Рішення № 59415017, 21.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2016Справа №910/9803/16

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островська О.С.

розглянувши справу № 910/9803/16

за позовом приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо"

до публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"

про стягнення 13 672,80 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Бойко Д.В., довіреність № 10 від 05.01.2016р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось приватне акціонерне товариство "Вінницяоблпаливо" (далі - позивач) до публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (далі - відповідач) про стягнення 13 672,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач несе відповідальність за часткову втрату вантажу при його перевезені, яка підтверджена комерційним актом РА № 013068 від 11.03.2016р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2016р. порушено провадження у справі № 910/9803/16, розгляд справи призначений на 30.06.2016р.

Присутній у судовому засіданні 30.06.2016р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем в порушення приписів ст. 115 Статуту залізниць України на підтвердження вартості вантажу не надано довідку відправника, яка підтверджує кількість і вартість вантажу. Крім того, позивачем при розрахунку збитків не було враховано, що вантаж до перевезення було здано у вологому стані, а відтак природна втрата має становити 2%, а не 1%, як вказує позивач.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2016р. розгляд справи відкладений на 21.07.2016р., у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів у справі.

Присутній у судовому засіданні 21.07.2016р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та подав додаткові пояснення по справі і докази.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем і відповідачем-1, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.07.2015р. між приватним акціонерним товариством «Вінницяоблпаливо» (за договором - покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Донецьквуглезбагачення» (за договором - постачальник) було укладено Договір №13/07/1 пр поставки вугільної продукції, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити у відповідності до умов договору вугільну продукцію.

Відповідно до умов п. 2.1. договору поставки, здійснюється залізничним транспортом, якщо інше не вказано у Специфікаціях до даного договору. Найменування, ціна, кількість, якість, строки і умови поставки, строк оплати продукції та інші відомості, необхідні для виконання даного договору, вказані в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Як вбачачається зі Специфікації від 01.02.2016р., сторони домовились про наступне: умови оплати - 100% передплата, строк поставки - лютий 2016 року, умови поставки: FCA - станція вантажовідправника: - ТОВ «Енергоімпекс», код 2907 Станція: Кривий Торець Донецької залізничної дороги, код 491003; - ТОВ «ЦЗФ «Селидівська», код 5575 Станція: Новоградівка Донецької залізничної дороги, код 482201.

ТОВ «Донецьквуглезбагачення» виставило позивачу рахунок-фактуру № ДУ-030201 від 02.03.2016р. на оплату 110 т кам'яного вугілля марки ДГ 13-100 на загальну суму 198 000,00 грн., який був повністю оплачений позивачем на підставі платіжного доручення № 954 від 03.04.2016р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Згідно з умовами договору поставки між позивачем та ТОВ «Донецьквуглезбагачення» були оформлені видаткові накладні № 30301 від 03.03.2016р. (на вугілля кам'яне марки ДГ 13-100 кількістю 60.35 т на загальну суму 108 630,00 грн. з ПДВ) та № 30401 від 04.03.2016р. (на вугілля кам'яне марки ДГ 13-100 кількістю 59.25 т на загальну суму 104 868,00 грн. з ПДВ), а також акти прийому-передачі вугільної продукції від 03.03.2016р. і від 04.03.2016р.

Отже, виконуючи умови Договору №13/07/1 пр поставки вугільної продукції, за дорученням ТОВ «Донецьквуглезбагачення» на підставі залізничної накладної №52458643 ТОВ «ЦЗФ «Селидівська» відправило на адресу Жмеринського районного паливного складу ПрАТ «Вінницяоблпаливо» вагон № 65288532 з кам'яним вугіллям марки ДГ 13-100 кількістю 60.35 т.

Відповідно до статті 52 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. № 457 (далі - Статут), на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.

По прибуттю на станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, на підставі акта загальної форми № 1536/Г від 11.03.2016р., було проведено комісійне переважування вагону № 65288532 на 150 тонних електронно-тензометричних вагах станції Нижньодніпровськ-Вузол, які пройшли держповірку 15.01.2016р., та виявлено: брутто -75 950 кг., тара - 23 800 кг., нетто - 52 150 кг., що менше на 8200 кг, від маси зазначеної у залізничній накладній № 52458643.

Отже, за результатами переважування вагону № 65288532 було встановлено недостачу вантажу, про що складено комерційний акт РА № 013068 від 11.03.2016р.

Так, в комерційному акті РА № 013068 від 11.03.2016р. зазначено, що навантаження вантажу нижче бортів на 10 см, марковане вапном. Є поглиблення по ходу поїзда: справа над 2-6 люками довжиною - 7,0 м, шириною 1,3 м, глибиною - 0,5 м; зліва на 1-2 люками довжиною - 2,0 м, шириною - 1,3 м, глибиною - 0,3 м. У місцях поглиблень маркування відсутнє. У технічному відношенні вагон справний. Вагон бездвірний, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. Течі вантажу немає. При повторному переважуванні вагона вага підтвердилась. Відсутній вантаж у вагоні вміститися міг.

Таким чином, позивачем проведено розрахунок збитків, завданих внаслідок недостачі вантажу у вагоні № 65288532, з урахуванням п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 27.11.2000р. за № 644, та становить 13 672,80 грн. При цьому, позивачем при розрахунку збитків була врахована норма природної втрати і граничного розходження визначення маси нетто в розмірі 1% від маси, зазначеної в перевізних документах.

Відповідач під час розгляду справи подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивачем при розрахунку збитків від втрати вантажу не було враховано, що вантаж у вагоні № 65288532 мав вологість 12,0%, тобто був зданий до перевезення у вологому стані. Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, при видачі вантажів маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані становить 2% від маси нетто, зазначеної у перевізних документах. Окрім цього, відповідач зазначив про неможливість розрахувати суму збитків від втрати вантажу, оскільки позивачем до справи не надано довідки вантажовідправника на підтвердження вартості вантажу, який перевозився у вагоні № 65288532.

Таким чином, спір у даній справі виник внаслідок порушення відповідачем Правил перевезення вантажу, що призвело до фіксування вказаного порушення зі складанням комерційного акту РА № 013068 від 11.03.2016р. та виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в розмірі 13672,80 грн.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Згідно п.2 ст. 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт», залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 23 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст. 113 Статуту залізниць України, за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт», обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Відповідно до ст. 130 Статуту залізниць України, право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Факт нестачі за спірним перевезенням матеріалами справи підтверджений, зокрема комерційним актом.

Залізниця не довела, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно ст.115 Статуту залізниць України, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Недостача вантажу у вагоні № 65288532 становить 8200 кг. При цьому, судом визнається правомірним посилання відповідача, що природна втрата маси вантажу має застосовуватись у розмірі 2% від маси нетто, зазначеної у перевізних документах, і становити 1207 кг, оскільки вологість вантажу підтверджується по-перше, його характеристиками, наведеними у Специфікації від 01.02.2016р., по-друге, залізничною накладною № 52458643 та комерційним актом РА № 013068 від 11.03.2016р., якими також зафіксовано вологість вантажу у 12,0%, а також наданим позивачем Сертифікатом генетичних, технологічних та якісних характеристик № 29, в якому зазначено що загальна вологість даного виду вугілля має становити 8,0%.

Отже, обґрунтованим є розрахунок відповідача щодо нестачі вантажу в розмірі 6993кг = 8200 кг - 1207 кг.

Водночас, на підтвердження вартості 1 тони кам'яного вугілля, позивачем до матеріалів справи надано Договір №13/07/1 пр поставки вугільної продукції від 13.07.2015р., Специфікацію від 01.02.2016р., видаткову накладну № 30301 від 03.03.2016р. (на вугілля кам'яне марки ДГ 13-100 кількістю 60.35 т на загальну суму 108 630,00 грн. з ПДВ), акт прийому-передачі вугільної продукції.

Крім того, позивачем до справи надано лист ТОВ «ЦЗФ «Селидівська» за вих. № 479 від 15.07.2016р., що виступало згідно з залізничною накладною № 52458643 вантажовідправником вагону № 65288532, в якому останнє повідомляє про неможливість надати відомості щодо вартості кам'яного вугілля марки ДГ 13-100, масою 60,35 т, оскільки не є власником вантажу.

Відповідно до листа ТОВ «Донецьквуглезбагачення» за вих. № 100 від 19.07.2016р., вартість 1 т вугілля кам'яного марки ДГ 13-100, відправленого ТОВ «ЦЗФ «Селидівська» згідно з залізничною накладною № 52458643 на адресу Жмеринського районного паливного складу ПрАТ «Вінницяоблпаливо», становить 1800,00 грн.

Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, дослідивши надані позивачем докази в обґрунтування вартості 1 т кам'яного вугілля марки ДГ 13-100, що поставлялось у вагоні № 65288532, згідно з залізничною накладною № 52458643, суд визнає обґрунтованою вартість 1 тонни вугілля в розмірі 1800,00 грн., оскільки відсутність довідки вантажовідправника про вартість 1 тони вантажу не може звільняти перевізника від відповідальності за нестачу вантажу, а надання інших документів в підтвердження вартості 1 тони вантажу, зокрема власником вантажу, не суперечить положенням Статуту залізниць.

Отже, за розрахунком суду, вартість втраченого вантажу становить 1800,00 грн. х 6,993 т == 12 587,40 грн.

Враховуючи, що факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача збитків у розмірі 12 587,40 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; код ЄДРПОУ 40075815) на користь приватного акціонерного товариства «Вінницяоблпаливо» (21021, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 122; код ЄДРПОУ 01880670) 12 587 грн. 40 коп. вартості недостачі вантажу та витрати по сплаті судового збору в сумі 1268 грн. 61 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано: 26.07.2016р.

Суддя А.І. Привалов