Ухвала суду № 59414637, 02.08.2016, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"02" серпня 2016 р. Справа № 903/493/16

за позовом Фонду державного майна України

до Приватного акціонерного товариства Волиньтурист

про виселення із займаного обєкту нерухомого майна

Суддя Філатова С.Т.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 20.11.2015р. №382

від відповідача: н/в

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України розяснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України розяснено процесуальні права та обовязки сторін.

Суть спору:

Фонд державного майна України звернувся з позовом про виселення ПАТ «Волиньтурист» з будівлі «Світязь» загальною площею 7 885 кв.м., що розташована за адресою м. Луцьк, вул..Набережна, 4.

Позовні вимоги обґрунтовані таким:

Рішенням господарського суду Волинської області від 14.11.2011р. у справі №5004/2013/11, залишеним без змін всіма судовими інстанціями, визнано за державою в особі Фонду державного майна України право власності та зобовязано Волинське обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Волиньтурист» (правонаступник - ПрАТ «Волиньтурист») повернути державі в особі Фонду державного майна України безпідставно набуте майно - готель «Світязь», загальною площею 7 885 кв м, що розміщений за адресою: м. Луцьк, вул. Набережна, 4.

На виконання пункту 3 наказу Фонду від 18.05.2012 № 711 «Про організацію роботи з реєстрації права власності на майно загальносоюзних громадських обєднань (організацій) колишнього Союзу PCP, яке повертається у власність держави за рішенням суду» Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області зареєстровано право власності за державою в особі Фонду на вищевказане нерухоме майно.

Однак, всупереч ст.ст. 317, 319 ЦК України та рішенням судів, зазначене державне майно продовжує використовувати ПАТ «Волиньтурист», чим порушує вимоги статті 287 Господарського кодексу України, статті 4 Закону України «Про управління обєктами державної власності» та статті 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Факт незаконного користування державним майном підтверджується листами Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області від 29.01.2016 № 01-03-176 та Волинської обласної державної адміністрації від 18.02.2016 № 1007/35/2-16.

Ухвалою суду від 15.07.2016р. порушено провадження у справі. Зобовязано подати суду: позивача - докази вжиття заходів примусового виконання рішення господарського суду Волинської області від 05.12.2011р. у справі №5004/2013/11; відповідача - довідку про включення до ЄДРПОУ станом на час подання позову, пояснення (обґрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог.

Позивач вимоги суду не виконав, доказів стану виконання рішення господарського суду Волинської області від 14.11.2011р. у справі №5004/2013/11 не подав.

В судовому засіданні представник позивача повідомив, що по справі №500/2013/11 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Доказів не подав.

Із програми «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що згідно ухвали господарського суду від 02.12.2015р. у справі №500/2013/11 виконавче провадження закінчено згідно п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» - фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Водночас, представник позивача стверджував, що приміщення і на даний час використовує відповідач.

Відповідач у судове засідання не зявився, витребувані докази не подав, звернувся із клопотанням №86/1.6а від 25.07.2016р. про відкладення розгляду справи у звязку з перебування представника у відпустці. Долучив наказ про надання відпустки від 21.07.2016р. №11.

Представник позивача клопотання не заперечив.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, ухвалив відхилити останнє у звязку з необґрунтованістю.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Вищий господарський суд у п. 3.9.2 постанови пленуму від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зауважив, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 15.07.2016р. явка відповідача визнавалась обовязковою, відповідач не був позбавлений права на направлення в судове засідання іншого повноважного представника, направлення пояснень та витребуваних доказів поштою.

Водночас, з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі та дотримання принципу диспозитивності сторін, зважаючи на неподання витребуваних доказів, необхідність витребування нових доказів, господарський суд, керуючись п.п. 1, 2, 3 ст. 77 ГПК України, вважає за необхідне відкласти розгляд справи.

Господарський суд, керуючись п.п. 1,2, 3 ст.77, ст.86 ГПК України, -

ухвалив:

1. Розгляд справи відкласти на 23.08.2016р. на 10:30 год.

2. Представити суду:

2.1. Позивачу: докази в підтвердження використання відповідачем приміщення в м. Луцьку по вул. Набережна, 4.

2.2. Відповідачу: довідку про включення до ЄДРПОУ станом на час подання позову, пояснення (обґрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог.

3. Явку сторін у судове засідання визнати обовязковою.

Представник позивача про наступне судове засідання повідомлений під розписку у судовому засіданні.

Відповідачу надіслати ухвалу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Суд попереджає сторони, що у разі невиконання вимог суду, господарським судом буде вирішене питання про адмінвідповідальність за злісне ухилення від виконання вимог суду та в силу ст. 4-5 ГПК України, ст.ст. 185-3, 221-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення накладено штраф у розмірі до 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (1 700грн.).

Суд повідомляє, що згідно зі ст. 221-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова суду, прийнята за результатами розгляду такої справи, є остаточною і оскарженню не підлягає.

У разі неподання витребуваних судом доказів спір буде розглянутий за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Суддя С.Т. Філатова