Рішення № 59415033, 24.05.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2016 р. Справа № 911/1023/16

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», м. Київ

до Публічного акціонерного товариства «Васильківхлібопродукт», Київська область, Рокитнянський район, смт. Рокитне

про зобовязання вчинити дії та стягнення 5950901,47 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №876 від 28.12.2015 р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 07.04.2016 р.);

Обставини справи:

публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до публічного акціонерного товариства «Васильківхлібопродукт» (далі - відповідач) про зобовязання вчинити дії та стягнення 4553038,71 грн. пені.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки №57 від 26.03.2015 р. в частині зобовязання з поставки позивачу попередньо оплачених останнім 6051,354 метричних тон зерна кукурудзи 3-го класу на загальну суму 19969468,02 грн., у звязку з чим позивачем заявлено вимогу про зобовязання відповідача вчинити дії з поставки позивачу 6051,354 метричних тонн зерна кукурудзи 3-го класу на загальну суму 19969468,02 грн. В звязку з невиконанням відповідачем зобовязань щодо поставки зерна кукурудзи 3-го класу на суму 19969468,02 грн. у строк, встановлений специфікацією №1 від 26.03.2015 р., позивачем на підставі пункту 8.4 договору нараховано пеню у сумі 4553038,71 грн.

12.04.2016 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній посилався на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобовязання за договором поставки №57 від 26.03.2015 р. у звязку з малою врожайністю кукурудзи на полях Таращанського та Рокитнянського районів Київської області, вмістом у зібраній кукурудзі амброзії, та тим, що товаровиробники, які повинні були поставити товар, не змогли виконати зобовязання щодо поставки кукурудзи у встановлені договорами строки, а грошові кошти відповідач не в змозі повернути через його скрутне фінансове становище. Письмової позиції щодо визнання чи заперечення позовних вимог відзив на позовну заяву не містить.

18.05.2016 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд зобовязати відповідача вчинити дії з поставки позивачу 6051,354 метричних тонн зерна кукурудзи 3-го класу на загальну суму 19969468,02 грн. та стягнути з відповідача 4553038,71 грн. пені та 1397862,76 грн. штрафу, передбаченого п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, всього 5950901,47 грн.

Таким чином, господарським судом Київської області розглядаються позовні вимоги про зобовязання відповідача вчинити дії з поставки позивачу 6051,354 метричних тонн зерна кукурудзи 3-го класу на загальну суму 19969468,02 грн. та стягнення з відповідача 4553038,71 грн. пені та 1397862,76 грн. штрафу, всього 5950901,47 грн.

Представник позивача у судових засіданнях 12.04.2016 р., 26.04.2016 р. та 24.05.2016 р. підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання 26.04.2016 р. не зявився, а у судових засіданнях 12.04.2016 р. та 24.05.2016 р. підтримав позицію викладену у відзиві на позовну заяву. Крім того, у судовому засіданні 24.05.2016 р. заперечував проти стягнення штрафу.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

26.03.2015 р. між публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (за договором покупець) та публічним акціонерним товариством «Васильківхлібопродукт» (за договором постачальник) укладено договір поставки №57.

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобовязується передати у власність покупця зерно українського походження (далі товар), а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що одиницею виміру товару, що поставляється на умовах даного договору, є метрична тонна.

Згідно з пунктом 3.2 договору товар за даним договором поставляється партіями протягом періоду вказаного в специфікаціях до цього договору.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що кількість, строк та місце поставки, ціна та загальна вартість товару для кожної партії, що поставляється згідно цього договору, визначається в специфікаціях до цього договору, які підписуються сторонами щодо кожної партії товару та є невідємними частинами (додатками) цього договору.

Відповідно до пункту 5.1 договору оплата товару, що поставляється за даним договором, проводиться в національній валюті України шляхом попередньої оплати грошових коштів в сумі та протягом строку зазначеного в специфікаціях. Кошти перераховуються на поточний рахунок постачальника реквізити якого вказані в п. 11 цього договору.

Згідно з пунктом 10.1 договору договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 30 листопада 2015 року, а в частині розрахунків та поставки товару до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

26 березня 2015 року між позивачем та відповідачем підписано специфікацію №1, умовами якої встановлено, що поставка товару (кукурудза 3-го класу у кількості 11683,030 тонн) здійснюється у період з 26 березня 2015 року по 30 листопада 2015 року включно. Загальна вартість товару становить 38554000,00 грн.

На виконання умов договору позивач 2 квітня 2015 року та 8 квітня 2015 року перерахував на рахунок відповідача 38554000,00 грн. в якості передоплати за товар згідно договору №57 від 26.03.2015 р., що підтверджується виписками по особовому рахунку позивача.

Проте, відповідач в порушення умов договору, в період з 26.03.2015 р. по 30.11.2015 р. не здійснив поставку товару у кількості, обумовленій сторонами у специфікації №1 від 26.03.2015 р., однак, 09.07.2015 р. повернув на рахунок позивача частину передоплати у сумі 18584531,98 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено зобовязання в частині поставки позивачу зерна кукурудзи 3-го класу на загальну суму 19969468,02 грн. (38554000,00 грн. 18584531,98 грн.=19969468,02 грн.)

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з пункту 1 специфікації №1 від 26.03.2015 р., вартість однієї тонни кукурудзи 3-го класу становить 3300,00 грн., отже загальна кількість непоставленого позивачу товару становить 6051,354 тонни (19969468,02 грн. / 3300,00 грн. = 6051,354 тонни).

Таким чином, оскільки попередньо оплачений позивачем товар (з урахуванням повернутої відповідачем частини передоплати у сумі 18584531,98 грн.) відповідачем у встановлений специфікацією строк поставлено не було, вимога позивача про зобовязання відповідача вчинити дії з поставки позивачу 6051,354 метричних тонн зерна кукурудзи 3-го класу на загальну суму 19969468,02 грн. підлягає задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 4553038,71 грн. пені, передбаченої пунктом 8.4 договору, яка нарахована за період з 01.12.2015 р. по 23.03.2016 р.

Пунктом 8.4 договору передбачено, що у випадку не поставки або несвоєчасної поставки товару згідно умов даного договору, постачальник сплачує покупцеві на вимогу останнього пеню у розмірі 0,2% загальної вартості непоставленої партії товару за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Судом встановлено, що наданий позивачем розрахунок пені, який наведено у позовній заяві є арифметично вірним, отже заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача пені у сумі 4553038,71 грн., яка нарахована за період з 01.12.2015 р. по 23.03.2016 р. на загальну суму невиконаного зобовязання з поставки товару 19969468,02 грн. підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 1397862,76 грн. штрафу передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Державне підприємство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» було утворене як державне підприємство згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 р. №764 «Про заходи з утворення державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України».

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 №593 «Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 №764» було перетворено державне підприємство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» у державне публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» з віднесенням його до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100 відсотків акцій державного публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», належать державі в особі Кабінету Міністрів України.

Отже, позивач є субєктом господарювання державного сектора економіки відповідно до ч. 2 ст. 22 ГК України.

Перевіривши розрахунок штрафу, який доданий позивачем до заяви про збільшення позовних вимог, суд встановив, що заявлена сума штрафу у сумі 1397862,76 грн. є арифметично вірною.

В пункті 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 р. №01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів» вказано, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (постанови від 06.12.2010 №42/563; від 20.12.2010 №06/113-38).

Оскільки прострочення з поставки відповідачем 6051,354 метричних тонн зерна кукурудзи 3-го класу на загальну суму 19969468,02 грн. триває більше 30 днів, позивач є субєктом господарювання державного сектора економіки, іншого розміру штрафу не передбачено умовами договору, суд вважає, що заявлений до стягнення з відповідача штраф у сумі 1397862,76 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобовязати публічне акціонерне товариство «Васильківхлібопродукт» (09600, Київська область, Рокитнянський район, смт. Рокитне, вул. Вокзальна, 222, код 00951741) вчинити дії з поставки публічному акціонерному товариству «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код 37243279) 6051,354 метричних тонн зерна кукурудзи 3-го класу на загальну суму 19969468,02 грн. (девятнадцять мільйонів девятсот шістдесят дев'ять тисяч чотириста шістдесят вісім грн. 02 коп.).

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Васильківхлібопродукт» (09600, Київська область, Рокитнянський район, смт. Рокитне, вул. Вокзальна, 222, код 00951741) на користь публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код 37243279) 4553038,71 грн. (чотири мільйони пятсот пятдесят три тисячі тридцять вісім грн. 71 коп.) пені, 1397862,76 грн. (один мільйон триста девяносто сім тисяч вісімсот шістдесят дві грн. 76 коп.) штрафу та 206700,00 грн. (двісті шість тисяч сімсот грн. 00 коп.) судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.О. Рябцева

Рішення підписано 07.06.2016 р.