Постанова № 59413364, 14.07.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2016 р. Справа №805/855/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 16 година 20 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., за участю секретаря судового засідання Мангуш З.В. та представників сторін:

позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2;

відповідача ОСОБА_3;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» до Марїнської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення рішення № 000002/220/1155 від 19.10.2015 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» звернулось до суду з позовом до Марїнської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, відповідно до якого просить скасувати податкове повідомлення рішення № 000002/220/1155 від 19.10.2015 року про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму грошового зобовязання за основним платежем у сумі 283 168, 00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 141 584, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки акта перевірки № 105/05-38/220/34032208 від 29.09.2015 року про виявлені порушення податкового законодавства необґрунтованими, а податкове повідомлення - рішення Марїнської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 000002/220/1155 від 19.10.2015 року таким, що підлягає скасуванню у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, надавши через канцелярію суду заперечення проти позову за № 1069/05-38-10 від 11.04.2016 року.

У своїх запереченнях відповідач зазначив, що платником податків порушено п. 198.1, п. 198.2, п.198.3 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за період липень 2014 року на суму 283 168 грн. Просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково та встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_4 підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» (код ЄДРПОУ 34032208), зареєстрований платником податку на додану вартість, місцезнаходження: 85670, Донецька область, м. Вугледар, вул. Магістральна, буд. 4.

16.09.2015 р. по 22.09.2015 р. Марїнською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «МНДЦ» Промресурс» за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року їх реальності та повноти відображення в обліку.

За результатами перевірки податковим органом складено акт за № 105/05-38/220/34032208 від 29.09.2015 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «МНДЦ» Промресурс» за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року їх реальності та повноти відображення в обліку.

Відповідно до вказаного акту перевіркою встановлено порушення:

- п.198.1, п.198.2, п.198.3 та п.198.6 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено, заниження задекларованого показнику суми податку на додану вартість, за період липень 2014 року на суму 283 168 грн.

Не погодившись з висновками акту документальної позапланової невиїзної перевірки позивачем були подані заперечення № 2106 від 06.10.2015 року до Марїнської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Рішенням про результати розгляду заперечень Марїнською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області висновки, які були викладені в акті № 105/05-38/220/34032208 від 29.09.2015 року залишені без задоволення.

На підставі акта перевірки № 105/05-38/220/34032208 від 29.09.2015 року, відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення:

- № 000002/220/1155 від 19 жовтня 2015 року, відповідно до якого, у зв'язку з порушенням п. 198.1, п.198.2, 198.3 та п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, було збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 283 168 грн., у тому числі за основним платежем на суму 283 168 грн., за штрафною (фінансовою) санкцією в сумі 141 584 грн.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням рішенням позивачем було подано скаргу № 2223 від 28.10.2015 року на рішення № 000002/220/1155 від 19 жовтня 2015 року Марїнської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість за застосування штрафних (фінансових) санкцій до Головного управління ДФС у Донецькій області.

Рішенням Головного управління ДФС у Донецькій області № 12632/10/05-99-10-03-12-1 від 24.12.2015 року скаргу платника податків № 2223 від 28.10.2015 року залишено без задоволення, а рішення без змін.

ОСОБА_4 підприємством «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» було подано скаргу № 48 від 12.01.2016 року на рішення № 000002/220/1155 від 19 жовтня 2015 року Марїнської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість за застосування штрафних (фінансових) санкцій до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України № 2843/6/99-99-10-01-01-25 від 11.02.2016 року скаргу платників податків № 48 від 12.01.2016 року залишено без задоволення, а рішення без змін.

Судом встановлено, що між ОСОБА_4 підприємством «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МНДЦ «Промресурс» був укладений договір поставки № 123 від 18.04.2014 року, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві продукцію виробничо - технічного призначення, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, передбачених цим договором. Загальна вартість кожної партії товару вказується у відповідних специфікаціях до договору.

На виконання вказаного договору між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «МНДЦ «Промресурс» було складено видаткові накладні № 33 від 07.07.2014 року, № 35 від 08.07.2014 року, № 39 від 24.07.2014 року, № 41 від 24.07.2014 року, № 42 від 24.07.2014 року, № 40 від 18.07.2014 року, № 27 від 02.07.2014 року, № 38 від 18.07.2014 року, № 29 від 03.07.2014 року, № 32 від 04.07.2014 року, № 34 від 07.07.2014 року, № 37 від 11.07.2014 року, № 30 від 04.07.2014 року, № 31 від 04.07.2014 року, № 26 від 01.07.2014 року, № 24 від 01.07.2014 року, № 23 від 01.07.2014 року, № 25 від 01.07.2014 року, № 28 від 02.07.2014 року, № 36 від 08.07.2014 року.

Розрахунки між ОСОБА_4 підприємством «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МНДЦ «Промресурс» проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями № 5922 від 02.07.2014 року, № 6065 від 18.07.2014 року, № 6068 від 22.07.2014 року № 6120 від 28.07.2014 року.

За наслідками виконання договору поставки ТОВ «МНДЦ «Промресурс» на адресу позивача були виписані податкові накладні № 4 від 01.07.2014 року, № 2 від 01.07.2014 року, № 5 від 01.07.2014 року, № 3 від 01.07.2014 року, № 7 від 02.07.2014 року, № 6 від 02.07.2014 року, № 8 від 03.07.2014 року, № 9 від 04.07.2014 року, № 11 від 04.07.2014 року, № 10 від 04.07.2014 року, № 12 від 07.07.2014 року, № 13 від 07.07.2014 року, № 14 від 08.07.2014 року, № 16 від 08.07.2014 року, № 17 від 11.07.2014 року, № 18 від 18.07.2014 року, № 19 від 18.07.2014 року, № 20 від 24.07.2014 року, № 22 від 24.07.2014 року, № 21 від 24.07.2014 року.

Вказані податкові накладні відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за липень 2014 року, серпень 2014 року, а суми ПДВ включені до складу податкового кредиту у відповідному періоді. Суми податку на додану вартість за вказаними операціями віднесені до показників розділу ІІ «Податковий кредит» податкової декларації за липень 2014 року у сумі 283 168, 35 грн., за серпень 2014 року у сумі 15 796,00 грн.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що до первірки було надано до перевірки податкову накладну № 12 від 07.07.14 р. на суму 92 712,00 грн. (ПДВ 15 452,00 грн.), яку не зареєстровано у реєстрі виданих та отриманих накладних, а в реєстрі зареєстровано дві податкові накладні № 12 від 07.07.14 р. на суму 50 712,00 грн. (ПДВ 8 452,00 грн.) та на суму 42 000, 00 грн. (7000,00 грн.).

Суд зазначає, що зі змісту вказаної обставини видно, що було помилково зареєстровано дві податкові накладні з одними і тими ж самими реквізитами, проте загальна сума, на яку їх зареєстровано 92 712,00 грн. (ПДВ 15 452,00).

Крім цього, позивачем надано суду витяг з Єдиного реєстру податткових накладних № 8, відповідно до якого позивачем зареєстровано податкову накладну № 12 від 07.07.14 р. на суму 92 712,00 грн. (ПДВ 15 452,00 грн.).

Згідно пункту 1.1. Договору №123 постачальник зобов'язується поставити покупцю товар зазначений у цьому договорі, а покупець - прийняти і оплатити його. У відповідності до п. 5.1 прийняття та передача продукції по кількості здійснюється на підставі товаро - супровідних документів, за якістю - на підставі документів, які підтверджують її якість.

Виконання вказаного пункту Договору підтверджується товаро транспортними накладними б/н від 08.07.2014 року, б/н від 25.07.2014 року, б/н від 25.07.2014 року, б/н від 18.07.2014 року, б/н від 02.07.2014 року, б/н від 18.07.2014 року, б/н від 03.07.2014 року, б/н від 04.07.2014 року, б/н від 07.07.2014 року, б/н від 11.07.2014 року, б/н від 07.07.2014 року, б/н від 04.07.2014 року, б/н від 01.07.2014 року, б/н від 08.07.2014 року, а також актами технічного обстеження № 315/1 від 08.07.2014 року, № 379 від 24.07.2014 року, № 392 від 24.07.2014 року, № 374 від 24.07.2014 року, № 315/2 від 18.07.2014 року, № 325/1 від 02.07.2014 року, № 364 від 18.07.2014 року, № 326 від 03.07.2014 року, № 333 від 04.07.2014 року, № 342 від 07.07.2014 року, № 357 від 14.07.2014 року, № 342/1 від 07.07.2014 року, № 341/1 від 04.07.2014 року, № 341 від 04.07.2014 року, № 315 від 01.07.2014 року, № 314 від 01.07.2014 року, № 316 від 01.07.2014 року, № 317 від 01.07.2014 року, № 325 від 02.07.2014 року, № 344 від 07.07.2014 року, № 353 від 08.07.2014 року.

Як видно зі змісту акту перевірки (арк. акту 5-7) податковий орган в акті посилається на зазначені первинні документи та відображення цієї операції у бухгалтерському обліку, що підтверджує факт реального виконання Договору поставки та свідчить про помилковість висновку податкового органу про нікчемність угоди.

Відповідно до пункту 14.1.181 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Суд зазначає, що пунктами 198.1 та 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Положенням пункту 3 ст.198 Кодексу, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку тощо.

Згідно з п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що достатніми підставами для включення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання або виготовлення платником податку товарів чи послуг; використання зазначених товарів, робіт та послуг в межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з урахуванням рівня звичайних цін.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, згідно пункту 201.10 ст.201 ПК України являється податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Відповідно до вимог статті 183 ПК України, право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Як вбачається зі змісту податкової інформації про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «МНДЦ «Промресурс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2014р. по 31.07.2014р. та на яку йдеться посилання в акті перевірки, підприємства були зареєстровані, як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та мали свідоцтво платника ПДВ на момент виконання господарських операцій.

На виконання умов Договорів поставки цим контрагентом, як продавцем, були видані ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» податкові накладні, тобто на момент здійснення господарських операцій вказане свідоцтво платника ПДВ було чинним і він мав право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів, робіт (послуг).

Крім того, в акті перевірки податкового органу зазначено, що ТОВ «МНДЦ «Промресурс» сформовані податкові зобов'язання, задекларовані в деклараціях з податку на додану вартість за липень 2014 року, за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, виписаним на продаж товарів, робіт (послуг) на адресу контрагентів-покупців.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первині документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Під час перевірки податковим органом правомірності повноти визначення податкового кредиту будь-яким чином не з'ясовувався факт використання придбаної підприємством продукції у своїй господарської діяльності, а саме те, що придбана продукція була використана у господарській діяльності ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» при видобутку вугілля.

Встановлюючи факт реальності господарських операцій позивача з ТОВ «МНДЦ «Промресурс» суд зазначає про ненадання позивачем належних доказів реального отримання товарно - матеріальних цінностей на суму 66 666,67 грн. (ПДВ 13 333,33 грн.) та на суму 4 899,60 грн. (ПДВ 816,60 грн.), а саме зірки СП 26У 12.01.00 - 2 шт. та різці РШ 3285 - 100 шт. відповідно.

Так позивачем у якості підствердження факту поставки вказаної продукції надано суду прибутковий ордер № 17 від 02.07.14 р., видаткову накладну № 28 від 02.07.14 р., акт технічного обстеження № 325 від 02.07.14 р., податкову накладну № 7 від 02.07.14 р., а також прибутковий ордер № 117 від 24.07.14. видаткову накладну № 42 від 24.07.14 р., акт технічного обслуговування № 374 від 24.07.14 р., податкову накладну № 22 від 24.07.14 р.

З метою встановлення реальності поставки вказаного товару судом досліджено надані позивачем докази транспортування вказаного товару.

У якості доказу транспортування зірок СП 26У 12.01.00 у кількості 2 шт. від ТОВ «МНДЦ «Промресурс» позивачем надано суду декларацію ТОВ "ІН-ТАЙМ" № 1309 001352 від 27.06.14 р.

Суд зазначає, що вказана декларація не може бути прийнята судом у якості належного доказу транспортування зірок СП 26У 12.01.00 у кількості 2 шт. від ТОВ «МНДЦ «Промресурс», оскільки ані договором поставки №123, ані специфікаціями до нього не передбачено поставку придбаного товару засобами компанії - перевізника "ІН-ТАЙМ", а умовами поставки визначено Инкотермс-2010" - "EXW" м. Вугледар Донецької області.

Крім цього, особою відправника у вказаній декларації виззначено ОСОБА_5, доказів повноважень якого суду не надано.

Наданий позивач подорожній лист службового легкового автомобіля № 005894 від 24.07.14 р. не приймається судом у якості належного доказу транспортування різців РШ 3285 - 100 шт від ТОВ «МНДЦ «Промресурс», оскільки вказаний документ не містить жодного посилання на те, який саме товар було перевезено.

Крім цього, вказаний подорожній лист містить посилання про завдання водія за маршрутом "Донецьк - Макіївка", що не відповідає умовам поставки, визначеним у специфікації № 12 від 24.07.14 р. на цей товар, а місцезнаходженням постачальника товару, згідно договору № 123, є м. Донецьк, а позивача (отримувача) м. Вугледар

На час здійснення господарських операцій за Договором про закупівлю товару за кошти підприємства №123 від 18.04.2014р. ТОВ «МНДЦ «Промресурс» було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та зареєстроване.

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 року, № 755-ІУ в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи: дата прийняття, дата набрання законної сили та номер судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством, щодо порушення (припинення) провадження у справі про банкрутство, щодо санації, щодо визнання її банкрутом, щодо скасування державної реєстрації припинення.

Частиною 3 статті 18 вищенаведеного Закону передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Таким чином, у ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» не було, підстав ставити під сумнів цивільну правоздатність ТОВ «МНДЦ «Промресурс».

Що стосується посилання податкового органу на нікчемність правочинів, укладених підприємством з ТОВ «МНДЦ «Промресурс», то не має обґрунтувань, які б підтверджували, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Аналізуючи матеріали справи, суд зазначає, що відповідачем не надано суду належних доказів того, що всі фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентам у період, що перевірявся, не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Отже, позивачем були правомірно сформовані показники податкової звітності з податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, за виключенням суми ПДВ 14 149,93 грн.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення рішення № 000002/220/1155 від 19.10.2015 року є частково протиправними, а позовні вимоги про його скасування підлягають задоволенню частково.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України судові витрати, понесені позивачем, підлягають присудженню на користь позивача в сумі 6 159, 03 грн. (сума позову - 424 752,00 грн.; задоволено позовних вимог на суму 410 602,07 грн.; сплачено судового збору - 6 371,28 грн.) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог .

Керуючись Податковим кодексом України, ст. ст. 7, 17, 86, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» до Марїнської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення рішення № 000002/220/1155 від 19.10.2015 року - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення рішення Марїнської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 000002/220/1155 від 19.10.2015 року частково, на суму 410 602 (чотириста десят тисяч шістсот дві) гривні 07 (сім) копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» (код ЄДРПОУ 34032208) судовий збір в сумі 6 159 ( шість тисяч сто п'ятдесят дев'ять) гривень 03 (три) копійки за рахунок бюджетних асигнувань Марїнської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39887366).

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 14 липня 2016 року.

Постанову складено у повному обсязі 19 липня 2016 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частин постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бабіч С.І.