871,43 грн. (загальна премія 150 971,14 грн.), без врахування зносу.

14 жовтня 2013 року на вул. Палладіна, 148/1 у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю застрахованого автомобіля, а саме: водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем Opel Combo, д/н НОМЕР_4, перевищив дозволену швидкість, проявив неуважність до дорожньої обстановки та здійснив наїзд на металеву електроопору, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження.

Постановою від 28.11.2013р. слідчого відділу розслідування ДТП СУ ГУМВС України в місті Києві було закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру до судових розслідувань за № 12013110000001022, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України (відсутність складу кримінального правопорушення).

Страховим актом № 3.13.3328-1 від 26.11.2013р. позивач визнав пошкодження автомобіля Opel Combo, д/н НОМЕР_3 внаслідок ДТП страховою подією.

Відповідно до калькуляції Аудатекс від 29.11.2013р. за № 3/13/3328 вартість відновлювального ремонту автомобіля Opel Combo, д/н НОМЕР_3 становить 384 798,77 грн.

Відповідно до інтернет-аукціону AUTOonline вартість залишків автомобіля Opel Combo, д/н НОМЕР_3 становить 12 800,00 грн.

Згідно з умовами п.п. 9.15., 9.16 Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом застави № 202.13.2157337 від 01.02.2013p. (далі - договір добровільного страхування), позивач визнав автомобіль Opel Combo, д/н НОМЕР_3 фізично знищеним та розрахував страхове відшкодування наступним чином: 139 476,37 (ринкова вартість) - 12 800,00 (залишки) - 15 129,00 (фрнашиза) = 111 547,37 грн.

Відповідно до заяви страхувальника та листа вигодонабувача - ПАТ «Кредобанк» №49-10782/13 від 14.11.2013р., а також на підставі страхового акту № 3.13.3328/1-2 від 03.03.2014р., позивач платіжним дорученням № 2675 від 04.03.2014р. перерахував на рахунок страхувальника - ОСОБА_3, 111 547,37 грн.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Отже, позивач виконав взяті на себе за Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом застави устави № 202.13.2157337 від 01.02.2013p. зобов'язання, здійснивши виплату страхового відшкодування на користь страхувальника.

Позивач, згідно з умовами п.п. 4.2.2, 4.2.5.2 розділу 5 Договору перестрахування, надіслав на адресу відповідача лист № 966 від 17.04.2014р. та документи з вимогою здійснити виплату частини страхового відшкодування у розмірі 22 349,47 грн., виходячи з розміру збитків за долею відповідальності перестраховика від 15 000,00 грн. до 100 000,00 грн.

Листом за вих. № 2199/11 від 04.06.2014р. відповідач повідомив позивача про відмову у здійсненні виплати страхового відшкодування на підставі п. 4.3.7. Договору перестрахування з наступних мотивів.

Так, відповідач зазначив, що з постанови про закриття кримінального провадження від 28.1 1.2013р. Слідчого управління ГУМВС України в м. Києві вбачається, що ОСОБА_4, приблизно о 14 год. 00 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем «Ореl Combo», д.н.з. НОМЕР_3, рухаючись по проспекту Перемоги зі сторони вулиці Палладіна в напрямку вул. Ушакова в м. Києві, із перевищенням дозволеної швидкості в населених пунктах 60 км/год., проявив неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не вибрав безпечну швидкість керованого ним автомобіля з урахуванням дорожньої обстановки, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, та навпроти будинку №148/1 по проспекту Перемоги в м. Києві, здійснив наїзд на бордюрний камінь, що призвело до зіткнення із металевою електроопорою. Як повідомив свідок ОСОБА_3, ОСОБА_5 їхав в с. Дмитрівка, що в Київський області, для того, щоб доставити покупцю пральну машинку. На підставі зібраних по кримінальному провадженню доказів дорожньо-транспортна пригода мала місце в результаті неправомірних односторонніх дій водія ОСОБА_4, який, керуючи транспортним засобом із перевищенням дозволеної швидкості в населених пунктах 60 км/год., не вибрав безпечну швидкість під час руху, не врахував зміну дорожньої обстановки, чим порушив вимоги п.п. 2.3 підпункт «б», 12.3 та 12.4. ПДР України, що знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно п. 12.2.4. договору добровільного страхування, страховик не відшкодовує збитки, які сталися після зміни страхового ризику (зміни протиугінних пристроїв, форми власності, передачі ТЗ в оренду, лізинг, прокат третім особам, тощо) без попереднього узгодження зі Страховиком та укладання, за необхідності, додаткових угод до цього договору та оформлення належним чином документів згідно чинного законодавства».

В заяві на страхування страхувальник зазначив, що використовує автомобіль в особистих цілях, проте із свідчень свідка ОСОБА_3 слідує, що застрахований автомобіль використовувався в робочих цілях, а саме для перевезення товарів клієнту. Про зміну ступеню майнового ризику страховику повідомлено не було.

Згідно п. 13.1.13 договору добровільного страхування, підставою для відмови в страховому відшкодуванні є грубі порушення чинних правил ПДР водієм застрахованого ТЗ, що призвели до страхової події, зокрема перевищення швидкості руху ТЗ більш ніж на 30 км/год. від встановленої Правилами дорожнього руху, а згідно п. 13.1.4 договору - подання Страхувальником або особою, допущеною до керування ТЗ свідомо неправдивих відомостей про предмет Договору або про факт та обставини настання страхового випадку.

Отже, керуючись пп. 12.2.4., 13.1.4. та 13.1.13 договору добровільного страхування, страховик повинен був відмовити у виплаті страхового відшкодування через грубе порушення страхувальником чинних норм ПДР, яке призвело до настання дорожньо-транспортної пригоди, та подання неправдивих відомостей про предмет страхування, а саме - про спосіб експлуатації ТЗ. Незважаючи на це, страховик здійснив виплату страхового відшкодування, тобто виплата страхового відшкодування за оригінальним договором е компромісною.

Компромісна виплата була здійснена перестрахувальником ТДВ «Експрес Страхування» без попереднього погодження з перестраховиком - ПрАТ «УПСК».

Згідно із пп. 4.3.7. договору перестрахування, перестраховик має право не приймати участі у сплаті компромісних збитків, які були сплачені перестрахувальником без узгодження з перестраховиком.

Позивач не узгодив з перестраховиком - ПрАТ «УПСК» розмір компромісних збитків, у зв'язку з чим ТДВ «Експрес страхування» було відмовлено в їх виплаті.

При цьому, обставини, з яких відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, повністю збігаються з обставинами, на які відповідач посилався у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти позову.

Під час розгляду справи, відповідач жодних доказів в обґрунтування своїх вимог суду не надав.

Водночас, позивач зазначив про відсутність доказів, які б давали йому змогу відмовити страхувальнику за договором добровільного страхування у виплаті страхового відшкодування, а саме: доказів, щодо перевищення швидкості більш ніж на 30 км/год.; доказів щодо надання свідомо неправдивої інформації; доказів щодо зміни ступеня ризику, зокрема, передача автомобіля в оренду або використання в комерційних цілях. При цьому, показання свідка, як доказ використання автомобіля в комерційних цілях (в робочих цілях) та як наслідок невідповідність інформації, що вказана у заяві на страхування, ТДВ «Експрес Страхування» не може вважати належним та допустимим доказом, оскільки зміст показань свідка ОСОБА_3 зводиться до «перевезення пральної машинки покупцю» що не може свідчити про використання автомобіля Opel Combo, д/н НОМЕР_3 в робочих цілях, а може свідчити і про перевезення особистої речі покупцю.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

З огляду на відсутність належних доказів в обґрунтування наданих на позовну заяву заперечень, судом повністю відхиляються заперечення відповідача, як необґрунтовані.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про страхування», перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Відповідно до п. 5.1 договору перестрахування, відшкодування перестраховиком (відповідачем) своєї частки збитків перестрахувальнику (позивачу) здійснюється шляхом оформлення перестрахувальником рахунку-бордеро збитків, в який включаються всі збитки, що були врегульовані перестрахувальником за звітний період і в яких перестраховик (відповідач) зобов'язаний прийняти участь, та документів передбачених п. 4.2.5 даного договору.

Оплата здійснюється протягом 7 (семи) робочих днів з дня отримання перестраховиком (відповідачем) від перестрахувальника (позивача) рахунка-бордеро збитків та документів, передбачених п. 4.2.5 даного договору.

Станом на день вирішення спору відповідач взяті на себе за договором перестрахування обов'язки не виконав та суму страхового відшкодування в розмірі 22 309,47 грн. не сплатив.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На час розгляду справи в господарському суді, відповідач належними та допустимими доказами не спростував вимоги позивача, а відтак позов в частині стягнення 22309,47 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача, який відповідач не оспорював під час розгляду справи.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40; код ЄДРПОУ 20602681) на користь товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 15/2; код ЄДРПОУ 36086124) суму страхового відшкодування в розмірі 22 309 грн. 47 коп., 15 659 грн. 55 коп. - втрат від інфляції, 1333,00 грн. - 3% річних та витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано: 26.07.2016р.

Суддя А.І. Привалов