Ухвала суду № 59413526, 07.06.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

07 червня 2016 року №810/1063/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Київської митниці ДФС про скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_2, довіреність реєстр №183 від 19.01.2015,

представника відповідача - Трухіна А.М., довіреність №5002/1/10-70-10-47 від 31.05.2016

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби України, в якому позивач просить:

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125130012/2015/00037;

- скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №125130012/2015/110028/2 від 17.09.2015.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 30.03.2016 відкрито провадження в адміністративній справі №810/1063/16, закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Суд зазначає, що позивач в пункті 1 прохальної частини позову просить визнати поважними причини пропуску строку звернення з даним адміністративним позовом та поновити строк позовної давності, також позивачем до позову додано окреме письмове клопотання про поновлення строків звернення до суду за захистом свої прав.

В обґрунтування вказаного клопотання позивач зазначає, що у зв'язку з тим, що відповідачем не було надано позивачу оригіналів рішення про коригування митної вартості товарів №125130012/2015/110028/2 від 17.09.2015 та картки відмови в прийнятті митної декларації №125130012/2015/0037, позивач був позбавлений можливості оскаржити рішення відповідача у встановлений законом строк.

Позивач зазначає, що для отримання оригіналів вищевказаних документів він неодноразово звертався до відповідача, однак на його звернення відповідач лише надіслав фотокопію картки відмови у митному оформленні та рішення про коригування митної вартості за допомогою мобільного додатку «Viber» (Вайбер), після чого позивач звернувся із письмовим запитом до відповідача, однак відповіді на такий запит не отримав, також відповідач не надав позивачу обґрунтованої відмови у заявленій митної вартості з урахуванням додаткових документів.

Відповідач проти клопотання позивача про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду та його поновлення заперечує, надавши до суду письмове клопотання про залишення адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 без розгляду.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначає, що позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів 17.09.2015, таким чином строк звернення до адміністративного суду обраховується з 18.09.2015, а тому такий строк звернення сплив 18.03.2016, проте позов ФОП ОСОБА_1 надійшов до Київського окружного адміністративного суду лише 29.03.2016.

Відповідач зазначає, що позивачем 17.09.2015 на виконання вимог картки відмови у митному оформленні від 17.09.2015 №125130012/2015/00037 надано ЕМД №125130012/2015/463691, заповнену з урахуванням визначеного у рішенні про коригування митної вартості від 17.09.2015 №125130012/2015/110028/2 рівня митної вартості та методу визначення митної вартості, а в графі 44 вказаної ЕМД позивачем зазначено оспорювані картку відмови у митному оформленні та рішення про коригування митної вартості як такі, що надаються до митного оформлення.

При цьому відповідач зазначає, що у зв'язку з тим, що здійснювалось електронне декларування, рішення про коригування митної вартості і картка відмови у митному оформленні автоматично надсилаються декларанту з моменту його прийняття у формі електронного документу, як-то передбачено пп. 1.4, 2.3 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості творів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 та п. 7.5 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631.

Для підтвердження факту отримання декларантом оскаржуваних рішень саме 17.09.2015 відповідач посилається на витяги з ПІК «Інспектор-2006», які підтверджують, що спірну картку відмови було направлено уповноваженій особі позивача - ОСОБА_4 за зазначеною нею у графі 54 ЕМД адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 о 10 год. 35 хв. 17.09.2015, а вже 17.09.2015 о 12 год. 40 хв. від декларанта позивача надійшло підтвердження про отримання картки відмови.

Розглядаючи клопотання позивача про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом та клопотання відповідача про залишення позову без розгляду по суті суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За загальним правилом, встановленим частиною 2 зазначеної статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувані картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125130012/2015/00037 та рішення про коригування митної вартості товарів №125130012/2015/110028/2 прийняті 17.09.2015.

Відповідно до п. 1.4 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195 (далі - Правила №598) при електронному декларуванні посадова особа митного органу надсилає декларанту засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення, у складі якого прийняте Рішення.

Згідно з п. 2.3 Правил №598 у порядку, передбаченому Кодексом, для електронного декларування Рішення надсилається декларанту або уповноваженій ним особі у формі електронного документа.

Відповідно до п. 7.5 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затверджених наказом Міністерства фінансів України №631 від 30.05.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за №1360/21672 (далі - Порядок №598) картка відмови роздруковується у двох примірниках і підписується посадовою особою органу доходів і зборів, яка прийняла рішення про відмову, а в разі електронного декларування формується тільки як електронний документ.

Картка відмови, оформлена як електронний документ, або електронний примірник картки відмови на паперовому носії надсилається Декларанту електронним повідомленням, засвідченим ЕЦП посадової особи органу доходів і зборів, яка прийняла рішення про відмову (абз. 3 п. 7.5 Порядку №598).

Для підтвердження отримання електронного примірника картки відмови програмним забезпеченням робочого місця Декларанта в автоматизованому режимі направляється до органу доходів і зборів відповідне електронне повідомлення iз зазначенням дати й часу отримання картки відмови. Другий примірник картки відмови на паперовому носії, а також копії документів, що були підставою для оформлення цієї картки відмови, залишаються на зберіганні в ПМО (абз. 4, 5 п. 7.5 Порядку №598).

Як зазначає відповідач, після прийняття спірного рішення про коригування митної вартості та картки відмови у митному оформленні товарів вказані документи були направлені декларанту позивача електронним повідомленням у формі електронного документу 17.09.2015, а тому строк звернення до суду розпочинається з 18.09.2015 та відповідно спливає 18.03.2016.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з даним адміністративним позовом про скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів 25.03.2016, що підтверджується відтиском штемпеля оператора поштового зв'язку на конверті, в якому було направлено позовну заяву на адресу суду.

Отже на думку відповідача, позивачем подано адміністративний позов з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.

Відповідно до частини 1 статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Перевіряючи обґрунтованість заявленого клопотання про поновлення строку на звернення до адміністративного суду та клопотання про залишення позову без розгляду судом було досліджено витяги з ПІК «Інспектор», за приводу чого суд зазначає таке.

Як вбачається з витягів з ПІК «Іспектор» посадовою особою відповідача сформовано картку відмови у митному оформленні та направлено декларанту позивача - ОСОБА_4 на електронну адресу, що зазначена в графі 54 митної декларації - ІНФОРМАЦІЯ_1 17.09.2015 о 10:35 год. (а.с.57-58). З вищевказаних витягів вбачається, що картку відмови у митному оформленні у формі електронного документи було отримано 17.09.2015 о 12:40 год.

Крім того, відповідачем було надано до суду копії звіту про відправлення електронних повідомлень на електронну адресу декларанта позивача та звіту про отримання такого електронного повідомлення (алгоритми № 1 та № 2) (а.с.59-60, 64-66).

В той же час суд зазначає, що позивач заперечує проти факту отримання спірних рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у митному оформленні товарів, стверджуючи, що вказані документи у формі електронного документу, засвідчені електронним цифровим підписом на електронну адресу декларанта позивача не надходили.

Суд зазначає, що докази направлення електронних повідомлень на електронну адресу декларанта позивача лише підтверджують факт направлення та доставку таких повідомлень на електронну адресу декларанта позивача, однак з таких доказів судом не вбачається за можливе встановити чи знаходились в додатку до електронних повідомлень спірні рішення про коригування митної вартості та картка відмова у митному оформленні товарів, чи була можливість у декларанта позивача відкрити такі документи (чи не були вони пошкоджені) та відповідно дослідити повний текст спірних рішень відповідача та встановити підстави для їх прийняття.

Крім того, суд зазначає, що з наданих відповідачем доказів, зокрема, витягів з ПІК «Інспектор» вбачається, що на електронну адресу декларанта позивача було направлено виключено картку відмови у митному оформленні товарів, однак жодних доказів на підтвердження направлення спірного рішення про коригування митної вартості товарів в додатку до означених електронних повідомлень або доказів направлення на адресу декларанта рішення про коригування митної вартості товарів іншим електронним повідомленням до суду не було надано.

Таким чином, враховуючи заперечення позивача проти факту отримання спірного рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в митному оформленні, суд не може погодитись з твердженням відповідача про те, що документи були доставлені декларанту позивача у належний спосіб, а файли, що знаходились в додатку до таких електронних повідомлень не були пошкоджені, були відкриті позивачем, а позивач своєю чергою мав реальну можливість звернутись до суду для захисту прав, свобод та інтересів в межах встановленого законом строку звернення до суду.

Принцип юридичної визначеності та «право на суд» заявника, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97 і полягає в тому, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним та підлягає дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, й щодо строків звернення до суду за захистом порушеного права. Норми, що регулюють строки подачі адміністративного позову, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту, в тому числі й у разі наявності певних обставин, які зумовили порушення встановлених процесуальних строків.

Така позиція була зазначена Європейським судом з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Bellet v. France зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У той же час, як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Суд зазначає про наявність формального підходу відповідача при намаганні довести суду обставини направлення позивачу оскаржуваних рішень, які за оцінкою суду не свідчать про безумовну можливість отримати електронні копії документів, при цьому суд не вбачає обґрунтованим твердження відповідача про достатність обраного способу направлення спірних рішень за умови коли позивач заперечує факт отримання документів електронною поштою і вважає необґрунтованою відмову відповідача надати позивачу копії прийнятих рішень з метою їх оскарження.

Аналізуючи в сукупності вищевикладене та з метою недопущення обмеження права позивача на судовий захист суд визнає поважними причини пропуску строку на звернення до суду з позовом про скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів та вважає за необхідне такий строк поновити, а в задоволенні клопотання Київської митниці ДФС про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити, у зв'язку з його необґрунтованістю, оскільки підстави для висновків суду про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача є тотожними з тими, що зумовили визнання судом поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 100, 160, 165 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про поновлення строку звернення з адміністративним позовом до суду - задовольнити.

2. Визнати поважними причини пропуску фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 строку звернення до суду з адміністративним позовом до Київської митниці ДФС про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125130012/2015/00037 та рішення про коригування митної вартості товарів №125130012/2015/110028/2 від 17.09.2015.

3. В задоволенні клопотання представника Київської митниці ДФС про залишення позовної заяви без розгляду від 18.04.2016 - відмовити.

Суддя Кушнова А.О.