Ухвала суду № 59414534, 01.08.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

01 серпня 2016 року Справа № 918/314/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач,суддів:Дунаєвської Н.Г., Мележик Н.І.,перевірив касаційну скаргу Приватного підприємства - фірми "Інтерекопласт"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 02.06.2016р.у справі№918/314/15 господарського суду Рівненської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Банк Національний Кредит"до Приватного підприємства - фірми "Інтерекопласт"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонду гарантування вкладів фізичних осібпростягнення заборгованості в сумі 349526695,80грн.В С Т А Н О В И В:

Подана 06.06.2016р. Приватним підприємством - фірмою "Інтерекопласт" касаційна скарга на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.06.2016р. не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Частиною 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України передбачений обов'язок скаржника при поданні касаційної скарги (подання) додавати до неї докази сплати судового збору і надіслання копії скарги іншій стороні у справі.

Проте, Приватним підприємством - фірмою "Інтерекопласт" не додано до касаційної скарги доказів надіслання копії скарги третім сторонам у справі, що є порушенням їх процесуальних прав щодо наявності інформації стосовно перебігу судового процесу.

Водночас, заявник касаційної скарги судовий збір не сплатив, проте заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до ч.2 ст.44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно зі ст.8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Клопотання скаржника про відстрочку від сплати судового збору обґрунтовано посиланням на накладення арешту в межах суми в розмірі 2102644,85 грн. у зв'язку з чим у нього відсутня можливість сплати судового збору.

Однак колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що положення ст.8 Закону України "Про судовий збір" наділяють суд правом на відстрочення сплати судового збору лише за наявності виняткових обставин, з урахуванням того, що в майбутньому, але не довше ніж до ухвалення судового рішення, заявник матиме фінансову можливість сплатити розмір судового збору, чого зі змісту клопотання заявленого скаржником не вбачається.

Крім того, відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, всупереч вимогам ст.33 Господарського процесуального кодексу України скаржником не надано жодних доказів на підтвердження можливої наявності необхідних коштів для сплати судового збору у встановленому розмірі протягом періоду ймовірної граничної відстрочки, а саме не довше ніж до ухвалення судового рішення, тобто в межах місячного терміну розгляду касаційної скарги, передбаченого ст.1118 Господарського процесуального кодексу України, що могло би бути вагомою передумовою для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 2 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.42 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Таким чином, як органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і суб'єкти господарювання та громадяни поставлено законом у рівні умови в частині обов'язку сплачувати судовий збір, у зв'язку з чим, вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним господарюючим суб'єктам перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Згідно п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо:

- до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні у справі;

- до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі;

Зважаючи на те, що касаційна скарга не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України, підстав для перегляду постанови апеляційного господарського суду у касаційному порядку не вбачається, а тому скарга підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 86, п. 3, 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відхилити клопотання Приватного підприємства - фірми "Інтерекопласт" про відстрочення сплати судового збору.

Касаційну скаргу Приватного підприємства - фірми "Інтерекопласт" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.06.2016р. у справі №918/314/15 повернути скаржнику.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді Н.Г. Дунаєвська

Н.І. Мележик