Постанова № 59413415, 02.08.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2016 року м.Житомир справа № 806/1077/16

категорія 12.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гуріна Д.М., суддів Токаревої М.С., Нагірняка М.Ф.,

секретар судового засідання Коваль О.В.,

позивач, представник відповідача та представник третьої особи у судове засідання не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат, про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії

встановив:

22 червня 2016 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат (далі - Житомирський ОВК) про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалами судді Житомирського окружного адміністративного суду 23 червня 2016 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

У позовній заяві ОСОБА_1 вказав, що він проходив військову службу у збройних силах у період з 10 листопада 1987 року до 25 листопада 1989 року. У період з травня 1988 року до січня 1989 року, під час проходження військової служби, приймав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан. 29 грудня 2010 року йому було встановлено третю групу інвалідності з 24 грудня 2010 року, внаслідок захворювання, що повязані з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. 4 січня 2016 року йому було встановлено другу групу інвалідності з 29 грудня 2015 року, внаслідок захворювання, що повязані з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. 4 лютого 2016 року він звернувся до Житомирського ОВК із заявою про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги, однак 1 квітня 2016 року отримав відмову у виплаті грошової допомоги. Зважаючи на те, що Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, йому гарантовано право на отримання грошової допомоги, вважає відмову Міністерства Оборони України у отриманні одноразової грошової допомоги не обґрунтованою та протиправною. Просить визнати неправомірними дії Міністерства оборони України, які полягають у неналежному розгляді заяви позивача про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як військовослужбовцю, якому з 29 грудня 2015 року встановлено інвалідність II групи внаслідок захворювання, повязаного з проходженням військової служби, після звільнення з військової служби, відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 16-2 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, наказу Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року №530 Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей. Зобовязати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву позивача про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 16-2 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей у порядку, передбаченому Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року №530 Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей.

Позивач у судове засідання не з'явився, 2 серпня 2016 року через канцелярію Житомирського окружного адміністративного суду подав заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження. У заяві вказав, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с.37).

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (а.с.31). 1 серпня 2016 року надіслав до суду заперечення проти адміністративного позову (а.с.32-34). У запереченнях просив у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки вважає, що для позивача днем виникнення права на отримання допомоги у розумінні підпункту 4 частини 2 статті 16 Закону та пункту 3 Порядку №975 є дата проходження первинного огляду МСЕК - 24 грудня 2010 року, коли йому вперше встановлено інвалідність внаслідок поранень, захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Дата підвищення групи інвалідності не може вважатись днем встановлення інвалідності, а лише пов'язується із набуттям права на отримання грошової допомоги у більшому розмірі. Таким чином на думку відповідача для ОСОБА_1, як особи, яка проходила строкову військову службу та отримала інвалідність 24 грудня 2010 року граничний термін отримання інвалідності, яка б давала йому підстави для виплати допомоги у разі інвалідності, сплив після закінчення трьох місяців з моменту звільнення зі служби, а саме: 20 лютого 1990 року, що свідчить про відсутність підстав для нарахування та виплату позивачу відповідної грошової допомоги.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (а.с.25). 4 липня 2016 року надіслав до суду заперечення проти адміністративного позову (а.с.26-27). У запереченнях просив у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки враховуючи ту обставину, що група інвалідності, повязана із виконанням обовязків військової служби, була позивачу первинно встановлена з 24 грудня 2010 року, то в даному випадку керуватися необхідно постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499, якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб", для військовослужбовців, інвалідність яких настала після 1 січня 2007 року. Таким чином, оскільки група інвалідності, повязана із виконанням обовязків військової служби, була позивачу первинно встановлена з 24 грудня 2010 року, та в матеріалах справи відсутня інформація про настання інвалідності у період проходження позивачем строкової військової служби у 1987- 989 роках, підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю - немає.

Суд, з'ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у збройних силах з 10 листопада 1987 року до 25 листопада 1989 року (а.с.19-21).

У період травень 1988 року - січень 1989 року позивач проходив військову службу на території Республіки Афганістан та приймав участь у бойових діях (а.с.17).

Згідно акту судово-медичного дослідження (обстеження) Київського міського бюро судово-медичних експертиз №116/в від 24 листопада 2010 року рубці на шкірі ОСОБА_1 є наслідком загоєння ран, які могли виникнути у результаті вогнепальних поранень, отриманих під час участі у бойових діях у Демократичній Республіці Афганістан (а.с.13).

Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного звязку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №1209 від 2 грудня 2010 року, множинне вогнепальне поранення нижніх кінцівок колишнього військовослужбовця ОСОБА_1, що підтверджено військово-обліковими та військово-медичними документами, повязане з виконанням обовязків військової служби при перебуванні у країнах, де велися бойові дії (а.с.14).

Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 29 грудня 2010 року позивачу встановлено третю групу інвалідності з 24 грудня 2010 року. Комісією було встановлено, що поранення, контузія та захворювання, отримані позивачем, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії (а.с.15).

Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 4 січня 2016 року позивачу було встановлено другу групу інвалідності з 29 грудня 2015 року. Комісією також було встановлено, що поранення, контузія та захворювання, отримані позивачем, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії (а.с.16).

4 лютого 2016 року позивач звернувся до Житомирського обєднаного міського військового комісаріату із заявою та копіями необхідних документів щодо призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням з 29 грудня 2015 року II групи інвалідності внаслідок поранення, контузії та захворювання, повязаних із виконанням обовязків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, у порядку, передбаченому Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (а.с.12).

Зазначені документи та заява Житомирським обласним військовим комісаріатом були направлені для подальшого розгляду до Міністерства оборони України.

1 квітня 2016 року рішенням комісії з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, затвердженим Міністром оборони України, оформленому протоколом від 1 квітня 2016 року №20, документи ОСОБА_1 повернуті до Житомирського обласного військового комісаріату на доопрацювання, оскільки у поданих матеріалах немає підтверджень настання інвалідності під час проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби, як це передбачено підпунктом 4 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499. Тобто фактично було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги із посиланням на те, що позивачем не надано підтвердження настання інвалідності під час проходження військової служби або не пізніше, ніж через три місяці після звільнення з такої служби (а.с.18).

Надаючи оцінку правовідносинам у даній справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 5 статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон України №2232-ХІІІ).

Відповідно до статті 41 Закону України №2232-ХІІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон України №2011-XII).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України №2011-ХІІ. Розділом ІІ цього Закону, зокрема, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України №2011-XII, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти

Згідно частини 1 статті 16 Закону України №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Підставою для отримання одноразової грошової допомоги є встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 2 статті 16 Закону України №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується, окрім іншого, у разі: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті; встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

З аналізу наведених норм закону вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Виходячи з тлумачення статті 16 Закону України №2011-ХІІ, суд дійшов висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року справа №21-446а14 та від 21 квітня 2015 року справа №21-135а15.

Суд зазначає, що застосування статті 16 Закону України №2011-ХІІ пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

В матеріалах справи містяться докази, якими підтверджено, що поранення, контузія та захворювання позивача пов'язані з виконанням останнім обов'язків військової служби.

Як вже було встановлено судом, позивачу було встановлено другу групу інвалідності з 29 грудня 2015 року у зв'язку з пораненням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії.

Таким чином суд доходить до висновку про те, що особи, яким після 1 січня 2007 року встановлено інвалідність внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), що мали місце в період проходження військової служби, незалежно від часу проходження військової служби і часу звільнення, мають право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону України №2011-XII.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 затверджений Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).

Пунктом 11 Порядку №975 визначено перелік документів, які військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу.

Відповідно до пункту 13 Порядку №975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Згідно пункту 12 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

З метою виконання Міністром оборони України положень статті 16-2 Закону України №2011-XII та Порядку №975 наказом Міністерства оборони України «Про організацію роботи та призначення комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби» від 12 квітня 2007 року №168 призначена постійно діюча комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби. До складу даної комісії входить заступник Міністра оборони України та 8 керівників структурних підрозділів Міністерства оборони України.

Отже, розгляд питань щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення інвалідності у Міністерстві оборони України розглядається та приймається комісією.

Як свідчать матеріали справи, а саме витяг з Проколу №20 від 1 квітня 2016 року засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, комісія дійшла висновку про направлення на доопрацювання документів, поданих на розгляд особам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, яким установлена інвалідність до 1 січня 2014 року, оскільки у поданих матеріалах немає підтверджень настання інвалідності під час проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби, як це передбачено підпунктом 4 пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499.

Разом з тим суд звертає увагу, що із заявою про отримання одноразової грошової допомоги на підставі довідки до акта огляду МСЕК, якою була встановлена ІІІ група інвалідності позивач до військового комісаріату не звертався, одноразову грошову допомогу не отримував (в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про протилежне).

Таким чином, оскільки позивач вперше у 2016 році звернувся за призначенням одноразової грошової допомоги, то до спірних відносин належить застосувати норми закону, чинні на дату виникнення у позивача права на отримання означеної допомоги з огляду на встановлення ІІ групи інвалідності.

Отже, суд вважає, що оскільки ІІ групу інвалідності позивачу встановлено 29 грудня 2015 року, то до спірних відносин мають застосовуватись положення Порядку 975 та редакція Закону України №2011-XII, що набула чинності з 1 січня 2014 року.

У зв'язку із наведеним безпідставними є посилання комісії у витязі з Протоколу засідання на відсутність підтверджень настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби, з посиланням на Порядок, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №499 від 28 травня 2008 року.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про неправомірність відмови Міністерства оборони України позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням групи інвалідності, яка настала після звільнення з військової служби, але внаслідок поранення та захворювання, що мало місце у період її проходження.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин суд вважає неправомірним рішення Міністерства оборони України, що оформлене протоколом від 1 квітня 2016 року №20, про відмову позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням групи інвалідності, яка настала після звільнення з військової служби, але внаслідок поранення та захворювання, що мало місце у період її проходження та приходить до висновку, що позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 71, 86, 94, 128, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати неправомірними дії Міністерства оборони України, які полягають у поверненні заяви позивача про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як військовослужбовцю, якому з 29 грудня 2015 року встановлено інвалідність II групи внаслідок захворювання, повязаного з проходженням військової служби, після звільнення з військової служби, відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 16-2 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

Зобовязати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомогу як інваліду 2 групи з 29 грудня 2015 року відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року з урахуванням встановлених судом обставин стосовно того, що ОСОБА_2 відповідно до пункту "б" частини 1 статті 16-2 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги як інвалід 2 групи з 29 грудня 2015 року у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Постанова набирає законної сили у порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Д.М. Гурін

Судді М.С. Токарева

ОСОБА_3

Повний текст постанови виготовлено: 03 серпня 2016 р.