Постанова № 59413804, 02.08.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3431/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бойко О.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Долинське» до Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції (Ренійське відділення) ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення рішення від 07.06.2016 року,-

СУТЬ СПОРУ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Долинське» до Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції (Ренійське відділення) ГУ ДФС в Одеській області в якому позивач просив суд:

-визнати податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 07.06.2016 року протиправним в частині нарахування 1086275,00 грн. грошового зобовязання за податковим зобовязанням з податку на доходи фізичних осіб і скасувати податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 07.06.2016 року прийняте Ізмаїльською обєднаною державною податковою інспекцією (Ренійське відділення) ГУ ДФС в Одеській області.

-зобовязати Ізмаїльську обєднану державну податкову інспекцію (Ренійське відділення) ГУ ДФС в Одеській області здійснити списання безнадійного податкового боргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Долинське» (ЄДРПОУ 03767972) з податку на доходи фізичних осіб у сумі 1086275,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

11.03.2016 року на підставі Акту про результати планової перевірки про результати документальної виїзної перевірки СВК «Долинське» з питань правильності обчислення повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року. ДПІ у Ренійському районі ГУ ДФС в Одеській області прийняло податкове повідомлення рішення № НОМЕР_2.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, СВК «Долинське» оскаржило його до ГУ ДФС в Одеській області в результаті чого було прийняте рішення про результати розгляду первинної скарги № 1192/10/15-32-10-01-07 від 30.05.2016 року. На підставі рішення скасовано частково податкове повідомлення рішення № НОМЕР_2 від 11.03.2016 року, зменшено суму грошового зобовязання на суму штрафних санкцій, які було неправомірно нараховано за період після спливу строку, встановленого законом, та видано нове податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 07.06.2016 року у якому визначено загальну суму грошового зобовязання у сумі 1755187,08 грн., серед яких за податковим зобовязанням 1456470,40 грн., за штрафними санкціями 264342,88 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням СВК «Долинське» оскаржило його до ДФС України внаслідок чого прийнято рішення про результати розгляду повторної скарги № 14458/6/99-99-11-02-01-15 від 04.07.2016 року яким у задоволенні скарги відмовлено.

Позивач з прийнятим рішенням не погоджується і вважає, що податкове повідомлення рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України та належить до скасування.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на обґрунтування викладені в позовній заяві ( а.с.4-9).

Представник відповідача у судове засідання не зявився про день час та місце слухання справи повідомлявся завчасно та належним чином. Від представника відповідача до суду письмових заперечень на адміністративний позов не надходило.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

СВК «Долинське» зареєстрований платником ПДВ з 15.07.1997 року та зареєстрований субєктом спеціального режиму оподаткування ПДВ з 01.01.2009 року

На підставі наказу ДПІ у Ренійському районі ГУ ДФС в Одеській області № 25 від 01.02.2016 року (а.с.73) здійснена планова виїзна перевірка позивача з питань правильності обчислення повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року.

26.02.2016 року за результатами перевірки відповідач склав Акт № 72/17-03767972 «Про результати документальної планової виїзної перевірки СВК «Долинське» (а.с. 58-72).

В акті перевірки встановлено наступні порушення з боку позивача:

1. п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України якщо оподаткований дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим кодексом для місячного податкового періоду підприємство не своєчасно перерахувало податок на доходи фізичних осіб у 1385096,04 грн.;

2. п.164.5 ст.164 Податкового кодексу України донараховано податку з доходів фізичних осіб за оренду паїв 65617,81 грн.;

3. п.47.1 ст.47 Податкового кодексу в частині надання не достовірних даних а податкової звітності (ф. 1ДФ) за перевіряемий період та не подання податкового розрахунку за 1 кв.2013 року;

4. п.п. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165, п.п. 170.9.2 п. 170.9 ст.170 Податкового кодексу України не нараховано дохід та ПДФО на кошти видані під звіт донараховано ПДФО 5756,55 грн., у тому числі по періодам липень 2014 року 5756,55 грн.;

5. п.п. 6.2.2 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI ( із змінами та доповненнями), де СВК «Долинське» неналежно вело облік виплат (доходу) застрахованим особам та нарахування єдиного внеску;

6. п.8.5, п. 8.7, п. 8.6, п. 8.12 п.8.13 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI( із змінами та доповненнями), де посадові особи СВК «Долинське» не вірно застосували розмір єдиного внеску для кожної категорії платників.

7. п.п.1 п.2 ст.6 Закону України № 2464-VI«Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року, де посадові особи СВК «Долинське» не своєчасно сплатили суми єдиного внеску нарахованого робітникам на суми заробітної плати, винагороди за договорами ЦПХ та в сумі із затримкою платежу з 22.12.2014 року по 31.12.2014 року.

На підставі акту перевірки відповідач виніс податкове повідомлення рішення № НОМЕР_2.

В подальшому позивач оскаржив зазначене повідомлення рішення. В результаті частково скасовано податкове повідомлення рішення та прийняте нове податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 07.06.2016 року , у якому визначено загальну суму грошового зобовязання з податків та зборів у тому числі з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1755187,08 грн., серед яких за податковим зобовязанням 1456470,40 грн., за штрафними санкціями 264342,88 грн. (а.с.56)

Суд встановив, що позивач є сільськогосподарським підприємством. У 2007,2012 та 2015 роках підприємство неодноразово потерпало від масштабних обставин непереборної сили (форс мажорних обставин), що підтверджено відповідними документами, виданими Торгово промисловою палатою України, а саме висновком № 3643/05-4 від 20.09.2007 року, № 1263/05-4 від 20.06.2012 року, № 2003-14/166 від 23.03.2016 року, що призвело до виникнення у підприємства фінансових складнощів та неможливості у повному обсязі та своєчасно здійснювати грошові виплати. Зокрема у періоді до початку періоду перевірки підприємством здійснювалася виплата доходів фізичним особам (з заробітної плати та оренди паїв), нараховувалися відповідні суми податку на доходи фізичних осіб, але погашення (сплата) визначених сум податку не проводилася (а.с.52-55).

Також суд встановив, що суми нарахування ПДФО підприємством відображалися у розрахунках, відповідно до чого визначені підприємством суми набули статусу самостійно узгоджених платником податку зобовязань і за підприємством утворився податковий борг, який станом на 31.12.2012 року склав 1086275,00 грн.

У подальших періодах позивач також здійснював нарахування сум податку на доходи фізичних осіб, але погашення суми податкового боргу не здійснено.

Зазначене підтверджується довідками про нарахування та перерахування податку на доходи фізичних осіб, випискою по рахунках 641-650, виписками з балансу і не заперечувалось контролюючим органом про, що зокрема з визначенням відповідних сум зазначено у акті перевірки (а.с.49-50).

Відповідач під час перевірки встановив наявність кредитового сальдо у позивача по податку на доходи фізичних осіб станом на початок перевіряє мого періоду на суму 1086275,00 грн. з яких 730507,00 грн. податок з доходів фізичних осіб від нарахування заробітної плати і 355768,00 грн. податок з доходів фізичних осіб від оренди паїв.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі Податковий кодекс України).

Згідно з п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій декларації та уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Згідно з п. 59.1. ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст.101 Податкового кодексу України, списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Під терміном "безнадійний" розуміється: податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв'язку з недостатністю майна банкрута; податковий борг фізичної особи, яка:визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; понад 720 днів перебуває у розшуку; податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом; податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Згідно з п.102 ст.102 Податкового кодексу України діючого на час прийняття рішення контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання.

Суд зазначає, що станом на дату написання акту № 72/17-03767972 від 26.02.2016 року за платником податку обліковувалось самостійно узгоджене грошове зобовязання з податку на доходи фізичних осіб на суму 1086275,00 грн., яке перебувало у статусі податкового боргу щодо якого минув строк давності (1095 днів), встановлений Податковим кодексом України, але контролюючим органом зазначену суму податкового боргу списано не було.

Відповідно до п.б ст.176.2 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього кодексу мають статус податкових агентів, зобовязані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування.

Згідно з п. 2.1 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, (Затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року № 1020), - Податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається. Якщо останній день строку подання податкового розрахунку припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Отже, останнім днем подання податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб за останній квартал 2012 року була дата 11.02.2013 року.

Суд зазначає, що пізніше цього дня податкові розрахунки за 2012 рік позивачем не подавалися (оскільки їх було подано у строк), і контролюючим органом відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України це не спростовано, більш того у акті перевірки (абз.4 стор.7) безпосередньо відповідачем визнається і констатується наявність визначеної суми заборгованості з податку на доходи фізичних осіб станом на початок перевіряємого періоду (01.01.2013).

Таким чином, зважаючи на встановлений Податковим кодексом період 1095 днів від останнього дня подання податкового розрахунку з податку на доходи фізичних осіб за останній квартал 2012 року сплив 12.02.2016 року.

Відповідно до цього визначення у податковому повідомленні рішенні грошового зобовязання у складі оспорюваної суми було здійснено з порушенням вимог ст.102 Податкового кодексу України, а тому воно належить до скасування.

Згідно з п.п. 3. п. 2.1. Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України № 577 від 10.10.2013 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 р. за № 1844/24376), під терміном «безнадійний податковий борг» слід розуміти податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений ст. 102 ПК України.

Відповідно до п. 3.1 цього ж Порядку, визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Згідно з п. 4.2. цього ж Порядку, за результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього ж Порядку.

Рішення про списання безнадійного податкового боргу складається у двох примірниках: перший для платника податків, другий для органу доходів і зборів.

Згідно з п. 4.3. цього ж Порядку, в інших випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу.

Відповідно до п. 4.4. цього ж Порядку, структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал.

Відповідач визнає і констатує наявність визначеної суми заборгованості з податку на доходи фізичних осіб станом на початок перевіряє мого періоду (01.01.2013 р.). Однак списання податкового боргу у строк передбачений п.4.4 не здійснив.

З урахуванням викладеного позовна вимога щодо зобовязання відповідача здійснити списання безнадійного податкового боргу СВК «Долинське» з податку на доходи фізичних осіб у сумі 1086275,00 належить до задоволення.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог та необхідність їх часткового задоволення.

Згідно з 1.3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтвердженні судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7-9, 11, 71, 86, 94, 128, 159-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 07.06.2016 року протиправним в частині нарахування 1086275,00 грн. грошового зобовязання за податковим зобовязанням з податку на доходи фізичних осіб і скасувати податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 07.06.2016 року прийняте Ізмаїльською обєднаною державною податковою інспекцією (Ренійське відділення) ГУ ДФС в Одеській області.

3. Зобовязати Ізмаїльську обєднану державну податкову інспекцію (Ренійське відділення) ГУ ДФС в Одеській області здійснити списання безнадійного податкового боргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Долинське» (ЄДРПОУ 03767972) з податку на доходи фізичних осіб у сумі 1086275,00 грн.

4.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції (Ренійського відділення) ГУ ДФС в Одеській області на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Долинське» (код ЄДРПОУ 03767972) суму сплаченого судового збору в розмірі 17672 (сімнадцять тисяч шістсот сімдесят дві), 13 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя О.Я. Бойко