Рішення № 59414813, 16.05.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.05.2016 Справа № 905/3347/15

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Вороніній О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ОСОБА_2», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПА», м. Донецьк

про стягнення 395 849,34грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідача: не зявився;

СУТЬ СПОРУ

Заявлено позов, Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ОСОБА_2», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПА», м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 395 849,34грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до умов укладеного договору фінансового лізингу №LC5829-09/11 від 04.11.2011р. відповідач, взяв на себе зобовязання щодо сплати лізингових платежів за предмет лізингу та винагороди лізингодавця, однак, у встановлений строк їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 395 849,34грн.

Відповідач у судові засідання не з'явився. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином. Про що свідчить оголошення на офіційному веб-порталі "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет http:// www.reyestr.court.gov.ua в розділі "Новини та події".

За приписами абз.3 п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відтак, відповідно до положень ст.75 ГПК України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд встановив :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ОСОБА_2» (надалі Позивач, Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДПА» (надалі Відповідач, Лізингоодержувач) 04.11.2011р. укладений договір фінансового лізингу №LC5829-09/11 (надалі «Договір»), згідно з умов п.1.1 якого Лізингодавець (Позивач) на підставі договору поставки товару зобовязувався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в Специфікації (Додаток №2 до Договору), а Лізингоодержувач (Відповідач) зобовязується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.

На виконання умов вищезазначеного Договору, Позивач (Лізингодавець) придбав предмет лізингу за договором поставки та передав у тимчасове володіння та користування Відповідачу (Лізингоодержувачу), що підтверджується підписаним представниками сторін актом приймання-передачі предмета лізингу від 26.01.2012р.

Відповідно до умов п.1.2 договору, Лізингоодержувач самостійно та на власний ризик обрав предмет лізингу та продавця (постачальника) предмета лізингу: ООО «А-ЛАЗЕР», адреса:123363, м.Москва,вул.Героев Панфиловцев, буд.10, корп.1.

Місце передачі предмету лізингу Лізингоодержувачу визначається у договорі поставки товару №22 від 04 листопада 2011р. (п.1.4 договору).

Згідно п.1.6 договору строк лізингу складається з періодів у кількості 60 місяців, починаючи з першого періоду лізингу, визначеного за правилами цього договору та додатків до нього.

Відповідно до приписів п.4.1. договору, Лізингоодержувач сплачує відсотки за фінансування та поточні лізингові платежі.

Згідно умов п.4.2. договору Лізингоодержувач сплачує відсотки за фінансування придбання предмета лізингу за період: з моменту виникнення заборгованості до настання першого періоду лізингу LIВОR 3М плюс 8% від всієї суми заборгованості, визначеної в порядку п.3.1. цього договору. Сума відсотків в грошовому еквіваленті іноземної валюти підлягає перерахунку у гривню за курсом продажу (Розділ 1 «Визначення» Загальних умов додатку 4 до цього договору), крім того ПДВ.

Пунктом 4.3. договору сторони узгодили, що Лізингоодержувач протягом строку лізингу щомісяця сплачує Лізингодавцю авансом поточні лізингові платежі, які розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду за поточний місяць та складаються з суми, що ставиться в погашення вартості предмета лізингу та комісії Лізингодавця.

Так, за умов п.4.4. договору передбачено, що розмір комісії для кожного періоду лізингу розраховується за ставкою, визначеною в п.4.2. цього договору, від заборгованості лізингоодержувача у грошовому еквіваленті іноземної валюти для відповідного періоду лізингу згідно графіку (додаток 1 до договору). Розрахована таким чином сума комісії перераховується у гривні за курсом продажу з дотриманням умов частини другої цього пункту.

Комісія Лізингодавця розрахована у гривнях, не може бути менше між поточним лізинговим платежем у гривні та граничною сумою, яка ставиться в погашення заборгованості Лізингоодержувача згідно даних колонки «D» Графіку.

Згідно положень п.4.5 договору, перерахунок платежів, розрахованих у грошовому еквіваленті іноземної валюти, здійснюється Лізингодавцем за Курсом розрахунку платежів плюс ставка збору до Пенсійного фонду з купівлі іноземної валюти, що діє на момент виставлення рахунку, та комісія АТ «ОСОБА_1 ОСОБА_2» з купівлі валюти, згідно офіційного сайту Лізингодавця за адресою в мережі Інтернет: http://www.rla.com.ua.

Умовами п.4.6. договору, оплата всіх платежів здійснюється в національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Лізингодавця.

Пунктом 4.8 договору сторонами передбачено, що всі додаткові послуги, визначені в Загальних умовах, а також ті, які не визначені цим Договором та необхідність в яких може виникнути у Лізингоодержувача, оплачуються Лізингоодержувачем окремо за тарифом Лізингодавця, розміщеними на офіційному сайті Лізингодавця за адресою в мережі Інтернет: http://www.rla.com.ua.

Згідно з загальними умовами фінансового лізингу Додаток №4 до договору, Лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку Лізингодавця, направленого на вказану в Договорі у новій редакції електронну адресу Лізингоодержувача або за допомогою факсимільного звязку. При чому, у разі неотримання рахунку Лізингодавця до 5 числа поточного місяця Лізингоодержувач зобовязаний звернутися до Лізингодавця та отримати свій рахунок самостійно.

В цьому випадку Лізингоодержувач зобовязаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця.

Відповідно до п.6.1 загальних умов Лізингодавець має право в односторонньому порядку змінити суму лізингових платежів у наступних випадках (включаючи, але не обмежуючись):

- 6.1.1 у випадку зміни встановленого на день укладеного Договору розміру ставки EURIBOR на період 3 місяці (якщо в п.1.7 Договору сторони обрали валюту - Євро) або розміру ставки USD LIBOR на період 3 місяці (якщо в п.1.7 Договору сторони обрали валюту Долари США) розмір комісії змінюється відповідно за кожний з періодів лізингу починаючи з такого чергового періоду лізингу. При цьому для визначення LIBOR на період 3 місяці застосовується календарний квартал.

- 6.1.2 у випадку зміни чинного законодавства щодо лізингової діяльності Лізингодавця, системи оподаткування, розміру податків, зборів, обовязкових платежів з предметом лізингу та/або виконанням Лізингодавцем своїх обовязків за Договором.

- 6.1.3 у разі перевищення розміру комісії Лізингодавця за Договором над подвійною обліковою ставкою Національного банку України, встановленого на день нарахування такої комісії за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим Договором, розраховану від вартості Предмета лізингу, комісія у складі лізингового платежу підлягає збільшенню на суму, яка дорівнює розміру ПДВ за ставкою 20%, нараховану на таке перевищення.

- 6.1.4в інших випадках, визначених Договором та додатками до нього , в тому числі у разі виникнення у Лізингодавця додаткових витрат, які виникли в період дії цього Договору та повязані з ним.

Відповідно до умов п.6.3 Загальних умов змінений за правилами п.п 6.1, 6.2 Загальних умов розмір лізингових платежів зазначається у відповідному рахунку Лізингодавця та підлягає сплаті Лізингоодержувачем у безспірному порядку.

Пунктом 9.4. договору визначено, що він має наступні додатки, що є його невід'ємною частиною: додаток №1- Графік; додаток №2- Специфікація предмету лізингу; додаток №3- Акт приймання-передачі предмету лізингу (форма); додаток №4- Загальні умови фінансового лізингу (Загальні умови).

Договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором (п.8.1. договору).

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.05.2015, що залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.07.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 03.11.2015р. у справі №908/1819/15-г стягнуто заборгованість з Лізингоодержувача за Договором, що виникла з січня 2015 до березня 2015 року.

Згідно вимог передбачених ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

З боку відповідача, ТОВ «ДПА», прострочена заборгованість за період січень 2015 березень 2015р.р. не погашена (за вищевказаним рішенням суду, що набрало законної сили) та ще не погашена прострочена заборгованість за період квітень 2015- листопад 2015 (що є предметом даного спору).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов Договору та п.п. 5.1-5-5, 8.1.4 загальних умов фінансового лізингу Додаток №4 до Договору належним чином не виконав свої зобовязання, внаслідок чого у Відповідача існує заборгованість за наступними рахунками №№: LC5829-09/11/38-051 від 01.04.2015р. на суму 54555,61грн. строк сплати до 08.04.2015р.; LC5829-09/11/ev-03 від 29.04.2015р. на суму 1199,98грн. строк сплати до 06.05.2015р.; LC5829-09/11/39-054 від 05.05.2015р. на суму 48752,53грн. строк сплати до 14.05.2015р.; LC5829-09/11/40-056 від 02.06.2015р. на суму 48053,63грн. строк сплати до 09.06.2015р.; LC5829-09/11/41-058 від 01.07.2015р. на суму 47547,34грн. строк сплати до 08.07.2015р.; LC5829-09/11/ev -060 від 24.07.2015р. на суму 1109,17грн. строк сплати до 31.07.2015р.; LC5829-09/11/42 -061 від 03.08.2015р. на суму 47507,36грн. строк сплати до 10.08.2015р.; LC5829-09/11/43 -063 від 01.09.2015р. на суму 48935,81грн. строк сплати до 08.09.2015р.; LC5829-09/11/44 -065 від 01.10.2015р. на суму 47378,15грн. строк сплати до 08.10.2015р.; LC5829-09/11/45-067 від 02.11.2015р. на суму 50809,76грн. строк сплати до 09.11.2015р.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов Договору за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом склала 395 849,34грн.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до приписів ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до приписів частини 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній форм досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнута згода.

Відповідно до вимог статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною 1 статі 292 ГК України передбачено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем у виключне користування другій стороні лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Частиною 2 ст.9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначено у Законі України Про фінансовий лізинг.

Приписами частини 2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до вимог передбачених ст.6 Закону України "Про фінансовий лізинг" істотними умовами договору є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Пунктом 3 частини 2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено обов'язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Частиною першою статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, що саме і було закріплено сторонами в розділі №2 договору фінансового лізингу №LC5829-09/11 від 04.11.2011р.

Таким чином, встановивши факт невиконання відповідачем зобовязання по своєчасному і в повному обсязі по сплаті лізингових платежів, господарський суд дійшов висновку про стягнення з відповідача заборгованості по лізинговим платежам.

Крім того, вимогами ст.204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Доказів, шо сірний правочин, визнано недійсним, сторонами під час розгляду зазначеної справи не надано.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобовязання за Договором фінансового лізингу №LC5829-09/11 від 04.11.2011р. за період з квітня 2015р. по листопад 2015р. належним чином не виконав, та не сплатив поточні лізингові платежі в сумі 395849,34грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості в загальній сумі 395849,34грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи відповідачем належним чином не спростовано вимоги позовної заяви.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, суд вважає позовні вимоги належним чином доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.ст.6, 8, 10,19, 129 Конституції України, пунктів 3.9.1., 3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», ст.ст.9, 11-16, 202, 204, 509, 525, 526, 530, 550, 598, 599, 610-612, 626, 627, 629, 632, 638, 759, 763, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 67, 173, 174, 193, 292 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 6, 11, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" та керуючись ст.ст.1, 2, 2-1, 4-2, 4-3, 4-5, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-36, 43, 49, 74, 75, 77, 79, 81-1, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ОСОБА_2», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПА», м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 395 849,34грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПА» (83009, м.Донецьк, вул. Новоросійська, буд. 9, код ЄДРПОУ 32123193,) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ОСОБА_2» (04073, м. Київ, просп. Московський, 9, корп. 5, код ЄДРПОУ 34480657) борг в сумі 395 849,34грн., та витрати по сплаті судового збору в сумі 5937,74грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 17.05.2016р.

Суддя С.В. Тоцький